Літери Г і Ґ

Відповідь: Літери Г і Ґ

Смешной съезд, но таки съезд.
Вы ж сами утверждаете, что язык живет и развивается. И даже сами временами выступаете новатором. Так почему теперь Вы отказываете языку в развитии? Относитесь к этому спокойне. Сколько слов (и букв) уже умерло в украинском языке? Сколько новых появилось? И будет появляться. И старые слова будут менять свооё основное значение.
Так что не надо лить борш на больную холову.
Я согласен с Лилией. Вся проблема в отсутствии грамотности. И в нежелании и неумении грамотно писать и говорить. Но это проблема не этого топика.

П.С. Скажите, сколько дней в неділі у любымых вами политиков?

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Саме так, мова живе і розвивається. На жаль, лише з 1929 р. українська мова розвивається не природно, а під зовнішнім адміністративним тиском. Незаперечні докази цього є у книзі Л. Масенко "Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду"

Подаю лише її зміст, підкріплений документами
Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду........................ 5
І. «Перебудовними шляхами». Українізація
Микола Скрипник. Перебудовними шляхами....................... 38
Григорій Холодний. Стан та перспективи наукової роботи Інституту
Української Наукової Мови ................................. 92
Олена Курило. Уваги до сучасної української літературної мови:
Вступне слово................................................ 94
Олекса Синявський. Найголовніші правила української мови:
Передмова................................................... 100
Правопис.................................................... 103
Від державної комісії при НКО для впорядкування українського
правопису................................................... 103
Постанова Народного Комісара освіти УСРР від 6-го вересня 1928р.
.............................................................105

II. «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті».
Документи та матеріали 30-х років

Постанова Народного Комісара Освіти УСРР від 5-го вересня
1933 р...................................................... 108
До видання нового українського правопису.................... 108
Післяслово до 2-го й 3-го випусків II тома російсько-українського
словника.................................................... 110
Андрій Хвиля. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на
мовному фронті.............................................. 113
Михайло Орлов. Проти націоналістичних настанов у роботі УРЕ. 132
Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному
фронті...................................................... 140
Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному
фронті на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на
мовному фронті і боротьба проти неї» (26 квітня 1933 р.).... 140
Резолюція Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в
питаннях термінології....................................... 143
Резолюція Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в
справі граматичній.......................................... 148
Хроніка НДІМ 1933-1934 рр................................... 152
Степан Василевський. Добити ворога.......................... 163
Петро Горецький. Націоналістичні перекручення в питаннях
українського словотвору..................................... 182
Григорій Сабалдир. Проти буржуазного націоналізму і
фальсифікації............................................... 201
Делчо Дрінов, Павло Сабалдир. Проти націоналізму в математичній
термінології................................................ 219
Проф. Михайло Калинович, Делчо Дрінов. Ліквідувати
націоналістичне шкідництво в радянській фізичній
термінології................................................ 234
Викорінити націоналізм у виробничій термінології............ 249

III. «Розквіт і взаємозбагачення мов соціалістичних націй».
Документи та матеріали повоєнного періоду

Йосип Багмут. Питання перекладу з російської мови на українську
.............................................................256
Віталій Русанівський. За чим тужити?........................ 265
Інформація ЦК КП України Центральному комітетові КПРС про
ідеологічну роботу.......................................... 269
Іван Білодід. Мова і ідеологічна боротьба................... 276
Світлана Єрмоленко, Віталій Русанівський. Літературна мова і
художній переклад........................................... 283
Микола Шамота. Актуальні питання сучасного радянського
літературознавства.......................................... 300
Павло Плющ. Недоречності одного перекладу .................. 304
Віталій Русанівський. Розквіт і взаємозбагачення мов
соціалістичних націй........................................ 309
Культура мови сучасних художніх перекладів ................. 323
Таміла Панько. Збагачення української соціально-економічної
термінології в процесі перекладу творів В. І. Леніна українською
мовою....................................................... 339
Реєстр репресованих слів ................................... 354

Ось лінк на один з розділів книги:http://harmony.com.ua/text_ua.php?id=76

Тому говорити зараз про "реальну мову" - це продовжити її знищення

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Саме так, і не хочу забивати собі голову двома буквами Г. Ну це ж комедія якась!!!

