Концепція прощення у християнстві заохочує до нових гріхів

Та??? От ви навчилися ходити. І що? Ніразу не падали? А піднімалися не щиро?

 

То хто вам винен?

 

А що таке Гугл? Святе Письмо? Біблія? Катехизм католицької церкви?

 

Цікаво біло б взнати, про яке вчення конкретно ви говорите, із якого витікає, що грішити можна без кінця, та ще й знаючи, що їх можна здати і знову грішити? Хоча я з вами погоджуюся, що більшість людей так і вважають і діють. І то погано. Будемо так залишати, чи будемо виправляти перекоси в релігійній колективізації?

 

Это немного двойные стандарты

 

У всьому світі тільки один чоловік непомильний - то папа римський. Тому він ніколи не одружиться.
Самі вирішуйте: то дар чи кара.

 

Цікаво, а ви є представником церкви? Чи ви поза церквою?

 

Концепція прощення у християнстві заохочує до нових гріхів

Є таке...
Тому вважаю, що причастя і хрещення треба переосмислити. Не массове дійство, а чистоме Сердечне прийняття того, що дав нам наш Господь.
Якщо охрестився свідомо, то маєш притримуватися законів...
Якщо причастився, то уникати повторення своїх гріхів.
А якщо ні, то який сенс виставлятися христіянином, якщо серцем далекий від Бога?

 

Не концепція має мінятися, а людина.
Ясно, якщо людина грішить з думкою, що все одно потім посповідаюся - це одне, але є й інший варіант, який полягає в тому, що людина може 10 разів впасти, але на 11-й вже не впаде.
Було б дуже просто посповідався і після того вже ніколи не грішити. Все залежить від щирості у сповіді, від сили волі. Хоча збоку може здаватися, що людина грішить, бо знає, що посповідається і знову можна грішити. Не завжди воно так.

 

Моя вчителька все життя ходила до церкви і сповідалася і одночасно вона далі постійно вимагала і брала хабарі.

 

Хто часто сповідається - того треба відлучати від того і назначати до монастирів на деякий строк.
Інакше не дійде....
Час Господа треба теж шанувати, аби не викликати його образу і гнів.
Доколь нерозумні будуть нерозумними?

 

У мене були гарні вчителі, хабарів не брали, хоча і до церкви не ходили.
Світ дивний...

 

Примусом навряд чи щось вийде. Людина повинна усвідомити і працювати над собою, а це завжди процес і мало кому вдається посповідавшись, більше не грішити. Буває ще, переміг гріх і тоді посповідався, а буває посповідався, бо хочеш направитися, а сили волі бракує, але це не означає, що треба дати собі спокій. Треба працювати над собою.

 

Є такі, що ходять до церкви і дають хабарі, а буває, що ходять до церкви і не дають хабарів.
Ні ваш варіант, ні мої варіанти не обов'язково ведуть до спасіння.

 

Під час перебування 12 листопада у Гошеві на святі, побачив дівчину, яка прикривала руку, на якій були кульчики від пальців. В церкві пробрався до неї через всіх і запропонував помолитися, разом, аби вилікувати її...
Вона сказала, що сама може помолитися за себе...
Отак до мене доходило щось...
Тоді я зробив по іншому. Йшов у 2022 році з Почаєва і просив послати мені трьох людей, які б попросили мене вилікувати х допомогою божою.
І вони звернулися... В Уніві, Свіржі, Давидові. Я помолився з ними, дав їм проскурки. Не знаю результат...
Але зрозумів, що поки люди не зрозуміють чогось дивовижного, то їх намагання самостійно вибратися з гріха неможливо.
Сповідь - це гарно, але зловживати цим не треба, тим паче, якщо не виконати передсповідних умов і сподіватися, що Бог допоможе людині з нечистим серцем.

 

Не вірити - погано, а вірити і грішити - ще гірше.

 

Хтось писав "Чому Бог нас карає?"
Але самі люди на себе накликають біду (Львів, Стрийська):

 

дуже повчальне відео про постійну сповідь для тих, хто не перебуває в Ісусі

Спойлер: для тих, хто в Ісусі

одна сповідь- одне причастя до самого воскресіння!

View: https://youtu.be/Iau94rXnxTg?si=uNLI8svEYNP9iYhJ

 

А частину з тих хабарів приносела в церкву. Ага?

 

Про це історія нігугу....
Але моя колишня завжди розплачувалася з усіма тим, що приносила з роботи, навіть до церкви, а своїми грошима нікому, тільки на себе(