Киев должен дать Донбассу и Крыму отделиться от Украины.

Вот именно "Чи шо"!!!:ireful:
По перше на себэ подывытесь!А потим и на других щос образливо кажите!!!:ireful:
А то бачишь...соромливый нашелся!!!:ireful:

 

Йой...та можете і не витирати!Хто Вас в шию гонить,КПСС?ЇЇ нема!
А може КПР,КПУ,ПР...? О-о-о,напевно ПР!)

 

Юрко, невже в Галичині був голодомор в 32-33 роках? Я з Вінничини, то дід розказував. А ви звідки знаєте?

 

А в мене дружина з серця того Голодомору.З Балаклеї на Харківщині...А теща ,з 27-року народження живе зараз зі мною в Галичині.
І що,будемо оспорювати право українця говорити про Голодомор?
По моєму оспорення існування Голодомору є на нині антизаконне,чи не так?
Тому й слід деяким тремтіти за ту партійну лінію по-винищенню людей!
Якщо не я,то хто?
Якщо не тут,то де?
Якщо не зараз ,то коли?

Мені те вибачення за Голодомор,чимось нагадує то,як Росія перед Польщею,а Путін перед Туском вибачались за Катинь 1940-го...Аж поки Катинь 2010-го не наступила...
Свят,свят,свят!Сохрани Господи і нас і вас...за таке вибачення!

 

Галичина приймала ВСИХ хто зумів доплентатись туди із областей що нищились Голодомором. Комуняки прорахувались завбачливо перекривши шляхи на сїхід. Ба навіть кому і вдавалось дивом добратись до московських областей вижити рідко щастило по причині "широкай масковитськой душі" яка їх залишала вмирати просто неба на вулицях своїх міст та сіл. Я особисто знаю людей чиї родичі зуміли добратись до Галичини і там запастись харчами. Цілі обози блокували комуняки з зерном на кордоні Галичини вісбками та прикордонниками. Навіть книжка у мене є. (зараз пошукаю і викладу назву) про те як з Канева їхали на виживання.

Примітка: Книжка Василя Захарченка "Прибутні люди". Рекомендую.

 

Та не будемо. Просто деякі теми бувають настільки модними, що забувається тема, мода залишається. І говорять вже по модному... Чого ви особисто добиваєтесь, весь час піднімаючи цю тему? Щоб перед вами вибачився Тан То? Та він до голодомору ні боком, ні раком. Рукоша тим більше. Всі люди, які зараз живуть, тим більше за тисячі кілометрів від нас, до нього не мають відношення. Більше відношення до голодомору мають наші з вами ( ні, не з вами, бо у вас голодомору не було), а просто, наші земляки, які у наших дідів і бабусь той останній хліб вигрібали. Бо тільки сусіди знали, де от той, останній, захований...
Ющенко правий в тому сенсі, що він довів всьому людству, що була така трагедія. Зроблено це було для того, щоби люди всього світу знали, яке в нас було горе. І співчували. І не допустили в себе щось подібного. І все. Весь світ не повинен плакати з нами, не зупиняючись. І нескінченне ( а ще і після стількох років забуття) повторювання цієї теми веде тільки до її нівелювання у своїх, та до простого несприйняття у оточування. Наскільки близько до серця ви сприймаєте інформацію про вибухи і кількість жертв у Багдаді, про аварії автобусів в Колумбії і потягів в Індії? Добиваєтесь цього самого з голодомором? Майже добились.

 

І все ж таки :
Згадайте нас- бо ми ж колись жили.
Ми в цій землі- житами проросли.

Книжка Василя Захарченка "Прибутні люди". Рекомендую. (Стосовно питань про те як до Голодомору ставились на Галичині)

 

Коротко...
Це Трагедія Мого Народу!Забувати не позволено!
Нагадування обов'язкове ,бо рух признання Геноцидом Трагедії,то справа непроста!
Не дати спустити Все на тормозах...
Короче...Зло повинно бути наказане,а не лише констатоване в книжках,бо...
Тоді повторення трагедії Неминуче! (І нєфіг тоді плакатись!)
Відпочивати краще ніж працювати!
Сидіти краще ніж бігти!
Їсти вдосталь і попивати пиво краще ніж...голодувати!
Живому краще ніж мертвому...
Хоча це все oспориме!

