Культурне життя в Донецьку

19 вересня 2010 р. в приміщенні музею "Смолоскип" (Донецьк) відбулося урочисте вшанування пам'яті Василя Стуса.
Організатори: Донецький відділ Союзу Українок, Благодійний фонд "Чорнобиль-допомога", Всеукраїнське об'єднання ветеранів.
Почесні гості: сестра Василя Стуса; внук та правнучка Спиридона Черкасенка.
Перед портретом В.Стуса: терновий вінок, калина, верба, барвінок, коровай, свіча пам'яті, держаний прапор


Учасники урочистих зборів разом з сестрою поета Марією (стоїть перша ліворуч) та внуком С.Черкасенка (стоїть в останньому ряду - останній праворуч)

 

Звернення до діячів* культури України та діаспори, засобів масової інформації, керівників різних рівнів адміністрування, до людей доброї волі про відродження музею Михайла Коцюбинського в смт.Сімеїз (м.Ялта, Крим) .

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Всеукраїнського Товариства сприяння відродженню музею Михайла Коцюбинського в смт. Сімеїз (Ялта, Крим)​

Громадськість України із величезним обуренням зустріла абсолютно несподівану й приголомшливу звістку про брутальну, незаконну, закулісну ліквідацію у смт. Сімеїз кімнати-музею видатного українського письменника-класика Михайла Коцюбинського.У зв‘язку з цим: новоутворене

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ВІДРОДЖЕННЮ МУЗЕЮ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО В СМТ. СІМЕЇЗІ ВИСЛОВЛЮЄ ПРОТЕСТ НЕЗАКОННОМУ ЗАКРИТТЮ МУЗЕЮ М.КОЦЮБИНСЬКОГО
Голова Товариства В.В.Навроцький, доктор медичних наук, (м.Ялта,Крим)
Заступник Голови В.А.Овсійчук, вчитель ЗОШ№ 9 м.Ялти (Крим)
Секретар Товариства В.В.Оліфіренко, доцент Донецького Національного університету, кандидат педнаук, письменник volif@telenet.dn.ua

Оргкомітет Всеукраїнського Товариства відродження музею Михайла Коцюбинського в смт.Сімеїз:

1.Закордонні члени оргкомітету
1..Алла Роджерс, художник, власниця вашінгтонської художньої галереї “Алла Роджерс“
ALLA ROGERS GALLERY
1054 31ST STREET NW
WASHINGTON, DC 20007
202 333-8595 OFFICE
202 213-0210 CELL
AllaRogers@cs.com


2.В‘ячеслав Чорномаз, кандидат історичних наук,викладач вищої школи, м,Владивосток, Росія. vaka69@mail.ru
3. : Марко Сирник, місто Валч-Польща, Гол.ред. журналу"Рідна мова", Заступник голови ОУП.* proswita@neostrada.pl
4.Гніденко Анна,директор Центру українскої культури, заслужений робітник культури України і Кубані, МУК м. Сочі ",Лазаревський РЦНК" м. Сочі , znkl@rambler.ru
5.Валентина Олександрівна* Соболь, доктор філологічних наук. професор Варшавського університету, Польща. wsobol@uw.edu.pl
6.Лозиков Олександр Олександрович, письменник, видавець-редактор громадсько-художніх і політичних журналів “Экумена“, “Далекосхідна хвиля“, lozikov@gmail.com
7.Шульга Ігор Іванович – кандидат історичних наук, доцент кафедри «Історії Вітчизни та культури» Саратовського державного політехнічного університету. Голова Правління Саратовської регіональної громадської організації «Український культурно-просвітницький центр «Родина». Головний редактор Інтернет – проектів «Жовтий Клин» IgorShulga@yandex.ru
Вітчизняні члени оргкомету:

1. Доценко Юрій Іванович, член Національної Спілки письменників України, кореспондент загальнонаціональної газети Українського Реєстрового Козацтва «Україна козацька»,м. Донецьк. journal@iai.dn.ua
2.Білецький Володимир Стефанович, доктор технічних наук, професор Донецького Національного університету, головний редактор аналітично-інформаційного журналу «Схід», м.Донецькukcdb@stels.net
3.Нецвєтов Максим Вікторович, кандидат біологічних наук, доцент, викладач Донецького національного університету, старший науковий співробітник Донецького ботанічного саду, м.Донецьк. disfleur76@live.fr
4.Микола Владзімірський, журналіст, редактор сайту “Українське життя у Севастополі“, м.Севастополь. maxima@stel.sebastopol.ua
5.Оліфіренко Світлана Миколаївна,Відмінник народної освіти України, вчитель-методист, вчитель ЗОШ№117 м.Донецьк. solif@mail.ru
6.Кононенко Юрій,головний спеціаліст Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України
+ 380 44 486 1522
+ 380 67 507 3037
y_kononenko@mon.gov.ua
ykm@voliacable.com

Ми глибоко переконані, що жодних підстав для закриття Кімнати-музею видатного українського письменника-класика М.М.Коцюбинського немає.

