Культура слова: мовностилістичні поради

Я експертом не виступаю. Колись (1989) гралися у таку гру з літньою американською українкою (галичанкою): "поправляли" один одного щодо української мови кожного. Потім втомилися.
Пані сказала: "Твоя мова - це мова дикторів київського телебачення". Я відповів - працюю там інженером і п"ю з дикторами горілку. Якою ще може бути моя мова?"

 

Це сумно насправді. Це лиш свідчення того, що українська мова в підлітковому стані. Немає ж такої гри, щоб російську мову поправляти.

І сумно що українська мова - екзотика в Україні.

 

У моєму випадку це було не так. Пані виїхала до Штатів дівчинкою ще до "перших совітів". Чоловік її був чехом. Вона звикла до довоєнної галицької мови. Звичайно, її цікавила сучасна "київська" українська - що є стандартом, а що є моїми власними "девіаціями".
Я, їдучи тоді до Штатів, мав глосарій "американо-галицього сленгу" - чисто для розуміння, сам тих слів не вживав.
Тому ця гра носила чисто пізнавальний характер. Іще пані просила побільше спілкуватися з її онукою (6 років), щоби та вийшла за межі їхньої домашньої української мови. Мушу сказати, що дитина знала "шкільну" поезію краще за мене.

 

А російська і англійська мови однакові що зараз, що довоєнні.

Шось я не помітив в Україні ніяких діалектизмів російської мови.

 

Моя шкільна вчителька казала, що літературною мовою вважається "полтавсько-київський діалект", саме його ми вивчаємо. У мові, наприклад, Івана Франка ви зустрінете нові слова та граматичні конструкції, ви їх зрозумієте...
Вчителька була трохи нудна, але викладати вміла і робила це сумлінно.
Щодо американської галичанки - її мова відрізнялася від моєї, але ми розуміли одне одного без напруження.
Мова її товаришок (з різних областей України) була (на рівні нюансів) іншою.
Ніякої трагедії ані я, ані вони не відчували. Просто ми виросли по різні боки Збручу.

 

єдине, з чим не згодна.
Те, що видавав Дзеко за діалект, було не живим, а штучним, уявленням Джеко про діалект. Тому воно і було знущанням. Ну десь так, як філолог спробував би відтворити професійне арго айтішників, нахапавшись їхніх словечок на форумах - айтішники би засміяли.

---------- Додано в 18:39 ---------- Попередній допис був написаний в 18:33 ----------

гри може й нема. Тим не менше термін "граммар-наці" поширене в російськомовній мережі не менше, ніж в україномовній. І помилок росіяни роблять не менше за українців. Пригадуєте:

так що наявність таких ігор

в студентських колах в нас час це було відтискання за русизми

- це радше свідчення небайдужості до мови, а не наявності помилок.

---------- Додано в 18:40 ---------- Попередній допис був написаний в 18:39 ----------

Ви справді так вважаєте?

 

Та нічого подібного, діалект - це коли люди не розуміють один одного, навіть якщо вважаються носіями однієї мови. В росіян такого ніколи не було. Наприклад італійці з різних регіонів також не розуміють один одного, а те що загалом відоме під назвою "італійська мова" - це тосканський діалект, який домовились вважати літературним взірцем. По-друге діалекти чітко досліджені філологами і мають свої визначення.

Ну бувають же ж такі зануди. Ви скільки часу провели на Гуцульщині?

---------- Додано в 20:07 ---------- Попередній допис був написаний в 20:06 ----------

Ні, це я просто випадково набрав на клавіатурі, сам не знаю як так вийшло.

 

І я не знаю. Живучи у повністю російськомовному оточенні, не чую ніяких російських діалектизмів. Є люди, які говорять правильно, і є люди, які говорять з помилками. Все. Третього варіанту немає.

 

Ну вы видать (видимо) плохо осведомлены

---------- Додано в 21:14 ---------- Попередній допис був написаний в 21:12 ----------

Я поляков и словаков на слух больше понимаю, чем некоторых лфовцев

 

ага, в мене це від тата

вкажіть, будь ласка, джерело такого визначення.

 

Я у перші місяці спілкування на ЛФ теж не розумів деякі слова та оберти.
Не соромився, просив пояснити (була тут "мовна гілка").
Спілкуйтеся, пізнавайте нове.

Може Полковника?

 

пупер, отвалите