Концепція прощення у християнстві заохочує до нових гріхів

Я колись прочитав дуже цікавий вислів:

Віра в Бога нічого не дає, крім Бога.

 

Мені, особисто, дає надію та змушує менше грішити, бо життя серед людей так чи інакше призводить до спокуси.


https://www.youtube.com/live/-bU2vnTslws?si=e2jduwe4Vc0qKKLw

Будучи в Гошеві, спостерігав, як працює машина сповідань. Таке враження, що грішників нескінченний потік, і ніхто не хоче допомоги, крім як через священника, хоча я і не чув, щоб їм була дана та допомога.

 

Якої допомоги на сповіді?

 

читайте уважно:

я пропонував допомогу...

 

Яку допомогу?

 

Паладін: шлях світла.

30 Триднівка-1. На ніч

Під шурхіт дощу по даху дроварні
вечеряв я сушкою з сотовим медом
потрохи водою з духової криниці
усе запивав, посміхаючись з сумом,
чи то навпаки, не міг я збагнути,
як згадував декілька днів, що минули.
Хотів ще нотатки писати та нічка зійшла,
мене на старенький диван завела
і там під цикади і зозулячий зойк,
відчув у своєму подиху сум,
що поряд немає нікого зігріти мене.
Тож вранці хотів повалятися
та вдосталь побайдекувати собі,
бо в монастирях треба вранці молитись,
а на вокзалах не дасть спати гамір.
Та думи мої не дають ще заснути,
аж поки все тіло не розвантажу.

30 Триднівка-2. Перший день.

У день чудотворця святого Миколи
шанують прочани та ті, хто в дорозі
свого покровителя й захисника.
Устав монастирський на те не зважає,
в перелік не входить дванадцяти свят,
тому наказали іти до роботи.
В селі би такого не зрозуміли,
і я так вважаю: хто хоче - хай робить,
а іншому справа - святих шанувати.
Тож вранці молитву і службу відстояв,
до каменя потім блаженого скочив,
і взяв води тої, що камінь наплакав.
Почув Паладін на службі в неділю,
що в богородчанській районній лікарні
лежить дуже хвора жіночка Дарья.
І гроші збирали всім світом для неї,
хоча відчувалось, що дещо сумбурно:
усе таємниче і не зрозуміло.
Але розбиратися - час змарнувати,
тому Паладін пішов пішки і швидко,
з манявського скіту зайшов за Солотвин.
А там його ангел з жіночим обличчям,
на місце того Паладіна донесла,
шкода, що зусилля пішли всі насмарку.
Байдужість людська - аби відписатись,
а може ще гврше - хай небо розсудить,
нікому ті сльози не стали в пригоді.
А сльози, що ніс мають здатність всихати
і стало їх менше, та легше не стало -
в журбі Паладін дістався Лисець.
Зморившись від спеки та від емоцій,
зігрівши чайком та пряником тіло,
улігся із сумом в одній із капличок.

30 Триднівка-3. Другий день

Ще сонце не встало, росою все вкрито,
а воїн вже йде обабіч дороги:
несе обережно він залишки дару.
В Дрогомирчанах сів на маршрутку,
заїхав аж до повороту на Галич,
зайшов на дем'яновий лаз у Станіславі.
До меморіалу невинно загиблих
пройшов Паладін скорбну хрестну дорогу:
у центрі кілець за всіх помолився.
В музеї провів незабутню годину,
від болю людського ледь стримував сльози:
знущанням катів над жертвами вражений.
І скільки ж ще буде тривати те зло?
Ще трішки... протриматись треба
і залишки сліз благав взяти у нього.
Хромий сліпуватий культурно відмовився,
не вірить з ногами слонячими хворий -
і тут запримітив жіночку з сином.
"Чи віруєш в Бога?" - я матір спитав.
"Так, вірую... Син-епілептік - мій біль":
всю воду, що ніс Паладін - їй віддав.
Згадав давнішнього вірша в якому писав:
"Дарите ландыши, пусть даже Вас не любят,
и веру в небеса, и в белоснежный ландыш..."
Із відчуттям про виконану справу,
окрилений пішов на Галич Паладін,
проїхав нарогатому за Ямкове аж він.
Але так не сталося, як то гадалося:
отримав наказ - на Єзупіль тримати,
такий був новий курс бійця молодого.

30 Триднівка-4. Вечір другого – ранок третього дня.

Вже Тязів позаду, Сілець майже також,
ось хата остання і на перехресті
плакат «Божа Матір вітає вас щиро!».
«Зайди, відпочинь і сил наберися,
напийся із духової криниці
моєї водиці екологічної.
Всього півтори кілометри ґрунтовки,
то менше того, що пройшов ти сьогодні,
не самий тяжкий із майбутнього іспит»
Сховав свої речі в траві біля хати,
і похапцем сам пішов до криниці,
із наміром взяти води і назад.
Павло із апостолів, мати Марія,
жінки мироносиці, ангелів двоє
- стоять як статуї на вході до гробу.
Не бачив такого на Україні,
та диву давався, як трапив до гробу,
не свого же звісно, а Господа нашого.
Там люди створили Його усипальницю,
на кшталт отієї, в якій положили,
з хреста зняте тіло Ісуса Христоса.
Холодна гранітна плита замість ложа,
зім’ята лежить на ній плащаниця,
терновий вінець, немає нікого…
Вже втретє пройшов Хрестову дорогу,
і арка з картинами, стенди з молитвами
- все гарно… і сонце крізь темряву світить.
Напився води й повернувся до хати
в дроварні вже згадував все із початку
і ранок прийшов несподівано якось.
Зустрів по дорозі я сонце одначе,
плескалось воно у росі по пшениці,
день третій почався і все було добре.
І знову пройшовся по хрестній дорозі,
уважно читав усі настанови:
шкода, що їх люди таки ігнорують.
Так добре було, що залишився б ще,
та рішення прийнято йти через Галич
на свято Трійці до Зарваниці.
Вітрила надув мої вітер супутній
і знову пливу як летючий голландець,
туди, куди знає лише провидіння.
2018

Славні були часи...