коли закохані вірять по-різному

А ви вважаєте їх гіршими людьми, ніж ми??? Не бачу логіки між цікавістю і наслідуванням.
Для себе я давно визначилась, дякую. Але не можу зрозуміти, як люди можуть вважати себе чи свою релігію єдиноправильною. По-моєму, за християнською логікою, це гріх - гординя і возвеличення себе над іншими.

 

Не впадайте в крайнощі - Ви вважаєте, що високий рівень розвитку притаманний лише християнам, а всі інші - їм не рівня і гірші за них? Ви сильно помиляєтеся. Є серед мусульман і буддистів, та і не тільки, такі, що деяким християнам ще до їх рівня ого -го... А є і протилежні випадки. Всі рівні перед вищою силою - не залежно від свого віросповідання. Віросповідання - це лише різні точки зору на одне і те ж питання.

 

Правильно - кожен уясняє для себе, що добре, а що зле. Християни уясняють це за допомогою Біблії, мусульмани за допомогою Корану, але уясняють суть одного і того самого поняття.

 

а чому мають не цікавити??? це ж нормально, турбуватися за інших людей

нууу, це субєктивно... звичайно є люди, що зїжджають, але не міряйте всіх одним мірилом.
мені здається, що набагато краще піклуватись і робити щось для когось... для ближнього... це приємно.. і це легше, бо коли ти думаєш тільки про свою шкуру і про своє его, про свій розвиток і блага, то це якось так натянуто, егоїстично і... ну якось воно не так.. набагато краще робити для когось, а хтось зробить і для тебе...

якщо в мене є якась проблема, то мені про неї скаже ближній і допоможе вирішити.. так само я допоможу йому... до прикладу, подарунки ми теж даруєм один одному, хоча чи не краще було б купляти тільки собі і всі довольні.. ні! бо це надзвичайний потік і обмін енергією, який збагачує...

тому я згідна, що ми не бачимо в себе під носом, а в когось під лісом... ну то варто допомогти ближньому з отим, а він поможе нам.. бо він те, що в нас під носом бачить через цілий ліс

 

Отже звідси витікає і різне світосприяття,різна оцінка призначення і мети,різні моделі суспільстваі .(Доречі,користуючись ком"ютером,дивлячись фільми,літаючи літаком-ви користуєтесь досягненнями іудео-християнського світосприймання,там де немає абсолюту,а є Єдиний Бог)
а тема зовсім не про це...
Так от по темі-безумовно,що різні віросповідання будуть суттєвою перешкодою для гармонійних взаємин.Але це стосується тільки людей практикуючих.Тепер переважна більшість не надає значення віросповіданню свого обранця,та і перешкод у порозумінні невіруючих(або формально віруючих) людей на цьому грунті скорш за все не буде.
Тепер проблеми частіше виникають на ментальному,расовому рівні ніж на релігійному.(різна освіта,виховання,родинні звичаї).
Так що з статистики і літератури,фільмів висновок такий що краще свою половину шукати в своєму середовищі.Але завжди знайдуться бажаючи довести зворотнє,то успіхів їм.

 

Так на ту тему ніхто з вами ж не сперечається. Дискусія стосувалась фрази, що лише християни можуть бути хорошими у шлюбі.

 

ну знаэте є люди принципові і не дуже... вперті і поблажливі.. такі що розчиняються в іншій людині і такі, що одружуються бо просто хочуть сімю...
стільки людей переживають за дрібниці... навіть в те, щоб твоя половинка розділяла смаки в музиці і тп.. насправді парі так мало треба(на мою думку)... щоб здорова сімя була, щоб не було проблем і труднощів, що не вирішуються і не долаються... щоб не було нужди.. вроді банально, але в тому правда(принаймі моя)

 

Любові треба, та й по всьому...

 

Ісус не відміняв 10 Заповідей, лише доповнив їх заповідями Любові і тим самим наповнив Декалог новим змістом.
От приписи із книги Левіт нас не зобов"язують.

