Це цитата. Повідомлення з форуму Рутрекера. Написав українець по-російськи, і це єдине його повідомлення за весь час користування. Він зробив багато граматичних помилок і вживив українські слова, яких немає в російській мові, тому остаточно це не справжня російська. Але цікаво, що він вирішив написати якраз російське повідомлення. Чому? Джерело Є також цікава стаття на Лукоморрі: http://lurkmore.to/Класс Чи ви бачили цей фільм? Намататиметесь вживити це знання під час виховання власних дітей? Як конкретно? Тобто, що правильно робити для того, щоб ваша дитина не потрапила в подібні обставини?
Згадала, що він в мене давно закачаний. Треба буде глянути. В нас в школі в рамках тижня соціального педагога і психолога його дітям показували.
Це фільм з тих, переглянувши які, просто віднімає мову. Ми дивились його разом з чоловіком. Ми навіть не обговорювали його разом, як то буває в нас зазвичай після перегляду будь-якого фільму. Просто німа сцена. В кожного свої думки, які навіть не хочеться говорити вголос. Але фільм реально вартує переглянути усім, і батькам, і дітям (підліткам), і педагогам. Ще подібний на нього (про малолєтскій бєспрєдєл) фільм "Все умрут, а я останусь" (Россія). Теж виносить мозок.
Що би ви робили, якщо були б батьками Гаспара і Йозепа, по-іншому? І яке значення дивитися фільм? Просто дати ознаку, що це - фільм важкий, і все?
В першу чергу ця історія ще раз мене переконала, що з дітьми потрібно постійно розмовляти, контактувати, скільки років їм би не було. Батьки не знали про проблеми Йозепа. Чому? Бо він був закритий, не ділився з батьками наболілим. А можливо вони і не сильно цікавились його життям? Батьки мають робити все для того, щоб діти їм довіряли.
Прошу прощения за русский. В последнее время почему-то нет желания писать по-украински, смотреть украинские передачи и т.д., а вот содержательно высказываться хочется. Его отец наказывал за невозможность ударить, и он боялся его и не рассказывал о происходящем, потому что отец за рассказанное как минимум бы наорал, начал бы показывать призрение, позорить перед родственниками и т.д. Или всё не так? В школе вся фишка именно в том, что не можешь рассказать ни родителям, ни кому бы то ни было ещё о происходящем с тобой примерно по таким причинам. В моём случае это приводило к преступлениям, большинство из которых, к счастью, хотя бы не были крупными (ущерб не превышал 9 долларов, но это всё равно преступления). Правда, один раз парню сломали ногу при моём участии. Он неоправданно показал на меня хозяину вскрытой машины. Но из-за этого нельзя было ногу ломать. По-моему, вот как: они интересовалсь в одних случаях и не интересовались в других, а первое или второе происходило в зависимости от ситуации, что было надо им для выстраивания обстановки, которую они считали правильной. То есть, некоторым людям важно не понять, что происходит, а попытаться сделать всё вокруг так, как им удобно и как им видится правильно. Я могу ошибаться? Іспанко, а чому, в такому випадку, ваше ставлення до «Школи» Ґєрманіки різниться зі ставленням до «Класу»? Ніби то фільми про різні явища.
Тому що "Школа" Германіки-то брєд порівняно із Класом. В Германіки і знято жахливо, і задум прослідкувати важко, і взагалі він якийсь відштовхуючий-після однієї серії немає бажання дивитися далі. А от Клас попри усю свою важкість затягує до кінця, ти напружено чекаєш кульмінації, що ж буде далі. Проблема Йозепа була, як на мене, в тому, що з самого початку батько практично не брав участь у його вихованні (з фільму чітко видно, що батько відособлений від сім"ї, його цікавить лише телевізор, зброя). Коли він побачив, що у сина проблема-він спробував його повиховувати (дай здачі, ти ж мужик чи не мужик?). Але насправді за виховання з сина чоловіка йому треба було братися набагато раніше.
Я уверен, что это не так. То, что он много общался с сыном видно, например, по умению Йозепа обращаться с оружием и по объяснению, как им пользоваться. Ему это отец рассказал, никто больше к оружию не подпустил бы и до таких знаний. Они с отцом много и непрерывно общались. По-моему, имела место не отдалённость отца от семьи, а близость. Но вопрос в том, как эта близость построена, и в данном случае она была построена как империя.
Не забуваймо, що Йозеп сам заробляв собі на життя і був щось типу "комп"ютерного генія" (наскільки я зрозуміла із фільму). Знання про зброю він міг і з інтернету почерпнути. Хоча не відкидаю того, що з батьком вони спілкувалися але не на рівні "люблячий батько-люблячий син". Скорше батько сприймав то як обов"язок, що він має передати синові свої знання. В їхніх стосунках не було розуміння, душевності. Зрештою, якби батько тісно спілкувався із сином і мав із ним духовний зв"язок, він би помітив емоційні зміни, пригніченість, смуток (а про проблему батьки дізналися аж тоді, коли випадково помітили побої). Якби вони мали довірливі стосунки, думаю, що батько знайшов потрібні для сина слова підтримки.
Дивилася, дуже важкий фільм. Дуже страшний кінець, але іншого, на мий погляд, ці хлопці зробити не могли (ні в якому разі не виправдовую такого). Була дуже рада побачити його продовження, а особливо останню серію. Кому цікаво http://www.seasonvar.ru/serial-2217-Klass_ZHizn__posle-1-season.html
Дякую, ellis, я не знав про існування продовження у вигляді серіалу. Оскільки фільм класний, то продовження було подивитися дуже цікаво. Вчора закінчив перегляд. Атмосфера серіалу продовжує започатковану фільмом, вона психологічно важка і навіть депресивна. Кожна серія серіалу починається тим, чим закінчився фільм і далі розказує про долю окремих героїв фільму. Цікавий хід, до речі. Сценаристи, актори, режисер, оператор - всі молодці. Аж до останньої серії. А от фінал, як на мене, трохи притягнутий за вуха і все псує. Але це лише фінал, а загалом дуже непоганий вийшов проект, уважуха естонцям.
Але я не на це і не тому звернув увагу. Маленька дівчиська, цікава сама, цікавиться волоссям, оглядом і як все зробити красивим, дівчиса в майбутньому народжує дітей і продовжує життя, і ось все це вони відпустили.
Логічне питання - чому тоді вони інших дівчат не пощадили? Як на мене, її відпустили тому, що вона, як і хлопці, відрізнялася від колективу, не була сірою масою, а особистістю, ну і
Ні, імхо. Вони не думали ще так глобально. Вони просто бачили людину, котра не цькувала їх і глибоко плювала на інших цькувальників.