Львів - містичне місто

Міняйте коло спілкування.

 

Часково уже поміняв! За інших обставин ви би мене тут не бачили!

 

А з цим дозволю непогодитися. Вихідці з сіл, в тому числі і я, бо родом Хмельниччини, потрапляючи до Львова навічно закохуються у це місто.
У мене воно асоціюється з домівкою, тим містом з якого мені не хочеться нікуди виїжджати... тим містом, де тебе можуть облаяти старенькі бабусі, тільки тому, що ти неперехристився перед церквою, їдучи в громадському транспорті, тим містом, де можна побачити жіночі каблуки між бруківкою, тим містом, де купивши квиток на трамвай, через 300 метрів треба виходити і йти пішки, бо корок утворився, тим містом, у якому виходячи зранку здому важко вгадати чи знадобиться парасоля чи ні, тим містом, де таксисти тебе можуть везти з головного залізничного вокзалу на приміський через левандівку, тим містом, у якому Шевченко (памятник) обернений жопою до місцевої влади, а обличчям до гранд готелю, містом, у якому народилася твоя донечка...

 

Карбофос, а Ви бачили, як вони виходили з сільських районів? На відміну від деяких "менталітетчиків" ці люди добре володіють українською, російською та іншими мовами і розмовляють тією, залежно з яким "менталітетом" зустрілись, не справляють природні потреби в підворотні, как это делают некоторые товарищи, не створюють Львову жодної небезпеки, на відміну від інших, а навпаки всіляко підтримують Львів та сприяють його розвиткові у всіх відношеннях, в отличии от некоторых На даний час тільки теоретично в головах деяких товарищей присутнє поняття сельского менталитета. Насправді граней між містом і селом практично не існує. З іншої сторони я не знаю, що Ви розумієте під поняттям "менталітет"? Якщо маєте на увазу культуру поведінки і все, що з нею пов"язане, то ще як сказати...

 

Ну зі всіма львів'янами ви не знайомі, тому не маєте права робити таких висновків...

Перший раз про таке чую добре, що зі мною такого не траплялось, бо прийшлось би облаяти бабусю. Звідки така бабуся знає якої віри та чи інша особа? Я не хрещусь їдучи громадським иранспортом ні перед церквою, ні перед костелом, ні перед синагогою, бо для мене то є "на показ" ІМХО. Але знаю, що багато людей так робить, тому не маю до цього звичаю якогось негативного відношення.
-----------------------------------------------
Відбігаючи від теми хочу добавити:
Коли майже рік назад я на права здавала і ми з інструктором виїхали перший раз на дорогу, десь через 2-3 хвилини їзди він перехрестився. Мені стало якось ніяково, бо подумала, що він боїться зі мною їздити і троха зменшила газ. Але коли на другий день це знов повторилось (їхали тою самою дорогою), тільки тоді я помітила, що ми минаєм якусь капличку

 

І це таки добре, що зі всіма не знайомий, бо уявіть: якби знав всіх, то додому би не потрапляв ніколи, бо проходячи тільки через центр треба булу б зі всіма привітатися, а ше гірше запитати тільки як справи, застрелистися можна, а якщо з цієї кількості хоч 2 вітсотки запросить на каву, тобто пиво, то за міісяць можна копита відкинути...

 

Це краще ніж зустрічати тих, кому щось винен. Тоді навіть не дійшовши додому можна копита відкинути.

 

Именно, потому-то особенно неприятно видеть шпану, лузгающую семки на брусчатку, или отливающую в центре, едва отойдя за угол. Может, не там ходил.

 

Карбофос, чому Ви тільки про негатив пишете? Скільки буваю у Львові. ніколи не бачу, щоб хтось в центрі відливав, чи лускав насіння на бруківку. Ви краще вже тоді згадайте хто у Львові карбофос та іншу хрень нюхає: сільські, чи міські жителі?

 

Шановний консультант, чому Ви бачите тільки негативне? Про позитивне я вже відписував тут http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=44742

 

Визнаю, що тут Ви праві і офіційно, на фоні форуму, вибачаюсь за незаслужену критику!

 

Львів - містичне місто.

Львів - незвичайне місто (маємо на увазі центр). Особливо це відчуваєш після поіздок по світу і порівнянь з іншими містами. Львів має свою індивідуальну ауру - теплу, затишну і містичну. У першу чергу хочеться відмітити внутрішню теплоту та привітність львів*ян. Після штучних формальних закордонних масок посмішки ця внутрішня теплота викликає особливий емоційний стан. Таке відчуття, ніби ти знаходишся серед близьких тобі людей. Людина, яка хоч раз побувала у Львові, неодмінно хоче приіхати сюди ще раз.

 

Сказане виходить вище, за межі зорових вражень (багато у декого очі націлені на всякі минущі паскудства, а не на суть). А вся містика - в аурі.

Все пізнається у порівнянні. Я виріс тут, і не надавав особливого значення оточенню: бо перебував у ньому постійно. Але досить було поїхати на 2 місяці у менш цивілізовані краї «Необъятной», щоб зрозуміти, який то Дар Божий – жити у Львові.
Часом порівнюю зміну населення у Львові після 2 світової війни із нашестям гуннів у Римську імперію, котрі для початку потрощили статуї (чи хоча б повідбивали носи). Але через пару поколінь середовище їх зробило не менш витонченими, ніж представники по-передньої цивілізації. У моєму оточенні були ровесники, що з домашнього середовища виносили неприховану українофобію, навіть бійки були на цьому ґрунті. То й що! Коли вже самі навчились бачити і аналізувати, то (ще задовго до «перестройки») ставали «своїми» хлопцями, переходили на українську, а в слушний час ще завзятіше боролись за Україну, ніж місцеві (не наполягаю, що це стосується більшості).
Отака містика: середовище має якусь незбагненну ауру, що здатна міняти людей радикально.
Щоправда, часто на вулиці чую діалоги молодих людей російською, ще й приперченою матюками. Але акцент стопроцентово видає місцевих рагулів, що косять під «братків». От їм би помогла екскурсія на пару місяців в краї, де «братки» верховодять.
Ну і на противагу: на перевибори у 2004 р. до Львова приїхало кілька сот спостерігачів зі сходу (від біло-блакитних, зрозуміло). Вбрані у чорні шкірянки, вони ходили групами, і не вступали ні з ким у контакт (напевне згідно інструкції). Але треба було бачити їх широко розкриті очі і відвислі щелепи, коли вони ходили вулицями Львова. Зовсім інший світ побачили. Думаю, вони суттєво змінили своє ставлення до Бандерштату, а може і їм в Європі жити захочеться.

 

Хто що знає про всякі трафунки у Львові,коли бачили привидів або про прокляті місця та всяке таке,пишіть.

В музеї в Китайському дворику є такий цікавий експонат-трон Сатани.Хто там був?

 

Вы, случайно, на кладбища по вечерам не ходите?

 

А ви в таке вірите?

 

Вірю.Не у все,звичайно.Але коли в тебе перед очима з'являється всяка чортівня-мимоволі починаєш вірити.

 

Містика це коли йдеш по вулиці, жуєш цукерку, приходиш додому, роздягаєшся, а в кишені знаходиш обгортку від тої цукерки, яку вже навіть забув звідки взяв і коли їв. А по дорозі - жодного смітника. Містика.
Місто без смітників.
Це така концепція?

 

а я живу у Львові..і в свому містичному світі)))

 

це не містика, це культура виховання