Літній відпочинок в Карпатах

Ага... і ще цікаво - вони переважно кажуть, що всюди є один километр, але чомусь ...2 години. Во - якись такий километр, відно

Так як і колись у Речі Посполитої було. Чим ближче кордону з Туреччиною (від Кракова починаючи) тим довша миля бува

 

Колись ( 70-ті рр) я на Яблуницькому перевалі відстав від туристичного автобусу і спитав у місцевого вуйка, о котрій годині буде автобус рейсовий.
А він (нібито не єврей) - зустрічне запитання: "А у вас який час - наш чи московський ?"
Ну я зрозумів, що то жарт. Зупинив попутну вантажівку. Водій поспішав до Франківська, до Нового року залишалися лічені години.
Тут і наш автобус висвітлили фари (наші готувалися святкувати у колибі). Виходжу, а наша пані-командирка на мене кричить:
- Де ти вештаєшся, тут жінки змушені ящики з горілкою тягати !
- А як то ви перекличку робили, що мене забули біля "Беркуту" ?

Веселий був Новий рік!

 

Для меня все-таки Поляна, рядом Свалява, оттуда в течении 1-1,5 часа можножобраться в любое, указанное вами место, кроме Синевира.

 

А як до Невицького замку (на річці Уж) доїхати? Звідки краще? Мо' хтось знає?

Так, дійсно, Свалява, або, можливо, Мукачево найбільш "центрові" і зручні по добиранню в інші цікаві куточки Закарпаття (то мені так здається) Але на озеро Синевир тоді як добиратись?

Oops... А де це є?

 

+1

 

Тепер вже знаєте, що не жарт?

 

Це кілька кілометрів під ужгородом

Якщо автом (автобусом) то по трасі Долина - Міжгіря - Хуст до Міжгіря, а звідтии до Синевір Поляни-Озеро.
Якщо пішки, то гарна дорога від Торуня, або від Міжгіря

Водосховище на дорозі Синевір.Поляна-Колочава-Вільшани. А печери-с.Угля- Уголька і далі пішки. Взяти радянську тур.схему Закарпаття і 1-2 кілометрівку Закарпатська обл. і все там можна знайти
Кілька ілюстрацій
http://blog.turmir.com/blog_11970.html

 

iso, дякую за інформацію.

А в яку сторону (сх,зх,пн,пд)?

Пішки в гарну погоду люблю ходити, особливо якщо мальовничі краєвиди навколо. Але скільки часу то займе від Міжгір'я?

 

Из Поляны есть экскурсии, через Воловец

А в Невицкий замок ездили из Поляны, на маршрутке, через Перечин. Замок находиться в 12 км от Ужгорода, по дороге на Перечин

 

Щодо краєвидів-їх не густо, бо дорога переважно лісом. Зате види з Озерної... Це треба побачити.
Від Міжгіря до с.Стригальні 5-6 кілометрів (львівських). А звідти годин 6 до озера.

 

Якщо пішки-можу порадити гарну прогульку днів на 10.
Львів-Міжгіря і дійти до Стригальні.Нічліг – 1 день
Стригальня-Озеро. Ночівля. – 2 день
Попуткою Озеро-с.Колочава. Подивитися церкву в Колочаві. З Колочави перейти через невеликий перевал на Німецьку Мокру(Комсомольськ)- Руську мокру. Далі є шанс зловити попутку і добратися до Усть-чорної, щоб не йти селами. А як повезе – в той же день добратися транспортом в Лопушне (Брустурів) Нічліг за селом. -3 день.
Це була розминка. А далі з Лопушного веде стежка на полонину Шассин і далі хребтом Свидовець до озера Герешаску (під однойменною горою) – нічліг біля озера. – 4 день.
Знову хребтом до бази Драгобрат, піднятися на г.Близниці, вернутися і заночувати на Драгобраті – 5 день.
Зійти в Ясиню. Поновити припаси. «Культурно» відпочити. Нічліг.-6 день
Через с.Зіммер на Говерлю. І Чорногорою до оз.Бребенескул. Нічліг біля озера. Дрова брати із собою з лісу з-під Говерлі. На Бребенескулі є лише жереб, який рубати немож. -7 день.
З озера до Попа Івана, закопати старі капці біля обсерваторії, трохи вернутися взад до г.Вухатий Камень і крутим спуском зійти до Черемоша. Нічліг. – 8 день.
Чим приємна дорога – і Свидовець, і Чоногора-безлісі. Це я про краєвиди.
Один момент я не знаю- чи немає на сьогодні якихось обмежень щодо перебування на Чорногорі. Національний заповідник.

