коли закохані вірять по-різному

Питання спавді може загостритись, але якщо партнери поважають одне одного вони знайдуть шлях до вирішення.
Часто на такі пари чинять тиск родичі, знайомі.

 

Вони бачать скалку в оці ближнього, але не здатні бачити колоду у своєму власному оці.

 

...всерівно вважаю, що потрібно йти до кращого, до самовдосконалення... якщо в парі один невіруючий, то він має йти на поступки.. на те, що важливо другій половинці - охреститися, ходити до церкви з своєю другою половинкою... хоча б заради підтримки... це коли нейтральна позиція... коли людина абсолютно проти, то я собі не представляю такі стосунки..

взагалі це нормально, коли люди різні і по-різному відносяться до речей... так дає Бог, щоб ми могли чогось навчитися один в одного, стати кращими..

 

Якщо людина не є тим, що у часи СРСР називали словом "воінствующій атеіст", то вона, зазвичай, і займає нейтральну позицію. Але віруючому партнерові потрібно розуміти, що ті походи до Церкви і хрещення можуть бути лише поступками заради збереження стабільності стосунків, а не дійсним ставленням до таких речей.

 

кожен має вільний вибір але якщо щирий християнин поєднує з кимось свою долю, то очевидно, що це людина добра, віддана, з любовю до ближнього... я знаю людей прекрасних своїм внутрішнім світом, на яких рівняюся і з кого беру приклад... і якщо вони ще не відкрили для себе Бога.. то я вірю, це лише питання часу...

 

Іноді людина поєднує себе з іншою, в яку сліпо закохана і має грвндіозні плани змінити її життя.

 

У цих міркуваннях сторони трактуються нерівноправно. Чому саме невіруючий має йти на поступки віруючому? І нащо потрібне хрещення, якщо людина не вірить у дану релігію?

 

буває... а іноді просто хочеться віддячити тому, хто змінив тебе, підняв на вищий рівень духовного розвитку... надто болісний досвід стосунків руйнує людину, складний - укріпляє, а наповнений любовю - звеличує, очищає, вдосконалює...

памятаю в дитинстві читала чи то притчу чи казку християнську... здається, як Ісус з Апостолом Петром утворювали закохані пари.. Петро здивувався, коли було 4 молодих людей, 2 дівчат(працьовита і лінива) і 2 хлопців теж таких... чому б не звести працьовитого з працьовитою і линивих, як того заслуговують?? На що Ісус відказав, що ліниві разом помруть з голоду, а працьовиті напрацюють стільки, що не потребують так багато... тому треба звести працьовитого з лінивою і лінивого з працьовитою... якщо я щось перекрутила(бо давно вже читала) - виправте..

тут тема праці, але я за аналогією сприймаю... часто пари утворюються, де одна людина агресивна, інша лагідна, тверда-мяка, весела-серйозна...

питання релігії делікатні.. звичайно, якщо що людина має сама прийняти таке рішення...
перечитайте всю тему і побачите скільки тут дописів людей про те, що їх половинка згодом прийняла таке рішення...
загалом! нема рівності там, де говориться про позитив... то є моя СУБЄКТИВНА думка - нема рівності там, де йдеться про самовдосконалення і духовний розвиток.. якщо хтось в парі має позитивні якості - має навчити їх другу половинку, а та сприймати науку.. мене вчать, я вчу...це нормально для відкритої людини...

 

Пояснити свої світоглядні засади другій половинці однозначно варто, але вона не зобов'язана сприймати цю науку. Я б ще виділив окремий момент - якщо один у парі атеїст, то з часом він може прийняти точку зору партнера - християнина, але якщо він просто послідовник іншого вчення (приміром, буддист) то тут все набагато складніше - він переконаний у своїй правоті не менше, ніж християнин у своїй і буде намагатися пояснити свою точку зору і привернути партнера на свій бік. Атеїз - це, в принципі, відсутність будь - якого духовного вчення, порожнеча, яку можна заповнити, а інша релігія - це вже не порожнеча, а система, яка даним індивідумом сприймається, як правильна. Порожнечу легше заповнити, ніж зруйнувати струнку і міцну будівлю іншого світогляду, та і не варто це робити. У даному випадку слід обмежитися висвітленням свого бачення, а не спонукати буддиста чи інш. до хрещення чи відвідування церкви - тоді розрив стосунків стає дуже реальним, адже ви посягаєте на свободу віросповідання іншої людини. У таких випадках варто змиритися і жити нормальним життям, а не шукати ґудза

 

Окультисте, абсолютно погоджуюсь!
якщо в людини інша віра, стійка позиція, то на такому рідко можна побудувати стосунки, які в сфері вірувань зможуть досягнути гармонії... стільки бачила таких прикладів в житті.. як хлопці напосідали на дівчат, перестроювали, старались навязати, навіть втекти з ним з дому... вкінці кінців - розійшлись як в морі кораблі...

щодо атеїзму, то його дійсно можна заповнити певним віруванням.. однак не завжди атеїсти такі пусті... часто в них є своя система моралі, дозволеного і забороненого, совість і тп... напевно в такому випадку можливо накласти на їх позицію християнські норми, оскільки вони в багато чому збігаються...

