Краде в своїх... Що робити, пробачити і забути!?

Трохи заспокоївся...
Так..тоді я був злочинець...Хоча...
Кожен в молодості бив пики...хуліганив...в кожного є такі моменти в житті,які б хотілось забути...
Тоді я був таким...і те,що потрапив в руки правоохоронцям - радше закономірність...було за що...
Тут нема чим гордитись...хоч і нема чим соромитись...Там люди...і лакмус...який показує,хто ЛЮДИНА,а хто..отакие...дуже чіткий...
Таки доля...
Я витерпів побої...не підписав нічого.
Це дозволило скоротити перебування "в местах,не столь отдаленных" до 2-х років...майже екскурсія.враховуючи букет статей...і ті,які хотіли на мене звалити...
І вартувало відбитих нутрощів,переламаних ребер...місяців нерухомості і дикого болю....клінічної смерті...повної безнадії....
Я чомусь вижив...
Suum cuique,кожному своє,Ярику...
Щодо нитика...хм...можливо з сторони це виглядає саме так...
Маску життєрадісного гигикала стає вдягати все важче і важче...а,як врахувати ще й те,що спілкування з світом і хомо,практично обмежене лиш форумом,і телефоном,а решта в собі...думки...думки...думки...переосмислення життя....хвилини безнадії(які стають все довшими)...і все в собі...на грані....
Постійне виживання..постійна напруга...
Suum cuique

Все растраченные дни - дым,
Даже память из одних дыр,
Даже мысли холодней льдин,
Впереди одни дожди.

Задыхаюсь на бегу, стар,
Как валун на берегу стал,
Снятся черти и гробы, вьюга,
А ведь был когда-то юн.

Мой трамвай последний скрылся за углом,
Я сорокалетний человека лом,
Никому не нужен, как в печи зола,
Одинокий человека хлам.

Ничего мне не пошло впрок,
Не сложилось, не сбылось в срок,
Из хорошего одни сны,
Да и те всегда грустны.

Все, чем жизнь была полна, - ложь,
И судьбе моей цена грош,
Снятся черти и гробы, вьюга,
А ведь был когда-то юн.

Я не виправдовуюсь...бо нікому нічого не винен...
Просто вважав за потрібне дещо пояснити
А,по темі...
Знаючи,що відбувається там

,я ніколи не віддав би будь-кого на таке....

 

100%.Тримай чітку позицію,витриману і вистраждану і не ламайся ні перед ким і ніколи.
Тягар часу сам над нами зависає з кожним днем все нижче і нижче нахиляє,сама доля ламає і того достатньо,а ще якщо,хтось зі сторони намагається пригнути.....то не справедливо в твоєму випадку (і в моєму теж)думаю ти мене вірно зрозумів.
Гідність і самоповага великі домінанти...

 

Ромцю... Кілька днів тому ти писав, що хтів би мати пістолета в руках, щоб встановлювати справедливість... Це не дослідвно, але сенс допису був десь такий...

Ті, хто тебе катували, також, мабуть, мріяли мати владу над людиною (чи пістолета) в руках, щоб встановлювати справедливість. Ту, справедливість, як вони її розуміли, як їх навчили батьки та суспільство... І ось вони отримали цю владу, і скористалися нею... І озвіріли, коли побачили, що це "не спрацьовує"...

Багато хто з нас мріяв чи мріє мати владу, щоб покінчити з кимсь чи з чимсь, що є поганим, на його думку. Єдине, що забуває - це насамперед "розібратися" з тим поганим, що є в собі... Бо інакше - не спрацьовує. І людина звіріє.

 

Мабуть тому я в лісі... Ще,буквально пару місяців тому в мене не було іншого місця куди подітись...ліс...і безлюддя...щоб ховатись від людських поглядів...врятувати людей(дітей) від Зоряни...її агресії...спалахів...а себе і Зоряну від напруги... Але 4 роки в лісі не пройшли даремно... 4 роки самоти,4 роки напруги...4 роки наодинці з самим собою...ЛІС..це для мене більш ніж просто ліс... І я вже не знаю,чи зможу вийти звідси... То тут є офтопом,але Бог з ним...

 

Це не оффтоп. Бо ти крадеш в своїх самого себе. Мав би бути бетонним стовпом і опорою для родини, а сам - хилитаєшся вправо-вліво, як тростина. Маєш стиснути зуби і піти вперед.

 

Єдине місце,де я дозволяю собі скинути маску - це тут....
Бо я ні з ким не спілкуюсь...
Але даремно...без маски не можна...ніяк..і ніде...

 

я не хочу нікого ображати, але останнім часом форум починає перетворюватися на "букет незрозумілих дописів"...дивишся по темах, заходиш, а на останніх сорінках тою темою навіть не пахне...

 

Ромку не тримай в собі, скидуй, нехай офтопом, тобі то треба , де ще зможеш трохи розслабитися як не тут
Як би ж ми знали, чим тобі помогти