 

Чудовий маршрут, одразу захотілось його втілити в життя (щоправда на Говерлі я вже була, але з івано-франківської сторони ).
Та цього разу вирішили з подругами "дослідити" замки і палаци Закарпаття, і озеро Синевир - буде як єдиний природний туристичний об'єкт (щоб "розбавити" замковий маршрут ).
Ваш гірський маршрут, мабуть, втілюватимемо іншим разом. Дякую за інформацію.

 

хто може порадити де відпочити в Карпатах(бажано Сколе Славськ Гребенів)? вимоги: будиночок на двох,недорого,мало людей,річка+ліс(по можливості озеро), душ дуалет і плитка для приготування в будиночку а не окремо. Автомобіля нема. Буду дуже вдячний за допомогу,

на тиждень часу(з понеділка до неділі) можливо трошки менше

 

Дуже дякую за поради всім, хто відгукнувся. Наразі відпочили декілька днів у садибі "Три брати" у Гребенові. Загалом задоволені. Місцина гарна (велика зелена галявина над річкою Зелемянкою серед невисоких, але мальовничих гір), умови проживання комфортні (кімнати з усіма вигодами, є також котеджі для компаній чи великих сімей та колиби з вигодами надворі), кухня смачна (традиційна українська з карпатським присмаком). Вартість кімнати на двох з вигодами 200-240 грн. зі сніданком. Обід-вечеря нам на двох обходилися в середньому 70-100 грн. (без особливих делікатесів, але й не шкодуючи собі нічого). Можу рекомендувати для тихого сімейного відпочинку. Цього разу там, правда, була шалена кількість дітей. І то маленьких. Навіть не дитсадок, а яслі, як сказала моя дружина! Але це не заважало. Сайт: http://www.trybraty.com.ua/. Інформація на ньому правдива. Перевірено на собі. Будемо ще пробувати інші варіанти (мабуть, із запропонованих тут). Звіти надам згодом. Дякую ще раз!!!!

 

А вот что думает об отдыхе в Карпатах одна киевлянка. Очень даже с этим опусом не согласен

Гроші з повітря або Чому українці не хочуть заробляти?
Нетуристична країна
автор: Елена ПАВЛЕНКО 04.08.09, 10:00

Україна має більший туристичний потенціал, ніж будь-який інший куточок Європи. І коли мешканці Криму як-не-як використовують природні багатства для власного добробуту, то в Карпатах ситуація цілком протилежна. За межами Буковелю та Драгобрату на фоні найбагатших на континенті краєвидів панують злидні. Чому сюди майже не ступає нога туриста?

Найчистіші в Європі ріки, унікальні праліси, в яких живуть ведмеді та рисі, суничні галявини, високогірні села з самобутньою культурою мешканців – усе це є в українських Карпатах. І цього всього ви не побачите. Бо поза президентською стежкою на Говерлу та гірськолижними курортами починається такий дикий закуток, який мешканцям столиці чи інших великих міст навіть важко уявити. Серце Гуцульщини, Горгани – величезна територія без готелів, доріг, мобільного зв’язку, та й часто навіть без електроенергії. Там найчарівніша в Україні природа і найнижчий рівень добробуту.

Як і більшість українців, цього року я змушена була відпочивати малобюджетно – або не відпочивати взагалі. Для тих, хто обирає перший варіант, найкраще – звісно ж, Карпати. Трекінг національними парками – поширений у Європі та Азії вид відпочинку. У нас він називається пішохідний туризм – і в Горганах стає зрозумілим, що це – "дві великі різниці".

Туристичної галузі у карпатських Горганах майже немає

Першою несподіванкою на шляху стала відсутність мапи. І дійсно, туристичної схеми найбільшого карпатського масиву, де знаходиться озеро Синевір та водоспад Шипіт взагалі не існує. Довелося скористатися так званою генштабівською мапою. В процесі походу з'ясувалося, що вона робилася для потенційного ворога України – аби той, потрапивши в наші гори, нізащо з них не вийшов. Стежки, позначені на ній – результат бурхливої фантазії укладачів, натомість реальних шляхів немає і в помині.

Але карпатські дороги – то окрема історія. Ті нечисельні шляхи, які є в Горганах, будувалися, мабуть, ще за часів Австро-Угорської імперії. Немає, як таких, і справжніх туристичних стежок. Усі дороги, які існують в Горганах, прокладені лісорубською технікою, часто по тих місцях, де раніше були марковані маршрути. Незвиклому мандрівнику треба багато часу, аби зрозуміти, що місцеві мешканці ходять з одного села до іншого навпростець – через гірські хребти по руслу річки. Тому усі, від дітей до старих, взуті в кирзові чоботи з ранку до ночі, в будь-яку пору року. Ми чобіт не мали, тому змушені були на слизьких кам'янисто-глинистих горганських схилах засвоювати нові види спорту – гірський серфінг та пішохідний рафтинг.

