Культура слова: мовностилістичні поради

Для мене корисним було дізнатися, що у випадку коли мова йде про непарні речі, вживається (у відмінку) - "користуватися різними речами".
А коли мова йде про дві речі в одній парі (чоботи, панчохи, пальчатка тощо) - то "різними речима".
Бо часто пишуть і так, і так. А є правило.

 

Скромно сказано

Перепрошую за неточність щодо синонімів. Насправді- це або займенникові числівники, або збірні числівники. Або щось подібне. В різних формах. Не в тому суть. Я мав на увазі, що усі наведені форми відносяться до одного поняття.. По аналогії: троє, утрьох, трійко. (Є такий недолік в укр.мові - різноманітність форм )Але ніяк не діалектизми. Та й несуть деяке відмінне смислове навантаження.
Щодо стандартизації мови. Я б радше вжив унормування мови. Це граматика, правопис, словники. Але стандартизація термінології.

Вибачте мені мою тупість, але ні фіга не зрозумів. І заодне про проект "Великой Украины"

Існували. Гугліть Правопис Огієка, харківський правопис, правопис Скрипника,. Там усе написано.

Львів’яни завжди відзначалися скромністю.

Був правопис Куліша, Желіхівка, пізніше – Грінченка. В радянський час – Огієнка та Щурата
http://litopys.narod.ru/ohukr/ohu.htm

 

- не вопрос, без этого можно жить

- спасибо, я задал вопрос о конкретных нормах. Если Вы их уже нашли в том, что предлагете мне гуглить, дайте ссылку плз., если нет, то...

- Увы, и русский язык не без недостатков . "По аналогии" - "Трое, втроём, тройка, троица". А есть вообще формы, объединяющие РАЗНЫЕ числительные. Напр., "сам-два", "обатри" (сокращение от "Эй вы, трое, оба ко мне!"), заклинание "три-четыре!", - но это уже высший пилотаж, так только профессора и прапорщики могут...

 

и не ответ Хоча б про проект "Великой Украины". Не чув, підкажіть

 

Довелося таки пошукати:
http://sez.hiblogger.net/tag/%EF%F0%E0%E2%EE%EF%E8%F1/
Сподіваюся - самі правописи для Вас не розшукувати.
Можу Вас потішити хіба тим, що і в 1928 р. у справу складання правопису втерлися Галичани І зуміли таки попсути нерви Східнякам. А заодно і Правопис підпсути. (Пригадуєте у Ж.Еффеля? Бог ліпить Адама-лиш відвернувся, а чортяка вже щось там і приліпив ) А наскільки було б спокійніше життя без тих Галичан і сьогодні! Хай би Поляки з ним розбиралися

 

- спасибо, это уже кое-что. Хоть "пальта" я там отдельно не увидел, да и в последующем объяснении вариант со "смешной" поездкой "на авто" к пальту не применим, им к счастью не ездят, а всё-таки ссылка из той серии, что надо! Теперь ясно, что искать, как и то, что эталонным выбран правопис советских же времён
Про сочетание "iя" если что попадётся - утешьте ещё разок!

 

На "від автора" можна не особливо звертати увагу. Автор - не мовознавець а , здається, журналіст.

 

Отличная статья.
Ещё раз убедился в ущербности Русского Языка.

 

В Індії наприклад існує 1,652 діалекта, 21 оффіційна мова.
Так що не треба робити з мухи слона.

 

Русский обогащен, Совремненный укранский, это все что не включено Гоголем в русский язык, которы он обогатил после Пушкина.

http://ksana-k.narod.ru/Book/meshj/01/gl15.htm

Введение черт украинского языка в язык “Вечеров...” было для Гоголя своеобразным литературным приемом. Приметы такой условной литературности иногда проявляются и в оценках этой речи самими героями гоголевских произведений. Так, в “Ночи перед рождеством” кузнец Вакула изъясняется перед читателями и на русско-украинском просторечии, и на русском просторечии, и на языке тогдашних романов и повестей, и на мещанском жаргоне “бывалых людей” (в разговоре Вакулы с Пацюком), встречаются здесь и народно-поэтические пассажи в литературной переделке, свойственной тому времени. С переносом действия в Петербург выступают приметы противопоставления русского языка “малороссийскому”: “"Что ж, земляк",—сказал приосанясь запорожец и, желая показать, что он может говорить и по-русски:—"што, балшой город?"— Кузнец и себе не хотел осрамиться и показаться новичком, притом же, как имели случай видеть ниже сего, он знал и сам грамотный язык.—"Губерния знатная!"—отвечал он равнодушно: "нечего сказать, домы балшущие, картины висят скрозь важные. Многие домы исписаны буквами из сусального золота до чрезвычайности. Нечего сказать, чудная пропорция!" — Запорожцы, услышавши кузнеца так свободно изъясняющегося, вывели заключение, очень для него выгодное”.

