Культура слова: мовностилістичні поради

...прямо как в современной украинской школе , где , что бы перевести слово с английского языка сначала нужно перевести его с украинского. А вы говорите , что я падаю от всего со смеху... упасть от него можно , уже прочитав украинские школьные учебники английского языка.

 

Він і не зрозуміє. Він навіть не намагається. Для цього думати треба, а не чужі гасла відтворювати...

"Мав пацієнтку" - не той випадок. Цілком нормальне вживання слова "мав" в українській мові. А от в тому значенні, про яке говорив Далекосхідник, його сприйняти й міг лише російськомовний, бо в такому разі це й була б лише калька з російської. Так склалося, що україномовні "кохаються", а не "імєют"

 

Треба спитати Nevermind. Вона у нас спец занглійської.Мені здається, що я мав рацію, але хто зна.Треба запитати спеців.

 

У мене ніби теж диплом перекладача десь на шафі пилом припадає
Тільки тут не в англійській мові суть, а в українській...

 

"iмэют" - это у вас от Азарова?

 

Спросил у профессионального редактора - насколько по-украински Вчора мав пацієнтку - бувшу жительку Маріуполя....
Вчора до мене приходила, я приймав, у мене була... колишня жителька......
Вот ТАК.

 

тут жодних сумнівів не може бути, що це помилка - русизм. А щодо "мав пацієнтку" - тут я з вашим знайомим не погоджуся. Так, стилістично кострубато, у статті я б такого не залишив, але цілком прийнятно у розмовній мові...

 

Пане Дальневосточник, я дуже радий, що в вас прокинувся інтерес до української мови і я думаю, ви незабаром її осилите бодай на моєму рівні.
(Якщо навіть на моєму рівні знання російської - це вже буде плюс).
Звичайно, мої знання літературної української залишають бажати кращого. По-перше, мій мовний розвиток зупинився на рівні львівської розмовної 20 років тому. По-друге, я розмовляю українською тільки з жінкою (в основному). І, по-третє, Сміт був правий, я будую спочатку англійське речення потім його перекладаю українською, так що попередня конструкція іноді лишається.
ПС Попередньо піднімалось питання значення російського слова імєл.
Не думаю, що це літературне вживання в тому розумінні що ви мали його на увазі.

 

- опять русский кромсают... "Я имел" используется сплошь и рядом, только к людям это слово относят... с осторожностью.

 

А чому не "мав пацієнтку" - пояснив? Бо виходить, що можна сказати про речі "я мав книжку", а про людей "я мав пацієнтку" - ні? То просто живих істот стосується чи як? І казати "я мала прабабу", "я мала собаку" - теж неправильно? Чому?

 

різниця у "володію" - та факт наявності
я мала прабабу - у мене була прабаба
я мала собаку - тут збочено можна звинуватити у зоофілії, але загалом вірно.
==
і правильно було зауважено - розділяйте живу мову та писемну - деякі мовні звороти (розмовна мова) аж надто кострубато виглядають, якщо їх записати
==
до речі, на цій різниці (розмовна/письмова) і побудовано типовий спосіб доколупування в інеті

 

Тільки помітила Бо перенесли в іншу гілку. Але пан Педро вже підтвердив Вашу думку...

 

*правильно

 

Вірно, тобто незрадливо?

 

Все правильно, не можна зраджувати тому, кого маєш

 

слово має 2 значення
і так само, як "жінка з косою" можна трактувати надвоє - так само й ви демонструєте зараз типове інтернетівське перекручення змісту

що ж, критикам слід зауважити в передмові до творів Стельмаха, жи він невірно використовує слова - на львівському форумі знають краще

 

Ця тема саме і є для того, щоб вдосконалювати знання мови, обговорювати такі питання тощо.

Щодо Стельмаха. Не маю нічого проти нього, але мене завжди дивувало посилання на письменників в таких ситуаціях, як на першу компетентну інстанцію. Чому вважається, що письменники писали правильно? До речі, не завжди ж в книзі є оригінал того, що писав письменник. Є редакторське втручання. Та і редактор теж може помилятись, як і письменники, які не є філологами (хоча чомусь так прийнято вважати). Тож, ІМХО, з творів видатних письменників варто наводити приклади, але неварто їх вважати правильними.

Щодо слова "вірно". Нам вчителька укр. мови в школі пояснювала цей нюанс, тобто, що є правильним вживати слово "вірний" в розумінні "вірний пес", а "правильний" - "правильний маршрут". Хоч я і любила ту вчительку менше за Стельмаха, та все ж в цьому питанні вважаю правильним слухати її, а не письменника. Хоч він і має літературну освіту.

---------- Додано в 14:04 ---------- Попередній допис був написаний в 14:02 ----------

Щодо зоофілії - в мене і думка про таке не виникає. Тож тут вже питання моралі і особистих зацікавлень, рівня пошлості тощо.

 

писатели фиксируют язык и иногда - творят его. Филологи изучают и анализируют результаты их деятельности, а не наоборот

Это всё равно, что сказать - "он же не биограф, может и ошибаться в имени своей первой любви" имхо. Конечно, любой может ошибаться. Только ошибка писателя, если приживётся - повлияет на язык, а мнение филолога интересно только его коллегам и ... иностранцам каким-нибудь, которые язык по учебникам изучают.

 

Тепер я знаю чому не любила свою вчительку Більше не буду посилатись на її зауваження, Ви мене переконали.

 

В моєму словнику:
вірний - верный; надёжный; преданный; неизменный; правильный (истинный) Виходить не мала рації Ваша вчителька, може в універі просто багато лекцій пропускала!