Криївка. Про ОУН, УПА та дивізійників (без жидів, москалів і КГБ-істів).

Да мне , вообще, фиолетово до всех этих "борцов".

Мне просто интересно, в чём отличие крикунов- "патриотов" в РФ и в Украине.
По мне, так и те и те хорошие герои лишь в мирное время. А когда тяжёлый этап для страны настаёт - все они исчезают.

 

Мені по великому рахунку теж. Новина ж про роковини Шухевича, а не хто там був.

 

Фотоапарат, яким робив світлини сам Степан Бандера. Такий раритет передав на Прикарпаття онук провідника ОУН – Стефко. Поки музейники його не експонують, зберігають у фондах. Планують масштабну презентацію. Кажуть – експонат дуже цінний.

 

«Друже Рубан!..». Використання фальсифікатів в історичних дискусіях про Волинь

Наразі немає достовірних даних, хто саме був автором цих фальшивок. Однак беззаперечним лишається факт, що усі їх було вперше використано Наконечним на початку 1990-х.

Сам Наконечний багато років працював директором партійного архіву Волинського обкому КПУ, а у 1990-х очолив редакцію газети "Радянська Волинь" - офіціозу заново створеного місцевого обкому КПУ. На цій посаді він виявляв особливу активність в історичних дискусіях. Волинська преса неодноразово друкувала його статті, які переважно мали публіцистичний характер та не містили жодних посилань на джерела.

Наконечний відстоював суто радянський погляд на події Другої світової війни, роль і місце у них ОУН та УПА. У пізніших роботах він почав активно розміщувати посилання на джерела, що, вочевидь, мало надати його тезам та припущенням більш науковоподібного вигляду. Однак ці посилання часто виявлялися недостовірними або ж вели на попередні статті самого Наконечного.

У подальшому згадана вище серія фальшивок набула поширення через багаторазове повторювання та "цитування" у пресі та пропагандистами типу Пруса, а також у роботах серйозних дослідників, таких як, Філяр, Мотика або Ільюшин.

Приміром, саме Філяр доклав найбільше зусиль для поширення "цитат" з неіснуючих "документів" у польській історіографії, сумлінно наводячи їх у своїх численних працях.

Цьому досліднику також належить сумнівна "честь" бути активним поширювачем як мінімум ще однієї фальшивки. Йдеться про "звіт" Климчака про начебто ліквідацію польської колонії Зємліци повстанським загоном Миколи Каліщука. За наведеною Філяром вже звичною архівною легендою цього документа виявлено не було. Натомість там міститься один з протоколів допиту арештованого Дремлюка.

Нагромадження усіх цих "документів" у одній справі, в якій їх у принципі не могло бути, наводить на думку про те, що поширення цих фальшивок не було наслідком помилки окремих дослідників, а мало цілеспрямований характер. Можливо ці "цитати" з неіснуючих документів були створені за участю радянських спецслужб для компрометації ОУН та УПА.

На жаль, подібне ставлення до джерел сумнівного походження та навіть відвертих фальшивок усе ще притаманно окремим дослідникам українського визвольного руху. Так порівняно нещодавно згадка про "спеціальний лист" Стельмащука трапилася автору цих рядків у доповіді Івана Качановського "Етнічні чистки, геноцид чи українсько-польський конфлікт? Масове вбивство поляків ОУН та УПА на Волині".

У ній автор "процитував" "лист Стельмащука до Миколи Лебедя, на той момент члена центрального проводу ОУН (б)" з посиланням на роботи Наконечного та Філяра як "іншу версію цього наказу" Клячківського про повне знищення польського населення.

Проте Качановський ніяк не прокоментував розбіжності у численних версіях цих "цитат", а невідповідність назв посад та псевд керівників бандерівського підпілля спробував пояснити тим, що документ, мовляв, "не містить оригінального листа, але є його пізнішим перекладом російською мовою, у якому змінено назви командних посад".

Невідомо, однак, на чому ґрунтується цей висновок, адже Качановський "оригіналу" цього "листа" або ж його "пізнішого перекладу" ніколи не бачив. Перевіркою архівних посилань Наконечного та Філяра він так само не займався, обмежившись голослівною та нічим не підкріпленою заявою, що це було б "важливим для розв’язання проблеми, але, як вже зазначалося, цей та інші документи з цієї архівної колекції або більше не доступні для наукових дослідників або були знищені".