Еще яснее условно-литературные функции, украинизмов проявляются в сцене беседы запорожцев с Потемкиным и,с Екатериной II. В речь казаков вплетаются откровенные, не русифицированные “малороссийские” слова. и обороты речи: та ecu, батько, та спорная” мамо!.. и др. Гоголь эти украинизмы нарочито выделяет курсивом. К тому же писатель, комментирует их при посредстве ссылки на “стилистический вкус” самого кузнеца Вакулы: “"Як же, мамо! Ведь человеку, сама знаешь, без жинки нельзя жить", — отвечал тот самый запорожец” который разговаривал с кузнецом, и кузнец удивился, слыша, что этот запорожец, зная так хорошо грамотный язык, говорит с царицею, как будто нарочно, самым грубым, обыкновенно называемым мужицким наречиеи."”.

Так Гоголь постоянна подчеркивал социальные грани, смешивая в речах персонажей украинскую речевую стихию с русским просторечием и литературным языком.

В повестях сборника “Миргород” украинская речевая стихия чувствуется значительно слабее, чем в “Вечерах...”. Однако и здесь проявляется своеобразная “малороссийская” основа авторской речи, порою даже. в синтаксических построениях, не свойственных русскому литературному языку. Например: “Душа стосковалась за человеком...”;, “Перед ужином Афанасий Иванович еще кое-чего закушивал...” и др. (“Старосветские помещики”). Однако эти украинизмы не несли никакой стилистической или характериологической функции, если не считать общей обрисовки быта старосветского малорусского поместья. В повестях “Миргорода” украинский язык слышится, лишь в речах действующих лиц из казаков или крестьян.

При переходе Гоголя к “общерусской” тематике, по наблюдениям В. В. Виноградова, украинизмы попадаются от случая к случаю (особенно в первоначальных редакциях произведений). Например, в речах Кочкарева в “Женихах”: “Дела не смыслишь, так не совайся”: “Ну, что с тебя за надворный советник” и др. В “Ревизоре” иногда такие обороты речи можно заметить в репликах Городничего: “Купцы и мещане на меня страх озарятся”; “А потом, как разодмет тебе брюхо, да набьешь себе карман, так и "почтенный"” и т. п. Обычно эти провинциализмы в окончательных редакциях Гоголь устранял.

http://az.lib.ru/b/belinskij_w_g/text_0510.shtml
Русский романист может вывести в своем романе людей всех сословий и каждого заставит говорить своим языком:
образованного человека языком образованных людей, купца по-купечески, солдата по-солдатски, мужика по-мужицки. А малороссийское наречие одно и то же для всех сословий - крестьянское. Поэтому наши малороссийские литераторы и поэты пишут повести всегда из простого быта и знакомят нас только с _Марусями, Одарками, Прокипали, Кандзюбами, Стецьками_ и тому подобными особами. Где жизнь, там и поэзия: следовательно, и в простом быту есть поэзия? Правда; но для этой поэзии нужны слишком огромные таланты. Мужицкая жизнь сама по себе мало интересна для образованного человека: следственно, нужно много таланта, чтоб идеализировать ее до поэзии. Это дело какого-нибудь Гоголя, который в малороссийском быте умел найти общее и человеческое, в простом быту умел подстеречь и уловить играние солнечного луча поэзии; в ограниченном кругу умел подсмотреть разнообразие страстей, положений, характеров. Но это потому, что для творческого таланта Гоголя существуют не одни нарубки и дывчата, не одни Афанасии Ивановичи с Пульхериями Ивановнами, но и Тарас Бульба с своими могучими сынами; не одни малороссы, но и русские, и не одни русские, но человек и человечество. Гений есть полный властелин жизни и берет с нее полную дань, когда бы и где бы ни захотел. Какая глубокая мысль н этом факте, что Гоголь, страстно любя Малороссию, все-таки стал писать по-русски, а не по-малороссийски!