Ну чому ми повинні думати про Гора? Вони от кажуть ху із ху, і не думають про те, що в деяких мовах цей вираз звучить з підтекстом

Так, ну попрошу не перебільшувати. Різниця хоча б така, що всі вже звикли користуватися цими буквами, і різниця між і і ї суттєва: і - 1 звук, ї-2 звуки.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

я вважаю, що непотрібно було взагалі робити бувку"Г'. мені особисто це нагадує про часи , коли росія намагалася знищити україну.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Не, Богданович, давайте всё же не переводить разговор в другое русло. В том, что букву Ґ вернули в алфавит для для восстановления утыснутой и скрывджэной справедливости никто не сомневается.
Речь идёт о сугубо практических вещах. Так ли в современном украинском языке нужна эта буква?
Кстати, в вашем немалом посте Вы ни разу не применили эту букву, хотя, по моему беглому просмотру, её надо было упротребить в двух случаях. Это ли не свидетельство того, что не так уж она реально и нужна? Во всяком случае Вас прекрасно поняли и поставят плюсики в карму.
Давайте вернёмся в тему. Давайте вспомним слова, в которых применение Ґ просто необходимо. Без вариантов.

Додано через 2 хвилини

Я уверен, что обсуждение с Вами вопросов трепетного отношения к языку будет иметь особый шарм.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

OldMan, на мою думку літера Ґ потрібна в українській абетці. Хоча б для передавання іншомовних прізвищ і географічних назв.
Чітку пропозицію щодо вживання виклав академік О. Пономарів у книжці "Г і Ґ". а те що російська мова знає лише проривне Ґ (це фонетичне звучання літери Г в російській мові) - не аргумент, щоб відмовитися від того, що в українській мові існує 2 звуки - проривний і фрикативний. Зрештою, основою українського правопису є фонетичний принцип - якщо спростити - "пиши як чуєш". З точки зору цього принципу є дивним підхід пишем ганок, вимовляєм Ґанок

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

100 %. До приклада з Ґором додам ще Геринг, яка б людина не була, але знущатись з прізвища не треба. Геринг німецькою - різновід риби оселедця. Ґерінг (так як вимовляють росіяни) - незначна, погана людина.

До речі, я не завжди згодний з великим вченими і маю надію - виправлять недоречності. Ось читав що пропонують писати Ґете, але ІМХО Ґьоте точніше відповідає до німецького Goethe.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

аксакал, а не перемудрили Вы с примером. Ну очень я сомневаюсь, что прочитав слово Геринг подавляющее большинство украинцев будет сразу думать, что речь идёт о рыбе.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Так як маю дозвіл на публікацію від шановного автора і це частково по темі, то вирішив її тут подати. Так як вона в мене з е-пошти - публікую повністю, бо не хочу виривати цитати.


