Літургіка року

Вознесіння Господнє - величне свято. Сьогодні відчув його атмосферу в Уневі.

 

Неділя святих отцiв I Вселенського Собору



В цю неділю згадуємо Святих Отців І Нікейського Собору 325 року.
​

На початку IV ст. Христова Церква після переслідування отримала свободу. Це був урочистий етап в історії, але разом з цим почався період іншого випробування. Почали поширюватися різні вчення, що часто не мали єдності із вченням Ісуса із Назарету. Таке вчення з часом назвали ересями. Однією із перших, явних та небезпечних була аріянська єресь.

Проти фальшивого вчення священика Арія, який заперечував божество Ісуса Христа, відважно виступили єпископи, які зібралися на цьому Соборі, і не одному з них довелося багато за це постраждати, відстоюючи перед ворогами правдиве вчення та істину Христа.
Сьогодні після празника Вознесіння Господнього, коли згадуємо у читанні Євангелії Архиєрейську молитву Ісуса Христа, ми вшановуємо святих отців, які оборонили правдиву науку в Триєдиного Бога і божество Ісуса Христа і заповіли нам передавати з покоління в покоління Євангельські поучення.
Традиційність у церкві
У нашій Церкві крім Святого Письма фундаментом віри є також Свята Традиція: це передання святих Отців, їхні рішення, їхні писання, це Богословська спадщина первісних церковних спільнот, Богослужбові тексти.
Для нас дуже важливо, щоб продовжувати те, що було перед нами. Бо початком є Христос, продовженням є апостоли та їхні учні, потім були учні учнів та апостолів, а тепер ми є.
Саме тому, ми маємо бути на сторожі Традиції і не спокушатися на новизну, що походить не знати звідки. Коли продовжуємо духовість наших духовних предків, ми маємо певність, що стаємо учасниками того Спасіння, що приніс Христос. І таким чином не ставимо під сумнів правильність у сприйнятті Його Діла Відкуплення.
У сьогоднішній час далі продовжується хвиля поділів і нових форм християнства, які тепер явно говорять, що вони є нетрадиційні християни. І це виявляється не тільки у нетрадиційному вченні Божої Науки, але й у не бажанні єдності із християнами.
Творячи різні форми молитви та Богослужень, прослідковується бажання відрізнитися і створити щось нове і своє. Ось, цього і ми є маємо остерігатися. Використати Бога і те, що Боже, у своїх цілях – це не по-християнське.
Форма молитви не може бути, причиною поділу і заперечення правдивості віровизнання іншого.
Коли помилка іншого може стати кроком до покращення
Не секрет, що у Святій Церкві помилки окремих людей створили деякі замішання і підштовхнули багатьох засуду. Так гріх однієї людини вплинув на те, щоб інша людина зробила ще більший гріх – створила розділення.
“Не можливо, щоб не було спокус у світі, але горе тому, через кого приходять ці спокуси.”
Коли бачимо трудність між християнами маємо наслідувати традицію Святих Отців Собору, тобто збиратися разом, молитися і докладати усіх зусиль, щоб зберегти єдність.
Таким чином помилка іншого може стати кроком до покращення. Єресь Арія та інших стала причиною, щоб стала ясність у визнанні віри. Так виникла молитва, яку ми постійно творимо на Божественній Літургії “ВІРУЮ”.

 

Миху, як мені тут добре! Люблю сюди заходити

ну й вас також люблю

 

Літургійне читання на завтра:

Сам Ісус молився за нас і любов між нами, які завдяки слову вірують... Мене з усього читання саме це вразило. Скільки разів вже перечитувала Йоана, але от саме за виділений фрагмент очі зачепились вперше. Неуважна я...

І троха риторична думка. Ми охоче відгукуємося на прохання про молитву отут на форумі. А за сусіда чи родича який нам в чомусь недогодив помолимося?

 

Може кому буде цікаво...

"Добове коло богослужінь Церкви звершується Божественною Літургією.

Божественна Літургія- головне богослужіння, на якому не тільки підносяться молитви до Бога, але приноситься у вигляді хліба і вина таємнича і умилостивлююча жертва за спасіння всіх людей живих і мертвих, і відправляється таїнство Св. Причастя.

В нашій Церкві служиться три чини Св. Літургії:

1. Св. Василія Великого;

2. Св. Григорія Двоєслова;

3. Св. Йоана Золотоустого.

Божественна літургія Св. Василія Великого відправляється 10 разів на рік, а саме: в навечір`я Різдва Христового і Богоявлення, 14 січня, в 1, 2, 3, 4, 5 неділі Великого Посту, у Великий Четвер і суботу.

