керівник, якого я поважаю

Шановна пані Ліля.Мене цікавить стиль управління в канадських компаніях.Тобто відносини начальник-підлеглий.Мені дочка нераз підкидає "розумні" книги.Недавно переглядав одну з таких Стівена Кові. Так от він каже,що керівник,котрий розпочинає свою роботу з перевірок відпрацювання робочого часу,це керівник позавчорашнього дня.Головним завданням фірми на сучасному етапі-є кваліфіковані кадри.І основним завданням керівника не вбити ініціативу,котра приходить знизу.Діло в тім,що в Україні мало є керівників,особливо в державних структурах,котрі читають "розумні" книги.Заплативши хабаря за добру посаду.він зразу ж починає відбивати гроші потрачені за хабар.І добре ще коли він не самодур.Бо тоді для співробітників розпочинається справжня каторга.Інтриги, звеличування себе розумного і т.д. А робота великий ноль.Показники можна купити.Здаєш звіти в область,зібрав зі співробітників гривень так по 100 повезе в область тисяч п"ять-шість хабаря(розумієте треба) і там ще й 2-3 місце виведуть по результатах року.Тобто дуже класний керівник і показники в роботі є і фірма працює.

 

за моє життя мала тільки одного керівника з яким мені було приємно працювати. ця людина завжди вміла вислухати, порадити, направити в правильне русло і т.д. на роботу йшла з хорошим настроєм і бажанням працювати... прсто навіть коли він шось просив зробити, складні завдання, то просив про це якимось особливим чином і тому у мене завжди все получалось.
коли я сама займала керівну посаду, то зі своїми підлеглими спілкувалась на різні теми, приділяла їм багато уваги і розуміння, коли треба було то підкочувала рукави і допомагала... в нас були тісні звязки, розуміння і повага, яка не менш важлива у роботі, але це була повага не через страх до керівника, а просто через те що і керівник це також людина і може все зрозуміти...

 

А у нас на роботі трагедія...Звільнився наш керівник...я аж плакала,коли про це дізналася...він був для мене і керівником і другом...Завжди мене вислуховував і допомагав....Юрій Анатолійович-ПОВЕРТАЙТЕСЯ!!

 

Пане Сміт, я би з радістю розповіла вам про канадське керівництво, проте мій досвід у цьому занадто маленький.
У колцентрах про нас дуже дбали, наскільки комфортно нам на робочому місці. Але водночас контроль був шалений, особливо часу, до секунди. Дослівно, до секунди. Проте, якщо хтось коло мене мав сильні перфуми, або смердів потом, або цигарками, я могла сказати про це керівникові (як то кажуть в Україні, супервайзеру ) й особу пересадили би або послали додому помитися.
Ще я працювала для неприбуткової організації. Там також контролювали хто що робить, але можна це зрозуміти, бо прибуток там був малий, керувати грішми (зрештою, і компанією) вони не дуже вміли. Ініціятива віталася, але... коли компанія опинилася перед можливістю банкрутства, скоротили половину людей, творчих та ініціятивних. Бізнес є бізнес.

Зараз я працюю в іще одній компанії і проблема нашого боса в тому, що він ніколи ні на кого не працював раніше, а лише на себе. Його батько займається справами працівників ніби, але дуже невміло. Поки віцепрезидентом була жінка, у компанії була чудова атмосфера й працівники почувалися однією командою. Відколи вони заклала власну фірму, у нас почалися перетирання. Не дуже два хлопи дбають про самопочуття своїх працівників. Так, маємо купу видів чаю та кави, завжди маємо прохолоджуючі напої в холодильнику, влітку - морозиво, взимку - різні фрукти, про це вони дбають. Але спільних обідів щораз менше якось. І того дуже бракує. Бо файно було іноді посидіти усім разом із пивом та вином і просто поговорити з темами і без... Бракує того дуже.
Позитив у нас такий, що вони роблять досить великі гроші й не стоять нам поза спинами. Так довго, як кожен виконує свою роботу, ми маємо право (неписане очевидно) шниряти в неті, що робить кожен, навіть наш бос, і всі один одному кидають лінки на цікаві кавалки в ютубі. Бос часто сам нам щось показує. Ні, не щось, завжди й обов'язково гокей, бійку, шайбу в воротах... І саме завдяки цьому неписаному правилу я можу бути під час роботи на форумі. Ініціятива в нас можлива, але забагато не розвернешся. Хоча ідеї цікаві виникають часто і завжди приймаються.

