коли закохані вірять по-різному

Думаю дытям слыд дати право обирати самим.

 

Таке не зовсім можливо. Католицька Церква зобов'язує виховувати дітей у католицькому обряді, компроміси там неможливі. І до шлюбу інша сторона має дати обіцянку, що чинити перешкоди католицькій стороні не буде.

-1
І з якого віку? Давайте без пафосних закликів, ще й таких загальних. Реалії не такі вже й пафосні.
У вас скільки дітей? Ви коли на зібрання чи на молитву ходите, лишаєте їх удома з нянею?

 

Я писав що не є свідком Єгови (покищо). Дітей немаю. Зібрання відвідую рідко.
Щодо вашого питання то діти мають проаво обирати з того віку коли вони мають достатньо знань що б порівнювати.
Діти свідків Єгови часто не стаюють свідками . для батьків звичайно прикро, але діти мають право обирати.

 

діти всюди мають право обирати. але їх вибір, особливо в юному віці, базується на отих от "достатньо знань", котрі є повною відповідальністю батьків і нікого більше.

 

згоден
Важливо що б батьки не перетворили передачу знань в змагання.

 

Ну, то я вам скажу, що з дітьми не так все просто, а "дайте дітям вибір", то пусті балачки, бо батьки вибирають за дітей усе - від одягу до університету. Вони ніби дають вибір, але ж він і так обмежений. То чому саме в питанні релігії раптом треба "дати вибір", що найчастіше в устах тих, хто так каже, означає - не давати їм ніякого релігійного виховання. А от я відчуваю відповідальність за своїх дітей. Я їм вибір дам, але як виростуть. А поки вони на моїй шиї, то най рахуються із моєю думкою.
Я зрештою, не є дуже консервативною в тому плані. Тут у нашій парафії дуже багато людей, котрі виховалися в зовсім інших родинах - католицьких, протестантських, а прийшли до східної католицької церкви в уже зрілому віці. І хоч вони самі зробили вибір уже дорослими й приймали хрещення в нашій Церкві, то дітей все одно водять зі собою і вчать за нашими звичаями. Мають в хаті покуття, моляться перед їдою, приходять усі разом на богослужіння, синів посилають прислуговувати, а донькам дають читати псалми чи апостола. І визнають, що діти матимуть право вибору, але не зараз. Зараз відповідальність цілковито лежить на батьках і вони її сповнюють, як лиш можуть.

 

В релігійній родині неможливо не дати релігійного виховання. Так на батьках лежить відповідальність за вихованняі тут важливо знайти компроміс. У кожному колнкретному випадку це справа сумління батьків. До ого ж я немав на увазі вік дітей. Хтось може зробити вибір в 14 хтось пізніше. справа не у віці а у зрілості.

 

перепрошую, не знала про такі вимоги, бо сама православна... але моя тітка, як вийшла заміж за католика... шлюб брали в православного священика... діти католики... але в них проблеми з того нема... ніхто не різкий в тих питаннях... і вся наша православна сімя поставилася до того нормально.. жінка зазвичай йде за чоловіком... не тому що так треба, бо сама так хоче...

 

У нас кажеться, що жінка якраз має на собі більший обов'язок тоді, аби дітей по-католицьки виховати.
І взагалі на католика (чи тата, чи маму) кладуть основну відповідальність.

 

чому?

 

Бо він (чи вона) католик.

 

Не знаю, як хто сприймає те, що закохані по-різному вірять, але особисто я вважаю, що то зле. Коли ще зустрічаються можливо є якийсь інтерес в спілкуванні, але в дальнішому все одно це питання може загостритись і прийдеться робити вибір...

 

ну це я зрозуміла.. а якщо інший в шлюбі православний або протестант, то на ньому обовязку нема? щось я геть розгубилася... є якісь переваги у напрямах християнства, крім того, що ми до котрогось з них належимо і він для нас основний...??!!

 

Католицька Церква ставить таку умову просто. Якщо йдуть на шлюб, то католик зобов'язується виховати дітей у своїй вірі та обряді, а друга сторона обіцяє не чинити в цьому перешкод. Основна причина - Церква допускає, що в інших конфесіях та релігіях можливе спасіння, але переконана, що є носієм єдиної Правди.
Най мене Зануда поправить, якщо я наплутала.

 

А друга сторона такого права не має? Тобто якщо я вийду заміж за католика, то не зможу виховати наших дітей у дусі православ'я? І де ж справедливість, повага до інших конфесій?

 

У Церкві немає толерантності.
Це, зрештою, формальна позиція. Завжди можна якось домовитися.
Але ж ви врахуйте, що якщо ви православна, а чоловік католик, то у православних він не має права приступати до Причастя наприклад. І якщо діти будуть хрещені в костелі, то їм теж до Причастя в православному храмі буде зась. Між цими Церквами немає сопричастя. Причастя можливе лише в крайніх випадках і лише за дозволом єпископа тієї конфесії, до якої належить той, хто хоче причащатися в іншій церкві. Складно це все, коротше, якщо почати вникати в такі нюанси.
І поваги це не применшує. Повага є. Екуменізм є. А сопричастя нема.

 

а потім ще дивуєшся, що люди від Церкви відсторонюються

 

Навпаки, чим більше поблажок, тим більше відсторонюються. Чому раптом стає популярним іслам? Адже де-де, а там ніякою толерантністю не пахне.
Я раніше дивувалася, але коли бачу, що протестанти переходять до наших та до православних, то це лише підтверджує, що людям хочеться чітких правил, обмежень, нагая, бо самі себе вони проконтролювати не можуть. Дай їм свободу й у таке болото влізуть, що повік собі не вибачать.
До речі, брак толерантності не значить брак поваги до особи. Це якраз присутнє на всі сто - цілковита повага тобто.

 

а якщо один віруючий а інший атеїст, чи слід атеїста звернути до Бога?

 

Нікого нікуди не слід тягнути. Що то за віра, якщо силувана? На все свій час.
Якщо має прийти до Бога, то прийде, але спонукати не варто. Варто поважати й показувати свою повагу до чужого вибору.
Тільки щодо дітей чітко домовитися.