Божественна Літургія Напередосвячених Дарів служиться в серду та п`ятницю перших шести тижнів і вчетвер 5-ї неділі Великого Посту. В понеділок, вівторок та середу страсного тижня, та в інші вказані уставом дні Великого Посту.

Літургія Напередосвячених Дарів також може здійснюватись в честь почитання святого, якщо пам`ять про нього припадає в понеділок, вівторок, чи четвер Святої Чотиридесятниці, але ніколи в тому випадку, коли цьому святому є вказаний уставом Полієлей. В передсвяття Благовіщення вона служиться, якщо припадає в середу та п`ятницю.

Служити Літургію не дозволено в Сирну середу, в понеділок, вівторок і четвер Великого Посту, у Велику П`ятницю (якщо в цей день не припадає Благовіщення Пресвятої Богородиці), перед святом Різдва Христового і Б богоявлення, якщо обидва або одне з названих свят припадає на неділю або понеділок.

В усі інші дні року правиться Літургія Св. Йоана Золотоустого.

Там, де служиться рання і пізня Божественні Літургії, обидві здійснюються по тому чину, відповідно по припису церковного уставу на день.





Митроф. Протоієрей О.Михаїл Бігун. "ЛІТУРГІКА" (

 

Йдучи слідами чудової науки допису Миха, подаю резюмовано науку яку чув в Лтургії Слова цієї ж неділі.
Якщо стисло то наука в неділю Святих Отців подана була так:
Читання Слова:

Від Апостола: Ді.20
28. Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.
29. Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
30. Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
31. Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.
32. А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

Від Євангелія: Ів.17
3. Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
8.... бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. 9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! 10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, 21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. 22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. 23 Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
***
Також дізнаємося, що першими Соборами догматично стверджується означення Кредо-Символ Віри, зокрема Єдиної Істиної Христової Церкви.
Також пригадуємо собі слова Спасителя – Мт.16.
17. А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

1.– Якщо Життя вічне це Пізнання Єдиного Бога, то звершене пізнання можливе тільки в Його Єдиній Істиній Церкві.
2.– Якщо волею Божою Ісус визначив на кому, збудує Церкву Свою і кому, як розпоряднику дасть Ключі від Царства Небесного, то єдині засоби повноти звершеності Пізнання Бога і Життя Вічного, реалізуються власне у Єдиній Святій Вселенській Апостольській Церкві.(читай Вірую)
3.– Хто не визнає Вірую, догматичного твердження Христової Церкви від перших віків Християн, той очевидно, не може претендувати і іменувати сабе власне Християнином і запевняти собі вище сказане Христом.
-----------------------
( Не треба плутати або односторонньо утотожнювати спасіння і Життя Вічне, але це велика інша богословська тема)
*********************************
Хто би хотів оглянути фільм «Діяння Апостолів» 1.4Gb візьміть від мене Linc Pablic(якість не найкраща, бо фільм старий і зроблений кольорово з чорнобілого, але кращого нема)
http://dl.dropbox.com/u/1619552/03.Діяння Апостолів(1.36).avi

Хто би хотів в мене взяти якийсь фільм Біблійно-духовної теми(маю 100-120), прошу написати в пп, щоб я дав Invite на мій Box.

Неповний мій список:

Цар царів
D1 Страсті Єв. від Йоана
Юда
Страсті Христові
**********************************************************
Ісус (2с)
D2 Ісус-1 Ап. Петро
Єв. від Матея
**********************************************************
Справа Назарянина
D3 Ісус-2 Варрава
Найбільша з історій
Відкуплення
**********************************************************
Ісус Христос (2с)
D4 Ісус-3 Апокаліпсис
Св. Антоніо- воїн божий
**********************************************************
Ап. Павло
Божественне народження
D5 Ісус і Марія Єв. від Луки
Магдалина
Марія мати Ісуса
Життя Христа
**********************************************************
Ап.Петро і Павло
D6 Діянія Ап. Павло
Діяння Апостолів
**********************************************************
10 Заповідей 2005 (2с)
D7 Старий Заповіт-1 Авраам (2с)
Біблія (2с)
**********************************************************
Мойсей (2с)
D8 Старий Заповіт-2 Ноїв ковчег
Старий Заповіт
**********************************************************
Давид (2с)
D9 Старий Заповіт-3 Йосиф (2с)
Соломон (2с)
**********************************************************
Самсон і Даліла (2с)
Буття
D10 Старий Заповіт-4 Естер
Єремія
Яків
**********************************************************
10 Заповідей 1956
D11 Побожні фільми Слідами Ісуса-тур.подорожі по Свят.Землі
Quo vadis -Куди провадиш
**********************************************************
Понтий Пилат 1961
Десять заповедей 2006
Деяния и послания апостола Павла.
Иосиф из Назарета 2000
Отець Піо
Соломон і цариця Савська (2)
4-ий Мудрець(Волхов) (2)
Багряниця
Барабаш (2)
Біблія.1966
Блудний син
Давід.1985
Давід і Голіаф
Десять Заповідей
Дитина на імя Ісус
Ісус Бог і Людина-Eng
Ісус-Eng
Ісус Христос (2)
Йосиф з Назарету.2000
Цар Давид і Бетшіб (2)
Мати Тереса
Євангеліє за Матвієм
Месія
Плащаниця Ісуса
Понтій Пилат
Раб
Саломія
Самсон і Даліла.1949
Содом і Гомора
Страсті
Створення
Пасії Христа
Владика Андрей
Gizes Chris Superstar.1973 Eng
Merry_Christmas
Simon Del Desierto.1965
Maria
По ту сторону солнца
Апокаліпсис (3с)
Єрусалим - по Святих місцях
Про екзорцизми – збірка фільмів
Явлення Матері Божої в 20ст – збірка документальних фільмів
(Список ще не повний!)