Існуючий до недавнього часу музей, сприяв пропаганді творчості письменника М.М.Коцюбинського серед населення України, містив цікаву інформацію про перебування письменника на півострові Крим на початку минулого століття, як учасника філоксерної комісії(комісія по боротьбі з хворобою винограду) в Криму, як творця оповідань з кримської тематики, що увійшли у скарбницю української класичної літератури з початку ХХ століття. М.Коцюбинський, перебуваючи під теплим впливом від кримських вражень, змалював цю прекрасну землю у таких оповіданнях: “У путах шайтана“, “ На камені“, “У грішний світ“, “Під мінаретами“, “, де читач може побачити описи природи Сімеїзу, рибальську пристань.М.Коцюбинський писав із захопленням про кримські враження:
“Крим зробив на мене таке враження (краса природи не тільки вразила мене, а й пригнітила) що я ходив тут як уві сні…“

Висловлюючи думку української громадськості, вимагаємо відновити музей письменника-класика Михайла Михайловича Коцюбинського у смт. Сімеїз (Ялта, Крим). Ми впевнені, що найближчим часом справедливість буде відновлено і в Сімеїзі* зусиллями місцевої влади, кримських та загальноукраїнських культурних сил діяльність музею М. Коцюбинського буде відновлено.

Необхідність відродження музею М.Коцюбинського підтримують такі громадські організації:
1.Донецька обласна організація Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Марія Василівна Олійник, 095-335-11-65; 067 757-17-07;
2. Донецька обласна організація Всеукраїнського об’єднання ветеранів Віктор Прокопчук, м.Донецьк 098-311-04-86.
3. Донецька обласна організація Союзу Українок...... Людмила Огнєва, 063-406-93-30; 099-15-363-15;
4. Донецьке обласне товариство ім. Олекси Тихого ......Євген Шаповалов, м.Дружківка ;т.050-603-64-75

Відкритий лист громадскості підтримали особи:
1.
2.

Механіхм збору підписів я узгоджу з організаторами.

 

Дайте інформацію про ліквідацію.

 

Небось когда то оккупанты, 5-я колонна и пр. открыли этот музей. Ну не был Михайло Коцюбинский националистом, тем более его потомки

 

Та хотел инфу найти подтверждающую вышеизложенное прошение... И не нашел...

 

Щодо нащадків помиляєтеся. Про Михайлину Коцюбинську чули?

Секретар Товариства В.В.Оліфіренко, повідомив, що знищення музею відбулося 3 роки тому. Самозаселення. Про це писав Сергій МАЛЬНЕВ 05/10/2007 в газеті "Крымская правда" - стаття "В музее пекут лаваш".

Сьогодні йде питання про відродження музею.

---------- Додано в 23:40 ---------- Попередній допис був написаний в 23:35 ----------

Про це мовчали. В інтернеті нічого немає.

Інформацію подає безпосередньо Секретар новостворенного Товариства.
Вони тільки починають діяти.

 

Оперативно пацани відреагували...

 

існує... хоча і доволі кволе, але воно є!

Шановна Olgica, Вы уж извините, но прочитавши Вашу заметку и многочисленные комменты, не мог не улыбнуться. Здесь справедливо заметили, что Вы в "кволому" состоянии находите именно украинскую культуру в Донецке. Не полагаете ли Вы, что в вашей заметке каким-то образом просматривается некое противостояние украинской культуры всей остальной культурной жизни Донецка? Я - человек нетворческий, можно сказать, потребитель культуры. К стыду своему, признаюсь, что не так часто бываю на "культурных мероприятиях" - схожу пару раз в театр на оперу или балет, в художественном музее уже забыл, когда был. Этим, собственно, и ограничивается моё участие в культурной жизни. Я с удовольствием могу прочитать стихи, коли найду их интересными, вызывающими резонанс в моей душе. Извините, но когда в поэзию добавляют политику, как в процитированных Вами стихах "цікавого Поета, цікавої Людини" Олега Короташа, где он пишет о желании "часом хочеться гепнути з танку в радар на кордоні Росії." -- у меня почему-то не вызывает в душе ни "натхнення", ни тёплого ответного чувства. Был такой деятель, его до сих пор поминают недобрым словом, который говорил: "Когда я слышу слово "культура", у меня возникает желание выхватить пистолет". С тех пор человечество ушло далеко - поэты призывают пострелять из танка. Надеюсь, не в живого человека? Или москалей можно из танка расстреливать? Хотел бы услышать Ваше мнение на сей счёт. С уважением!

