Культура слова: мовностилістичні поради

Совершенно верно

И пани Орандж недвусмьісленно обозначила, в чём дело. Диалектьі и литературность её мало интересуют.

Весь сьір-бор вьізван:

 

Кто вам такое сказал?
Я уже изучала украинский язык в школе, когда Вы еще не родились. и у же было в литературном языке слово помаранчевий! И не приписывайте это Оранжевой революции.

Вот когда диалектизм станет общепонятным, когда войдет в общепонятный украинский язык, тогда и говорите мне... про постоянную изменчивость языка. Капитан очевидность

Только плохо, когда изменение идет за счет заимствованных не славянских слов, как обычно это у москалей бывает

---------- Додано в 13:38 ---------- Попередній допис був написаний в 13:34 ----------

Это так называемый авторский язык. Для писателей вполне нормально использовать диалектизмы. в книге даже сносочки есть для пояснения

 

можливо, тим не менше більшість його значення не знала.
І коли я в Києві в крамниці просила зважити мені помаранчі - україномовна тітонька змушена була перепитати, що це таке.
То ж маєте яскравий приклад того, що вживання виключно літературних слів не гарантує повного розуміння.
Більше того, носії мови не завжди знають, чи вживане ними слово є літературним чи діалектом, якщо вони не філологи. І тут справа не в якості освіти - освіта забезпечує від вживання неправильних форм слів, але не від діалектизмів. Для прикладу, маючи завжди 5 з української, і знаючи мову, я лише в 20 з гаком зі здивуванням відкрила для себе, що "мешти" - діалектизм - настільки воно широко вживане в нас.

 

І правильно зробила. А от Ви неправильно їй пояснили. Бо різниця між апельсином і померанцем (помаранчом) така сама, як між лимоном і лаймом.

---------- Додано в 13:54 ---------- Попередній допис був написаний в 13:53 ----------

Ви явно перебільшуєте і приклад із помаранчом це підтверджує.

 

Так може там і були померанці ваші.

 

стоп
Ви говорите про гіркий померанець. А я про запозичення з польської слова "помаранч", яке спершу в Галичині вживалося замість "апельсина" (я в дитинстві навіть не знала цього слова, поки в школу не пішла), а останнім часом почало входити в літературну українську мову в цьому значенні. Це цілком природній процес, і філологи навіть підкажуть, як він називається

 

В Літописі УПА видно все не так

 

Не має рації Мартіні, коли стверджує

Як і Танна зі своїм

Адекватні освічені люди послуговуються лише літературною мовою. Проте це не значить, що в усній (чи письмовій) літературній не треба вживати архаїзмів, діалектизмів чи новотворів. (Але це не має нічого спільного із навмисним калічення мови, чим грішать Джеко і НОТОЦО. Це вже поганий смак і дика неповага до мови).

 

о власне!
а вся суперечка почалася з оцього:

і реакції шановної OrangeSpring

 

Та взагалі, як дурню таку можна видати. Сказав би Мартіні що без русизму кураж втрачає. Лиш справа то особистого сприйняття і особистих комплексів.

 

Ні, не сором. Російськомовний, ідишемовний, татаромовний патріот України середнього/старшого віку може знати українську на рівні "техмінімуму", проте ніколи не поставить під сумнів необхідність існування єдиної державної мови і дітей своїх віддасть до української школи.
І будьмо вдячні, що є такі україно-орієнтовані патріоти різного етнічного походження.

P.S. Деякі вузькоспеціалізовані теми у мене теж вимагають "внутрішнього перекладу", бо в КПІ викладали російською, а потім користувався англомовною літературою.
І що з того?

---------- Додано в 15:51 ---------- Попередній допис був написаний в 15:35 ----------

P.S. Першого мого вчителя технічної української мови звали Григорій Соломонович Векслер, доцент, автор посібника "Розрахунок електроживильних пристроїв", виданого українською мовою у середині 70-х. Він сам "запустив у обіг" деякі українські словосполучення, які стали стандартом де-факто.
Друга вчителька мала освіту - "кінотехнік". Окрім фахових тем, "натаскала" мене в українському діловодстві і навіть етикеті. За що я обом згаданим людям безмежно вдячний.

 

З якої радості тітка з Соломенки чи з Оболоні повинна знати що там і хто запозичив у поляків? Ваш "помаранч", те саме що і "мешт", не більше, аніж діалектизм.

Хто такі? Дайте почитати і поговоримо, як інтелігентні люди....

 

Зате мордовську феню схоплює на льоту.

 

Так і тягне Хайяма запостити... Про халат, і те се...

 

А тепер щодо помаранчу:
Словник української мови в 11 томах 1976 року подає:

і там же

Зверніть увагу, приклад слововжитку у значенні "апельсин" наведено з твору Олеся Донченка, територія проживання - Полтавщина і Харківщина. Його то у вживанні галицьких діалектизмів годі запідозрити. А тим більше - літературних редакторів в тодішній УРСР, там слово в сторону не можна було написати, вичитували все до коми.

---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 16:14 ----------

а ось іще
На сам словник не посилаюся, як на достовірне джерело, бо не знайшла його паперового походження, натомість цікавий літературний приклад

Відкриваємо вікіпедію, і читаємо:

Тобто час освіти і становлення мови припав на період до входження Галичини в склад УРСР.

---------- Додано в 16:28 ---------- Попередній допис був написаний в 16:27 ----------

А загалом, VasMT, дякую. Завдяки Вашому скептицизму, хоч і дещо надто категоричному, як виявилося, дізналася для себе багато нового. Досі думала, що слово "помаранча" у значенні "апельсин" було локалізовано виключно в Галичині

 

Приходьте ще.

---------- Додано в 16:45 ---------- Попередній допис був написаний в 16:43 ----------

В армии все должно быть паралельно и перпендикулярно. Все что не паралельно и не перпендикулярно, то валается. Народна мудрість.

 

Ну ладно, ладно. Не сором. Це, власне, для Мінні було зауваження.
Але виступати експертом в українській мові, вирішувати, яка українська мова "правильна", і вчити цьому україномовних людей, на якій би українській мові ті україномовні не розмовляли б, хоч на суржику, російськомовні все ж права не мають.