Культура слова: мовностилістичні поради

Да я не про это. Просто мне странно, что у нас говорят суржиком, а у вас правильно. Что-то не верится. Что, у нас люди хуже или глупее?

 

У нас теж говорять суржиком, тільки не таким насиченим, слабшим.
І не поголовно.

Справа не в гіршості чи дурості-мудрості. Справа в байдужості.

 

Да у нас тоже не поголовно. И не насыщенным. Практически правильно.
П.С. Лиля, а вы давно в Киеве были?

 

Десь так, як у Львові.
У містах говорять або російською, або літературною. Останній варіянт мені дуже штучний, неживий. Але відки там живий візьметься?
А от вже по селах та околицях переважає суржик.

 

Это вы в Киеве слышали? Не знаю такого. Разговорным говорят.

 

І в чому та "розговорність" полягає?
Звичайно, котрі вдома розмовляють чи котрі не байдужі, дбають, то інакше. А в інших...
Дякую ваС, вибачте менЕ...

 

це (імхо) - русизми, а не літературна.
Тим не менше - вишукану літературну чув саме у Києві (і у Сумах) - я, звичайно, не лінгвіст, і не претендую на досконале знання діалектів - але не відчув у мові жодних домішок. Зазвичай чути, з якої місцевості людина родом - а тут... Таке враження, що з книжкою розмовляєш
знов таки - суржик - як на мене, доволі складно провести межу між суржиком та діалектом, але... в селах на Східнянщині - таки діалект зі значним вкрапленням російських слів (часто модифікованих), а власне у Києві - суржик: це коли "довколишні села" "попервах" (на початку кар’єри "городських") пробують російською говорити. Як результат - "гримуча суміш" - українська побудова фраз, українське відмінювання - але російські слова.
І таки справедливо росіяни насміхаються над такими "малоросами"

 

Знаю, що русизми.
Ви ж допис перечитайте. Ми з Рибкою там вже на розмовну перейшли.
Вони, на жаль, ризикують перейти до літературною, бо на ТБ тільки таке й чути.

Справжній київський красивий, такий співаний ніби... Маю подругу, котра саме так розмовляє, без жодного русизму практично. Для вуха надзвичайно приємно!

 

а ще подобається як київські діти називають тата батьком... не папа, не тато, а "мій батько"

 

Не слыхала такого...

 

Як Ви не чули? Слово "батько" перекладається на російську "атєц"...

 

в розмовній "батьку" - не вживається
західніше - "тату" - східніше - "папа" чи "папкО"
і, власне о цо ходзє - саме у Києві можна почути звертання "батьку"

 

Я думаю, чого то Глазовий про Бульбу в столиці писав.

 

не читав
за підказку дякую - але чомусь не смішно

 

Пані Liliyah Romanova, я хочу пожалітися. Я писав у гілці "Не будь байдужий", що потрібно розвивати розмовну мову (свій діалект чистити від суржику), а мене переконували, що я маю розмовляти літературною мовою.

Літературна мова - це ознака освіченості, яку можна використовувати на офіційному рівні (до ДАІ, в університеті, в магазині і т.д.) та до старших і незнайомих людей. Чи, наприклад, в розмові з іншими особами з різних куточків України. А говорити у колі друзів занадто чистою літературною мовою - це випендрюватися. Скажіть, як мовознавець, я правий?

 

Педро, вы опять напрашиваетесь на комплимент?
В Киеве говорят "папа" или "тато". Обращения "батько" я не слышала.

 

Наприклад, я кажу "тато" і "папа". Друге моє слово після "мами" було "тато", але я використовував ці дві назви. Зараз чогось тільки "тато", а "папа" рідше.

Батько я чув тільки в школі від вчителів фрази: "Викликати батька до школи?" Чи в молодіжному нашому жаргоні слово "Батя".

 

Вообще в украинском языке слова "папа" нет. Так что говорить "тато" или "батько" правильнее.

 

Рибко, є ТАКа пісня:
Одне каже: "тату",
Друге каже: "папи".
Жінка каже: "бери шапку,
тікай, чорте, з хати"

 

ну самого звертання "батьку" я теж не чула.. але чула як київські діти коли щось говорили про своїх батьків, то тата називали саме "батько"... "мій батько", у мого батька", "я був з батьком"

і те, що хтось про щось не чув, ще не означає, що того не існує... я б тоже 80 % того, що сі у Львові дзєє не знала, якби не форум