Львів - містичне місто

Незнаю на скыльки воно містичне, але воно красиве, жаль тільки що ую красу не приумножують, якби закрити центр дл ямашин і маршрутки викорінити з міста забезпечивши громадський транспорт якісний і вільний то місто булоб просто супер!

 

Для львів"ян напевно це спосіб життя, а для мене - солодка. солодка мрія....

 

тЕЖ САМЕ Деякі маршрутки працюють до 21-00.

 

Повністб приєднуюсь - чистий та відреставрований Львів це моя мрія. Як і Одеса до речі. Я думаю що Львів був би ще кращий за Краків Згадую що у Львові пам'яток ысторыъ зебрыглося у 3 (!) рази більше ніж у Києві

 

Львів настільки містичне місто, що чудеса трапляються просто щодня
Одне таке чудо проживає на вулиці Банківській, посеред офісів і дорогих магазинів. Центральна "сміттярка". Клоака. Чрево нашого з Вами "маленького Парижу". Містика полягає у тому, що в центрі Львова існує абсолютно екзотичний острів. Колонія, яке живе своїм бурхливим життям - кохається, святкує, обурюється, смердить відходами. А навпроти салон годинників "Тюссо" ... (як би то так... поетичніше) здивовано поблискує очима вітрин. О.

 

У Львові атмосфера якась містична....Особисто рідне місто часто дивувало мене різними сюрпризами...а ще і завжди підтримувало мене у важку хвилину...Інколи, коли настрій давно зашкалює на позначці "препогано" варто пройтися Львовом і все проходить...І воно для мене завжди якесь нове, незнане....і щоразу я відкриваю його нові сторони....

 

Про чарівне місто Львів

Про чарівне місто Львів

Львів незвичайне місто. Навіть оповитий дощем, кожного гостя він манить чимось незбагненним, що ховається у його древніх мурах. Блукаючи старими львівськими вулицями, мимоволі поринаєш у світ їх кам’яних легенд. Недарма Львів ще називають містом легенд – ледь не кожен будинок у ньому має свою особливу таємницю. Виникає нестримне бажання повернутися сюди знову, у це загадкове місто левів...
Королівську душу цього міста – часом грізну, часом по-дитячому привітну, часом сумно-дощову, або ж лагідно-життєрадісну – вдихнув у давні мури його засновник князь Данило Галицький, назвавши місто на честь сина Лева. Найдавніший ‘портрет’ Львова – карта-гравюра за малюнком, ймовірно, італійського архітектора Аурелія Пассаротті для книги ‘Опис відомих міст світу’ (Кельн, 1620).
Львів розташований на вододілі рік, які несуть свої води до Чорного та Балтійського морів. Ця примха природи якимось чином вплинула на історичний темперамент львів’ян. Діти своєї землі, щирі патріоти, вони вміло й далекоглядно підтримували зв’язки зі Сходом і Півднем. Торгівельні , дипломатичні й культурні магістралі започатковувались, перехрещувалися у Львові; екзотичні крами й вироби на людних майданах були такими ж природними, як мистецькі витвори тутешніх майстрів; тут звучали всі слов’янські мови упереміж із грекою, латиною, німецькою, італійською. Нема нічого дивного в тому, що населення було різномовне, різноплемінне, усі від уродженців Кріту до втікачів із вірменських і кримських міст – знаходили притулок під львівським небом. Православні і католицькі собори, мусульманські мечеті, караїмські кенаси, іудейські синагоги славили ім’я боже кожен по-своєму, і цей строкатий мовно-етнічний вавілон не міг не позначитися на культурі середньовічного Львова. І насамперед – на архітектурі. Такої відвертої і просттодушної, але й зумисної і щедрої електики стилів, напрямків, почерків, окрім хіба шо Праги, не зустрінеш у жодному місті Європи.
У 30-х роках нашого століття Львів називали ‘маленьким Парижем’. Скоріш за все мали на увазі артистизм міста, велику кількість театрів, музичних закладів, кав’ярень, ательє, скульпторів і художників, букіністичних книгарень.
Про Львів не можна говорити без любові. Для львів’янина – це його дім, його життя, його праця. Львів наче відкрита книга, з давніх і новітніх сторінок якої львів’яни черпають не тільки мудрість, але й снагу та натхнення. Тому їм притаманна потреба час від часу відчути під ногами відполіровану століттями бруківку середмістя, прислухалися до мелодійного передзвону ратушевого годинника, доторкнутися до паутини віків на древніх стінах. Не може не полюбити Львів і той, хто хоча б раз побував тут. Львів неповторний – ранковий чи вечірній, у ньому є щось неймовірно казкове.
Зметнулися в небо стрункі ажурні вежі, навколо ратуші вдарили срібні фонтани, кам’яного різьблення порталів торкнулися м’які півтіні, а вітражі, перехоплюючи сонячні промені, заграли всіма барвами веселки. Вражають заселені будівлі кмітливими і дотепними людьми, на вулицях Львова витає неповторний запах хліба, квітів та міцної кави. Сперечаються дзвони, час від часу обізвуться поважні міські дзигари, а на театральних майданчиках розпочалося трагікомічне дійство – чи то містерія, чи то карнавал. Аж ожили і підвелися геральдичні леви – враз і собі захотіли вдіяти щось людське: зазирнути у старовинну книгу, помандрувати вузькою вуличкою Львова, завітати до найближчої винарні... Такою є казка про Львів – місто майстрів і левів. [/URL]

 

Та й з рештою і про всю країну ці слова! Ні?

 

Проголосував за "руїни".
а шо? хіба нє?
як можна називати себе європейським містом і порівнювати з українськими містами?
треба рівнятись на Захід. І лад європейський наводити. А тут одиниці цінують те шо мають.
п.с. НЕ ПЛЮЙТЕ НА БРУКІВКУ!!!

 

Львів для кожного є таким, яким його сприймаємо...Для Вас це руїни...а для мене це неповторне місто, нехай не з досконалою, але добре налагодженою інфраструктурою...

 

а ви цінуєте?

100%
кожен бачить те, що хоче бачити...

 

риторичне питання. ви не маєте змоги перевірити відповідність моєї відповіді

 

Отожбо.
Пишете, що одиниці цінують те що мають, а починати треба з себе.

 

А ви знаєте чи я ціную, чи ні?
Як можна гордитися тим, шо старі кам'яниці розсипаються, що у криниці під Нептуном кілограми сміття плавають, що бруківка губиться поміж окурків та цистерн слини і сопель, що райтери замальовують останні незаплямовані метри квадратні старих будинків??

 

Львів - це однозначно спосіб життя. Воно тут зовсім не таке як у багатох інших містах. І незважаючи на його розвалювання, засміченість

і на ось це все я всеодно його люблю. Воно чимось особливе і приманює людей. Інші міста теж розвалюються, теж купа бруду, слини і сопель, і також райтер є всюди, але чомусь в інших містах це мало хто помічає, бо гуляє в центрі міста тіки. якщо місто не знайоме. У Львові в центрі також нічого нема...

 

ви самі собі відповіли вище на це питання

 

Говорячи про Львів, як не згадати пісеньку "Тілько ві Львові".

Прикро, що Львів люблять всі, окрім самих Львівян!

 

Хто сказав? (с)

 

Я кажу. Кажу взагальному! Зробив такі висновки з того, що бачу, спілкуючись з аборигенами і гостями міста.

 

К сожалению, тоже замечал. Основная масса львовян - недавние выходцы из сельских районов, должно пройти значительное время, пока исчезнет сельский менталитет.