 

​

Царю Небесний, утішителю, Душе Істини,
що всюди єси і все наповняєш,
скарбе дібр і життя подателю,
прийди і вселися в нас,
і очисти нас від усякої скверни,
і спаси Благий, душі наші.​

Слава Ісусу Христу! Слава навіки!

Сьогодні увечері служилась Велика вечірня з литією, як перед кожним великим церковним святом.
Однак декілька Великих вечірнь Літургічного року мають свої особливіші знаки.
Так і на сьогоднішній вперше від Великодня читалась молитва до Святого Духа «Царю Небесний».
Читалось також чудове пророче місце з книги Єзекиїла 36.24:
«...Я дам вам нове серце і новий дух вкладу у ваше нутро.
Я вийму кам`яне серце з вашого тіла...
Я вкладу у ваше нутро Дух Мій і вчиню так,...»

Завтра на Літургії візьмемо участь у двох знаменних місцях для цієї Недільної Служби:
Замість Трисвятого будемо співати « Ви, що в Христа хрестилися у Христа зодягнулися».
Відразу після Літургії буде вечірня, яка розпочнеться загальним колінопреклонним співом «Царю Небесний».

У такому зворушенні, причастившись ділання Святого Духа, відійдемо,
щоб щоденно прикликати Святого Духа,
розпочинаючи кожну молитву і кожне діло на славу Божу,
випрошуючи для себе і навзаєм
Дари Святого Духа:
Мудрість, Розум, Раду, Кріпість, Знання, Побожність, Страх Божий.​

 

Зіслання Святого Духа.​

Єв. Ів. 27: (7, 37-52; 8, 12)​

Слава Ісусу Христу!
Зіслання Святого Духа належить до найторжественніших свят церковного року. Цей празник є днем народження Христової Церкви, бо в день Зіслання Святого Духа Церква Христова почала жити. У декреті ІІ Ватиканського Собору про Церкву читаємо: „Звершивши ж діло, яке Отець доручив Синові звершити на землі, в дні П'ятидесятниці посланий був Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву й так щоб віруючі через Христа в одному Дусі мали доступ до Отця. Він є Духом життя... через нього Отець оживлює людей мертвих гріхом, аж поки їх смертні тіла не воскресить у Христі. Дух мешкає в Церкві і в серцях вірних немов у храмі”.

Святий Дух видимим способом у вигляді огненних пломінчиків зійшов на землю п'ятдесятого дня після Пасхи, після Воскресіння, тому Церква називає цей празник П'ятидесятницею.

Святий Дух зійшов на апостолів в Єрусалимі, у тій самій залі, в якій Христос із апостолами споживав останню вечерю, в якій Христос з'явився апостолам після Воскресіння із мертвих і, в якій апостоли перебували спільно на молитві разом з Пречистою Дівою Марією, про це знаємо із Діянь Апостольських. Святий Лука описав нам цю подію: „Аж ось шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них.” Він зійшов на кожного з апостолів, що зібралися разом, очікуючи обіцяної події і увійшов силою і благодаттю, яка тут же проявилася також видимими ознаками у вигляді особливих дарів: вміння говорити мовами, яких досі не знали ті, що одержали цей дар, дару пророцтва, дару оздоровлення хворих.

Святий Дух з'явився у виді огненних язиків, бо в Старому Завіті Господь Бог об'являвся і промовляв до пророків у виді вогню. Святе Письмо в книзі Второзаконня каже, що „Бог є вогонь”. Вогонь очищує, вогонь палить, вогонь огріває, вогонь світить, і саме ці прикмети вогню є символом діяння Святого Духа. Бо Дух Святий очищає душі від гріхів, огріває душі і серця любов'ю і просвічує уми.

