кохайте неньку, любіть мову солов’їну

Відповідь: Словарь кАверкАния Мовы и Языка.

спеціально для вас короткий екскурс в українську граматику
якщо ви зауважили - слово "латинська" виділено комами. Тобто, якщо брати основне речення - воно звучить "традиційна розшифровка". Між комами - стоїть уточнення - латинська. Бо, як ви зауважили - це буквосполучення використовується не тільки в Італії - так вже якось склалося в католицизмі
==
А от ваша схильність до "нетрадиційного" тлумачення - не здивувала, а навіть порадувала
Росте форум, направду!

 

Мордовський лексикон лоховатих українськиx гопників

Дослухаючись до мови друзів, із подивом спостерігаю появу все нових і нових екзотичних слів. Вони швидко всотуються у лексикон, незважаючи на їх невідоме походження, а згодом мирно переповзають і до словника наших батьків, і на пресу, і на телебачення. Візьміть хоча б слово “лох”, або “гопник”. Смішнувате дієслово “тусуватись” побило всі рекорди вжитку, а славетні “лафа” та “лажа” вже є мало не літературними. Де вони взялися на нашу голову?

Кажуть, що у них є “автохтонне”, незужите вулицею значення. Щоправда, в екзотичних мовах російських нацменшин. Є тут, висловлюючись фігурально, байстрюки з фіно-волзьких та фіно-балтських словників. “Лох”, наприклад, для фіномовних мокшан Пензенської області — просто “мужик”. Працьовита людина, з руками-граблями, часом грубувата, яку в гамірливих містах прийнято дурити (як і кожного нормального селюка). Не могло українське вухо пройти повз ніжну зменшувальну форму цього слова – “лохмандєй”. “Мужичок”, значить. Звичайно, у землеробській Україні лохами бути престижно. От навіть Президент якось хотів образити членів Канівської четвірки і сказав про них: “Нє мужикі!” Не лохи, тобто. А вони такі мужиками виявилися…

Важче справи з “гопниками”. Їх гучне ім’я поширилось не у мордовсько-українському Поволжі, а в холодних архангельських краях, у Петербурзі — Вавілоні комі-зирян (там жили Григорій Распутін і Питирим Сорокін, Іван Куратов і Валерій Сюткін). А у комі словнику є таке собі слівце “гьоп” — “бруд” по-нашому. Декламуючи вголос Тараса Шевченка, комі, мабуть, дозволяли собі жарти, і відомий рядок з вірша “До мертвих і живих” читали так: “Раби, підніжки, гьоп Москви!..” У всякому разі, у часи шаленої популярності ленінградського андеграунду 80-тих саме звідси пішли “гопники” — “брудники”, “покидьки”, “панки”, яких невдовзі завезли в Україну наші тінейджери разом з піснями ленінградського корейця Цоя, ленінградського болгарина Кінчева та ленінградського українця Шевчука. Одна з пісень гурту “Зоопарк” навіть пояснює несвідомій публіці, що таке “гопники”: “Их называют гопники, их называют жлобы!”

Однак фіно-балтські слова у словнику українських “пацанів” — це все ж таки виняток (хоча слово “пацан” теж фінського походження — від діалектного “пащан” олонецьких карелів). Справжньою окрасою мови козаків стали слова з ерзянської та мокшанської мов (їх ще звуть “мордовськими” мовами). Це пояснюється тим, що про збагачення цими словами дбали не лише патлаті тінейджери, а й їх горепашні батьки. Останніх багато саджали до в’язниць, яких чомусь було багато саме у Мордовській АРСР. Живучи у цій лісистій фінській країні, вони переймали чудернацькі місцеві слова. Якщо не на роботах у місцевих колгоспах, то прямо від охоронців мордвинів (їх-бо набирали серед місцевих мокшан). Згодом ці зеки повертались до України і щедро розсипали дивні “зонівські” слова у комунальних квартирах Донбасу та Києва: ”вертухай”— охоронець, ”лажа”— нудьга, плач (від “лажамс”), “шаріть”— тямити (“ударіть по шарам” — вдарити по свідомості від “шарьхкодемс”), “лафа” — розслаблення, “кімаріть” — спати, “гулькін нос” — дуже мало, з голубиний ніс, “заначка” — захований від вогкості (“начка” —вогкий), “нари” — трави, дерн (ліжко в’язня), “шамать” — їсти (“шама” — лице, значить)... Мало? Ось іще: “бухати (бусать)” — пити, ”ката-лажа (каталажка)” — тюрма (буквально “нудне місце”), ”не петріш” — не розумієш, “барига” — курець, “шмара” — цигарка, ”кльовий” — хороший (звідси ж “хльовий-халявний”), “оклигать” — протверезіти. Усе це буквальні переклади з живих мордовських мов. Втім, найцікавіше з цих слів – сексот. Його корінь “секс”. З мокшанської – “бруд” значить. А от пташка, що очищує від бруду дерева, називається “сексот”. По-нашому “дятел”, стукач. Так що від “сексота” до “гопніка” один крок…

