Козаки

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем sanya, 27 лип 2007.

  1. rss

    rss Well-Known Member

     
  2. rss

    rss Well-Known Member

  3. Nerto

    Nerto Well-Known Member

  4. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  5. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  6. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

  7. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  8. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  9. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  10. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  11. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Як козаки Відень рятували


    [​IMG]

    О 4-й ранку 12 вересня 1683 р. біля Каленберга під Віднем, обложеним 40- тисячним військом османів, турки атакували імператорські війська Леопольда I. Об’єднане об’єднане 67-тисячне військо Священної Римської імперії, Речі Посполитої під проводом Яна Собеського, до складу якого входило близько 4 тисяч запорозьких козаків на чолі з полковниками Гоголем і Палієм, відбили наступ, а польська кавалерія завдала потужного удару в правий турецький фланг.

    Після 15 годин бою вони звільнили від облоги Відень, турецькі війська залишили поле бою і відступили в Угорщину та зупинила їх просування на захід. Турки втратили понад 15 000 чоловік убитими та пораненими, більше 5000 попали в полон; втрати союзників склали 4500 чоловік. Звинувачений у поразці, Кара Мустафа за наказом турецького султана був страчений 25 грудня 1683 року в Белграді. Наслідком цієї битви була втрата Туреччиною Угорщини та Трансільванії. У січні 1699 року Порта була змушена підписати Карловицький мир, за яким Польща повернула у свої володіння значну територію Правобережної України.

    Папа Іннокентій XI на знак подяки за порятунок Європи оголосив 12 вересня Днем пресвятої Діви Марії.

    Для вшанування героїзму українських козаків у Віденській битві 15 вересня 2003 р. в столиці Австрії на площі Тюркеншанцпарк встановлено пам’ятник.


     
  12. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Олександр Аронець
    5 год ·

    Розкрито справжній секрет Чорнобаївки [​IMG]
    Чорнобаївка - це чарівний містичний майже бермудський трикутник!
    Наприкінці 17 ст. козаки під командуванням отамана Чорноброва подались до нижньої течії Дніпра, щоб перехоплювати татарські орди на Кримському перешийку.
    Чорноброва добре знали і уникали зустрічі з ним і татари, і турки. Вони називали його Чорним баєм (володарем), найближчі ж друзі отамана почали звати його Чорнобаєм.
    «За одне літо козаки збудували три кам'яні фортеці і назвали їх Чорнобаївська, Гусаківська та Степанівська. Десь посередині цього великого трикутника була пізніше збудована , мала козацька церковця Пресвятої Покрови і закладене кладовище.»
    ТАМ РЕАЛЬНО ТРИКУТНИК [​IMG]
    Одного разу біля Дніпра зупинилась велика зграя бусурман (близько 1000), з награбованим майном і полоненими дівчатами.
    Загін Чорнобая налічував десь 150 чоловік, але вони розбили бусурманів при цьому поранення отримали всього 20 козаків.
    Звільненим дівчатам святий отець наказав скинути їх кайдани в річку, яку окропили кров‘ю ворогів. При цьому він промовляв замовляння.
    Тобто Чорнобаївка дійсно замовлена з 17 ст. характерниками.
    Підглянуто у Olena Mozgova
    #Чорнобаївка #Херсон
    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  13. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Гетьман України Іван Виговський. Той, кому судилося перемогти московських okyпантів і викинути їх за межі України

    25 жовтня 1657 року Генеральна Військова Рада у Корсуні обрала гетьманом України Івана Виговського – того, кому судилося перемогти московських окупантів і викинути їх за межі України. Корсунський полковник Григорій Гуляницький став правою рукою гетьмана, очоливши фактично «гвардію» козацького війська

    Про це прозповідає Україніський інформаційний простір в соціальні мережі Фейсбук.