 

Зачем Донбасу делают новое лицо

Зачем Донбасу делают новое лицо

Ребрендинг заказали Артемию Лебедеву
Известный российский дизайнер Артемий Лебедев будет разрабатывать ребрендинг для Донецкой области, сообщил на своей пресс-конференции глава Донецкой обладминистрации Анатолий Близнюк.

«Если сегодня простых людей, трудяг, которые работают в шахтах, на металлургических и машиностроительных заводах, то есть нас с вами, кем-то называют, и люди, которые нас не знают, продолжают считать нас кем-то, то нас это не устраивает», – сказал в частности Анатолий Михайлович. Надо полагать, и в области почувствовали, что с восприятием «донецких» в Украине что-то не так. Самое время попытаться понять, откуда же взялся и что собой представляет этот «донбасский миф».

ПРОТИВОРЕЧИЕ МЕЖДУ КРАСИВОЙ ЛЕГЕНДОЙ И СУРОВЫМИ БУДНЯМИ НАВОДИТ ДОНБАСС НА МЫСЛЬ, ЧТО В ЧЕРНОМ ТЕЛЕ ЕГО ДЕРЖАТ НЕКИЕ ВРАГИ
Однозначно можно сказать, что какое-то особое мировоззрение на Донбассе начало формироваться, когда в регион хлынули потоки рабочих на крупные стройки в годы индустриализации. Эта огромная масса людей оказалась перед потребностью поиска своей идентичности.

Тем более что советская пропаганда предложила свой вариант, который был в основном принят населением, хоть и творчески подкорректирован. С одной стороны, начали прославлять героев-трудящихся. В первую очередь, это был Алексей Стаханов – шахтер-передовик, инициатор движения своего имени, ну и его многочисленные последователи, вроде Паши Ангелиной или Макара Мазая.

Казенные советские понятия о героике труда, о шахтерской славе укрепляли представление о своей исключительности и необходимости стране, представление о людях рабочих профессий как об элите. При этом такие убеждения сплошь и рядом вступали в противоречие с практикой, в которой шахтерская профессия существовала благодаря дотациям, а ряд городов перешли в разряд депрессивных. Чтобы избежать когнитивного диссонанса, создавался образ врагов, которые «объедают Донбасс». Причем не всегда это место занимал Киев. Можно вспомнить, что в конце восьмидесятых точно такими же главными врагами бастующих шахтеров воспринимались Москва и Коммунистическая партия, которых обвиняли в том же – в паразитировании на Донбассе.

Причем Коммунистическая партия на востоке страны уже в первые годы независимости имела огромнейший рейтинг, который моментально сдулся с выходом на политическую арену Партии регионов. Из чего можно сделать вывод, что в принципе здешним жителям нужна была не столько социальная справедливость, проповедуемая коммунистами, сколько партия, выступающая защитником «наших» против «ихних» – «бандеровцев-галичан» и «зажравшихся киевлян».
Теперь давайте посмотрим, что же в нашем случае можно изменить в имидже этого специфического региона? Как видится, проблемы идентификации востока можно разделить на три типа: откровенные мифы, живучие во всей остальной Украине, есть мифы собственно дончан о том, как их воспринимают в других областях, и есть жесткая реальность, которую нужно не маскировать с использованием зарубежных дизайнеров, а самым жестким образом исправлять. А есть, наоборот, черты характера, которыми можно гордиться.

К мифам о Донбассе скорее всего стоит отнести устойчивое представление о регионе как о крайне криминальном. Если здесь и стреляли в начале девяностых, и взрывали бизнесменов прямо на стадионах, то, в принципе, по всему бывшему СССР происходили разборки в подобном же стиле. Уличная преступность в том же Донецке вряд ли больше, чем в любом другом областном центре Украины. А то, что во время дикой приватизации выходцы из Донбасса сколотили себе крупные состояния, так в этом заслуга только советской власти, оставившей в регионе больше дающих прибыль предприятий, чем в других.

