Концепція прощення у християнстві заохочує до нових гріхів

Я не тільки вам відповідаю. Багато є людей, яких цікавлять подібні питання, але вам більше всіх треба)) За півтори місяці я мало з ким взагалі знаходив якусь бодай маленьку точку поєднання думок. Більше мовчав та слухав і монахів і прочан, з одним послушником взагалі вибачався, бо завжди його "перебивал". Більше спілкувався з простими людьми - каліками, безхатьками, бідолахами - чим міг, допомогав. Інші й слово не давали сказати. Може й добре. Обличчя ціле.)

 

Ви помітили, що у мене і у Вас є поєднання думок? Ви частково згідні з моїми думками?

 

Своїм текстом Ви підтверджуєте мої думки? Чи я знову щось не дуже розумію Ваш текст?

 

Думки можуть збігатися і розбігатися, як дороги на землі, але одні людські шляхи звідкись приходять, а інші уходять, або просто тимчасово перетинаються. Головне - йти однією дорогою і в одному напрямку. Тоді не тільки думки збігаються, але й вірування. На жаль, ви не вірите в Бога, бо постійно бажаєте заперечити його існування. Висновки робіть самі.
Іноді люди йдуть по одній дорозі, наче з однією вірою, та коли приходять до влади , то починають битися. Як то... Таємниця слідства, розголошенню не підлягає))

 

Резюмуючи, я вважаю, що церква не може бути непомильною, якщо історично вона в своїх діях чинила гріхи.

 

Якщо ви не вірити у Бога, то яка вам різниця - помильна церква, чи непомильна? Церква не помиляється, бо виконує те, що чує від Бога. Але як вона виконує - то інша справа. Бо як береться людина щось робити - то без гріха ніяк не обійдеться))

 

Я не вірю в Бога, але мені цікаво взнати від вірючих людей, як і в чому себе проявляє Бог і як він дає про себе знати. Не можна ж в щось вірити, якщо це щось себе жодним чином, ніяк не проявляє та не дає про себе знати. Я вважаю, якщо віруючі люди вірять в Бога, то вони знають як себе Бог проявляє і як він про себе дає знати. Через те мені цікаво взнати від вірючих про те, як себе проявляє Бог і як він дає про себе знати людям. Мені дивно, що я змушений роз'яснювати такі елементарні питання.

 

Це тонка річ, щоб пояснити людині, яка не вірує, але... Вам скоріше довести, що Бог існує, ніж змусити віруючих жити по правилам Ісуса Христа. Вони вже такі сталі (тобто заморожені), що їх вже не переробиш. Не всі, звичайно, але спроба їх змусити когось вибачити або признати себе винним - то неймовірно неможлива річ, доходячи до прокльонів і бійок.
В своїх темах намагаюся поступово показати, як треба себе вести, щоб мати милість Божу. Але ніяких зрушень. Там можна знайти і те, як Бог себе проявляє. І не в теоретичному, а в практичному плані. Багато моментів я не можу розказати, бо людське зло може завдати шкоди іншим людям, яких залучає Господь до нашої справи.
Особисто я віддаю себе на волю Господа, але намагаюся слідкувати за тим, щоби не вляпатися у земну халепу.
Наприклад, згадуючи історію про дві мідні копійки... Я був вражений, як я боявся невідомого (особливо коли бачив купу шісток на датах), а Бог вів мене і хтів, щоб я поклав ті дві копійки на могилку. Чесно кажу - я би до такого ніколи не додумався робити за власною волею... Я навесні цього року (2 березня) пішов от зняти фото і не міг знайти їх, хоча і знав де ... І треба в гості йти і знайти не можу. Прошу небо допомогти знайти.... І тут йде чоловік і він мені допомогає і уходить. Може це збіг, але нічого не буває випадкового.





Я не знаю, чому Бог хотів щоб я так зробив, але я виконав. Сподіваюся, що я допоміг усім, хто мене просив і тим, кому я поклав монету.
Тому... Довести на пальцях або "вынь да полож" - такого не буде. Тільки покаяння у своїх гріхах та шире бажання служити справі і самому Богу - відкриває шлях до істини і відчуття присутності Бога поряд, щоб кожної миті було бажання не грішити, а якщо і вийшло так, то не шукати винного у своїх помилках.

 

@Коммунарец , Ви дуже часто не відповідаєте на мої питання, а філософствуєте навколо цих питань, приводячи певні життєві приклади з власного життя.

 

Може приклади із мого життя і є проявами Божого існування?))

 

А може є проявами випадковості.

 

Ви завжди були такими занудними? Мабуть і згадати нічого, крім плотськх втіх і пива, яке бовталося в шлунку))
Скажіть, що боїтеся втратити волю і робити все не на свою славу, а на Божу... Бо треба підкорятися, не грішити, не гніватися, не хамими... Хіба то життя?

 

Ого, а можете розвинути ту свою брєдятіну. Так цікаво.

 

А ви завжди берете приклади з дна, а може краще глянути що є зверху? А враз знайдете праведного церковника? Не пробували?

 

Я б сказав: Дозвольте бігом. Або: у вас мешти красиві.
Це ж звичайне здирство, хіба ні? Підозрюю, що ви не тої церкви ходите.

 

Як ви думаєте, може людина щиро каятися ТА, котра наперед розраховувала, що вона згрішивши, щиро покається і буде все тіп-топ? Чи ви просто трохи тут лукавите?

 

Таки дозволяє? Де ви таке вичитали?

 

А до якої треба ходити? В інших не краще. Інший священник десь наче спалив церкву на івано-франківщині разом з прибутковими книгами, щоб замести сліди злочинів, в автокефальній церкві у померлого архімадріда сварки між жінками з-за мільонів статків, в Тернополі взагалі розпустники гуляють. Та всюду таке. В суспільстві взагалі мовчу: "Здайте старі золоті вироби і отримайте сучасні модернові побрякушки".
Але ніхто не уникне покарання, особливо ті, що клялися Богові у вічному служінні, а самі блудять і розпутствують.

 

Шукаєте гуглом два слова " дар непомилності " , і тоді для себе взнаєте, що якщо це справді "брєдятіна", як ви написали, то він явно не мій. Чи ви щось інше вважаєте в моїх словах під словом "брєдятіну"?

 

У моєму особистому розумінні людина не може систематично грішити і постійно щиро каятися та розкаюватися в цих гріхах. Або в неї буде виходити одне, або - друге.
Але так як я сприймаю церковне вчення, то в мене виникає думка, що, виходячи з церковного вчення, - наче людина може систематично грішити і постійно щиро каятися та розкаюватися в цих гріхах.