Культура слова: мовностилістичні поради

Я Вас не розважаю.
Я спрашиваю, как будет на украинском экраноплан?
Нет, не так, как москали называют, а именно на украинском соловьином языке.
Имеете что сказать?
Нет?
Свободен.

 

Не бушуйте, Полковнику, ще не п'ятниця. Здається, iso дав вичерпну відповідь. Ваші зауваження залиште собі. До речі, де поцупили оцю манеру писати рядочками?

 

Скажіть, будьте ласкаві, а яка частина має відношення до вашої мови -"екран" чи "план"?
Я бачу тільки кириличне представлення заморських слів.
Навіть граматичний рід не завжди в змозі однозначно встановити - а все туди ж - іССконно руссскіє славА!

 

- вот чудак-человек, разве пан Полковник сказал, что это "исконно русские слова"? Пан Полковник сказал, что "экранопланом" экраноплан москали называют. А это 100% уже означает, что соловьиною как-то иначе должно называться. Видно, и пан iso не знает. Может, кто другой...

 

А чё?
Оригинальненько.
Вроде, на форуме такого написания ещё не встречал.

И что главное?
Главное, что соответствует теме гилочки.

 

Та не надо нервничать! Европе придумали - Эвропа , и экраноплан переименуем в екраноплан. ... главное - что бы на русский было как можно меньше похоже !!!

 

Кожна країна бореться (безуспішно) за чистоту своєї мови. Безуспішно, бо процес взаємного проникнення мов зупинити неможливо. Мова - явище гнучке, живе, здатне розвиватися. Мова не існує сама по собі, це інструмент, засіб спілкування. Не треба робити з неї фетиш, релігію. Того добра в нас і так досить. Німецька дала і надає досі хорошу технічну і філософську термінологію, від голландців пішло багато морської лексики, з Давньої Греції і Риму - база будь-якої термінології, культури і науки, російська мова ввійшла до інших мов матом і прізвищами великих письменників (оце так поєднання!). Кожному своє. Українці - це ті, що добре володіють іноземними мовами. Це у нас генетичне, бо ми протягом своєї історії майже постійно виявлялися кимось підкореними. Історія серед іншого також формує менталітет. То українці і є такі, як є. І в мене таке враження,що деякі з нас соромляться бути українцями. Тому вони називаються хохлами, а деякі - уркаїнцями.

 

Дехто так лає пуристів, але їх теж дуже треба нам. Чула на вулиці фразу (вбило!): "Шеф не лімітував доступ до комп'ютера, щоб уникнути ескалації конфліктів, але пролонгував термін здачі". Досі не можу зрозуміти, чи то та людина так жартувала, чи ні? Наскільки розумію, мало би бути так: "Шеф(або начальник) не обмежив доступ до комп'ютера, щоб уникнути загострення конфліктів, але продовжив термін здачі", - це якщо конче у діловому стилі.
П.С.: бідний шеф!

 

Давно хочу показати, як бездумно роблять оголошення, навіть в школі (правда не загальноосвітній, а музичній). Вивісили оголошення на всіх аудиторіях (фото 1), яке висіло більше місяця, поки хтось не витерпів і не виправив на одному з тих оголошень (фото 2).

 

А чому "у" там неправильно?

 

​

Між українськими прийменниками у та в нема ніякої різниці.
Ми ставимо їх незалежно від змісту речення, а тільки додержуючись правила чергування голосних, цебто: якщо попереднє слово кінчається на голосну, треба ставити прийменник в («Вона взяла в нього книжку»), якщо на приголосну — тоді у («Він узяв у неї книжку»).
/«Як ми говоримо», Бориса Антоненка-Давидовича/

 

І фонетично не буде різниці?

 

І не тільки...

Ще - наявність не означає, що змінним взуттям користуються,

Русизми теж зашкалюють...

 

І не тільки...

Ще - наявність не означає, що змінним взуттям користуються,

Русизми теж зашкалюють...

---------- Додано в 12:23 ---------- Попередній допис був написаний в 12:19 ----------

А також розуміння співрозмовника

Наприклад "цво" в німецькій мові ...

 

Буде, якщо є схильність оглушувати [в] до [ф] перед приголосним. Я ф Києві.

 

Так отож... За цим правилом має бути "Вхід у аудиторію", як й було написано.

 

Отут згодилося би застаріле ув - вхід ув аўдиторію

 

Та В чи У - це помилка ще така, яку можна простити...
А ось з "В противному разі..." і правда соромно мало би бути "автору"! До речі не можу розібрати, що там замість цього коректор запропонував. Скільки я знаю в українській треба казати: а якщо ні, а коли ні, то...; а то, а інакше тощо!