Криївка. Про ОУН, УПА та дивізійників (без жидів, москалів і КГБ-істів).

Хоч оффтоп . Знаю, але на сленгу з однією У )

 

Думки для роздумів. Російський письменник Михайло Веллер (народжений, до речі, в Кам’янці-Подільському):

"Во всех странах и во все времена приличные люди умели уважать своих врагов, если у врагов были мужество, убежденность, храбрость и честность… В некоторых советских книгах об исторических войнах есть эпизоды: русский герой-воин, богатырь, храбрец погибает в неравном бою за свою родину, и его враги воздают дань мужеству павшего солдата.

Ни в одной русской книге нет обратной ситуации: чтобы русские воины воздавали дань уважения своему врагу. Всегда только в одну сторону.

Это то, что есть у англичан, немцев, французов, итальянцев, испанцев, американцев, а у русских никогда не было… Неспособность отдавать дань уважения врагу говорит о горестной холопской истории, о несправедливом восприятии мира вообще и немножечко о холопской зулусской морали: когда бьют меня – это плохо, а когда бью я – это хорошо.

Я бы назвал это нравственной недозрелостью народа, которая всегда связана с недостатком уважения к собственной истории и недостаточным ее знаним".

 

http://ah.milua.org/personalii/kiss/kiss1.htm
віддання почестей ворогу-дуже нечаста штука... нажаль.

PS між іншим, літуни в ту війну скидались на лицарів історія-російський льотчик А. Шульгін під час бою з німецьким "опонентом" несподівано вийшов з бою, деякий час летів поряд з німцем, який втрачаючи висоту спішив через лінію фронту, а потім повернувся. на запитання що сталося Шульгін відповів-"я побачив, що в німця вийшла з ладу машина. але не з моєї вини. було б нечесно скоритстатись його нещастям задля власного задоволення."

 

Мені дуже цікаво, це у підручниках історії не пишуть. Хтось мені може розповісти про УПА-Південь, а то фактів та відомостей дуже мало? Я лише знаю, що воно діяло (в основному) на Хмельниччині та Вінниччині...

 

Я теж думку підкину: "Михаил Иосифович Веллер" - не надто російська комбінація.
В біографії бачив ТАКе:

Батько комісарив? Не вкурсі?

 

Ага, куди не глянь, повсюди .....

 

друже, пошукай Літопис УПА. там є все
а ще я пошукаю щось в себе, якась книжка здаеться була...

 

Ну, не все...

 

ну... таки так... не все

 

11 жовтня у Львові відбудется "Марш УПА"! Захід присвяченій дню Покрови яка є покровителькою українського війська від часів козаччини. Зокрема вулицями Львова пройдуть учасники реконструкторських клубів зі Львова, Києва та Хмельницького. Після чого відбудется реконструкція бою між УПА та Вермахтом.

 

Хм.
А что произошло?
Почему с Вермахтом?

 

Эт Веллер , конечно, перегнул, а вообще-то русские люди прямые и к врагу относятся как к врагу. Без рисовок и претензий на интеллектуализм. Скажем так - настоящие русские люди жили другой жизнью, для европейцев и людей "с претензией на европу" непонятной.

 

Гм... поясните б-л, що імєнно маєте на думці... (це без сарказму - просто прохання)

 

С удовольствием читаю Веллера, но здесь он перегнул. Петр І после Полтавской битвы воздал должное шведам

 

Из уважения к Вам попробую. Русские врагов ( с которыми воюют открыто ) уважают и какого-то зла к ним не чувствуют, здесь можно привести пример - вторую мировую и теперешнее отношение к немцам. Особой выгоды народ не получил, да и не стремился к ней. А отношение к немцам спокойное, уважительное, с небольшой долей иронии. Даже в чём-то жалеют их. Войны, которые были в Европе часто по накалу жестокости тем, что шли на территории России - не ровня. В России всё по серьёзному. Не надо путать мнение официоза, времён Джугашвили с тем, что думали действительно русские. А мемуары семидесятых, восьмидесятых довольно взвешенные. Не знаю откуда Веллер что берёт? Считаю его это суждение тенденциозным и меркантильным "на злобу дня". Русский человек веками был поставлен в такие условия, что государство могло существовать только тогда, когда человеческая жизнь ценилась гораздо менее интереса страны. И где-то у действительно русского человека глубоко в душе есть наличие признания необходимости жертвы ради России, о себе он в такой момент не думает, несмотря на его часто внешнее презрение к государству и госаппарату. У поляка , например, как я понимаю, в таком случае мотивом жертвы более будет понятие личной чести.

 

Щиро дякую, Ігоре за відповідь.
Скажу чесно - маю свій власний досвід, зовсім не згідний з тим що пишете. На приватному плані, всі відносини були зовсім приємні - але не дай Бог доторкнути загальніших тем у дискусії, особливо политики і історії.

Не скажу - це, що пишете про німців, здається точно і так бути. А чому це не стосується до поляків? Невже тому - що росіяне вважали що поляки не вювали з ними відверто? Цілком імовірно - що вважають їх , скажимо, зрадниками, чи як ?

Регулярно читаю російську пресу, а особливо сервіс Иносми.ру, де можна прочитату обговоріння закордонних статтї - у т.ч. польських. Та вже не скажу про деяки позитив у ставлення - успіхом вже є (ну, таким моїм, приватним) коли дописувачи користують відносьно Польщі та поляків цензуральнимими словами.

Звичайно - усі це завваження обмежую до тих, хто взагалі политикою та історію зацікавлений, а це далеко не усі.

Гм... з моїй точки зору, і нам сусіди нічого не відмовили, але торгуватися тут нема про що.

Дивлячись ззовні, чи не інтерпретація цього аксйомату й його безумовна акцептація (+ такий синдром постійно оточеної фортеці) є джерелом найбільших проблем у будуванні суспільства ? Знаєте, тим, хто переміг у війні, найкраще відібрати владу першого дня миру. ІМХО.

ще раз дякую за відповідь

 

Просто поляков русские никогда серъёзно не воспринимали и не воспринимают.
И правильно делают ИМХО.

 

правда? Ваше ІМХО дуже цінне
а як думаете... а в серпні 1920? як сприймали?

 

Как?
Как завоевателей, которым надо по морде дать.
Как ещё?

 

тобто... поляки в серпні 1920, під час битви за Варшаву, сприйняли русаків як завойовників і з величезним задоволенням надавали по морді та викинули з країни? я правильно зрозумів?