Святий Дух з'явився у виді язиків на знак, що апостоли мають завдання проповідувати Христову благовість всім народам. Перед Вознесінням на небо Ісус Христос повчав апостолів словами: „Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі”. Святий Дух просвітив простих і невчених апостолів таким могутнім небесним світлом, що вони зрозуміли глибокі тайни святої віри і стали найкращими проповідниками і богословами. Ласка Святого Духа була така могутня, що після першої проповіді апостолів в Єрусалимі три тисячі слухачів повірили в Христа і прийняли тайну святого хрищення. І це, як ми знаємо, було дивним чудом, бо апостоли промовляли до народу одною арамейською мовою, а кожен з паломників, які прибули до Єрусалиму на свято Урожаю – П’ятидесятницю з різних країн, чули свою рідну мову. Святий Дух чудесним способом „перекладав” слухачам проповідь святого Петра і інших апостолів.

У книзі Буття сказано, що після потопу „уся земля мала одну мову й одні слова”. Але горді і зарозумілі люди почали будувати вежу, щоб дістати до неба, тобто щоби зрівнятися з Господом. Тоді Господь у Пресвятій Тройці промовив: „Зійдімо на низ і помішаймо їх мову, щоб не розуміли одне одного. І розсіяв їх Господь по всій землі і те місце названо Бабел (Вавилон)”. Господь Бог покарав людську гордість, помішавши людям мову. А в день Зіслання Святого Духа різномовні паломники в Єрусалимі почули кожен свою мову. Святий Дух – Дух любові і єдності вчинив це чудо для об'єднання всіх народів. Це особливо підкреслює наш східний обряд словами кондака сьогоднішнього празника: „Коли ти, Всевишній, зійшов і мови змішав, то поділив між собою народи. Коли ж вогненні язики ти роздавав, то до з'єднання всіх призвав; тому однодушно славимо Пресвятого Духа”.

Святий Дух постійно діє у Христовій Церкві. Він є душею Церкви, Він освячує її й опікується всіма членами Церкви. В тайні Святого Хрищення ми народилися для Бога водою і Духом Святим. У Тайні Миропомазання ми одержали „печать Святого, Всесильного і Поклоняємого Духа”. Саме Святий Дух під час Божественної Літургії перемінює хліб у Тіло Христове і вино у Кров Христа-Богочоловіка. Силою Святого Духа ми одержуємо прощення провин у Святій Тайні сповіді, згідно зі словами, які сказав Христос-Спаситель своїм апостолам: „Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, а кому затримаєте — затримаються”. Знаємо, що всі добрі справи, всі просвічення душі, всі добрі постанови походять від Святого Духа. Святий Дух дає силу мученикам та ісповідникам віри мужньо переносити всі переслідування ради Царства Небесного. У посланні до коринтян читаємо слова: „Ніхто не може сказати: „Господь Ісус”, як лиш під впливом Святого Духа”. Святий Дух утверджував у вірі наші старші покоління в часах атеїстичних переслідувань і силою Святого Духа наша Східна Українська Католицька Церква збережена в часах підпілля, і зараз розвивається і укріплюється.

Але тепер, коли ніщо не заважає нам поєднати наші серця з любов’ю Божою, чи справді ми користаємо такою великою ласкою Божою? Від часів земного життя Ісуса Христа людство не змінилося. Колись Ісус очистив десять прокажених, з них тільки один прийшов подякувати Спасителеві. Сьогодні тільки приблизно десята частина мешканців наших міст і сіл відвідує храми, а де є дев’ять частин: на що надіються, чого прагнуть, а, знаємо, що практично всі вони є охрещені?

Ісус сказав: „Багато званих, мало призваних”. Тому, дорогі у Христі, ті, хто чує в своїй душі голос Господній і хто йде за ним, не дайте себе звести на манівці. Залишайтеся вірними Христовими, приймайте в свою душу дари Святого Духа, дари любові і благодаті Божої, які Господь щедро дає тим, хто любить Його і живе за Христовими заповідями. Бо для того, щоби увійти у співтовариство святих Божих на Небі, треба жити з Христом тут, на землі. Жити, зберігаючи білий одяг своєї душі виконанням заповідей Господніх, підтримуючи свою душу в чистоті через регулярну Сповідь і підживлюючи свої духовні сили прийняттям Найсвятіших Тіла і Крові Господньої. Бо апостол Павло в посланні до коринтян пригадує нам: „Хіба ви не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває”, а в посланні до римлян він пише: „Дух Божий живе у вас”. Ми, християни, є мешканням, храмом, живою церквою, бо Святий Дух мешкає в нас. Тому апостол закликає: „Не засмучуйте Святого Духа, що ним ви назнаменовані на день відкуплення”, бо кожна наша невдяка, кожна провина і кожна невірність засмучує Святого Духа, нашого Царя Небесного і нашого Утішителя.

