коли закохані вірять по-різному

О, так я одному єгиптянину сказала, що на посаг за мене він ще не заробив і навряд чи коли заробить. ) ) )

А ліванці, до речі, бувають і католиками. Правда, більшість уже емігрувала до Канади. І якщо вони католики, то на всі 100! Знаю багатьох - суперові люди!

 

Я думаю, що не даремно церква вимагає, щоб подружжя були однієї віри. Звичайно, атеїст охреститься заради шлюбу, але ж церква має на увазі дещо глибше, правда ж? У мого брата ніяких проблем з цим нема, бо жінка не в дуже близьких стосунках з Богом, а Паска, Різдво, хрещення дітей та інші звичаї - йому корона з голови не впаде.
Але, якщо уявити ситуацію де жінка справді дорожить Богом, перебуває з Ним, то недуховна людина в цьому плані їй буде чужою, і це вже буде її мучити. Вони будуть мати спільність у другорядних питаннях, а от в найдорожчому - ні.

 

на форумі щось із часом?

от цього я і боюсь. не бути чужими.

а якже бути з коханням? не в рожевих окулярах? з бажанням створити сім"ю і т.д. ? а як же слова про те, що чоловік спасеться праведністю жінки?

 

нещодавно одружився мій брат. там інша проблема: міжконфесійна і національна. він виірс на Галичині-Буковині і є великим патріотом своєї землі. дівчина - росіянка, ходить до церкви московського патріархату...
це їм якось не заважало зустрічатися-любитися... але було великим гальмом у його рішенні одружитися... каже: "я не витримаю, як моїх дітей водитимуть до російської церкви"...
а дівчина має задатки фанатизму...
наразі він переконав її вінчатися в українській церкві. шлюб брали в церкві Різдва Христового (найстаріший храм Одеси)...
як буде далі - важко сказати. але те, що вона погодилась на компроміс - вважаю добрим початком.

 

хай Бог допоможе Вашим близьким, Ірено!

не знаю як саме із цією дівчиною, але коли тебе називають фанатиком (без наміру образити , без іронії, без злості), - якось воно не дуже приємно.

а коли чуєш щось накшталт: " у мене є два виходи: встромляти тобі далі ножі в серце чи також стати фанатиком" - то вже взагалі не знаєш як реагувати...

 

...я переконався на власному досвіді .І для мене це важливо.
Я колись зустрічався з дівчиною.Вона була китайка.Вона була розумна, симпатична , висока з гарною фігурою.І те що вона китайка мене це абсолютно не разило.А якось навпаки екзотично притягувало.
По переконаннях вона була щось між буддистами і атеїстами.З буддизмом вона мала спільне те , що була "хрещена"( чи як це там називається) в Буддиському храмі , але до храму ніколи не ходила і в всьому решта мала атеїстичні переконання.
І хоча я по вихованню і переконанню християнин - католик , але на ці речі дуже не звертав увагу.
Почуття брали верх.Народження майбутніх дітей з елементами азіатської зовнішності теж не дуже лякало....- це Канада , а не Україна .
І ми вирішили зійтися разом жити , щоб потім поженитися.Про це я сказав своїм батькам в телефонній розмові.Я не бачив виразу лиця своє мами , але мама мене застерігла тим на що я зараз не звертаю увагу в майбутньому стане проблемою.
І це не заставило себе довго чекати.
Коли я хотів йти (сам) до Церкви навіть не в звичайну неділю , а на Свята (Петра і Павла в липні) вона хотіла їхати на озеро - почалася сварка. Потім ще були деякі моменти коли ми зрозуміли що ми не є один для одного....

 

Чоловік спасається праведністю жінки, але нехай би то лишалося у випадках коли жінка увірувала після одруження. А так свідомо йти в небезпеку принаймні нерозумно. Але що то говорити! Я знаю жінку, яка боялася, що не одружиться взагалі, що втратить кохання цього хлопця, вірила, що він зміниться і вийшла за пияка...

 

о.. яка близька тема...
я не знаю чи можу назвати себе практикуючою християнкою, бо дуже багато ритуалів не виконую... але тішуся з того, що сама починаю відчувати, що той чи інший ритуал потрібен... все ж природньо, а ритуали не придумані аби було...
для мене найголовніше, щоб моя полвинка вірила, щиро, по-справжньому.. а решта прийде само...