    Під час Визвольної війни Гуляницький, за дорученням гетьмана Хмельницького, двічі очолював українське посольство до Москви: у 1649 та 1654 роках. Та пізніше, побачивши, як “братня” Москва ставиться до виконання Договору з Україною, став її заклятим ворогом. Після того, як 1658 року Москва відкрито підтримала українську опозицію гетьманові Виговському, царський уряд перейшов від підбурювання громадянської війни в Україні до відкритого збройного вторгнення російських військ. Армія воєводи Ромодановського захопила ряд міст України, по-звірячому розправившись не тільки з прихильниками гетьмана, а й зі звичайним мирним населенням. Літописець того часу так згадує прихід московита Ромодановського в Конотоп: “Він зустрів процесію громадян міста, перехрестився перед ними по-християнськи, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи…” Така поведінка московської армії тільки додавала прихильників гетьманові Виговському та їхнього бажання вигнати зайд із України. Росія ж у відповідь розширила військове вторгнення: навесні 1659 року на допомогу військам Ромодановського вирушила армія князя Трубецького…

    Бої загонів Гуляницького проти росіян були абсолютно успішними: він відбив у московитів Лубни, Гадяч, а потім і Конотоп. Після цього, з 21 квітня по 29 червня, цілих 70 днів, 4 тисячі його козаків утримували Конотоп, відбиваючи численні атаки 150-тисячного війська Трубецького, що оточило місто. На пропозицію зрадити гетьману й Україні, Гуляницький гнівно відповів, що росіяни в Україні “многі міста випалили і висікли, краще бути у турка, ніж у москалів…” І додав, що повірить у мирні наміри Москви тільки тоді, коли вона прибере свої війська геть з української землі…

    У червні козаки, керовані Іваном Виговським та братом Григорія Гуляницького Степаном, повністю розбили під Конотопом 30-тисячний кавалерійський корпус Пожарського. Почувши про цю поразку, Ромодановський покинув мрії про взяття Конотопа й почав поспішний відступ з України. Його наздогнали козаки Григорія Гуляницького: несподіваний удар дав українцям багаті трофеї – артилерію, скарбницю, обоз і безславно втрачені росіянами знамена. Сам князь Трубецькой ледь не загинув і був двічі поранений. Козаки переслідували недобитків аж до самого кордону з Московщиною.

    “Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, й жах охопив Москву…” Так описував реакцію на звістку про поразку під Конотопом від українських козаків російський історик Соловйов.

    На жаль, результатами тієї перемоги Україна не скористалася і остаточно вільною не стала…

    Пізніше, вже за часів гетьманування Тетері, Гуляницький побував з посольством у Варшаві, переконав польський сейм і короля у необхідності походу на Лівобережну Україну, щоб визволити її від Москви. У 1663-1664 роках цей похід таки відбувся, Гуляницький зі своїми козаками був у армії Тетері та Яна Казимира. Та того ж таки 1664 року, за звинуваченням лютого ненависника козаків, польського коронного гетьмана Чарнецького, Гуляницького заарештували й кинули до пруської фортеці Мальборк. Там він був в ув’язненні цілих три роки – водночас із Юрієм Хмельницьким та київським митрополитом Тукальським. Після звільнення продовжив боротьбу проти московської влади в Україні та 1679 року його звинуватили у «зраді польському королю» і стратили…

    Російська імперська, а потім радянська історіографія старалася знищити навіть пам’ять про тих, хто разом з Іваном Виговським повстав проти чужоземного гніту, за волю своєї країни. Та в новій Україні настав час шанувати своїх героїв.
     
    • Інформативно Інформативно x 1
  14. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    «Запорожці пишуть лист турецькому султану»: 8 цікавинок про картину-символ - Українки

    Окрім цікавинок про містику, царську плату, слово "хохол" і відомих людей, з яких написані козаки на картині «Запорожці», ми побачили ще один знаковий факт: лист козаків – це ж, фактично, розширена версія славнозвісної фрази нашого прикордонника Романа Грибова про «рускій воєнний корабль». Почитайте – у статті додається повний текст «послання». Теж не дуже пристойний [​IMG]

    [​IMG]
     
  15. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    козаки: :crazy:

    [​IMG]
     
    • Тупо Тупо x 1
  16. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Знову за Сірка )