 

Реагували оперативно: були суди, були рішення про виселення, але їх ніхто не виконував. Тепер піднімають громадскість. Чому тоді не робили цього? Мабуть думали, що влада зреагує.

---------- Додано в 17:04 ---------- Попередній допис був написаний в 16:55 ----------

Раджу скоріше навідатися. Там виставлено скіфську пектораль. Зрозуміло, що то копія, але та, що виставляють в музеї коштовностей в Києві. В Україні тільки для двух міст зробили такий подарунок (виставку).

Найкращі репродукції не передають всієї краси виробу. Переконалась на власні очі.

---------- Додано в 17:20 ---------- Попередній допис був написаний в 17:04 ----------

Шановний, Ви звертаєтеся не до мене. Але це питання мені болить. Бо якраз навпаки "вся культурная жизнь Донецка" (офіційна) є протистояння українській культурі.

19 вересня ц.р. ми провели вечір пам'яті В.Стуса. Про це я писала тут 20.09.10.
А 23 вересня будинок згорів. Там: музей "Смолоскип", там офіс Фонду "Чорнобиль- допомога". Там збираються українці не для змови, а для спілкування.
Результат: постійно з будинка зривають прапор (державний), шкодять в приміщенні (обмазують стіни лайном) і т.п. А тепер спалили.

Я могла б Вам багато про що розповісти, бо безпосередньо беру участь в культурному житті України. Не помилилася - саме України. Але не маю звички плакати. Працюю.

---------- Додано в 17:35 ---------- Попередній допис був написаний в 17:20 ----------

Зверніть увагу, поет хоче гепнути не в людину, а в радар. Ви не розумієте чому?
Спробуйте знайти в Донецьку українську газету, а в краєзнавчому музеї згадку про В.Стуса, І.Дзюбу, В.Зарецького, О. Тихого, А.Горську. Спробуйте задати питання губернатору з мікрофону на пл. Леніна (якщо Вас не просили про це). Тоді зрозумієте фразу про радар.

 

Я хорошо чувствую, что украинская культура в Донецке изначально была ориентирована на противостояние с русской культурой. Думаю, именно в этом причина тех эксцессов, о которых Вы написали. Собственно говоря, это противостояние было в масштабах всей страны, но в Донецке оно чувствовалось особенно. Я ещё в начале 90-х годов, самые первые годы независимости, видел газетный киоск с украинскими газетами именно специфического, как я называю для простоты, свидомого толка.Он был напротив остановки трамвая Завод Безалкагольных Напитков, если не ошибаюсь, 9-го и 14-го маршрута - давно не езжу общественным транспортом, уже могу и перепутать. Влачил довольно жалкое существование. Знаете, я хорошо помню времена Союза. Тогда не было проблем с прессой на украинском языке. Таких газет было намного больше, как и литературы на украинском языке. Книг было больше в разы, если не в десятки раз. За сообщение о пекторали спасибо. Я её видел в Киеве, имел такую возможность.

 

Все навпаки. У Вас проблеми з історією України.

Краще жити не за принципом "анти" (антиросійське, антиамериканське, антипольське і т.п.), а за принципом "про" (для українців - "проукраїнське"). Так живуть всі (росіяни у першу чергу). А от українцям це заборонено ("націоналізм").

Я також виховувалася на радянських традиціях. Але, слава Богові, не стала зомбі.
До російської культури відношусь з великою повагою, як і належить ставитися до культур інших народів. Головне вміти бачити де політика, а де культура.

Тричі за радянські часи партія підіймала хвилі по відродженню укр. культури. Дійсно, була в тому необхідність. На цьому й купувався народ. Книги, газети виходили, а за українське слово знімали голови.

Пошукайте в інтернеті про Аллу Горську, Олексу Тихого. Що вони зробили антирадянського? Нічого!!! А їх вбили за українськість.

Чому й досі не визнаються їхні твори? Ви живете в Донецьку. Що Ви знаєте про них? А вільний світ їх знає і шанує.

