Люди з Синдромом Дауна

На форумі з тими.......
А в житті останнім часом ні з ким не спілкуюсь.

---------- Додано в 15:20 ---------- Попередній допис був написаний в 13:47 ----------

Та тільки й того,шо плануються........Ти ж мене бачив,шо сильно весела?Добре!!!ну його всьо....

 

І кому від того краще?
Виходь з лісу! Назад, до людей.

 

Нікому..Та я вийду з того стану,вже вийшла,щойно.....а ти молодець,я завжди тебе згадую,коли "хреново"......Звиняй за таке слово,не буду більше нити.......

 

Якщо чесно, тільки не закидуйте мене сильно тапками, у мене не виникає аж такого вже жалю до людей із СД... немає жалю і до їх близьких... у мене є тільки жаль до тих людей, що не сприймають і не розуміють людей з СД. ось вони і є "ущербними", як кажуть.
А взагалі, я можу зрозуміти батьків, які лишають таких діток при народженні, так, це - важко... але важко чому? бо наше суспільство дике, бо наше законодавство недосконале... ті батьки і так розгублені, що на них таке звалилося, вони налякані, а їм прямо в родзалі кажуть, щоб вони лишали, лякають тими проблемами, з якими їм доведеться зустрітися. У всьому цивілізованому світі вже давно це не є проблемою! Існує безліч центрів для таких дітей і дорослих. Вони ходять туди, як в школу. Дорослим дають змогу працювати вчать самостійності, виживати без опіки. А у нас що? Тільки і питаю в батьків, а чого ви в інтернат не віддасте? Не можна засуджувати тих, хто не зміг змиритися. Але тим мамусям і татусям, що не кинули, а особливо не кинули в умовах нашого суспільства, треба пам"ятники ставити!
Особисто я, зустрівши десь таку дитинку, думаю не "який же він нещасний", або "бідні батьки".. ніколи.. думаю "Боже, дай сили тій жінці не опустити руки!"
Олюська, нехай Господь не покидає тебе, дає тобі сили! Ти все зможеш! Ти сильна, я це знаю. Головне, забий ти на ті всі погляди! Ну так вже є, нічого не змінити, але жити ж треба! В тому ніхто не винен.
У тебе файнющий хлопчик! У нього щира посмішка, дуже гарні очі. Ти думай тільки про те, що ти - найкраща мама в світі!

 

Дякую Ліда.

 

Доречі, про вихід.
Не знайшов Поетки у списку. Чому? (риторичне).
Ноги в руки, малого з собою (вихідний у "Джерелі") - і вйо!

 

То неправильно. То дуже неправильно, і треба заставити вернутися до поглядів "коли мені було 20-22", коли

Знаю це все по свому гіркому досвіді. Я навпаки, років в 20 - 30 чув себе занадто скутим і сильно переживав через думки і погляди всіх оточуючих. Через що часто відчував себе нещасним. То були кашмарні часи, як вспомню, так вздрогну. А потім пересилив себе і змінився. І тепер мені на це глибоко начхати. Звичайно, що я дотримуюся встановлених в суспільстві норм поведінки, не ходжу голим, ввічливо спілкуюся з людьми, стараюся нікого не образити. Але вільно висловлюю свою думку, свої погляди на ті чи інші речі, хоч як би воно не суперечило думці більшості і не збираюся шугатися від сторонніх поглядів чи реплік. А коли починають "діставати", то потім про це жалкують. І мені все рівно що про мене будуть думати. Бо це моє життя і жити його мені і тільки один раз.
Тому не впадай у відчай. Молода красива жінка, маєш дитину, сім"ю, якій ти потрібна, цілу низку різних талантів. І цим все сказано.

 

О! бо всі іноді падають...
Але треба підніматися і йти далі по життю.

краще, з посмішкою

 

"Шепчетесь мені за спиною - значить я попереду.
Обговорююте моє життя - значить воно цікавіше вашого.
Намагаєтеся знайти недоліки - значить заздрите.
Продовжуйте у тому ж дусі".

Отак треба відноситися до подібних речей!

 

Я читала цю тему і раніше, та не наважувалась написати. Якраз тому і не дуже йдуть сторонні на спілкування, бо не відомо як то сприйметься батьками таких дітей. То Ви щиро сприймаєте людей, але я сумніваюсь, що всі батьки дітей з СД такі, бо навпаки замикаються в проблемах, не хотять щоб звертали увагу, тому що не відрізняють емоцій сторонніх людей - розгубленості, невміння себе повести в незвичній ситуації із жалістю, відстороненням...

 

...дозвольте продовжити?