    Як гадаєте, що Сірко робив у Франції, чекаючи оплати від Мазáріні?
    От як гадаєте?
    Пиячив?
    Гульдебасив?
    І отут я був шокований відкриттям.
    Іван Сірко читає в Сорбоні лекції латиною з історії Польщі та Руси-України.
    Лекції!! Латиною!! В Сорбоні!! Вчить французьких студентів.
    Сірко (Серко) Іван Дмитрович (1610-1680). Найславетніший кошовий отаман Запорізької Січі родом з м. Мерефи сучасної Харківської області (за іншою версією - з Поділля), національний герой Франції, який не програв жодної з 244 битв, у яких брав участь.
    Кошовий отаман Іван Сірко – унікальна видатна особистість.
    Талановитий полководець лускав неприступні фортеці, як насіння.
    Обирався козаками (а козакам, точно як нам, спробуй догодити) 12 разів !! кошовим отаманом.
    Перший політичний в’язень (якого запроторили в тюрму в Сибір), якого на вимогу європейських країн російський цар повернув із Сибіру на Січ.
    Турецький султан так боявся Сірка і його походів, що видав указ у всіх мечетях молитися про смерть українця… Сірко з українським козацьким військом допоміг завершити в Європі 30-літню війну.
    5-ть років ‼французи не могли повернути собі фортецю Дюнкерк. Найняли Сірка з козаками за високу плату, з умовою Сірка, що французи не будуть вмішуватися. Два дні козаки ходили навколо фортеці, вивчали місцевість і розробляли план. На третій день козаки взяли фортецю за кілька годин без єдиного пострілу і повернули її французам.
    Мушкетери вигукували «віват» козакам і підкидали свої капелюхи.
    Сірко поселився в Парижі і сказав, нікуди не поїду, поки не заплатите.
    Французькі гвардійці дорікнули Сірку, що вони воюють за честь і славу, а козаки - за гроші. Відповідь прозвучала миттево - кожен воює за те, чого йому бракує.
    Через 132 роки після смерті Сірка його мощі використовував фельдмаршал Кутузов перед Бородинською битвою 1812 р., щоб надихнути російську армію, а у 1966 р. президент Франції генерал Шарль де Голль поклав квіти до пам'ятника великому українському козаку в Києві, який у 1646 р. допоміг французам зробити те, що було не під силу "чотирьом мушкетерам короля" з роману Олександра Дюма.

    - Німецькі джерела називали його “Цирка";
    -росіяни - "Сєрко";
    -французи - "Сіро";
    -турки і татари - "Урусшайтан" (“руський чорт”), а туркені-матері лякали своїх дітей його ім'ям.
    Насправді, Сірко - це козацький псевдонім, що означає "вовк".
    Коли ж ми вже почнемо вчити свою Історію? Свою!!!
    (с)
    Картина : Natalia Pavlusenko


    View: https://www.facebook.com/groups/329200304231903/permalink/1307977163020874/



     
    • Інформативно Інформативно x 1
  17. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    і знову козацький марш..В фільмі, зробленому поляками, так вони уявляти козаків.
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Ними захоплювалися, їх боялися: чим козаки найбільше вразили тогочасну Європу

    Українське військо відзначалося неабиякою силою та відвагою й було знане не лише на своїх землях. Воно допомагало й іншим народам. Козаків називали рятівникам Європи. І хоч європейці плутали їх із… татарами, але саме на козаків покладали надії у протистоянні з ісламським світом

    Якими ж бачили козаків європейці і що думали про них?

    Спілкуємось на цю тему з Дмитром Наливайком, професором, академіком НАНУ, лауреатом Шевченківської премії, та Кирилом Галушком, кандидатом історичних наук, координатором проекту “ЛікБез. Історичний Фронт”.
     
  19. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Все не зовсім так, як нам розказують. Чия кpoв текла в жилax козаків-характерників?

    Українські козаки завжди були явищем містичним, таємничим, дивовижним: ну хто ще йшов у бій до поясу оголеним, лавиною кидався на ворогів і знищував їх вщент, ліз в саме пекло аби визволити побратимів, майстрував чудернацькі речі (на кшталт підводних човнів), які допомагали застати ворогів зненацька і здобути блискучу перемогу… І цей перелік можна продовжувати.