 

Позвольте и Вам ответить в Ваше стиле - это не у меня проблемы. Проблемы есть у Вас! Своё понимание истории и психологии русских вы пытаетесь объявить истиной. "Так живуть всі (росіяни у першу чергу)." -- Грустно такое слышать из уст интеллигентного человека! - Ваши утверждения, что "вільний світ ... знає і шанує Аллу Горську, Олексу Тихого" -- мягко говоря, являются преувеличением. Мне часто приходится бывать в "вильному світі" -- в одной их стран "старой" Европы живёт мой сын с семьёй. Сын - доктор наук, невестка- профессор в одном из местных университетов. Я ни в коем случае не стал бы говорить о повышенном интересе к Украине в кругах европейской интеллигенции. Тем более, трудно рассчитывать на особое знание и уважение практически мало кому известных художников и правозащитников. Знают о них либо деятели диаспоры, либо специалисты по истории Украины. Вы думаете, на Западе много таковых? -- Я не согласен с тем, что "їх вбили за українськість". Миллионы украинцев не убивали за это - а их - убили? Их преследовали за диссидентство - с этим соглашусь. Могу сказать - с моей точки зрения, не стоило их подвергать репрессиям. И в других странах, в частности в США, власти не слишком жалуют тех, кто осуждает власти, апеллирует к международному сообществу в попытках найти там сторонников в борьбе против системы. В СССР это принимало слишком уж крайние формы! Я считаю, что их "украинскость" здесь не причём - их преследовали за то, что они исповедовали другую систему ценностей. Их не устраивала существующая система. А систему не устраивали они. Грустная история - ничего не скажешь!

 

Під "вільним світом" я мала на увазі не весь західний світ.

Ви нічогісінько не знаєте про А.Горську, О.Тихого, тому не поспішайте з висновками.

Дослідженню життя і творчості А.Горської я присвятила більше 10 років. Маю книги ("Алла! Алла! Алилуя!", "Перлии українського монументального мистецтва на Донеччині", "Життєпис мовою листів"), присвячені цій видатній українці.

4 книжки з творами О. Тихого та про нього упорядковані мною: "Учитель Олекса Тихий", "Словник мовних покручів", "Не можу більше мовчати", "Сходження на Голгофу".
Остання книга побудована на повідомленнях з Росії та Америки про долю О.Тихого. Коли вийшов "Словник..." мені прийшов лист з Канади від історика Р.Сербина. Він писав, що вони не просто спостерігали за долею Тихого, а й влаштовували акції протесту. Це наштовхнуло мене зібрати матеріал.

Працюю з архівними документами.
Так що знаю про що говорю. Емоціями не керуюся.

Горська, Тихий, Стус не боролися з системою. Вони - Великі Українці. За це їх вбили. Доведено фактами.

Ви ж послуговуєтеся сталими зручними не обгрунтованими формулами.

 

Після пожежі в офісі «Чорнобиль-допомога»

​

 

Шановна пани ogneva! Я не оспариваю Вашу компетентность, как исследователя и специалиста, и не собираюсь этого делать. Но позвольте и мне иметь собственное мнение о творчестве этих авторов. Если я ещё знаком со стихами В. Стуса - потому что интересуюсь поэзией, если я видел фото витража Аллы Горской на Шевченковские темы, то с трудами О.Тихого совсем не знаком. Прочитал о нём лишь обзорную статью в Википедии. Я не буду приводить аргументы типа: если эти люди так велики, то почему их книги не издаются громадными тиражами во всём мире - считаю это некорректным и дешёвым приёмом. Но могу с полной уверенностью сказать, что вряд ли кто в мире, кроме представителей диаспоры, профессиональных "борцов против сталинизма", да, может быть, нескольких учёных-украинистов знает имена А.Горской и А. Тихого. Про В. Стуса этого не скажу - он известен намного больше, и главное в самой Украине. Ваши слова : "Горська, Тихий, Стус не боролися з системою. Вони - Великі Українці. За це їх вбили. Доведено фактами" - не могу посчитать корректными, ибо существуют и существовали десятки, если не сотни многих людей, которых с гораздо большими основаниями можно назвать Великими Украинцами, которые успешно работали при существующей тогда у нас системе, пользовались полной поддержкой со стороны той системы, и можно сказать - стали Великими Украинцами именно благодаря поддержке и "проталкиванию" их системой... В том числе многие. очень многие нынешние писатели и государственные деятели, которые раньше воспевали идеи коммунизма, служили той системе, а потом стали гневно обличать ту систему. Надеюсь, имена этих писателей и поэтов Вам хорошо известны. Кстати, троих из них прямо обвиняют в доносе на В. Стуса в КГБ, результатом которого стал суд над ним и заключение В. Стуса в лагеря. И ещё - слова: "Ви ж послуговуєтеся сталими зручними не обгрунтованими формулами" - попробуйте применить к себе... Врачу, исцѣлися самъ! (Еванг. от Луки (гл. 4, ст. 23)) -- С уважением!