 

Маєте рацію, що вони (буддисти, мусульмани...) переконані у своїй правоті.
Але мене непокоїть одне питання: якщо мій Бог є тим самим богом, що і в буддистів, мусульман..., то чому Він мені сказав проповідувати Себе і спасіння тільки через Нього по всій землі?
Якщо Він є тим самим аллахом, чи буддою, то чому Він каже мені проповідувати Себе Самому ж Собі?
Де логіка?
Не в"яжеться щось...

Змоделюємо ситуацію:
Дійові особи:
Я-Бог
моя дочка - християнка
мій син - мусульманин
дядько сусід -аллах
Уявімо, що я народив дочку, котра вірить що я є її татом і сина, котрого я також народив, але він не визнає мене татом і каже, що дядько сусід є його татом.
Я, люблячи і поважаючи вибір своїх дітей, говорю дочці: "Іди скажи своєму братику, що я є його татом і дуже його люблю, і що якщо він не повернеться в дім, то загине без мене".
Якщо у мене є хоть капля логіки, то було би повним абсурдом, сказати, що я і дядько сусід- це одна і та сама особа !

Якщо Ви називаєте Бога Абсолютом, значить у Нього все абсолютно досконале..., враховуючи і логіку.

 

Ті, хто не чули про Ісуса Христа будуть суджені по закону своєї совісті, "...як свідчить їм сумління та їхні думки" (Рим.2:15) Це написано про племена Африки і людей, котрі ніколи не чули про Нього, але не про Вас- я думаю, Ви чули про спасіння через жертву Христа.
Я просто, благаю Вас не відкидати цю жертву, бо від цього, чи приймете її, чи відкинете залежить життя Вашої душі, тобто Вас самих, після фізичної смерті. Це не релігія, це реальність життя і то дуже серйозна реальність.

 

Дуже гарно сказали- саме це і є визначенням справжнього шлюбу між двома людьми, котрий запланував Бог, коли уже не мої бажання домінують, а бажання і потреби моєї половини керують моїми діями!! Таке усвідомлення можуть мати тільки люди, котрі мають глибокі і справжні стосунки з Христом.

 

Поділюся власним досвідом.Отже,ми з чоловіком разом близько семи років,з низ п"ять у шлюбі.Справа в тому що я християнка,а він закорінілий атеіст.І це зовсім не завадило нам народити чудову доню,та жити всі ці роки в мирі та спокою,планувати разом наше майбутнє життя.Як на мене,різна віра,чи протилежність у поглядах на питання віри,не може бути завадою щастя.Це скорше питання толерантності та взаємоповаги,і,звичайно ж,компромісів.Ми брали шлюб,тому що для мене це мало величезне значення.Для нього це був компроміс(хоча тепер він розказує,що коли ми давали обітниці в храмі,він зрозумів,наскількі щирі і глибокі наші почуття).Ми похрестили нашу доню(знов ж таки,бо для мене це було важливо,а для нього це не мало жодного значення,він не настільки категоричний у поглядах).Він не ходить з нами до сповіді,чи Божої служби,ні на Паску,ні на Різдво.Але я теж не заперечую,бо поважаю його погляди.Ми ділимось своїм ставленням до віри в Бога,але ніц одне одному не нав"язуємо.Проти того,що дитина ходить до церкви,він ніц не має,бо їй це цікаво,вона любить туди ходити;вона також цікавиться Біблією і обожнює читати дитячий Старий Завіт.Толерантність і взаємоповага, більше нічого,як на мене,запорука щасливих стосунках,навіть при протилежних ставленнях до віри в Бога.
П.С. і мені байдуже до звинуваченнь у "житті в гріху,з атеїстом",бо ми дійсно щаслива сім"я!

 

Звичайно, що толерантність і взаємоповага є однією зі складових щасливого шлюбу. Без цього щасливий шлюб не може існувати, але я Вам скажу, що тільки ці якості не є гарантією того, що шлюб буде щасливий завжди, аж до смерті.
Такі стосунки на основі толерантності і взаємоповаги можуть тривати досить довгий час, або навіть до кінця життя, але Ви так і ніколи до кінця не будете впевнені у своєму партнері на рахунок того, що він Вас не зрадить, не обманить, не залишить, не впаде в якусь залежність... А де немає впевненості, туди приходить тривога і неспокій.
Шлюб - це є щось більше і глибше, ніж толерантне співжиття двох людей.

