Культура слова: мовностилістичні поради

Вже було!

 

рій також неможливий без матки. І для "залітних розумників" - вся ідея і таке інше може бути зосереджено в матці - а чому б і ні?
До речі - бжоли таки строєм не ходять...

 

Це коли? Сьогодні?

 

Позавчора - ще одне слово незрозумілого походження.

 

А мені цікаво чи слово передвчора (яке більш чіткіше передає часові рамки імхо) є літературним чи діялектним? Щось то ми зовсім не в тую гіляку розпостились

 

ПЕРЕДВЧОРА, присл., діал. Те саме, що позавчора.

 

Передвчора - позавчора,
Передсьодні - це вчарась,
Заплутав між слів безодні,
Як в лісу малим кадась...

 

якщо Післявчора - це Сьогодні, то Позавчора - це з гілки "про Це"

 

Вчора сьогодні називалось завтра

 

Усе це дуже цікаво. От я про своє, наболіле, напишу. Хвилює мене одне питання, яке не стільти мовне, скільки чи не світоглядне. Ну чому мову населення східних областей ми називаємо суржиком, а от вишукану галицьку, перемішану наполовину з польсько-австрійськими покручами - спавжньою українською? Як зрозуміло з мого допису, я зі сходу. І, згадуючи Остапа Вишню (якби моя басуся встали), моя б бабуся, чесне слово, впала б в транс, якби дізналася, що говорить суржиком. Так говорили не тільки наші бабусі, а вже поколінь 5 харківчан, полтавчан, сумчан, чернігівщан. І не рахуватись з цим, по-моєму, велике свинство.

 

Якось одна пані попросила мого друга відвезти її у село (з її слів) - "Лошатин" на лівому березі Дніпра. Сказала, що візьме детальну мапу.
На мапі - не знайшли. Блукали, блукали, поки хтось підказав - не Лошатин, а Жереб'ятин, але на совєтській мапі зазначено тимчасову совєтську назву - ну типу "Октябрьське".

Багато бензину вилетіло на ту "лошадіную" назву!

 

Гу-гу! і не торта, а пляцка!

 

Заспокійтесь! Ніхто "гвару" мовою не вважає... Тим більше українською...

 

Я б була спокійною, якби мені не робили зауважень! прості порядні галичани, які щиро вболівають за чистоту! своєї! мови.

 

Ні, ну все ж таки галицька - це говірка. Справжня "українська літературна" багато в чому відрізняється і від галицького варіанту і від східного. І в цьому немає нічого поганого. Бо ж є літературна мова, а є розмовна.
До речі, наведила мені подруга приклад. Довелось їй перекладати на російську україномовний серіал. Скаржилась - українська мова в серіалі - дуже вишукана і виплекана, але звучить, скажімо, у вустах повії чи молодого "неформала" зовсім неприродно. Ото ж найперший показник, що автори серіалу вдома чи на вулиці не спілкуються українською, не знають її розмовних особливостей, чим вона відрізняється в різних регіонах чи верствах населення. Переклали усе "як книжка пише" - от і вийшло насправді далеко від життя...

 

Зауважень?
Це за оце ?

?

 

Ви плутаєте суржик з діалектом. Діалект формувався напротязі віків, поступово. Суржик виникає спонтанно, під впливом насильного впровадження іншої мови, вимушеної двомовності, у ньому немає усталених слів, конструкцій, на відміну від діалекту. Приміром, на суржику можна почути і "лікарня", і "больниця", і "білєт", і "квиток".

Ну чому тільки східних? На Київщині практично всі в селах говорять суржиком.

А хто таке каже? Зрештою, я думаю, що не існує такого поняття "справжня українська мова", бо кожен регіон має свої діалектичні особливості, які мають право на існування.

А як із цим треба рахуватись?

Яких, наприклад?

Якщо СВОЄЇ, то я не бачу в цьому нічого поганого.

 

http://www.slovnyk.net/ подає "продавщиця". Продавщиця запозичена і скалькована з російської. І не звучить по українськи.
Відповідно до норм української мови правильно мало б бути - продавчиня. Ця форма не узаконена, але набуває вжитку. Принаймі - на ЗУ. Нічого крамольного в цьому не бачу. Приживеться - узаконять, не приживеться - може лишиться діалектизмом.
Членкиня визвало здивування у Рибки. Це ніякий не новотвор. Воно вживалося до війни.
Ще Ви згадували жіночу форму від премєр. Чесно кажучи - я не чув. Граматично правильною формою було б премєрка. Але лише на побутовому рівні.
А щодо вважати -уважати, чергування у-в передбачено українським правописом.
Мене дивує, що такі дрібниці у Вас викликають лють. Вже згадував: "Марья Ивановна, мне бы ваши заботы".

 

Правильно мало би бути продавець, покупець тощо.

Ого! Ви багато втратили. Є ще "міністерка"...
Ось словники 30-х років. Членка, членкиня так, прийнятне слово. А "продавчинь-продавщиць" НЕМА!

 

Але ж зараз не 30-ті роки. Таким чином можна брати до уваги словники з різних років і що - всі брати до уваги? Був би каламбур.
В сучасному словнику української мови є слово "провавщиця"
Особисто мені теж "продавщиця" не подобається, краще було б залишити тільки "продавець". Але не нам вибирати як краще.