Святослав Караванський
НАУКОВА П’ЯТА КОЛОНА – НЕСВІДОМА І СВІДОМА*

Коли комуністичний Кремль (Сталін, Мікоян, Каганович, Орджонілідзе, а не “москалі”, як перекручує мою думку проімперське охвістя) пішов у наступ проти української мови і відкинув соборний харківський правопис, бо він не сприяв задуманому Кремлем “зближенню мов”, то кремлівські “мовознавці” науково не обґрунтовували своїх дій. Чи були науко-ві підстави для скасування правопсу, чи їх не було, Кремлеві було однаково, і він не відкривав з цього приводу дискусії. Усе, що не йшло в ногу з ідеєю створення єдиного соловецького народу треба було ліквідувати. І ліквідували.
Але ліквідувати – мало. Треба і на майбутнє знищити ідею окремішности українців від “старших братів”. І для цього вжито потрібних заходів. Усі гуманітарні науки – історія, мовознавство, етнографія, літературознавство – спрепаро-вано у потрібному комуністичним босам дусі. У цьому дусі ішло викладання у школах усіх рівнів, з тим щоб наступні покоління науковців не змогли відродити істину, а розпиналися б за “істину”, зформовану кремлівськими терористами.
За шістдесят років - від погрому українства в УССР до незалежности України - виховано кілька поколінь науков-ців, котрі засвоїли гуманітарні науки у кремлівській інтерпретації як істину в останній інстанції. Однак попри це накресле-ння, незалежна наукова еліта після 1991р. стала доходити правди, зфалшованої червоними фашистами. На цьому тлі зіт-кнулася ідеологія розуму з ідеологією п’ятої колони, яка мріяла про воскресіння з мертвих Соловецького Союзу. Свідомі адепти п’ятої колони пішли в бій проти викладання правдивоїї історії та проти відродження українских мовних норм. Бо як відродиш Соловецький лад, коли українці знатимуть правду про свою історію й мову? Тому потерпателі за минулим чи-нили й чинять опір відродженню істини. Поруч із свідомими проімперцями, на захист мовних норм, накинутих терором, стали виступати і зовсім не проімперці: ті, хто здобув освіту під зорями Кремля і повірив у фалшиві істини.
Досліджуючи історію нашої мови, автор цих рядків висновив і опублікував свій висновок, що початкове “Є” у словах евнух, Европа, епископ, Евген, евангелія, тощо – це наслідок указу Петра І з 1709 р. про уніфікацію вимови в церквах України, “даби” не було “разлічія”. Реакція п’ятої колони не забарилася. Науковці соловецької школи стали теоре-тично обґрунтовувати терористичну практику червоного Кремля, ще й покликаючись на Ю. Шевельова, визнавця саме со-борного правопису. Мовляв, у процесі розвитку нашої живої мови (іншої до ХІХ ст. не було) мав місце процес появи про-тетичних приголосних, який за ближчих до нас часів зберігся лише у словах Єпископ, Євген, євангелія, Європа та ін.
У схемі Шевельова ідеться про живу українську мову, а не про старослов’янську книжну. Фонетика книжних мов
підлягає іншим законам ніж фонетика живих мов. На фонетеці книжних мов відбивались уподобання книжників, які вив-чали ці мови для ритуальних відправ. Ці уподобання могли збігатися з рисами живих мов, а могли не збігатися і підлягали різним чинникам, в тому числі й приписам влади. Такі приписи мали місце. В Україні, наприклад, указ Петра І приписував книжній мові норми вимови. Ясна річ, що в підсовєтських підручниках ніколи не згадувано ні про указ Петра І, ні про Ба-туринський голокост, ні про терористичну (бо незгодних розстрілювано) заборону літери “Ґ” совєтською владою. Приписи влади мали прямий вплив на розвиток фонетики живих мов. Чи ж не вплинула на фонетичну структуру української - тепер уже літературної - мови заборона літери-звуку “Ґ”? Чи чули ми протягом 60-тьох років перед 1991 р. цей звук з уст інтелігенції, яка була єдиним носієм літературної мови? То як можна вилучати з чинників впливу на розвит-ок мов, приписи й заборони влади? Те, що ці чинники замовчувано “найпередовішою у світі” наукою, ще не значить, що вони не мали свого, і то вирішального, впливу на фонетику не лише книжної, а й живої мови, яка засвоюваля лексику ри-туальної книжної мови без змін.
Розуміючи, як важко іноді особам, навченим псевдоістин, звільнитися від прищеплених освітою уявлянь про світ, історію, мову, тощо, автор цих рядків звертається до науковців, збитих з пантелику совєтською псевдонаукою і пропаганд-ою, із закликом глибше зосередитися над питаннями розвитку нашої мови, не минаючи ніже титли ніже тії коми. Не зай-вим буде під цим оглядом згадати, що у РУСі УАН за редакцією А. Кримського, виданого 1924 р. ще до появи соборного правопису, наведено як українські слова евнух, Европа, евстахіїв канал, епарх, епітрахиль, геретик /єретик/. Лише вдумливо зіставивши усі “за” та “проти”, об’єктивний суд виносить справедливе рішення.
Щождо свідомих адептів п’ятої колони, то вони жодній логіці не підвладні. Їхня зброя: перекручення і підтасовка фактів, а також аргументи ad hominem. Коли полеміст плюс до своїх теоретичних доказів вішає на опонента та його погля-ди дискримінаційні ярлики (як це робила “голобельна” критика часів СССР), то тут і сліпому ясно, до якої категорії науко-вців цей “муж науки” належить. Додати треба, що адепти кремлівськтх терористів послуговуються нашою мовою лише для публікації опусів на захист від “націоналістів” соловецьких мовних норм. У побуті і в процесі мислення ці науковці неукраїномовні, про що свідчить їхня любов до “двомовної” лексики. У їхніх доводах фігурують слова “співпадати”, “ви-магають додавання чого” замість “потребують”, “візьмемо”, де треба “візьмімо”, “протирічити” замість “суперечити”, “був знищений хто” замість “знищено кого”, неоковирне “непідйомний проект” замість “нереальний”, а також безгра-мотні вирази “стати в нагоді” замість “у пригоді”, “кидатися у вічі” (коли не йдеться про хижих птахів), і плюс до всього вони називають “чудовими” кастровані словники УССР, де нема слова “просвіта”, зате культивовано “общину”, “Ровно”, “Лубни”, “подУшку”, “гарАзди”.
До мовних екскрементів таких “жерців науки”, пойнятих носталгією за мертвим Соловецьким Союзом, нормаль-ний науковець має ставитися згідно з дещо зміненими словами російського поета Пушкіна:
Хвалу и клевету приемли равнодушно
И не оспаривай імперських холуїв!
Це найслушніша порада для всіх, приречених покликом Совісти шукати істини. Статтю ж цю написано для моло-дого покоління, щоб воно бачило, хто є хто в колонауковому просторі України.