Тож стараймося, щоб наша душа, наше серце було завжди приємним мешканням Святого Духа. Не забуваймо кожного дня проказувати чудову і просту молитву до Святого Духа: „Царю Небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”. Амінь.

 

Свято Пресвятої Трійці.

​

Після Вознесіння Господнього апостоли перебували в тій горниці, яка служила їм місцем Таємної Вечері. Вони відчували свою мізерність та ницість перед силою та величчю світу цього. Сила, яка їх об’єднувала – вірність Христу, вони всі свято надіялись що Господь не залишить їх у світі, вони чекали на обіцянку Ісуса Свого Учителя. Душі їхні єднались в братолюбстві, думки возносились в Небеса, серця їхні горіли постійним пошуком Господа. Цей благий порив, бажання, яке розкривало цю глибину їхніх простих сердець зробило апостолів в очах Божих гідними освячення.

Ось і настав день П’ятидесятниці. Площа біля Єрусалимського храму тріщала по щвах, люди говорили різними мовами. Велика маса людей зібралась на традиційні для часу єврейської п’ятидесятниці жертвоприношення. Апостоли злучені молитвою просили, щоб Господь просвітив їхніх братів, які перебували в темноті невідання про Божого Агнця, що вже прийшов та взяв на Себе тягар людського гріха. Саме в часі їхньої молитви почалось творитись щось безумовно незвичне для людської свідомості. Відбувалось те, чого вони ще не могли до кінця зрозуміти. «Ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи»Дії 2.2. Не встигли апостоли від одного оговтатись, як за цим явленням наступає нове : «І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них»Дії 2.3 Що відбувається? Апостоли знали що подібне могло відбуватись в день коли давався закон і виключно на горі Синай. Вони тоді зрозуміли їхній Учитель Ісус Христос дає їм новий Закон. Апостоли відчули себе духовно народженими. Прийняття Св. Духа дозволило їм пригадати все про що говорив Христос, коли був поруч з ними. Святий Дух своїм вогнем знищив в їхніх серцях все що навіть пригадувало давнє гріхопадіння людини. Він освітив та освятив їхні душі будуючи в них певне вмістилище Божої благодаті. Ті, хто в дні страстей нашого Спасителя були слабкі та малодушні у цей день озброїлись щитом віри, повстали в силі та славі пророкувань. Апостоли, які раніше більше ні в чому не розумілись як в рибі та неводі, отримали силу слова, яке розбивало знання мудреців, гордість та пиху тих, хто перебуває при владі. По всьому світу понесли вони Благу Новину вже не боячись переслідувань, гонінь, мук та самої смерті. На прикладі апостолів бачимо як Божественна благодать преображає та змінює людину.

«Коли Дух Божий приходить до людини і осіняє її Своєю повнотою, то людська душа переповнюється неописаною радістю, бо Дух Божий творить радість всьому до чого би принаймні Він доторкнувся» - преподобний Серафим Саровський. Не багато людей могли на собі досвідчити таку входження в своє приватне життя Св. Духа. Так згадуваний нами преподобний Серафим за життя сподобився цієї благодаті. Відвідувачі його келії деколи очей не могли піднести щоб подивитись на лице убогого старця, бо воно світилось як сонце і випромінювало надію для кожного, хто звертався до нього.

Тому ми з вами дорогі в Христі, сьогодні можемо спостерігати, що від дня події в Сіонській горниці у світ ввійшла нова сила, якою утверджується Царство Боже в людських серцях.

Від цього часу ми, прославляємо Пресвяту Трійцю, а тому дуже важливо є щоб ми завжди були гідними носіями образу і подоби Божої.

Щиро бажаю усім сподобитися благодатного сходження Св. Духа і відчувати Його присутність та перебування в храмі нашої душі. Веселих усім свят та рясного Божого благословення.Амінь.

 

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні на Святій Літургії добре було сказано в цьому Храмі Господньому про другий День святкування Зіслання Святого Духа!

Десь, так:

«Вчора – ми розважали про Зіслання Святого Духа на Апостолів. Про ДАРИ!
Сьогодні, будемо розважати – про Зіслання Святого Духа на нас УСІХ!
Про – Плоди...!
Уважаймо...
Спитають нас...
О – як спитають...
​

Будемо розважати – про Плоди Святого Духа...»

Це було і буде так НЕЗБАГНЕННО для мене...

