Я їй про образи,а вона мені про гарбузи (с)..Рибко,я мала на увазі ваше ставлення до Львова і львів"ян загалом,повагу(а точніше неповагу,що видно по багатьох дописах в цій та й інших темах пов"язаних зі Львовом)
Рыбко, раз галичанин так сказал , то так оно и есть. (Заменил Румына на галичанина, смысл пословицы не меняется.)
Я вважаю,що Львів найкраще місто на Землі.. А Київ не вважаю.. Я вважаю Львів культурним центром України..а Київ ні.. І я живу у Львові,а в Києві ні... І хочу жити у Львові.. А в Києві ні...
Рибко, ну ви як мій братик в 2 рочки... сперечався, що він в сімі главний... з ним жартома передиралися, а він все стверджував і хотів, щоб всі його слухалися... пора дорослішати!!! Ну яка різниця главний він чи ні... і взагалі поняття "головний" відносне! хто вправі вирішити що основне, а що другорядне? жюрі, судді, конкурси??? все це субєктивізм! якщо велика група людей вважає місто найкращим, то значить місто того вартує і то їх правда... до прикладу, якщо для дівчини коханий хлопець найкрасивіший, а ви скажете, що він жахливий, то він всерівно буде найкрасивішим.. для неї... а решта субєктивних думок не має значення...
Не "еще", а вже. Може, знову вернеться до того колись... Аби лиш мудрих голів мав. Так у дописі, до якого ви відкликаєтесь теж нема. Слова "основний" не бачу.
Мне тоже мой город не нравится, так что такой бурной реакции ваши слова у меня не вызывают. А был? Когда?
Во, во, Паньство. А ще кажуть, що поляки - паньство. Колись в "Пшияцюлці" (такий був жіночий журнал, з Польщі завозився у Львів) який поляк питав, як правильно написати слово prostytutka, через u чи через о крисковане. Де б львівянин таке питав. Всякий Львівянин завжди напише Шановна пані.
є такий польський анекдот... чи то пак львівський анекдот про поляків.. -Яреку, питає жона мужа, ти де був вчора? -У дуже поважній компанії. -І хто там був? -Пан Прокурор, Пан Бурмістр, ПАн Доктор і 4 дуже поважні пані
Я тут напорпав для несвідомих і безграмотних... http://www.mijsvit.com.ua/content/view/727/360/ Багато взнаєте!
Може трохи запізнився на тему, бо на кількох останніх сторінках побачив лише з’ясування особистих стосунків між диспутантами у стилі «от дурака слышу!». Мушу сказати, що рекомендований «Короткий словник..» не вмістив усього кольориту ґвари, особливо з царини «пікантної» термінології. Ось кілька доповнень, що відразу спали на гадку: «Бáхур», «бахурі»(мн) – так сварять на малих вітрогонів, що якусь там шкоду роблять (наприклад залізли на сусідську грушку). Мені з’ясували, що так називали незаконно роджених (нагуляних) дітей. Цікаво, що по киргизьки «бахор» = весняний вітер (доволі точна алегорія!). Отже то слово від тюрків прийшло, а у львівській ґварі присутнє мабуть ще від нашестя Батия. «Басýра» - сміття. Такого терміну уживали працівники з вивезення сміття у 1960-х. Можливо воно іспанське, бо його я чув теж від репатріантів з Аргентини. «Тандита» - старе барахло (не одяг), що перепродується за найнижчими цінами. «Тандитник» - торгівець старим барахлом (рос. старьёвщик). У Львові ще у ХVІІ столітті зафіксована така професія (A to tandytnice są...- з податкового реєстру). Я ще пам’ятаю, як вулицею рухався візочок з розмаїтим непотребом, а фірман оперним тенором верещав «Танди-иита!» і заохочував дітей зносити йому хатній непотріб, за який платив цукровими півниками на патичку (червоними і зеленими – мали трохи відмінний смак). Ну а господарі могли щось у нього купити – вже за гроші.Часом тандитника вже на іншій вулиці доганяла якась господиня, бо дитина поцупила в нею якусь потрібну річ, полакомившись на смаколика за 3 копійки. «фáйдати», «зафáйданий» - як би то делікатніше: какати, обкаканий. Польська приказка (напевне зі Львова): Życie – to koszulia dla dziecka – krótka, a zafajdana (Життя – то дитяча сорочинка – коротка і обкакана). В цьому контексті приспів «файдулі, файдулі, фай» («На уліце Колонтая" у виконанні В. Морозова) може щось такого означати, що прямо фантазії не вистачить. «Фáйно», «фáйні» - 1 – гарно; 2 – добре; 3 – згода. Не лише львівське, а на загал західняцьке. ( пор. Англ. – fine). «Фраєр» - то й пояснювати не треба Щодо Палянки в Закарпаттю так називають будь-яку горілку. То походить від технологічного процесу. У ХVІ-ХVІІ ст. горілку називали vino cremato, що перекладається дослівно: палене вино. Бо для перегонки застосовували термічних процесів. Звідси й палянка «Горілка», до речі, не горіла, бо спочатку мала градусів до 30. Лише у Львові станові міщани мали королівський привілей на виготовлення горілки. А загалом – це була державна монополія. У опису міської господарки Львова з 1712 р. паралельно з «горілкою» вживається новий термін «водка». Причому з негативною інтонацією. Зараз палянкою називають підроблену низькоякісну горілку, що активно косить наші лави.