 

Релігійне розділення в сімях справді є серйозною проблемою. Тому апостол Павло казав одружуватись в Господі і невпрягатись в нерівне ярмо. Якщо ж подружній партнер змінює погляди на релігію, то це аж ніяким чином не є підставою для розлучення. Якщо чоловік і дружина поважають один одного відмінні релігійні переконання не становитимуть великої проблеми.

 

я не називаю її фанатиком, але міряти все під свою церкву і казати, що лише там все правильно... а решта всі - недовірки...
тай зрештою є багато речей,у їх стосунках, про які я просто не хочу розповідати... не маю права...
але побралися - хай живуть щасливо. і те, що вона поступилася чоловікові в тому питанні робить їй честь.

 

якщо чесно, то погано розумію отой фанатизм щодо котроїсь церкви... проблема є, коли твоя половинка атеїст, взагалі іншої віри... або секти... а між християнами... яка різниця православний чи католик? чи російська церква чи ні?...
важко відмовитися від звичок, але всерівно... думаю в такому спорі жінка має йти за чоловіком принаймі тоді, коли це розумно... а стояти на своєму, щоб інші тобі поступалися.. ти нічого не втрачаєш, а інші хай втрачають??!
..і якщо ти просто не сприймаєш чогось, то очевидно переступати через себе не треба.. відверта розмова з метою знайти компроміс...

 

сказати направду,я інше мала на увазі. ситауція, коли один хоче ходити до церкви, а інший - ні
. хоч і визнає Бога. але... "по-своєму"

так, знаю, про що Ви. це, звісно, неправильно...

 

думка про правильність лише одної релігії властива усім конфесіям, важлио тільки в якій формі це стверджується.

 

Інакше чого б мені не перейти туди, де правильніше?
Втім, по різних причинах люди так не роблять.

 

в нас така ситуація. але особливих проблем з тим не виникає. Навіть діти вчаться в католицькій школі.

 

ну я не вбачаю в тому реальної проблеми
я нпр, ходжу до церкви рідко, але останнім сильно відчуваю таку потребу... то мені нелегко - стояти 2-3 години(я православна), хребет не витримує.. а ще як в церкві, де мене всі знають - то ще й голова починає боліти від того, що є персони-жіночки, що не зводять з мене очей...
думаю багато хто через це від церкви відсторонюється...

у випадку людини, що не хоче ходити до церкви, то якщо постаратись жінці - до чоловіка воно має прийти... ми віримо в Бога, але не всі приділяємо багато часу духовній стороні життя... якщо людина почитає Біблію, стане більш обізнана в питаннях християнства, молитиметься і найголовніше - покладе свої надії, сподівання, своє життя во імя Боже... то вона сама буде потребувати таких ритуалів...
тим більше не обовязково ходити в найпопулярнішу церкву... краще в маленьку, але ту, де як ви знаєте щирі та віддані служителі, де дійсно відчувається, що ти в ХРАМІ

 

Виконання ритуалыв може стати проблемою у релігійно розділеній родині.
До речі ви досить влучно назвали церковні обряди ритуалами.
Дуже часто в сімях де один з подружжя є протестантом а інший православним чи католиком виникає проблема релігійного виховання дітей. На вашу думку як діяти таким родинам

 

Вважаю що релігійна терпимість випливає лише з релігійної байдужості, тому якщо хтось з них буде такий вже серйозно "практикуючий", то полюбому буде капати іншому на мозги без перестанку, для його ж блага ясношо, правда не можу гарантувати як це в подружжі відбувається но у випадку якщо хтось в родині на чомусь такому завернутий воно так є гарантовано

 

Ніколи нічого не відомо. Втікати від тягарів теж не варто, бо не знаєш, яка буде винагорода.
Моя хресна прожила зі своїм чоловіком багато років. Він ніколи не ходив із нею до церкви, але їй виховувати доньку та онука за християнським звичаєм не боронив. Вона завжди молилися за нього, просила його час від часу, аби піти до шлюбу... І одного року він таки на це пішов. Пішов до священика до сповіді, а тоді сам прийшов і їй запропонував узяти шлюб. Її щастю меж не було. То було і чудо, і винагорода їй за її молитви та відданість не лише Богові, а й своєму чоловікові.
Для мене більшою проблемою би було, якби людина була практикучою з іншої релігії. А вірить в Бога, але антиклерикал - це легко виправити. Мій вуйко теж казав, що в ксьондзів не вірує, але парох у нього такий хороший, що якось воно само до нього прийшло.

 

діяти розумно! до церкви можна ходити до тої, до якої зручніше, знайти компроміс ставлячись до всього обєктивно!