) Зберігаємо правопис автора

Додано через 13 хвилин

От власне їх можна передати як "і" і "йі", "е" і "йе", "у" і "йу", "а" і "йа". Навіщо бідним дітям лишню букву вчити? Так і будем писати Йулйа Тимошенко, Вихтір Йанукович, Йусчцеко. А от "ґ" таки один звук який ні як не передаш.

Додано через 20 хвилин

Розвивається... і ґ існує, і земля обертається.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Чес-слово не понял какое отношение имеет это политическое эссе к обсуждаемой теме?

А зачем, есть же буквы ї є ю я ?

ґ існує.
Хотелось бы поточнее узнать в каких словах.
Чтоб понять зачем она существует.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Тим що політика має вплив на мову.

Відмирання л.і з."ґ" було спричинене політичними мотивами. Нічого корисного це собою не принесло.

Цілком згоден, навіщо?

Хіба я виглядаю як словник? А навіщо існують букви?


Я завжди буду писати леґіон тому що легіон для мене звучить ненатурально. Також леґат, леґальний; це там де запозичення з латині потрібні. В той же час я буду писати Ван-Ґох а не Ван-Гог (керуючись принципом що за основу перекладу береться ориґінал)

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Існує г і існує ґ, як і інші букви в українському алфавіті. Вам це трудно зрозуміти бо в вашій мові букви г не існує. Існує тільки ґ, правда в деяких випадках ця буква чомусь читається як в, але до нашої дискусії це немає ніякого відношення.

Додано через 6 хвилин

Вони не кажуть ху із ху. Вони кажуть who is who, що з точністю передається гу із гу. Росіяни не можуть вимовити цих звуків бо в них вони відсутні.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Наконец я понял свою основную ошибку.
Надо искать не чем отличается Г и Ґ, а в чём отличается Г и Х.
Пора начинать другую тему.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Не знаю, но моя бабушка, да и прабабушка тоже, четко пользовались 2-мя буквами.
Ибо был ҐАНОК, ҐУДЗИК, но ГОЛОВА и т.д.

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Та з чого ви взяли, що росіяни не можуть вимовити Ґ? прекрасно вони вимовлять цей звук.
Якщо ж вже когось так болить як саме назвуть Г(Ґ)ерінга (Göring), то його прізвище мало б писатися Ґьорінг, якщо вже використовувати Ґ. Звук саме Ґ, і навіть росіяни пишучи Г завжди вимовляють як Ґ.
То я не розумію в чому проблема? Для чого ще одна буква коли те ж саме можна передати за допомогою Г?

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

Заглянув у Вікіпедію - дійсно, має бути Ґьорінг! Раніше всюди було лише Ґерінг, спеціально перекручували? "Ґерінг" - "ніций". "Ґьорінг" - щось діалектне, одразу не пригадаю.

 

Ще раз про літери г та ґ...

От сьогодні у мене з моїм хлопцем виникла суперечка щодо цих літер: я впевнена, що літера ґ вимовляється, як російська г (дзвінко,ну, як "гуси-гуси га-га-га"), а г....ну,глухо і...по-українськи:naci:, але він мені так переконливо доводив протилежне, що я навіть почала сумніватись...може я все своє свідоме життя помилялась????

 

Відповідь: Ще раз про літери г та ґ...

Ні, Ви не помилялись

 

Відповідь: Літери Г і Ґ

я думаю, що якшо в алфавіті є якась буква, то вона потрібна, інакше її просто не було б