 

нагадало:
Рядовой Петров. О чем думаешь, глядя на эти кирпичи.
О бабе...

 

Цит. Чонобилец "Тарас Бульба с своими могучими сынами; не одни малороссы, но и русские, и не одни русские, но человек и человечество. [/B]
Какая глубокая мысль н этом факте, что Гоголь, страстно любя Малороссию, все-таки стал писать по-русски, а не по-малороссийски![/QUOTE"

Щось на таку піраміду виглядає, що "малорос", то якби недорозвинутий "великорос" (наче за Дарвіном). Ще одне-два покоління - і вже "русскіє"!
Але чомусь так не сталось. Я мав нагоду порівнювати "хохлів", що українською не говорять, але живуть на Україні і росіян з Росії - цілком інакша ментальність. То різні народи!

А що Гоголь писав російською? А що мав робити? Хто б його друкував, коли в Україні всі друкарні позакривали, а мову заборонили

Я тут новенький - і з цікавістю прочитав цю дискусію. Цікаво було довідатись, що на рівні Пушкіна і Гоголя російська мова вже мало не стандартизувалась. З українською трудно, щось вона пручається стандартизації.
Хочу підкинути один історичний аспект:
У формуванні української і російської мов є одна суттєва різниця.
Російська мова поширювалась на території, де російською мовою майже ніде не говорили, а наріччями різних угро-фінських і тюркських народів. Мова, первісно базована на книжній церковно-слов’янській, шліфувалась інтелектуалами і літераторами впродовж століть і доводилась до населення через освіту і літературу. Звичайно, ввібрала багато з місцевих говірок, але все це проходило через сито, скажімо так, головного мозкового центру.
Тому – ця мова доведена майже до стандарту, наче «Устав внутренней службы» в СА

Українська мова – це органічна мова народу, що займає величезну територію, і базується на традиціях кільканадцяти етногруп. Кожна з етногруп говорила своїм наріччям. Офіційна і церковна мови (та ж з яких починали у Московській державі) трохи уніфікували спілкування, але лише на рівні еліти і в період, коли цією мовою послуговувались на офіційному рівні(грубо беручи до ХVІІ століття). Цікаво, що навіть цього вистачило щоб впродовж наступних століть східняки і західники прекрасно могли між собою порозумітись.
Але відмінностей справді дуже багато. До того ж сучасна літературна мова одночасно укладалась в кількох центрах. Не думаю, що в цьому проблема, просто це інших шлях, ніж у мови російської. Особисто мені дуже цікаво спілкуватись із закарпайчиком , волинякою чи польтавцем, якщо вони чисто говорять своїм наріччям. А що слова «вогнище», «багаття» і «ватра» означають одне й те саме – то що тут страшного. Просто треба спілкуватись на своїй Батькіщині рідною мовою, той усе знатимеш
Стандартизувати мову – все одно, що меліорувати річки. Всі переконались до чого це призводить.

 

Якщо б Микола Васильович Гоголь жив в Англії то писав би англійською. Так що знак оклику тут ні до чого.

 

- больше всего Николай Васильевич любил жить в Италии. Но писал и там по-русски...

- Гоголь умер в 1852 году. Или Вы о каком "историческом аспекте?"

- им, в Индии, не надо. У них что слонов, что мух как грязи... И действительно, совершенно неважно, сколько диалектов в стране, в которой технический язык - английский

 