Є й менш відомі “зонівські” слова: “куба”— жінка, ”крок” — міліціонер, “ламбусь” — цукор, “марс” — кров, “ряха” — будинок, “кіштандяк” — танці. Сподіваюся, після їх оприлюднення “пацани” візьмуть їх у свій “мордовський словничок”. Хоча й без того на вулицях Києва чи Сум “тусуються” “гопники” та “лохи”, для яких життя у арійській країні трипільської культури — повна “лафа”, а її “солов’їна мова” — повна “лажа”, в якій вони не хочуть ані “шарити”, ані “петрити”. Шкода, що практично на цьому їх пізнання у великих мордовських мовах вичерпуються. Руки чухаються, немов у Антоненка-Давидовича, який у 60-ті питав у землячків: “Як ми говоримо?” А й справді, пацани, якщо вже й говорити мордовськими мовами, то краще вже “кльово”, грамотно. Аби наш лексикон наситився свіжим фіно-волзьким мовним киснем, нам, щоправда, слід буде знову пересаджати пів-України у політичні табори Мордовської АРСР. А може піти до Мордовії добровільно?. Хоча б для того, щоб стати справжнім “лохом” — Лохом землі мокшанської, закоханим у ліс і землю, у гриби та ягоди...

P. S. Пацани! Є ще базар за слово “понти”. Лохмандеї так і не зашарили, що це є костромська мулька в натурі.

 

Відповідь: Словарь кАверкАния Мовы и Языка.

Oops, дiйсно профукав. Посипаю голову пєплом! Отжежблiн, на росiйськомовних форумах сам постiйно шпиняю усiх, щоб не нехтували пунктуацiєю, а тут таке...
*пiшов за додатковою дозою кави для пiдвищення пильностi :no:*


NB: "посипаю голову пєплом" -- то був антиоффтоп i лепта до словарьа каверканьа :cowboy:

:o

 

Відповідь: кохайте неньку, любіть мову солов’їну

Любити можна усе

 

два года назад был в Киеве, иногда слышал украинскую речь ..... а так как-то на русском больше ....

 

Прикольні діалектизми.

А у нас на Поділлі кажуть отако:
штири
кугут
сушейна дорога (а не шоссе ) - йти сушею
йти навпрошки - тобто напряму
В позакутках - десь глибоко/далеко
оот людиночка, нє ну ти бачив десь таке
бараболя - а не картопля
навЕрно хахаха
тре - частіше ніж треба, потрібно
най частіше ніж хай - тобто нехай
хопта - а не бур‘яни
не руш - замість не чіпай, або не займай
і таке інше

ая - не кажи дурниць - наприклад розмова:
- у мене купа золота
- ая, шо ти таке сплітаєш

плести, сплітати - байки розказувати
молода, молодий - наречена, наречений

розмова:
-дитино, піди-но візми рескаля і накопай бараболі
рескаль - лопата

шуфля - то куди сміття мітлою замітають

шуфляда - ящик у столі

цирк на дроті - то по всій Україні, хоча частіше саме на плоті, а не на дроті, як у нас

штунди - протестанти

калітка - то може й по всій Україні так кажуть

-шо ти дивишся як баран на нові ворота (цікаво - у Болгарії еквівалент буде - ґледі като теле на железніца)

порички - червона смородіна

тичка - патик (а отже тичина - тобто великий патик, патичина)

краєчок хліба - шматок хліба

розмова:
-дай-но я тобі хліба вкраю (краяти, а отже Кравець)

майдатись - туди сюди :
-шо ти майдаєшся

вчіпитись як вош до кожуха хаха

Звиватися як вуж на пательні

розмова:
-гарний/а хлопчик/дівчинка, дай-но розум поцілую (бабуні так люблять казати)

Більше поки не спам‘ятати - ну не стільки спам‘ятати, ак відокремити.

А у вас як кажуть?

 

"Скільки тобі год?"
"Гурки" - огірки.

Більше нічого цікавого не пригадую.

А в нас "шухляда".

 

Я ещё ни разу не была в той местности, где бы украинская речь звучала чаще русской. Хотя, если быть честной, то на Украине я бывала только в Луганске, Запорожье, Киеве и Крыму.

 

А в сёлах?

 

Да, действительно, в сёлах мову чаще встретишь. Впрочем, у нас и греческих сёл немало.

 

В наших сёлах (Киевщина) - исключительно украинский.

 

У нас "шкети" кажуть зневажливо на людей маленького зросту. А на ЗУ хіба воно має інше значення?

 

Ну разве что у самых старых жителей, а остальное большинство - суржик.

 

Ой, а кто сейчас на литературном говорит? Единицы.

 

premium, указывайте будь ласка источник откуда черпаете информацию. Я как то больше доверяю специалистам, например Лесе Ставицькой.
"Короткий словник жарґонної лексики української мови"
http://ukr-zhargon.wikidot.com/

Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. http://ukr-zhargon.wikidot.com/peredmova
Від польськ. арґ. łoch, włoch — селянин; наївна, довірлива людина; жертва злочину.

 

А чого я дотепер була впевнена, що по-польськи "Wlochy" - то Італія?

 

У Польської Влох Валах як і в інших слов'янських "румун" на старорускої ще дивно одягнена лохматая по моцкальскім поняттям людина "Драний лохматий Горец". Мені подобалося бути диким волохом.Аби не піонером.

 

Саме так...
У старої польської було слово волох (ще раніше волх), котрим називали усі романьськи народи, а не тільки самих румунів. Назва румун з'явилася у живої мові відносно недавно, раніше відрізнялось волохів (Ţara Românească або Valahia) та молдавян.
А "волх" перейшов у "влох" і нині стосуєсться виключно мешканьців Італії.

 

А "волк" - Тамбовської губернії...
Нє?