 

Я православный христианин не скажу, что глубоковерующий, но всё же. Моя жена татарка. В браке уже 30 лет. Когда сочетались браком, мы были оба скорее атеистами. Это было в 1979 г. Я тогда вообще был некрещённый. Мы были советские люди. Плохо это или хорошо?. Сложный вопрос. Жена у меня не исламистка. Да и вообще не очень верующая. Но так и захотела креститься, просил её- давай повенчаемся. Тоже не захотела. Что-то не позволяет. А мне так сейчас охота вместе чтобы ходить одну церковь ( может быть даже поэтому я около трёх лет ходил в католическую церковь, принимал католичество ). Поэтому, советую всё же, супругам быть одной веры. Дети у меня крещёные оба. Но и им было приятно, особенно дочке. Она у меня попала в глубоко верующую православную семью. И её вера окрепла. Я за неё рад. Считаю,что , когда брал жену, надо было данный вопрос чётко оговорить.

 

З часом інше віросповідання може принести дискомфорт у життя. Особливо коли підуть діти, і їм треба буде щось по троху розповідати. Але я згоден з усіма дописувачами що запевняють що нікому насильно свою віру не треба насаджувати. Це правда. Це може привести до розлучення. Але якщо партнер потрапив до секти, то вибачте треба ІЗОЛЬОВУВАТИ. Щоб не втратити людину. А на усі подейкування сектантів у мене є завжди одне питання: коли була заснована Ваша секта? Церковь Христа 1879 рік, десь в тіж роки Адвентисти 7 дня і я питаю їх: і Ви вважаєте що до 1879 всі люди не правильно вірили, а якийсь чурбан що вимагає платити десятину правильно вірить??? Чому ж продаються місця і на перших рядах сидять найзамотніші прихожане? І ніхто з сектантів в дискусію не вступають - нема чим крити, цитування Біблії не допоможе. Но нікого з своїх рідних на зборище цих збоченців ніколи б не пустив!!! А так - хай православні, хай мусульмани, хай іудеї головне БЕЗ ФАНАТИЗМУ А З ВІРОЮ У СЕРЦІ.....

 

В наш час мало про це думають,не надають значення,ігнорують,але це не означає,що перестав діяти закон:
До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? 2Кор.6:14
або,ще раніше:
Не будеш орати волом і ослом разом.Повт.22:10

Безперечно,що люди весь час вважають,що це стосується не саме їх,а так абстрактно,когось іншого і роблять на свій розсуд.
Але як показує статистика та й просто спостереження -це завжди ще одна проблема для порузуміння між двома люблячими людьми.А проблем порозуміння і так достатньо ,то чи варто свідомо створювати ще одну,та до того ж таку важливу?

 

Може бути всяке і різне, бо люди різняться ж не тільки ставленням до релігії. Розумні і кохаючі, на мій погляд, завше знайдуть можливість компромісу.

 

Ви усе правильно кажете, тільки у зворотньому порядку.
Насправді, Біблія говорить, що спочатку "повинен наступити момент першої молитви, першої розповіді про Бога...", і що найголовніше, особистого рішення віддати своє життя Богу, оправдавшись Ісусовою жертвою, а потім уже "хрещення..., що чинить нас Божими дітьми і членами Церкви, дає ласку..."

 

Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин,

як побачать ваше поводження чисте в страху. - 1-ше Петра, 3:1-2

 

Якщо людина охрещується заради догодження своїй половинці, то гріш ціна такому хрещенні. Це буде просто бутафорія, а не християнство.

Повірте, що справжній, і як Ви кажете "щирий християнин", ніколи не поєднає свою долю з нехристиянином... "Щирий християнин" ніколи не буде займатися "духовним мазохізмом"
Обома руками підтримую франца-йосипа в тому, що "до чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? 2Кор.6:14

 

Ви ще не звернули увагу на той аспект, що релігійні переконання це один із критеріїв, за якими "справжній християнин" буде обирати собі пару. Життя - це не дискусії на тему теології і трактування тих чи інших цитат з Білії. Інколи не християнин може бути кращим батьком і чоловіком, ніж той, хто на показ виставляє свою побожність.

 

В цьому вірші ап. Павло говорить, про невіруючу сім"ю, в котрій дружина стала християнкою і як вона має поводитись зі своїм чоловіком.
А франц-йосип цитував ап.Павла, де він застерігав віруючих людей нічого не мати з невіруючими: "До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? 2Кор.6:14"
Я думаю, що до питання створення сім"ї ця цитата відноситься в першу чергу.

Є дуже небезпечно для здоров"я і життя християнину одружуватися з нехристиянкою, чи навпаки. Я маю на увазі для духовного здоров"я і життя...

 

Може, навіть розмовляти з атеїстами чи людьми інших переконань не варто, чи одразу в ґетто їх відправити? Істинно "християнська" позиція - якщо хтось атеїст чи не християнин, то на всі решта його якостей плювати.