Миф заключается и в том, что донбассовцы даже во сне думают только об одном – об отделении и создании «Донецко-Криворожской Республики». Хоть такая идея и теплится в головах некоторых маргиналов, по большому счету средний житель востока достаточно прочно ассоциирует себя с Украиной, хоть и считает себя несколько недооцененным.
К мифам, живущим в Донбассе, можно отнести устойчивую веру здешних жителей в то, что «донецких», во-первых, все ненавидят, а во-вторых – объедают.

Здесь никакой супердизайнер Лебедев ничего не сможет улучшить, так как эти утверждения не отвечают реальности и являются по сути общедонбасской легендой. Ведь все в стране платят одни и те же налоги, более того – государство дает востоку миллиардные суммы на поддержку умирающих шахт и сопутствующих нерентабельных производств. И если уж кто-то и паразитирует на шахтерах, то это их собственный менеджмент и те местные чиновники, которые сидят на денежных потоках. Что касается нелюбви, то она, скорее всего, относится именно к этой самой прослойке, которая вышла на всеукраинскую орбиту и ведет себя, не считаясь со сложившимися в политической жизни правилами. Но исправить ситуацию может только сама элита, радикально реформировавшись и превратившись в более открытую, плюралистичную, и вообще – государственническую.

[/QUOTE]

 

Зачем Донбасу делают новое лицо


Последний кадр...

http://mycityua.com/articles/country/2010/07/27/194737.html

 

Боже мій...кіко букв.Невже то можливо перечитати?
Юрій Андрухович і то ...короче і зрозуміліше!

 

Я виріс на тій землі, де голодомор був. Не вам мені про нього говорити.

 

какие лица у рабочих и служаших Донбасу не знаю там не бывал,но мои личные впечатления от донецких мутнорыликов 90х как самых отмороженных на всю голову после крымских мутнорыликов тогоже временного периода ...
с энтими и асоциируются у меня "донецкие" и "крымские" их рожи любой желающий может увидеть в телевизоре ,стоит только включить канал "рада"

 

Та мені дорогенький, саме мені. Бо я також народився і виріс ТАМ і маю померлих в Голодомор рідних.

 

Яке першорядне завдання злодія?
Приспати пса...
Приспати сторожа...і вкрасти все шляхом приватизації.
А може краще віддати злодію самим дещо,щоб нажерся "до шляка ясного",як мовить Андрухович - і не сунувся більше "опріходовать усьо"...Га-а-а? Може так зрозуміло стане?
Або ж триндєть,триндєть про нєзавісімую Украіну,покуда єсть такая возможность ящо! )

 

І чого ви хочете добитись, повторюючи те саме? Щоб Росія повинилася? За Косіора? Чи Хрущова? Вони хліб вигрібали? Наші люди вигрібали і ногами і рушницями жінок та дітей відганяли. І ті ж сосіди показували, де сховане. Чого ж на чужих ображатися, коли самі і винні? Перед владою вислужуватись а потім на цю владу вину перекладати?
От Юрко все заморськими катренами, а я по-нашому. Ви, як маючий відношення до армії, знаєте, що таке "єфрейторський зазор". Хто не знає - розказую:
Назначає генерал огляд військ на 9.00... Полковник на всяк випадок, щоб не запізнились, на 8.00, майор - на 7.00... Єфрейтор кричить: "Щоб в 3.00 усі були готові!" Так само і тут. Наказали хліб зібрати, дали норму, хай завелику. А вже наші "виконати-перевиконати"... Дурість виконавців губить всі ідеї... Думаєте, Кучма давав наказ вбити Гонгадзе? Йому так заважав редактор інтернет-газети в той час, коли в Україні було три комп'ютери?