Подібний підхід, за якого видається допустимим використання у дослідженнях відвертих фальшивок є помилковим та веде тільки до створення нових історичних міфів. А це вкотре доводить необхідність проведення ретельного аналізу джерел замість некритичної підгонки фактів та сумнівного походження доказів під власні популярні концепції.

 

На Тернопільщині випадково під землею знайшли “криївку”

Працівники КП «Чортківське ВУВКГ» (водоканал) випадково у центрі міста натрапили на кімнату під землею.




Підземну кімнату знайшли на вул. Ринок, поруч із магазином «Оскар». Працівники водоканалу приїхали лагодити прорив каналізації, а згодом помітили, що в одному місці провалилась земля.


Залізти туди не змогли, вдалось сфотографувати всередині лише завдяки палці для селфі. Сховище ззовні нагадує криївку. У ній є два старих ліжка з ковдрами, а також помітно металеві ящики. Як виявилось, колись давно на цьому місці був будинок, тож найімовірніше – ця кімната колись слугувала підвалом.

Якщо у когось є інформація щодо цього підвалу, будемо вдячні за її поширення.

 

А може то євреї переховувались?

 

Все можливо
300 днів під землею, або як євреї на Тернопільщині рятувалися від нацистів

 

Героям слава!

Михайло Сорока: підпільник, у якого забрали все — Локальна історія

16 червня минають п’ятдесяті роковини з дня смерти Михайла Сороки – члена ОУН, політв’язня, одного з лідерів Кенгірського повстання. Сорока помер 1971 року в ув’язненні – його скосив серцевий напад під час прогулянки. На той момент оунівцю було 60 років. Із них 34 він провів у неволі.

​

 

Криївка над Дністром

Історична довідка про Криївку /Верин-Розвадів

View: https://youtu.be/73471HZX6rY


View: https://youtu.be/5PE6cJTPxxs

 

Сто років минуло, а наче про сьогодення!
Автор слів О. Олесь у 1918році

Не сумуй, дитино, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Він прийде додому, принесе гостинця -
Повні поли маків і перлин для синця.

Не лютуй, що тато не прийшов на свято,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець
Все питав у мене: "Кто он? Украінєц?"

Як я від удару серед хати впала,
Як він бив ногами, як я проклинала.
Не журися, сину, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.

Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.
Виростеш, - скажу я, - де лежить рушниця,
Де лежать набої, де лежить граната.
Не сумуй же, сину, що немає тата.
Щоб не знав спокою окупант-чужинець,
Щоб боявся навіть слова "українець"!

Олександр Олесь (1918)

 

Ждём в этой теме Рабиновича.

 

Ostap Drozdov

Нині 36 років тому в Мюнхені помер Ярослав Стецько. Один із ідеологів націоналізму, він пережив німецький концтабір Заксенгаузен, потім заснував Антибільшовицький блок народів. Комуністи мали за ціль постійно очорнювати Стецька й приписувати йому всякі небилиці. А ось – кілька цитат Ярослава Стецька, які дають розуміння його поглядів.

• Україна повинна стати ідейним, моральним і культурним центром, навколо якого повинні зосереджуватись змагання інших поневолених народів.
• Кожне відродження нації виходить із неї самої.
• Справа політики – це справа всього життя, без решти.
• Україна – це вічність, майбутня й минула.
• Нема свободи людини без свободи народу.
• Те, що перестаріло, мусить умерти. Рятувати його не треба. Родиться молоде, нове, революційне.
• Не за мир, а за тріумф правди.
• Не мир є нашою ціллю, а воля і перемога.
• Хто горить Ідеєю, може знаходити спокій свого сумління тільки у марші на вершини.
• Хай бій наш буде перемогою, а перемога - помстою!
• Заячу породу окупант не переслідує.
• Без національних геніїв немає світових.
• Ідеї волі сильніші за атомну зброю.
• Орієнтація на чужі сили завжди ставала могилою для української держави.
• Волю не дарують – її треба забрати силою у ворога.
• Кожна поразка Росії – наш інтерес. Не лякаймось “джерел неспокоїв”: чим їх більше – тим краще.

Стецько Ярослав Семенович — Вікіпедія