 

Так. Їх мало хто знає. І то є біда наша. Цих людей за життя виводили з життя.
Алла Горська відмовлялася від авторства, аби дозволили працювати над монументом (мозаїка в музеї Молодогвардійців у Краснодоні). Рахувалася робочою. А інші ("співавтории") отримали за цей твір Державну премію. В.Зарецький - чоловік Горської доробив її проект оздоблення театра в Ів-Франківську. Державну премію отримали всі окрім В. Зарецького. Про Аллу й не згадували. На той час її вже не було на світі. Тільки згадка про неї вважалася злочином.

А статті Олекси Тихого гнили в землі, або розсипалися, якщо редакція отримувала інформацію про автора. Зайдіть до нашого краєзнавчого музею. Чи є там хоча б згадка про них, В.Стуса, І.Дзюбу, В.Зарецького? Проте ми видали те, що збереглося з рукописів О.Тихого. В обласній бібліотеці це є.

Відсутність інформації не означає, що ці люди були недостойні пам'яті.
А скільки талантів кануло у безвісті?!

 

Я полностью согласен с Вами, шановна пани ogneva, что "Відсутність інформації не означає, що ці люди були недостойні пам'яті.
А скільки талантів кануло у безвісті?!" -- Относительно первой части Вашего утверждения - отчасти отсутствие информации объясняется именно малой вовлечённостью, если так можно сказать, активистов украинской культуры в Донецке в общую струю культурной жизни Донецка. Я уже говорил, что в основном подавляющее большинство проявлений, действий, акций по пропаганде украинской культуры в Донецке априори были направлены в русло конфронтации с русской культурой, на противостояние с ней. Могу судить хотя бы по приведенным Вами стихам "цікавого Поета, цікавої Людини" Олега Короташа. Поверьте, если бы он, к примеру, стихи подобного содержания на английском прочитал бы в США, где предложил бы "гепнути по радару" на американской стороне, его не то что не поняли бы, но могли бы и в тюрьму посадить. За призыв начать военные действия против США. Ваши слова, что он не призывает стрелять по людям - лукавство. Я хорошо помню советские времена. Тогда украинская культура в Донецке не находилась в загоне. Она была на равных правах с русской культурой. Не надо было становиться в позицию конфронтации. Относительно второй части Вашего утверждения о талантах, канувших в неизвестность... Считаете ли Вы, что нынешняя ситуация с культурой в нашей стране способствует развитию талантов? --- С уважением!

 

Це не мої слова. На тому вечорі я не була присутня. То молодіжні тусовки. Olgica вам відповість, якщо захоче.

Не люблю риторичних питань. Ми маємо різні точки зору на історію України. Переконувати Вас не збираюся. Нічого нового від Вас не чую. Навіщо витрачати час?



А справжній талант завжди проторує собі дорогу.

---------- Додано в 23:24 ---------- Попередній допис був написаний в 23:21 ----------

Талант - від Бога , а не від ситуації.

 

Шановний FourA, а у мене цитована Вами фраза Короташа викликає позитивні емоції. Виходить, що вся проблема в суб'єктивному ставленні конкретного індивідума до конкретного питання. Можливо, я Вас здивую, але поезія - це не тільки опис Природи та Кохання, а й опис глибинних переживань Поета. А вже в поняття "глибинні переживання" можна включити ВСЕ, з чого складається особиста картина світу людини. І у будь-якого свідомого громадянина політика так чи інакше займає якесь місце в голові і житті. Хтось задовільняється застольними розмовами з кумами, хтось - посиденьками-балачками перед під'їздом, хтось пробивається в депутати, хтось влаштовує мітинги, хтось ходить на акції за гроші, хтось - за ідею, а хтось пише вірші... ось так

 

Це все одно що монгольський флот, або австралійські білі ведмеді. Хоча просто культурне життя в Донецьку кипить - хочеш в дельфінарій ідеш, хочеш - в гральні автомати, якщо взагалі тверезий - до пам'ятника Джону Юзу можеш сходити.