Люди з Синдромом Дауна

Та ні, мені байдуже, що інші подумають.. Важливіше, що вона подумає. І щоб совість мене не замучила.
Але впіймала себе на думці, що цікаво було б зробити їй фотосесію, щоб перевірити себе. Такий собі виклик самій собі. Бо я як бачу на вулиці таких людей, то відвертаюсь, щоб вони не подумали, що я витріщаюсь на них.. Стараюсь їх уникати чи що.. Але це ж неправильно?..

 

Я сама така була,допоки в мене не народився малий....зараз я не уникаю, а навпаки всіх згуртовую довкола нас....
П.С. Не уникайте нас,ми такі як і ви,лише із своїми особливостями......

---------- Додано в 19:35 ---------- Попередній допис був написаний в 19:32 ----------

Сьогодні бачились з нашою Майолікою,вона абсолютно нормально і спокійно відреагувала на мого малого,хоч він був надто не рівнодушний до її автомобіля,щира і привітна дівчина.......побільше б таких.
Не бійтесь......

 

Ви праві..

А ще от що я подумала саме про людей із СД. Нам їх шкода, але то неправильно. Бо ми думаємо, що їм погано. Але це ж не так? Вони ж не почуваються погано (роблю такі висновки із дописів цієї теми). Тому якщо співчувати, то треба їх батькам, а не їм.

 

Переглядаючи форум УГКЦ побачила таку статтю(першоджерело в газеті "Життя").
Якийсь час тому, на параолімпіаді в Сіетлі дев'ять атлетів стояли на старті 100-метрової бігової дорожки.У всіх були фізичні або розумові вади.
Пролунав вистріл, і розпочався забіг.Не всі бігли, але всі хотіли взяти участь і перемогти.Вони пробігли третину дистанції, коли це хлопчик спіткнувся, декілька разів перекрутився, впав і почав плакати.Інші восьмеро учасників почули плач.Вони почали бігти повільніше, потім озирнулися.Вони зупинилися, і повернулися назад...Всі...
Дівчинка з синдромом Дауна присіла коло нього, обняла і запитала "Ну, як?Тобі вже краще?"Потім усі дев'ятеро пішли плече в плече до фінішної лінії.
Весь натовп глядачів піднявся з місць і зааплодував.Оплески тривали дуже довго...
Ті, хто це бачив, досі про це говорять.Чому?
Тому що глибоко всередині ми всі знаємо, що головне в житті важить набагато більше, ніж перемога для себе.Найважливіше - допомагати іншим перемагати.Навіть, якщо це означає, що треба сповільнити або змінити власні перегони.Якщо ти відправиш цей лист, можливо, ми зуміємо змінити наші серця, можливо ще чиїсь...
Свічка нічого не втрачає, якщо від її полум'я запалити іншу свічку.

 

Надя Дубиняк зробила ролик у "Джерелі"
http://www.youtube.com/watch?v=EDeBybLVv6Y