коли закохані вірять по-різному

В основному так воно і є.

У Церкві немає демократії, а не толерантності

Люди відсторонюються через лінивство та байдужість більше, ніж через інші причини. Бути практикуючим християнином для декого є нопосильною ношею і таким людям легше критикувати та придумувати різні відмазки типу "всі не такі - один я нормальний і ноги моєї там не буде, а в Бога я вірю, а Церкву не признаю" etc.
Я вже десь писала на тему "віруючих, але не практикуючих" - люди, які кажуть, що вірять в Бога, але відкидають Церкву, яку заснував Божий Син. Люди самі собі суперечать.

Це мабуть не зовсім до цієї гілки, але надзвичайно глибоко і доступно пояснюється зміст шлюбної обітниці. Особливо мені сподобалось про вірність.
http://www.szansaspotkania.net/index.php?page=9695

 

Ну, я майже те саме мала на увазі.
Толерантності до гріха, наприклад, немає.

О, чиста правда!

 

в тому вся правда, і лінуються і знаходять відмазки... мені здається, що такі віруючі просто не такі з Богом близькі і духовна сторона їх життя дуже мізерна... в цьому корінь, а лінуємся щодо чогось ми всі, кожен день
щодо таких непрактикуючих християн я з вами погоджуюсь.. але мова йшла не про те.. а про те як гілки християнства прагуть домінувати... мені здається, що розвиток релігії мав би прямувати в більш потрібних руслах...

щодо дітей зрозуміло
а щодо віри в стосунках... людина атеїст... не хоче шлюбу.. то як християнці поважати такий вибір?

 

Ну, скільки знаю випадків, то більшість пішли на компроміс і взяли шлюб. Канони Церкви таке допускають. Інші випадки - розійшлися і теж щасливі. То все дається відчути, головне мати сміливість прийняти рішення. І ще мати сміливість себе не дурити, що щось зміниться, бо таке не завжди буває.

А якщо поширеніше, бо я не зовсім розумію, про що ви.

 

ну тобто оця ж норма, що інший з подружжя некатлицького напряму віри мусить погодитись не виховувати дитину в своїх звичаях... на мій погляд це утиск..

 

Це аж ніяк не має стосуватись вибору чоловіка. Тягарів в житті хватає, люди вдаються навіть до різних гріхів щоб тільки полегшити їх. Є важкі обставини, які Бог нам посилає, щоб ми пройшли через них не віддаляючись від Нього, не про них мова.
Виходити заміж за чоловіка, який насміхається з твоєї віри - це мазохізм.

 

Взагалі з цього проблеми не робимо. Чоловік не хрещений, то то є його особисте. У нас і думки не виникало загостряти на цьому увагу.
Мене і брата хрестили незважаючи на те, що наш батько теж не був хрещеним, а десь років 5 тому він сам попросив відвести його до церкви. Хрещеними стали друзі батьків, так прикольно було дивитись як його серед малечі хрестили.
То, Маюнко, зачекайте... він просто не знає, що воно таке - віра. Покажить йому ненав'язливо, може він розділить Ваші вірування. Головне вірити, що все буде добре

 

про насмішки ніхто не говорив. повага є. нема переживання разом таїнств і богослужіння.

 

маюнко, я вас прекрасно розумію..
проте кохання велике, чисте і щире то є дуже щедрий дар від Бога.. особливо зважаючи на те скільки в світі самотніх людей, які його не відчули, або відчувши - не розділили...
але водночас це нелегке випробування.. не раз виникнуть сумніви, чи необхідність вибору, компроміс і тп...
питання про віру потрібно ставити лише в тому випадку, якщо ви вже переконані що це ВАША людина... якщо ви вже це знаєте, то звичайно потрібно робити все, що у ваших силах для того, щоб врегулювати ситуацію... і все ще залежить від НЬОГО.. є люди вперті, а є поблажливі... є стійкі в своїй позиції, а також ті, що піддаються впливу...
просто такі проблемні питання спочатку зависають в повітрі, а згодом самі собою вирішуються... проходить час, показуєш людині приклад і вона сама змінюється.. і ми таким чином змінюємось.. навіть не помічаючи...

 

Це я видно так подумала про "ножі в серце".

 

Хотілося б уточнити, що саме розуміється під вимогою, щоб той з подружжя, що не є католиком, не заважав католику виховувати дітей у дусі католицизму.

Наприклад, чи може він обговорювати з дітьми релігійні питання, висвітлюючи при цьому свою позицію?

 

Він може, але без натиску, наполягань вважати свої теорії правильнішими, не чинити перешкод відвідуванню дітьми храму та катехизи. Але ж ви розумієте, що з малими дітьми говорити, що причиною неходіння у храм та ігнорування церковних практик є недовіра до священників, які їздять на дорожчій машині ніж може собі дозволити середньостатистичний прихожанин. А у більш зрілому віці, коли діти вже самі почнуть задавати питання можна навіть дискусії влаштовувати.
Розумієте, все це теоретично звучить більш суворо, але в сім"ях з нормальними стосунками між батьками діти переважно знайомі з релігійною культурою обох батьків, але все ж слідують за тим з батьків, хто бере більш активну участь у житті своєї громади.

 

Дуже сумніваюся, що активність у житті громади настільки важлива для думок дітей. Невже тому, хто не вірить у жодну релігію, а значить не має "своєї громади", важко бути переконливим?

 

Якби ж то вибір чоловіка був таким простим, як вибір торебки в магазині...

Така вимога. Про неї повідомляють заздалегідь, а не пост фактум.
А ви, бува, не знаєте, як є в Православній Церкві? І чи є канони, що говорять про шлюб з нехрещеними чи іншої конфесії?

Наталю, а в тебе це зразу було, чи потребувало трохи часу?

Ви не до кінця зрозуміли Зануду. Просто людина є часткою суспільства. Якщо всі її друзі з однієї церкви, разом їздять на табори тощо, то вона просто звикає до того кола людей, до мислення, потім дуже часто переживає навернення й залишається вже з глибоким переконанням, що це її. Не всі випадки такі, але доволі багато.
А мати та знати іншу думку навіть корисно, не буде потім шоку, коли з нею зіткнешся пізніше в житті.

 

Главное, что бы не заставили ОБРЕЗАНИЕ делать.
А с остальным и смириться можно.
ИМХО

 

не з усім! а ну, Ви в іслам перекинетеся, НАПРИКЛАД. і станете тут вихвалятися чотирма жінками, одна другої краще. іншим заздрісно буде.... як з таким можна змиритися ?

 

Увы, меня и на одну не всегда хватает.....
Увы.

 

це Ви просто медовий місяць на кілька років розтягнули

 

я знаю як на практиці знаю священиків католиків, які навіть не висповідають православного без перехрещення... а є такі. що ставляться диспозитивно.. а щодо моїх знайомих з різними конфесіями.. двоє вирішують до якого священика йти, той і дає шлюб... а потім пара собі опреділяється... здебільшого жінка йде за чоловіком(так робили моя бабуся і тітка) про самі процедури не знаю...

 

у мене.. навіть не трохи шлях до Бога був довгим) дякую, Лілю