Ліфт і люди в ньому...

Живу на 7 поверсі. Ліфта не боюсь. Траплялось застрягати - як без того! Одного разу, а була це субота, я вирішила швиденько збігати заплатити кредит, мама вже одягнута і готова до виходу сказала мені: "одна нога тут, друга також тут" і я погнала. Мобільний залишила вдома - поспішала і просто забула взяти. Справилась швидше ніж думала і задоволена бігла додому...до якого потрапила через 1 годину і 45 хв. Весь цей час я просиділа в ліфті, у повній темноті, а ремонтники не поспішали. Коли я відкрила двері квартири мама на мене так глянула красномовно, що мої пояснення виглядали, як видумка )
А останній раз схожий інцедент відбувся минулого літа: ми з чоловіком при повному параді зібралися вгості і ...застрягли в ліфті. Але цього разу було веселіше, бо ми собі влаштували конференц-зв"язок з гостями в ресторані і розважались дистанційно. Нашу ідилію перервала бригада, яка приїхала несподівано швидко - через 15 хв.
Ось після цих випадків я перестала практикувати одну річ: мої діти люблять йти пішки догори, і завжди після прогулянки піднімаються по сходах, а лінива мама їде на ліфті. Так от - я собі як подумала, що можу зависнути в ліфті в той час, коли мої діти будуть на сходах і що тоді почнеться Словом, тепер я також ходжу пішки разом з дітьми

А в нас був класний ліфт. Тільки двері не були автоматичні - треба було самому відкривати. Не встиг відкрити на свому поверсі і їхав далі

 

Ось моя історія про ліфт.
Одинадцять років назад, я, будучи на сьомому місяці вагітності, на Різдво, зайшла в ліфт ще з чотирма людьми. Всі в шубах-дубленках, а в мене ще й живіт величезний. Ну ми і застрягли. До того часу я купу разів в ліфтах застрягала, деколи по дві години сиділа і нічого. А тут таке в мене положення... Я так злякалася! Почалася істерика. За 20 хвилин ми звідтам вийшли. В ліфт я більше сідати не мала ніякого бажання. Добре, що ми жили на третьому поверсі. Але, коли в поліклініці мені треба було піднятися на шостий поверх, я вирішила ще раз спробувати. Зайшла я в ліфт, двері зачинились, ліфт стоїть. В мене знов істерика, і після мого звільнення, я пішла пішки. Все, до родів точно вже не поїду ліфтом. Ну а після того, як родила, думаю все, вже немає чого боятися. Треба було мені на восьмий поверх, я сіла в ліфт і знов застряла.Виявилось, що світло в будинку вимкнули. Загалом, з Різдва я шість разів підряд застрягала. І от вже майже одинадцять років в ліфт так і не наважилась зайти.

 

Живу на другому поверсі,тому ліфт я нецікавлю .
Один раз вирішила не тягнути візочок в руках,сіла з Юстинкою в ліфт.Двері зачинились,світло вимкнулось і все...Мені миттю забракло повітря,я реально почала задихатись.Але я була з малечею,тому взяла себе в руки,подзвонила сестрі яка була поряд,вона прибігла зі знайомим,вони просто трошки потягнули за двері і...о чудо,ліфт поїхав .З того часу -ліфтом не користуюсь.
О,ще пригадала.Нас з чоловіком та друзями запросили в гості,господарі мешкали на 8 поверсі.Ми з повними пакетами продуктів (була і плящина ) застрягли між поверхами.Повідомили диспетчеру і господині.Після наших слів, про те що ми в ліфті ,вона почала дико реготати .Виявляється дві пари гостей,які прийшли до нас,теж просиділи в ліфті і ремонтники тільки поїхали.Наша пригода швидко закінчилась,нас визволили і ми встигли ще й гарно посвяткувати.

 

найгiрше коли ти заходиш в лiфт а там напукано... я тодi чекаю iнший...

 

Ні, я не люблю після або з арабами заходити. Особливо, коли вони з молитви своєї по хатах роз"їжджаються. Та і без того у них такі парфуми, що задушитися можна.


Мені інше завжди дивно. Дуже часто, коли в когось перед носом закривається ліфт, ті, хто біля дверей, навіть не думають натиснути на ґудзика, аби відчинити тій людині.

А смішно, коли люди туплять і не дають переповненому ліфтові поїхати, а безперервно тиснуть на кнопку виклику, і двері ліфта відкриваються, невстигнувши закритися, аж поки хтось нервово не скаже: "ви би не почекали?"

 

А буває ща й напісяно і накаканоТо тоді всі ходять пішки поки прибиральниця не момиє.Було у нас і таке, аж поки домофон не встановили.