Я переконана, що наші боси книжки про керівництво не читають. Багато що є в самій місцевій культурі просто. Але деяких речей їм таки бракує. Наприклад, я 3 тижні чекала на новий компутер. У старому здохло желізо і він перезавантажувався від 6 до 16 разів на день. А новий комп коштував якісь 300 дольців. І от на тому вони дуже скупі. До нового приміщення купили столи, але не заплатили за складання, взяли наших офісних хлопців до тої роботи.
У нас бракує хронічно нарад та розмов. Нас ні про що не питають, але кажуть приходити будь-коли з ініціятивами та питаннями. Я не ходила, але знаю, що ті, хто ходив із питаннями чи проханнями, потім чулися дуже неприємно. Бо їх не сприйняли, а почали питати "хто ще?", очевидно, що пальцями ніхто показувати не хотів.
Ну й отаке. Питайте ще щось, то відповім конкретніше.

 

мені немає різниці яким буде керівник-хоть дідьком з болота
Хороший-це той, що не заважатиме працювати і даватиме вчитись

 

Керівник повинен бути компетентним у справі, яку очолює. Проте суперфахівцем у всіх галузях бути неможливо, а значить прислухатися до думок і фахових пропозицій більш компетентних підлеглих щоби потім прийняти правильне рішення. Повинен також бути строгим і справедливим - за провину покарати, за хороше - винагородити. Покарати деколи можна і поглядом чи кількома словами, не обов'язково бути кровожадним. Не карати за проступки не можна!!! Людська психологія така, що коли один раз зійде з рук, то і наступного разу думаєш "авось пронесе". Та й інші члени колективу побачивши безнаказаність когось - подумають, а чим я гірший, йому зійшло з рук і мені повинно зійти. Так само повинен вміти і винагородити, створити мотивацію для ефективної праці. Мотивація тільки грішми або тільки похвалами НЕ ПРОХОДИТЬ! Людина хоче і матеріальної винагороди і суспільного визнання. Одне іншого не замінить, а от вдало доповнити може. Якщо людина не зовсім компетентна на своїй посаді, як то кажуть "не тягне", але чесна, порядна, старанна, не ледар, має авторитет в колективі і лояльна до фірми - хороший керівник ніколи не звільнить такого працівника, а постарається перемістити його "по горизонталі", намагатиметься знайти йому посильну роботу на фірмі. Бо новий працівник "з вулиці" - то завжди "кіт в мішку", невідомо чого від нього можна очікувати.
Мені в житті везло, я знав таких керівників. Хоча знав і бездарних, озлоблених і пихатих також.
А от чого не можна допускати керівнику, так то надто бути близьким з підлеглими, точніше фамільярності. Тут існує певна межа, так би мовити певна грань, яку важко вловити, але не можна переступати в жодному разі. Потрібно тримати хоч невеличку, але дистанцію. Навіть на "корпоративках". Тому що залізуть на голову і ситуації вже не зміниш. Або звільняй всіх, або йди сам. Якщо звільниш не всіх, а хоч хтось залишиться зі старих кадрів- тобі кінець. Він всім новим розповість: "та наш шеф рубаха-парєнь, то він тільки вдає із себе строгого, не бійся, нічого він тобі не зробить". Знаю з власного досвіду, сам керував і маленькими фірмами і досить великою компанією, і доводилося бути підлеглим. Не зміг я бути "справжнім керівником" (це самокритика ). Мені дуже важко давалося когось покарати, бо знав, що це людська доля, в кожного є сім'я, діти. Але така моя політика часто шкодила справі. Хоча більшість працівників поводила себе адекватно ситуації. Бо як кажуть: є люди, а є людиська.

 

ой, Locke, як же ви праві!

я теж його книжки люблю читати
ще би на практиці то застосувати навчитися...

 

Вважаю, що ставити певні вимоги керівник має право тільки за наявності власного авторитету перед підлеглими. Тобто, окрім вищого ступеню компетентності, він має бути прикладом у всьому і постійно тримати цю планку. Скажімо, як може керівник вимагати у підлеглих приходити на роботу вчасно, якщо сам постійно запізнюється? Подвійні стандарти у керівництві завжди дратують і пригнічують - "сам буду робити як захочу, а тебе за подібне покараю":cowboy:

 

Не зовсім з Вами згоден. То, що керівник повинен мати авторитет перед підлеглими - безумовно, а на рахунок запізнень - керівник не запізнюється, він затримується.
А якщо серйозно - керівник не повинен звітувати коли і чому він приходить пізніше чи йде швидше. Хіба що повідомити як з ним зконтактувати чи на коли призначити зустріч. Він може в цей час мати ділові зустрічі чи вирішувати якісь нагальні питання, про які підлеглим зовсім не обов'язково знати. На те він керівник. І відповідальність за кінцевий результат роботи фірми несе все ж таки він. Або може ставити до відома про свою відсутність свого безпосереднього керівника, якщо такий у нього є.

