Колишні Свідки Єгови ?

Щось не зрозуміла, де я засуджую.

Я засуджую твердження, що церква, як інститут, не потрібна. Тобто те, що без неї можна жити.

 

старійшина свідків Єгови не вправі відпускати гріхи. Він лише надає потрібну людині духовну допомогу і якщо вона їїї відкидає - це їїї в ибір.

 

Сергію, ми з Вами ніколи не знайдемо спільної мови, бо ми на різних частинах дороги. Ви ще тільки туди йдете, а я уже попереду - я вже вийшла. Як би Вам не було прикро, мусите визнати хоч сам перед собою, що я напевне знаю більше від Вас. Зверніть увагу, я Вас не відмовляю і не хочу відмовляти вступати в цю організацію - бо кожен мусить пройти свій шлях сам і зробити свої помилки. Вам мене не переконати, тому що у мене сформований життєвий досвід на власній шкурі. Відповідатиму на Ваші повідомлення, якщо чітко сформулюєте мету - навіщо мені пишете?

 

Таких, що вийшли з свідків, ще не зустрічав, але пробував читати книгу одного з тих, хто вийшов, не пригадую прізвища, він був десь при їхньому керівництві, - важко читається, до кінця не дочитав... Мені здається, що ті, хто вийшов з організації, навряд чи зможуть колись стати католиками, православними, чи навіть протестантами... Мабуть, всередині організації сильний психологічний тиск... Тобто таке враження лишилось після прочитання тої книжки , що людина виходить, не сприймаючи самої організації, а догми, завчені там, залишаються на рівні підсвідомості...

 

Radistka
респект і повага за те, що Ви самостійно вирвалися з тієї залежності. Ви - Сильна особистість. Живіть вільно і радійте життю!

 

Є такі, що стають католиками, православними, чи протестантами. Це, може, ті, що ще не повністю були зазомбовані.

 

Дякую за коментар! Саме те!
Більшість догм як не дивно позабувала. А думала, що перечитавши Біблію 7 разів вже ніколи не забуду. Мабуть все таки не догми і слова важливі, а просто людські поняття доброти, честі і порядності, які не потребують трактування.
Порпатися у підсвідомості не хочу, бо як казав дідусь Фрейд або ти її осідлаєш, або вона тебе.

---------- Додано в 22:08 ---------- Попередній допис був написаний в 22:05 ----------

Дякую! Я нарешті живу! Дихаю на повні груди.
І чорт візьми, життя прекрасне!

 

А якщо не порпатись в підсвідомості, то вона тебе не осідлає?

 

А Ви попробуйте

 

Так тримати! Благо, в анкетах нема графи "віросповідання".
А співати Пісню Своєї Душі можна і без нудного диригента, так ?

 

Мене осідлала свідомість...

 

До речі, може комусь цікаво, є фільм

:cesored:

Називається Два мира / To verdener (Данія, 2008)

Фильм рассказывает историю 17-летней девушки по имени Сара, родители которой исповедуют веру Свидетелей Иеговы. Сара должна сделать выбор — жить в мире сектанских ограничений или в свободном мире любви. Фильм основан на реальных событиях.

 

А зараз ви з Богом?

 

Ясна річ...в певній позі...певними словами...в певній парафії...
Шо там ше...
Віра в Бога - то не аргумент....
Мене во безбожником вважають...

 

В мене батько вийшов із свідків сам, через переконання.

 

У мене є до вас запитання.

Ви були СЄ.
Зараз ви вийшли з цієї організації. Скажіть, чи ставились якісь перешкоди в самій організації, коли ви офіційно вирішили піти від них? Чи вмовляли, чи ставили умови, чи їм було байдуже, чи з повагою віднеслись до вашого рішення?

---------- Додано в 08:22 ---------- Попередній допис був написаний в 08:18 ----------

Можна, але чомусь в оркестрі без диригента ніяк....

 

А можна більш детально? як вмовляли, які умови?

 

О, це правда! Чомусь завжди до мене Свідки чіпляються на вулиці в самий непідходящий момент - коли несу важкі сумки, запізнюючись на роботу доганяю зранку автобус. А от буквально три дні тому у дитини була страшенна гарячка і я бігом побіг в аптеку за уколами. Мене обслужили без черги і я мов навіжений, весь мокрий і червоний вибігаю з аптеки (в одній руці шприц, в іншій ампули). По моєму вигляді і поведінці було видно, що справ йде на хвилини...При виході з аптеки мені перекривають дорогу двоє свідків і запитують - як ви гадаєте, чи в Божому Царстві люди будуть хворіти? Я вперше в житті виматюкав їх останніми словами, які соромно навіть згадувати подумки. А вони кажуть - написано, що ми будемо гонимі за віру. Я їм відповів, що не гонимі будете, а биті, причому сильно. І не за віру, а за свою наглість. І, повірте, виникло бажання дати по голові, але побіг рятувати дитину. А вони просто "тащилися" від того, що стали гонимі.

 

О, тепер будемо знати шо вони хочуть.