...можна не ділити на гірших-кращих,є різні,відмінні,різноманітні,інші
...якщо "добре придивитися" ,то у кожного є своя *ахіллесова п*ята*
...краще покладатися на Бога ніж на людський *суд*
...кожен збирає свої скарби з якими і "проведе" Вічність
...бути як усі - не означає бути кращим.
Поеточко,люди,в основному,добрі.Жаль,що досить часто вони цього не знають.

 

Пані Poetka, люди, які обертаються і пліткують з приводу Вашої дитини, не повинні Вас турбувати. На жаль, це все наслідки Совка: там діток з СД ховали від суспільства в інтернати.
Але, на щастя, ми рухаємося до західної культури, де такі дітки не вважаються чимось незвичайним.

Вам доводиться докладати більше зусиль з виховання дитини, ніж іншим батькам. Але це все окупиться щирою любов'ю дитину до Вас і його добротою. Терпіння Вам і щастя!

 

Заради справедливості скажу, що дурість і дикість притаманна не лише вихідцям із Совка.
Але моральний комфорт (як і решту) мусимо влаштовувати собі самостійно, не витрачаючи енергію на порожнє.

Ютуба, зволоч, навчилася на вході рубати ролики з деяких фільмів, а я не навчився то діло обходити, хоч вкраяв монолог "Господа" з к/ф "Брюс всемогутній":
хочеш чуда - стань ним!

 

переглянула купку відео на ютюбі, і не лише про дітей, а й про їх батьків
і нічого не хочеться казати, хіба процитувати:
"Be who you are and say what you feel, because those who mind don't matter and those who matter don't mind." ~Dr. Seuss
Олічка, не звертайте на жовчних людей увагу - забагато їм честі.

http://www.youtube.com/watch?v=NfuaNhXI1Ao&feature=related

 

А можна я про вулиці того міста, де зараз живу напишу?
І не тільки вулиці.
Із Дарком у школі вчилося дівчатко. Мало опікунку. Єдина відмінність. Дітки її сприймали дуже нормально.
Скільки їздила на роботу автобусом, стільки бачила як такі люди їздили до праці. Єдина відмінність від решти - документи й проїзний квиток на шиї в прозорій торбинці.
Ну, а на вулицях та в магазинах часто зустрічаємо і батьків із дітками з Дауном, і навіть у якомусь магазині бачила, що працював на касі.
Різниці ніхто не робить, не витріщається. Тут так навчені, що інші - просто інші, але нічим не гірші.

 

В нашій школі такі дітки мають окремий клас і не вчаться зі всіма разом, але в групі продовженого дня вони всі разом. Так от в тій групі з моїми дітками є одна дівчинка яка хворенька. Вона дуже така мила і дитяча, і дуже мене полюбила собі і мою Андріану. Як тільки приходжу забирати дітей то мусимо побавитись і поговорити з тою дівчинкою, бо вона перша біжить нас зустрічати. Ніразу мені не прийшла думка в голову що та дитина гидка чи ще щось. Я вважаю що навпаки, такі дітки потребують екста уваги і тепла.

 

Останнім часом задумуюсь над тим, чи допомога неповносправним - це прояв жалю до них?
На польському фотомодельному сайті є кілька неповносправних дівчат. Одна з них з мого міста. Часто відвідує мій профіль, ставить оцінки, коментує фотки. Теж відвідую її профіль, бо в неї цікаве потфоліо. Недавно вона написала "найбільша мрія - шлюбна фотосесія". Я собі подумала "якби в мене були кошти на фотосесії, то я б допомогла їй здійснити мрію". А потім задумалась - чому? Якби це було написано простою дівчиною, навіть моделлю, я б про таке не подумала і не витратила б кошти на організацію такої фотосесії, бо повносправна дівчина може собі за день-два заробити промоутеркою гроші на вживану сукню, макіяж тощо, тож мені тратити на неї свої гроші заради кількох фото до портфоліо і час не хочеться. А чому захотілось допомогти неповносправній? Бо мені її шкода..

І ще задумуюсь - а якщо вона до мене напише сама? Я зараз навіть моделей не фотографую задарма, хіба що дійсно дуже класна дівчина буде, придумає цікавий проект і сама все організує. Іншим відмовляю за браком часу. А чи зможу відмовити неповносправній? Захочу, але не зможу, бо мені її шкода. Я не можу до такої людини ставитись так, як до інших. Бо вона - інша. Буду в незручній ситуації. Боюсь цього і не хочу, щоб така ситуація виникла..

Може трошки не в тему, але буду рада почути поради і коментарі.