 

З чого ви взяли, що жити з атеїстом це жити в грісі? Ви виконуєте ті вимоги, які ставить перед вами ваша віра - шлюб, хрещення, ходіння в неділю та свята до церкви. Ви виконуєте перед Богом і совістю свої зобов"язання. Якщо би ви відмовились від шлюбу, то це було би життям у грісі. Тому я думаю, що такого роду звинувачення, якщо і були, то просто є безпідставними щодо вас, а у чоловіка своє сумління і йому нести відповідальність.

Дозвольте не погодитись. Християнство, а особливо Католицька Церква не відбирає нікому права (чит. жодній із світових релігій) стати дорогою до спасіння конкретної людини, але все ж таки не без підстав вважає, що є єдиною безпосередньою спадкоємицею Христової науки, але мені видається, що ці питання для іншої теми, а тут ми і далі спілкуємось про те, чи повинно подружжя бути єдине також і у проявах віри та релігійних практиках.

Впевненість може вселити лише глибока порядність партнера, його чесність та відповідальність, нажаль ані приналежність до тієї чи іншої релігійної громади, ані шлюб у церкві не є гарантією того, що людина не виявиться гультяєм та зрадником, для цього треба над собою працювати. Віра служить цьому, але якщо це лише поверхневе явище, а не життєве переконання, то нажаль...
Я би висловилась так: якщо людина справді віруюча, якщо для неї питання духовного розвитку є не пустим звуком, то відповідно її життя формується згідно з моральними нормами її релігії, а отже і відповідальність перед родиною, подружня чесність та добропорядність є нормальною річчю.

 

Я не "взяла",а процитувала озвучені мені звинувачення(в реальному житті).

 

Здається,це аксіома.Розбирався приклад двох різних поглядів на віру в шлюбі,а не рецепт вічнощасливого подружжя.

Ніщо не може бути запорукою вічнощасливого шлюбу.Ні толерантність,ні взаєморозуміння,ні кохання,ні однакові вірування. На то й приказка "Не кажи "гоп",поки не перескочиш".

 

Погоджуюсь з Вами, що "приналежність до тієї чи іншої релігійної громади, ані шлюб у церкві не є гарантією того, що людина не виявиться гультяєм та зрадником". Гарантія міцного і справжнього шлюбу за Божими мірками є прямо пропорційна до прагнення людини зростати в пізнанні Господа.
Звичайно, що і глибоко віруюча людина не застрахована від поганих вчинків. Прикладом цьому може бути історія царя Давида з Вірсавією. Але різниця між віруючим, котрий згрішив і невіруючим грішником полягає в здатності до повного і глибокого розкаяння за свій гріх.

 

Спочатку ви стверджували, що

А потім заперечили самі себе:

Невпевненість... Справжня впевненість не може базуватися на людських якостях, а тільки на Бозі.

А я, до речі, можу з повною впевненістю сказати, що мій шлюб буде щасливим до кінця, бо навчився покладатися не на свої, чи дружини людські якості, а на Бога, котрий тримає наш шлюб.
Тільки Бог може наповнити стосунки у сім"ї між чоловіком і жінкою справжнім змістом!!!! Кажу це з власного досвіду, а не якісь релігійні теорії.
Для чого "летіти навмання"..., а якщо не перескочиш, уже й гоп не скажеш? Краще віддати свій політ в руки Божі, щоб летіти з радістю і вкінці з радістю викрикнути "ГОП!!"

 

Ви знову ж таки спроецирували контекст різних вір на шлюб,коли мої висловлювання стосувалися виключно теми дискусії.

Це Ваш вибір,Ваше бачення життя,в мене воно інше,як і загальне сприйняття світу, і дискусію по цій темі вважаю недоречною.
Мені здається,вже Офф-топ почався.