 

Допоки Мих ще спить...

Йо.14:16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас.

Гал.5:22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23 тихість, здержливість.

Такі мали би бути

 

Читала літургійне читання на день нинішній:

І думала чому :

Не знаю У кожного окреме покликання, призначення ... Не думаю казати, що в когось воно гірше, а в когось краще. Просто різне. До прикладу священство, целібат і повністю відданість Богові це дуже добре, і апостоли казали, що то краще ніж бути одруженими,бо не потрібно розпорошуватися на сімейство і всі свої думки і дії віддати Богові. Але, якби не покликання до подружжя їхніх батьків...то чи існували б вони і ми?
І певне так само в свідченні Бога. Кожен свідчить за своїм серцем, і я роблю то так, як підказує мені моє

 

Ліниві пасажири дісталися тому потягу :empathy:
Ну але тим не менше Машиніст з Кочегаром працюють на славу!

Я нині нечемна - всю службу не покидала мене думка, як монахам і монахиням не жарко влітку...
Тепер серйозніше - Неділя Усіх Святих ... що я собі розмірковувала, то ту кашу важко розібрати, але хтілось би зупинитися на питанні святості і священства. В ідеалі - це поєднання двох якостей в одній особі. Такі люди є, їх багато і на таких тримається добро в цьому світі. Те що, нажаль, стрічається - друге без першого, то дуже прикро. Але чомусь мало задумуємось, що перше без другого теж можна розвинути.
На вечір Неділі Всіх Святих бажаю, щоб зерно святості гарно проростало в ваших серцях і душах!

 

Неділя всіх святих.

"Величаємо вас, апостоли, мученики, пророки і всі святі, і почитаємо святу пам'ять вашу, ви бо молите за нас Христа Бога нашого"
(Величання на неділю Всіх святих).


​

ІСТОРІЯ СВЯТА

1. Східна Церква

Почитання святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Культ мучеників у пізні віки охоплює ще культ апостолів, єрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь. Цісар Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді церкву в честь дванадцяти апостолів.

До культу новозавітних святих долучається також культ старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський († 386) у своїй П'ятій містагогічній катехизі говорить, що в часі святої Літургії після освячення "ми згадуємо тих, що уснули перед нами, найперше, патріярхів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами... ". Наша Церква святкує старозавітніх святих в неділі Праотців і Отців перед Христовим Різдвом. Деякі з них мають свої окремі дні в році.

Наш церковний календар має на кожний день в році одного або й кілька святих. Та є дуже багато святих у небі, чиїх імен нема в церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Тож бажанням святої Церкви було, щоб усім святим, що в небі, знаним і незнаним, віддати належний культ. І так постає перший празник на честь святих, але ще не всіх, а тільки всіх мучеників. У грецькій Церкві празник Усіх мучеників був уже за часів святого Йоана Золотоустого 407). Від нього навіть маємо похвальну бесіду на їхню честь в першу неділю після П'ятдесятниці. "Ще не минуло сім днів, — каже він, — як ми відбули священне торжество П'ятдесятниці, і знову нас прийняв хор мучеників, вірне ополчення і військо, що нічим не уступає ополченню ангелів, що його бачив Яків, але співревнуюче й рівне йому".

Найдавніший сирійський календар з 411 року подає п'ятницю після празника Пасхи як поминальний день Усіх мучеників. Календар халдейців-католиків і сирійців-несторіян у той сам день поминає Всіх ісповідників. У IV ст. в Едесі, сьогоднішня Туреччина, 13 травня святкували день Усіх мучеників. Цього дня на честь мучеників святий Єфрем Сирин († 373) склав окремий гимн.

Із сказаного випливає, що свято Всіх мучеників первісно не святкували скрізь того самого дня та що в одних Церквах воно було рухомим, а в инших нерухомим святом. У якому столітті свято Всіх мучеників перейшло в празник Всіх святих і перша неділя після П'ятдесятниці стала його днем, годі щось певного сказати. Відомо, що за цісаря Льва Мудрого (886-911) цей празник вже святкували на Сході, бо саме він збудував величний храм на честь Усіх святих. Князь Максиміліян каже, що на Сході празник Усіх святих святкували раніше, ніж на Заході (Виклади про східні Літургії).

2. Західна Церква

Західна Церква святкує празник Усіх святих 1 листопада. І тут, як і на Сході, спочатку було в практиці свято Всіх мучеників, що його Церкви різних країн святкували у різний час. Святий Максим з Турину (V ст. ) має проповідь на честь Усіх мучеників у першу неділю після П'ятдесятниці. У 609 або 610 році папа Боніфатій IV одержав від цісаря Фоки римський Пантеон і присвятив його Пречистій Діві Марії і мученикам. Посвячення Пантеону відбулося 13 травня. Річницю цього дня відтак щорічно святкують з великим торжеством. Деякі бачать у тому початок свята Всіх святих.