А що ж ті самі місцеві? Сидячи в Києві і читаючи відгуки про карпатський відпочинок, я чомусь уявляла, як працелюбні гуцули, підбадьорені високим попитом українців на відпустку в своїй країні, заповзято розвивають інфраструктуру, будують готелі та кемпінги, ремонтують дороги та ледь не в кожному селі пропонують туристам місцеві страви та вироби. Адже роботи, як такої, в цих краях більше немає – чим же їм ще займатися, як не розвивати туризм? Але як ця ідилічна картина відрізняється від дійсності!

Моя мандрівка Горанами почалася з Ясіні. Це - туристичний центр, а не якийсь там ведмежий закуток, поряд - Драгобрат, у самому селищі – безліч готелів та турбаз. На виході з села до нас підбігають дітлахи: "Дайте цукерок!" Ми спочатку здивувалися, а потім звикли: люди з наплічниками для карпатських дітей – єдине джерело солодощів. Дорослі їх чи то принципово не купують, чи, ймовірніше – не мають на них грошей. І це в Ясіні – туристичному селищі!

Що вже казати, про такі богом забуті села, як Лопухів. Гадаю, побут місцевих мешканців цього населеного пункту мало змінився за останні 300 років. Як і тоді, білизну перуть в річці, основним товаром на продаж вважаються лісові чорниці, а немісцеві люди викликають цікавість усього села - на них виходять подивитися з придорожніх шинків.

Мешканці Карпат нищать свою природу – і мають за це дуже мало грошей

До речі, про шинки – цим Карпати мало чим відрізняються від інших депресивних регіонів України. Трактирів в Лопухові багато – більше, ніж крамниць, сидять там переважно лісоруби, пити горілку починають десь о 8 ранку. Лісорубів теж багато – це майже все доросле чоловіче населення села. Напевно, в сусідніх селах - те саме.

Люди, що живуть біля найкращого в Україні національного заповідника, де є навіть унікальний для Європи табун диких коней, спеціально поселений тут у 80-х, не бачать іншого джерела прибутку, як рубати побіля заповідника столітні смереки. І тому живуть надзвичайно бідно, бо деревина зараз не знаходить ринків збуту, меблева промисловість переживає не кращі часи. Мешканці Карпат нищать свою природу – і мають за це дуже мало грошей. А могли б зберігати її – і мати більше.

Гроші можна заробляти, побудувавши два-три кемпінги на популярних маршрутах. У цій частині Карпат дуже багато іноземних туристів, які охоче платили б за комфорт і не смітили б по усіх Горганах, а залишали сміття в певному місці. Гроші можна брати за сам вхід у заповідник – символічну суму, як у європейських національних парках. А на ці гроші – поставити дороговкази, помаркувати стежки, ще й для місцевого бюджету залишилося б. Можна брати гроші за кінні екскурсії, за відвідини якогось маленького кафе на вершині популярних гір, за різноманітні додаткові послуги. Так, будувати дороги та робити мапи має держава, але щось можна зробити й без неї!
http://www.seychas.com.ua/news/2009/8/3/11341.htm

 

так у них же время на час назад от нашего! (в смысле, киевского)

 

А не підскажете, де добре відпочити а районіі Львова? Може порекомендуєте гарні садиби. Просто хочеться ні за що не думати, відпочивати, читати та насолоджуватись красою та повітрям. Дуже дякую за підсказки.

 

А вот еще интересное и недорогое место в Закарпатье - Ждениево.
http://karpaty.nezabarom.ua/jgdenevo/residence/

 

уважаемые, будьте добры - подскажите!

в этом году решил отпускнуться в Карпатах
место, куда бы съездить, уже выбрал - Яремча

в ввиду этого возникли вопросы:
- как, лучше всего, добраться от Ивано - Франковска до Яремче
- какой разброс цен на экскурсии
- как там обстоит дело с погодой в середине августа
- какую обувь предпочтительно брать с собой ... вроде бы все

 

- автобус или маршрутка от ж/д вокзала ИВ.-Франковска, ходят часто,
- не в курсе, был на авто, сами ездили,
- готовьтесь к худшему - может быть холодно и дождь, поэтому зонтик, накидка, куртка. А может и повезти, погода в Карпатах меняется очень быстро. Но если перед вашей поездкой, неделю шли сильные дожди, лучше не ехать,
- кроссовки для экскурсий, а так для променадов по Яремче и походов в ресторан - туфли, шпильки, сандали и шлепки