Крісло

Ооо..а насколько бывают высокомерны люди, достигшие мааааленькой возможности "что-то решать"...Они дают сто баллов высокопоставленным "креслам".
"Каждый суслик - агроном".

 

меняет, даже мааахонькое креслице вот зайти в детсад (это я о наболевшем): заведующая была до того методистом (по отзывам сотрудников - злобным гномом), а теперь - орки отдыхают
по моим наблюдениям, если в человеке есть капля говна, то попадая в "кресло" - в капле есть немного человека... загнула
а хорошего человека и "кресло" не испортит (есть достойные примеры))

 

А, может, он пить не умеет?

 

собутыльник и друг - это равнозначные понятия?

в гости к ним 100 лет никто не ходит потому что человек ушел с головой в работу и времени на "расслабон" у него не осталось. Хотя это мрррачно. Есть просто категория - трудоголики, эти (при безграничной любви к семье) просто "дышат" работой. А некоторые наоборот - прячутся в работу от семейных реалий, что тоже мрачно

 

По-вашему получается, что другом должен быть сотрудник медвытрезвителя?

 

В кожній людині є капля гівна Просто хтось її в собі стримує, а хтось по інших пробує порозмазувати Ну і в комусь капля, а в комусь і ведро назбирається

Щодо крісла - полюбому міняє.
В першу чергу повищеніє то є нові обовязки і нова робота, яку ти до того не робив і не конче вмієш. Але хтось вище рішив шо ти з тим справишся і ось ти вже вчишся робити шось нове досєлі тобі не конче зрозуміле.
Перше крісло особливе ше тим шо то перший раз ти не лише сам шось робиш і за то відповідаєш, а й делегуєш роботу іншим і маєш проконтролювати їхню роботу і підказати і навчити якшо в них не получається.
Тут людина або буде вміти контролювати і делегувати адекватно, або перетвориться в отого недолугого царька. Ну себто або таки стане маленьким, але перспективним керівником, або великим, але придурком.

Ну це одна сторона - сторона де влада може або зіпсути людинку, або підняти людину на вищий рівень не карєри, а на рівень сприйняття себе і своїх можливостей.

Ше є інша сторона - як вже казали то є відповідальність. І тут треба сильно важати шоб не перетворитися в раба свого крісла. Бо можуть початися думки з області "мені доручили, а я не справляюся. Я підводжу свого безпосереднього керівника. А якшо мене понизять". Якшо людина сама лізла на посаду то такі думки вполнє понятні. Але якшо людину назначили без якоїсь особої її ініціативи то я думаю шо достатньо просто робити все шо можеш на протязі 8 годин, а не зі лізи зі шкіри. Бо треба розуміти шо карєра то не варта того шоб заради неї нести втрати в особистому житті.

Ну себто є періоди коли треба робити акцент на роботі і поступатися часом проведеним з рідними, сімєю, друзями бо треба срочно доробити, чи звільнився важливий працівник і треба його тимчасово заміняти поки новий не вивчиться на його місце, чи дали нову посаду і треба знову вчитися робити шось нове і непонятне.
Але якшо такий період затягнувся на пів року то певне треба шось міняти в самій роботі - може відмовитися від посади яка забирає надто багато часу, а може і роботу міняти.

То все моє умнічаніє. Особого досвіду сидіння в кріслах не маю.
Лиш ше хочу сказати пару думок з одної книжки про котів:
- керівник не крім того шоб керувати мусить і сам деколи шось робити
- керівник мусить оцінювати свої успіхи не по тому шо зробив він, а лише по тому шо зробили його підлеглі. Погано коли хвалять керівника - добре коли хвалять весь відділ.

Одне в чому я впевнений - якшо людина попавши в крісло не зміниться на краще то обовязково зміниться на гірше

 

а что? представителей этой профессии не рассматриваете принципиально в качестве потенциальных друзей?

 

По моєму -це і є філософія!

 

Думаю міняє, і то сильно. Люди стають ресурсом.

 

Якщо крісло дістається людині, яка має проблеми із адекватною самооцінкою, то краще пошукати собі нову роботу, ніж матитакого шефа, бо то труба: якщо занижена - буде піднімати її коштом працівників, завищена - працівникам буде важко витримувати тягар його "величі". Адекватна людина на керівній посаді - на вагу золота. А проблема з тим, що до шефа 100 років ніхто не ходить, може бути зовсім не у його "кріслі" - є тип людей, які втомлюються від "службового" спілкування на стільки, що вже не хочуть ніякого. Або з віком втрачають інтерес до шумних компаній, а коли це співпадає з кар"єрним ростом, починають вважати, що зазнався.

 

"если вьі чего-то достигли - не обольщайтесь: возможно, вьі просто вспльіли..."

 

Якщо крісло то: Herman Miller Aeron

 

Пан Дзеко ніфіга не поняв...
Крісло, як костюм, за кріслом шефа можна сказати який в нього характер, і який він шеф.

 

По фото напрошується висновок, що людина з цього крісла частий гість дантиста. )

 

Бути собою.
І не підлаштовуватись під колектив.
Якось так.
А,зрештою,я не міг бути начальником.
І не міг зжитись з начальством.
В армії - тричі розжалуваний сержант.
В "Спадщині"...відмовився від чотаря.
Так,що мої поради лиш сотрясаніє воздуха.

 

Як то так ?....

 

це правда

побачимо, чи надовго вам хватить ентузіазму.