    Але в усіх древніх славетних військ була ще одна таємна зброя: чаклуни, маги… одним словом, люди з надприродними здібностями. Їх вміння використовувались повсякчас, принаймні згадки про це можна знайти в літературних творах та деяких історичних трактатах. Не були виключенням і українські козаки. Чули про таких собі характерників? Так от ці дивовижні воїни залишили чималий слід в українській історії. Кажуть їх сам дідько боявся. Навіть стихія підкорялась їх твердому характеру!

    Але давайте повернемось до витоків, розберемось в історії. Звідки взагалі виникло таке поняття, як “козак-характерник”? Вважається, що все почалось з великого переселення арійських племен. Подорожуючи на схід, вони залишили по собі цінні ведичні знання, які через багато століть перейняли характерники.

    Насправді сьогодні залишилось дуже мало інформації про цих людей. Попри те, що за часів радянської влади слово “характерник” намагались виключити з українського лексикону, створюючи йому погану славу, не варто забувати, що це, перш за все, були мужні воїни з надзвичайними здібностями, які все ж таки воювали за Україну…
     
  20. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Що їли, де спали, та як лікувалися козаки, аби завжди бути у формі

    Козаки вставали до схід сонця, ходили босоніж по росяній траві споришу, кульбаби та конюшини, а напуваючи коней, занурювали ноги в воду. Це надавало їм першу дозу бадьорості. Про це пише uamodna.com.

    Гарт для козаків був органічною й невід’ємною частиною повсякденного життя. Тому, спочиваючи горілиць просто на землі, у густій траві, вони не боялися застудитися, а навпаки, заряджалися енергією трав, властивості яких добре знали. Декілька годин такого відпочинку могли замінити цілу ніч у затишному ліжку. Практикували наші предки й своєрідні «зелені ванни»: після вранішнього купання в річці чи озері вони, ще мокрими, заходили в квітучі трави. Суміш із роси та пилку всмоктувалася шкірою, зміцнюючи весь організм.

    Звичними речами для козацького раціону були гарбузове насіння та «жуйка». Сире підсушене насіння, багате на цинк та мідь, служило очисником організму. А жуйки були, так би мовити, природними — бджолиний віск із стільниковим медом, клеї з патьоків вишні, черемхи, терену, горобини, диких груш і яблунь. Таким чином не знали січовики ні карієсу, ні інших хвороб зубів та ясен. Досить уживаною загалом у народній, не тільки козацькій, медицині була так звана ковальська вода. Технологія її «виробництва» досить специфічна: загартовуючи шаблі, ковалі занурювали метал у воду, яку після цієї процедури використовували як лікарський засіб.

    «Ковальською водою» поїли знесилених, тяжкопоранених, тих, хто втратив багато крові. Ту ж воду, з домішками ржі, використовували для позбавлення від болю в печінці. На ній же, ще гарячій, робили трав’яні настої.

    Серед козацьких «напоїв» чи не найпоширенішим був узвар. Настоюючи його в горщиках або казанках на гілочках верби та інших дерев, чагарників (тополі, дуба, липи, калини, осики), степових трав, козаки закопували настоянку в попіл згасаючого вогнища. Узвар не закипав, а ніби впрівав у гарячому попелі, а тому зберігав вітаміни та сполуки мікроелементів. Узвари діяли передусім запобіжно — попереджували захворювання, знімали втому та загальний стрес.

    Козаки завжди носили з собою капшук (гаман, кисет), де зберігався порошок із сухих трав: полину, материнки, оману, кінзи, тархуну. Його додавали до їжі або вживали окремо. За свідченнями істориків, козаки практично не хворіли на інфекційні хвороби. Вони виявилися міцнішими й здоровішими за інших «царських слуг», турків, сардинців, французів, і навіть англійців, які мали досвід війни у спекотних колоніях. Окрім цілющого трав’яного порошку, козаки носили з собою попіл. Ним обробляли свіжі рани, аби ті швидше гоїлися, потім перев’язували їх сорочкою, а замість вати використовували пух очерету та куги.

    Titul_kozaki.jpg
     
а де твій аватар? :)