 

Я власне і не намагаюсь оспарювати все що Ви виклали. Немає з чим спорити. Але чи не здається Вам дивним той факт, що Галичани питаннями пам"яті за мільонами жертв Голодомору в східних (як постраждалих більше всього) фі центральних областей переймаються більше ніж самі постраждалі області (перш за все східні, бо в центрі вшанування та пам"ять на досить високому рівні) при тому, що в самі Галичині Голодомору і не було. При чому ця турбота галичан виникла не після Помаранчевої революції, а дуже і дуже давно , ще в сорокові роки. І сприймається ними як свята пам"ять, коли самі нащадки постраждалих наче пентюхи безродні всіляко погоджуються цю трагедію забути. Чому так відбувається? Цьому явищу в принципі пояснення вже дали психологи та генетики і звучить воно цілком вбивчо ВИРОДЖЕННЯ.(А ВОНИ Ж ТАКИ КОЛИСЬ ЖИЛИ!!!)

 

Це мене і бентежить... Мені приємно, що галичани співчувають мені і моїм землякам... Другий раз приємно, третій раз. Потім набридає... Тим більше, що в них голодомору не було, а їм тільки розказували. Пришлі розказували. Як знали... А мені мої батьки розказували. То хто більше знає? Все одно, що на сході за звірства бандерівців розказують, бо їм казали...
Чи це приймати як дорікання, що ми не помним цього? А вони святіші... Невже не зрозуміло, що вкотре загострювати питання голодомору, тим більше з боку людей, які його не бачили, це дещо провокативно? І ціль досягається протилежна!
Знаємо, помнемо, не допустимо. Все, досить!

 

Не розумію як це може набридати. Це ж не концерт якого артиста спів якого може приїдатись. Це пам"ять про безпрецендентне горе і злочин якого не занло людство!!! При чому злочин та горе яке було не десь там в іншому кінці світу, а тут, дома!!! Тоді за такою логікой сприйняття цього Вам повинно набридати відмічання великдня, різдва, дня незалежності, інших дат як сумних так і святкових що відмічаються щорічно , а то і по два рази на рік (Спас наприклад). Вам тоді повинно набридати обов"язкові відвідини могил своїх найближчих (і не тільки) родичів на цвинтарі. Так можуть ставитись до своєї пам"яті і історії лише представники нації що вироджується. вірніше кажучі, саме з таким ставленням нації і вироджуються, бо їм починає набридати історія власного народу та пам"ять про трагічні події.

От бачите, Ви цілком не обізнані, а беретесь судити те про що навіть уяви не маєте. Голодомор 1946-47 років вже повністю пройшовся і по всих західних областях. Не такого масштабу як в 32-33 роках, але таки був!!! Справа в тім, що комуняки вже знали на що здатні вуйки і вдтворити Голодомор за повною аналогієй 32-33 років на Галичині їм не вдасться.

Про події 32-33 років розказували,... не пришлі, а ті кому вдалось вибратись і вижити. А вже в 46-47 і самі на власній шкірі впізнали як воно було.

Справа не в тому хто більше знає, а в тому хто як до цього ставиться. Вам з часом ваші знання набридають як заяложена платівка з старою піснею, а вони цю пам"ять зберігають як святу. От і відчуйте різницю.

Їм не просто казали. Їх відверто напічкували брехливою пропагандою. Їм втюхували те, чого не було, те що не мало реального підтвердження. А про Голодомор навпаки замовчували і приховували масштаби, причини і наслідки .(які ми відчуваєм сьогодні у вигляді деградації нації та демографічній катастрофі).

У кого як рзвинені якости сприйняття. Як що Вам набридли пам"ять про ту трагедію, то як дорікання, а як що ні, то просто як співчуття соплеменників і сприймати з вдячністю і усвідомленням, що тобі в цій трагедії співчувають багато народу.

Саме таким чином і аргументами маніпулюють комуняки, донбандити і проча наволоч із 5-ї колони, нав"язуючи таке ставлення до пам"яті про злочини що творили їх попередники. І Ви на це купляєтесь.

Ваша паМ"ять вже сптворена (принаймні у такому ставленні до власної трагедії). То діти і онуки ще мають шанс не бути такими.

Ні не досить.