Папа Григорій III (731-741) у базиліці святого Петра посвятив каплицю на честь Усіх святих. Дату посвяти цієї каплиці не знали, але від того часу в деяких країнах починають святкувати день Усіх святих 1 листопада. У IX або X ст. 1 листопада стає на Заході загальновизнаним празником Усіх святих. Папа Григорій VII (1073-1085) остаточно переносить святкування дня Всіх святих з 13 травня на 1 листопада.

СПОНУКИ ДО ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ

Маємо багато спонук, чому ми повинні почитати і просити помочі у святих. Тут згадаємо деякі з них.

Прославляючи святих, ми прославляємо Господа Бога, бо вшанування святих приводить до прославлення Бога. Святі не стали такими власною силою, але вони і їхня святість є справою Божої благодаті. Усе, чим вони є, Богові завдячують. "Почитання святих, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, — не тільки ніяким способом не противиться культові, що належить Богові, але спричиняється до прославлення Бога. Почитаємо святих як Божих слуг, як наших небесних опікунів, які нас оберігають і від Бога випрошують нам прощення гріхів і небесну благодать" (Про почитання святих).

Святі — це найближчі Божі приятелі, тож почесть, яку вони віддають, Богові мила, бо вони любили Бога понад усе. Другий Ватиканський Собор, заохочуючи нас до почитання святих, каже: "Тому в найвищій мірі годиться, щоб ми любили тих приятелів та співнаслідників Ісуса Христа, а наших визначних братів і добродіїв та складали за них належну подяку Богові, і молитовно їх призивали та прибігали до їх молитов, заступництва й помочі... " (Догматична Конституція про Церкву, § 50).

Усі святі нам дуже близькі, бо вони, як і ми, були колись громадянами нашої землі і вийшли з нашої крови й кости. Вони члени тієї самої Церкви, що й ми, але Церкви вже прославленої. Наше добро і спасення їм не байдуже. Тому нема сумніву, що вони радо вислуховують наші просьби і радо заносять наші молитви до Божого престолу.

Диякон Костянтин у вищезгаданій проповіді — цю проповідь схвалив Сьомий Вселенський Собор (787) — славить опіку й заступництво святих: "Ви бо поставлені над цілим людським родом як опікуни душ, зцілителі тіл, колона віри, досконалість священства, відпущення гріхів, основа й підпора церков, лік на недуги, відпочинок для подорожніх, керма для плаваючих, поміч для бідних, охорона для воюючих, підойма для падаючих, покріплення для терплячих, провідники для заблудших, опіка для праведних, потіха для сумуючих, для всіх могутня поміч і захорона сильної надії".

 

Цими днями минає 10 років від того часу, коли папа Римський Іван Павло || відвідав
Україну, зокрема Львів.

Завтра, в неділю о 11-00 відбудеться святкова Служба Божа за участю блаженнішого Святослава у Сихові. Церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Запрошуються усі.

 

Сьогодні неділя Тіла і Крові Ісуса Христа, неділя на вшанування Нового завіту - завіту Любові.
Я памятаю свої відчуття, коли йшла до Першого Причастя. Нажаль відчуття урочистості чомусь не було... може тому, що час такий був. А може для того, щоб відчула ті надзвичайно хвилюючі моменти аж тепер, дорослою, через своїх дітей? Коли вони причащалися, то наче ця подія відбувалась в мені... і словами то не передати. Ми приводимо дітей до Христа до Причастя Його Тіла і Крові - і цей крок сповнений такою любов"ю, трепетом, опікою ...
Сам Ісус веде нас до Бога отак за ручку і усвідомлюючи почуття до власних сина і доньки, можна уявити наскільки ж більшою є Його Любов, до нас... дітей...

 

Фоторепортаж з місця подій:

Неділя Євхаристії.​

Євхаристія — від грецького eu-charistia — благо-даріння, вдячність, подяка (eu — добре, благополучно; charis — 1) привабливість, ласкавість, краса; 2) доброзичливість, прихильність; 3) любов, люб’язність; 4) дар; 5) благодаріння, вдячність, подяка).

У Новому Завіті 4 рази говориться про установлення Євхаристії: Мт 26, Мк 14, Лк 22, 1 Кор 11, та декілька натяків є в Євр. Євхаристію встановив Ісус Христос, додаючи слова: «Чиніть це на згадку про Мене». У Євангелії від Івана нема моменту установлення Євхаристії, але є довга євхаристійна мова у 6-му розділі про хліб життя, а це тому, що для Євангеліста Івана ціле життя Ісуса Христа було Євхаристією — благодарінням. Перші християни збиралися на ламанні хліба звично у перший день тижня, тобто в неділю, і в основному вечером (Дн 2, 42; 20, 7-12).

