Кохання: хімія чи алхімія?

звичайно, не тільки мед їсти бочками, ложка дьогтю теж буде

 

в моєму випадку це щвидше лише один дьоготь з ложкою меду-)))

 

Я на мене стаття містить долю правди, але погоджусь і з тим, що кохання не можна пояснювати лише за цим алгоритмом, думаю тут є і багато зовнішніх факторів які на це впливають. І з цього приводу виникає питання, а чи кохання явище соціальне, чи глибоко індивідуальне???

 

наша особистысть формується під вливом природнього і соціального оточення. Значною мірою це буде визначати ідеали сексуальності, привабливості, формуватиме критерії вибору подружнього партнера. Тому кохання явище хоч і глибоко інтимне і індивідуальне але обумовлене соціальними і природніми факторами. Результат їх впливу може бути дуже різним.
Наприклад мені важко визначити чи я закоханий чи в мене зявились прояви психічного розладу.

 

Скоріше навіть одне інше доповнює...

 

Кохання - це залежність...
І залежність від кохання часом важче позбутися ніж від морфію.
А треба її позбуватись?
Це вже як хто хоче.
Але справжнє щастя, кайф почуваєш лише спочатку, далі наступає буденність і крім позбавлення болю й страждань вже більше нічого немає.
А ломка буває часто...
Кохання - як і будь-яка залежність розвивається шляхом звикання організму до приємних миттєвостей, емоцій котрі виникали під час контакту з особиною протилежної статі.
Й тому закохані в розлуці страждають, але не стільки один за одним, як від нестачі нарктичних речовин які синтезуються при вловлюванні нюховим, смаковим, зорових, слуховим чи зоровим рецепторами суб'єкта свого обожнювання.
Кожен тверезомислячий чоловік прагне позбутися будь-якої залежності й стати абсолютно вільним птахом.
Один мудрий глаголив, що є три речі котрі можуть звести чоловіка в могилу:
1. Жінки
2. Спиртне
3. Влада [бо там є 1 і 2]
Кохання, звичайно, що добра річ, але завжди необхідно бути при здоровому глузді. Бо кохання проходить, а людина котра від кохання втратила голову може її (голови своєї) більше ніколи не знайти...

 

не вірю в кохання,
до речі подивилась цікаве кіно російське вчора "Будь со мной"
там дівчина хотіла позбутись кохання, росказувати шо то такий процес, коли вам кохана людина робить боляче, що у вас через емоції збирається більше в крові в серці, так як емоції не виплескуються серце рсоте і встромляється в ребра від того і болі. взагалі брєд якийсь, але тре перевірити, щоб менше боліло як кажуть тре плакати.
окрім того, вірю у взаємодію та любов між людьми, коли просто добре, і коли просто знаходиться спільна мова.
то шо яка то є правда з наукової точки зору? а то шось понаписувала сама не знаю шо

---------- Додано в 10:37 ---------- Попередній допис був написаний в 10:33 ----------

і в мене є але все закінчилось добре бо загалом я просто не піддаюсь і не відкриваюсь, дуже рідко, і дуже довгий час мене на то тре виводити..ну перед тим виводили 3 роки))) ніц не помогло))) я пішла у фотографію, а тепер, я маю взаємні добрі почуття, я за 10 000 кілометрів, а мене чекають, то так приємно в мене дуже хфайний хлопчик хочу щоб я була поряд нього щаслива, і я дуже постараюсь його зробити щасливим

 

А четверта річ - це саме життя, бо там є і 1, і 2, і 3. Тому мабуть, усі і помирають... ))
Цікаво, а любов до дітей(чи батьків) це теж залежність? її теж тверезомислячому треба позбуватись?

 

1. Про передчасну смерть говорив я.
2. Ні, тої любові позбавлятися не слід, тверезомислячому...
А то гляди й старість близько...треба щоб хтось подбав за старенькими й немічними батьками...
Відома істина:
'какой привет - такой и ответ'

 

bioximiчна реакція в корі головного мозку...

---------- Додано в 13:22 ---------- Попередній допис був написаний в 11:42 ----------


таки не оффтоп...

 

Закоханість - граничний стан між номою і патологією. Дуже легко вона може перейтив обсесивно компульсивний розлад.

---------- Додано в 14:03 ---------- Попередній допис був написаний в 14:01 ----------

Закоханість з часом може переростив кохання - коли почуття і емоції є приєснимиі стабільними. Але для цього потрібно тверезо оцінюівати один одного пристосовуватись один до одного

 

ці речі тако жм ожна пояснити інстинктами

 

Анегдот.
Питають в грузина
- Паслюшай дарагой. Если родина тебя попросит ты бросиш курит?
- Да конечно. Зачем мне курит. Ето вредно. Если родина папросит я брьошу курит
- А если родина тебя папросит бросить пить, ты бросишь?
- Ну..... ну наверно брьошу. Раз родине так надо то брошу
- А если родина тебя папросит женщин не любить ты виполнишь просьбу
- Нуууу........ (тяжкі муки на лиці) ну............ ну хорошо. Если так очень надо то не буду любить женщин.
- Вах какой патриот, а если родина тебя папросит жизнь за нее отдать , отдаш?
- Конечно отдам. Нафига мне такая жизнь.

Я з грузином в чомусь згоден. Курити я кнув, пити став набагато менше, але життя від того гіршим не стало. А от коли я перестав закохуватися якийсь час - ото було споравді погано.
Так шо як казав здається Микола Вересень - Кохаймося бо ми того варті.

 

Найбільш успішні періоди моєї наукової роботи бувають тоді коли я ні в кого не закоханий.

 

Все на світі можна пояснити інстинктами ) Питання - чи варто?
Але я, загалом, не сперечаюсь. Кожен сам вибирає, в якому світі жити - серед тварин з інстинктами чи серед людей з почуттями... і це не лише питання термінології.