Численні об'ємні Вісники "Львівської політехніки", у яких подруга знаходила інформацію про правила відмінювання, що діяли до "радянського правопису", можливо, десь і містять посилання на конкретні сторінки дореволюційних правописів, яких між іншим, було - під різними редакціями - всього біля 50-ти (більш і менш відомих). Але у тому морі мені їх шукати-не перешукати...
Так наразі з тематичних назв статей проблеми відмінювання слова "пальто", на жаль, не знайшла.
Можу запропонувати уривок інтерв'ю з відомим мовознавцем, якого, між іншим, приємно буває почути недільними ранками у передачі національного радіоканалу. Я розумію, що це не те, на що Ви чекаєте.. але наразі.. от, дідько його бери. Брак відповідника російському "на безрыбье и рак - рыба". У мене чималий запас бабусиних приказок - а так одразу не добреру те що слід. Допомагайте, мовознавці.
Отже,
Олександр Данилович Пономарірів (1935р.н.) — український мовознавець, перекладач, публіцист, професор.
Доктор фіологічних наук, професор, завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, академік АН Вищої школи України
...
- Чи не вважаєте Ви, що написання, за новим правописом, слів “кіна”, “метра” може викликати психологічні складнощі у їх сприйнятті? Адже вживання «кіна» було прикладом величезної неграмотності.
: О.Пономарів - Я з вами згоден. Це зробили рисою неосвіченості. Хоч ця риса – природна – ми ж не відмінюємо іншомовні слова, коли в нас немає зразка. От, скажімо, “пенсне”, “кашне” ми не можемо відмінювати, бо в нас немає своїх іменників середнього роду, які закінчуються на наголошений «е», тому «кашне» в нас не буде відмінюватися. А чому ми відмінюємо «інженер»? Бо воно закінчується на «р» як, наприклад, українське слово «явір». Тоді чому ж ми не відмінюємо «кіно», коли воно, за аналогією, як “вікно”, “метро” як “відро”. Так що це природна риса української мови, але коли заборонили відмінювати в 33 році, то це стало ознакою “сільськості”, ознакою неосвіченості. Але і чехи, і поляки, і словаки відмінюють ці слова.
: До речі, про «пальто». Деякі критики, особливо, чомусь, російськомовні газети, раптом заходилися вболівати за українську мову, навіть «Независимая газета», в якій хтось написав “мова без пальта”. Ну так він же невіглас, тому що пальто, власне, відмінюється з 46 року, тобто, коли вже вносили деякі зміни в правопис. Тоді Рильський і Тичина хотіли щось повернути з 28 року, до речі й літеру “ґ”. Тичина, міністр освіти на той час, казав, що не підпише правопис, поки не буде літери “ґ”. А йому сказали, що це вказівка Сталіна, щоб не було “ґ”. Уявляєте? Єдине, що йому вдалося відстояти, то це “пальто”, тому воно у нас відмінюється з 46 року. Так звикли ж до пальта. Так само й звикнуть до інших змін.
: Крім того, наші опоненти вигадують, нібито ми хочемо казати “на радіві”, а не “на радіо” . Так от відмінюватимуться тільки ті слова, де перед цим “о” стоїть приголосний – “кіно”, “пальто”, “метро”. А де два голосних - ні, наприклад “радіо”, “Онтаріо”.
http://www.brama.com/survey/messages/10217.html

 

Пане Невстранец, мені мій професор з Голандії говорив, що слов*янські мови - не для технічної літератури і більшість технічної літератури написані саме англійською мовою. Ось я шукаю з програмування Visual С++, а англійською знаходжу сотні джерел, а російською лише переклади цих книг. Отже тоді проблема української мови, що у нас погано перекладачі працюють ).

Слов*янські мови для художної літератури призначені.

Я згоден, тоді в нас (у Росії та Україні), як в Індії, має бути технічна література англійською. Навіть в Польщі, у який база приблизно, як в Росії, читають технічну літературу - англійською.

 

те ж і росії стосується?

 

Мовна специфіка українського терміна.
http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk538/TK_wisnyk538_pilec'kyj.htm
"Читайте - і дано буде вам, стукайте - і відчинять, шукайте - і знайдете" (даруйте за крамольний плагіат).

 

Вы смешиваете одно из направлений техники - компьтерные тенологии - с технической литературой вообще. Скажем, даже в комп.технологии часто используются термины на "словянском языке" - маршрутизатор(router), мост(bridge) - и т.п. Скажем - сеть у Вас сделана с применением витой пары - и врятли кто-то говорит, что с twisted pair....
Причем программирование на С++ прекрасно описывается по-словянски, если, конечно, не принимать за технической язык английские слова-опреаторы язка программирования...

 

Далося усім це пальто. Купіть собі плащ. Плащ годиться на усі сезони. Зимовий, літній-все це плащ. А щодо пальто словник тлумачить
ПАЛЬТО, -а, с. Верхній одяг довгого крою, що надягається поверх плаття, костюма і т. ін.