​

 

Я – бачу так Серце Ісуса!:

​

​

«

Нині Вселенна радується, бо ж на Престолі Серце Спасителя
в полум`ї вогненнім видніє,
усіх призиваючи до Божественного пристановища,
де болі душ і тіл зціляються,
ради цього призови й мене Спасе,
пробачивши усі мої прогрішення.»​

​

«Величаємо Тебе, Життєдавуче Христе,
бо удостоїв Ти нас бути причасниками щедрот
пресвятого Серця Твого.»​

Співали Це, ми сьогодні – Усі і я! Господеві!
«О – Найсвятіше Серце Ісуса...»​

Моїх почуттєвих вражень від Служби сьогоднішнього Свята Пресвятого Серця Христового стільки, що я не в змозі висловити, і хоча в мізері, викласти тут на словах.

Одне в мені, до радості болю, спалахнуло в промовлянні Літургії Слова, як постійний Лейтмотив мого життя – Серце Ісуса!

Виявляється – 650 разів у Святому Письмі згадано Богом – серце!

Серце – Господа до нас і про нас! Серце наше – до Нього!​

Уста священика сьогодні відтворили образно (Його-мій) дитячий світ і наступне життя, як сприйняття Люблячого нас Господа:
«Коли я прокидався в ліжечку ще малесеньким (і не знав жодних течій і конфесій, ще навіть молитов) – я бачив ікону Ісуса з пломеніючім в терновому вінці Серцем.....,
і це було, було, було...і було...
і коли я заходив, і до нашого сальону, то також навпроти, завжди зустрічався з посміхненим до мене, завжди, люблячими Очима і Серцем Його – пломеніючим Любов`ю у терновому вінці.

Після Служби мали зворушуючий Молебен-Літанію!
Можете уявити – сильний як ніколи, торжествуючий хор усіх присутніх, радості і вдячності, множества голосів у відповідь на виголоси священника – подяки Серцю Ісуса...

– О найсвятіше Серце Ісуса...
Дякуємо, дякуємо, дякуємо....​

Дякуємо Господи, і взиваємо до Твого Серця Любові – за кожного зокрема і за усіх нас!​

 

Свято Івана Хрестителя.
​

​

Хрищення покаянням​

«Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне»
Я хрищу вас водою на покаяння, атой що йде за мною... Він христитиме Духом Святим і вогнем»
«Ісус почав проповідувати й говорити: Покайтесь, бо Царство небесне близько»
Дуже стало близько –

«Бо Боже Царство всередині вас!»
« І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду...»​

Звершеність Таїнства Покаяння багатьом і багатьом досить незрозуміле а що гірше – неприємливе.
В Єдиній Святій Соборній Апостольській Церкві це Таїнство з усім чином його здіійснення і звершеності, здійснюється єдино з науки Спаситнля.
Покаяння має здійснюватись якнайчастіше, і вдразу, як тільки сумління докоряє через ділання Святого Духа.

Борги, гріхи, прогрішення один до одного:
Визнавати свої борги навзаєм один одному – недостатньо...
Визнати перед наділеним владою пресвітером – недостатньо...
Вимагається задоситьучинення-реституція-відшкодування покривдженому.
«...а якщо кого чим образив, воздам вчетверо»
Образив словом – відшкодуй словом, на маєтковості – маєтковістю....
Образу Господа – недостатньо визнати Господу!
Реституції не можеш нічим вчинити, бо чим володієш...?
Свічечки, жертва баранчика, проща, образи-ікони... Ні.

Тому і відбулася Кровна Жертва Ісуса Спасителя, щоб скласти відкуплення-реституцію для небесного Отця за кожного зокрема з запрошенням кожному брати і приносити з Його скарбниці Жертви.
«Твоє від Твоїх, Тобі приносим за всіх і за все» виголошується на кожному Євхаристійному Каноні.
Споживайте, пийте з неї – Чаші, всі – на відпущення гріхів.


Звершилось!

Усі ці Таїнства звершитись не можуть, (є окремий випадок) без дії наділеного до цього владою Спасителя – Його служителя.
«Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть...
...Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи відпустите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! »

Хоча можна усе робити і «по-своєму», якщо нема ні страху Господнього, ні Любові Господньої.

 

Доповнююче місце до Свята, мені було дуже теплим і будуючим...
http://rus.glas.org.ua/flv/Shlyahamu_proroka_istini_M.flv