 

Моє керівництво для мене близьке до ідеального. А мої вимоги до нього - розумний і очевидно з підприємницькою жилкою (найбільше не терплю тих хто це намагається вдавати, а фірма вилізти з боргів не може, з точки зору - буде жити компанія - буде і мені на ній робота), компетентний та харизматичний (такий що не лізтиме зовсім не у свою роботу - перевіряти приміром рахунки, бо на більше йому розуміння своїх обов"язків не вистарчає), порядний (це не означає, що мені не загрожує при ньому покарання, я це розумію - але той, що не підставить), той, який цікавиться і аналізує для себе діючі види мотивації для своїх працівників, той який не критикує кожну ініціативу, той який сам вчиться постійно і сприяє в цьому своїм працівникам.
Думаю цього для мене досить. Все решта - ситуаційні моменти які в усіх різні але виходять з наявності чи відсутності цих характеристик.
Звісно я пробачу такому керівникові і затримку з/п (при кризі, інакше порядний такого не зробить), і крик (в них дійсно надто нервова робота), і його запізнення (не мені аналізувати чому він має саме такий графік), і напевно якісь помилки...бо всі люди. а добрих керівників треба цінувати. як і добру команду.

 

Сформулюю по іншому: поважаю керівника, стиль управління якого є послідовним від початку до кінця, бо коли з мишки раптом робиться грізний лев, повага зникає. Ситуація вище включала цей аспект зміни стилю керівництва.
Тоді поняття справедливості набуває відносності.

 

Компетентний
Толерантний
Вимогливий
Амбіційний, але в земних рамках
Інтуїтивний
З почуттям гумору
Харизматичний

Загалом... намагаюсь бути хорошим керівником, підтримую спілкування з колишніми працівниками, ніто поки не скаржився і сподіваюсь, що цього не буде. Навчаюсь, вдосконалюю свої особистісні характеристики і навички, вмію почути і прислухатись. Поки такого керівника в мене не було . Ті що були... можу тільки одного позитивно охарктеризувати, але має і по нині (просто спілкуємось) як на мене дуже негативну рису - обіцянка-цяцянка..., поняття скоро в нього може тривати 1,5 року, а також часто губив документи...

 

Ой, чисто як наш бос...
Переїзд в інше приміщення нам обіцяли на 1 червня. Кілька осіб переїхало, але аж 1 грудня.
А ще смішна обіцянка. Коли я починала працювати тут, мені казали, що за 3 місяці буде нова система. Через рік найняли одну дівчинку і їй сказали ТЕ САМЕ - через 3 місяці буде нова система. Уже з того часу, як її найняли півроку пройшло або й більше, а ми далі на старій.

 

То це у моєму випадку. Знаєте, як кажуть: "Не дай, Боже, з Івана пана". В принципі, мого шефа ще можна терпіти, а от його жінку.... Вона є його заступником. Шеф говорить коротко, ясно і по темі. А от жінка багато і нічого конкретного. Та ще й не дуже компетентна в справах, а от яку начальницю з себе ставить. Недавно покарала мене за те, що коли вони були у відрядженні, я попередила головного бухгалтера про те, що запізнюсь на роботу, бо їду з дитиною до лікаря. Так вона як приїхала, зібрала всіх, привселюдно облила мене брудом, бо їй бачте, не подобається, як я ставлюся до роботи, ходжу на роботу як на свято, а якщо мені треба з дитиною до лікаря, то беріть лікарняне і т.д. Результат - вирахувала зарплату з мене за той день. Це при тому, що я через 2 год. таки прийшла на роботу. І багато разів я залишалась після роботи, і в вихідний працювала. Але це тепер не рахується, бо як сказала сама пані шефова: "мусить бути порядок".

 

Вода камінь точить.Мені здається,що в приватних фірмах прогресивні принципи управління впроваджувати легше,а в державних неможливо взагалі.Пробуйте потихеньку,по одному кроку.Я колись ще в далеких 90 проводив анкетування, щотижневі збори-розмови про покращення.Є люди які відкликаються позитивно,а є байдужі, яким все по-цимбалах.Тай в держустановах ніхто не заінтересований в розумних спецах.
Декілька років назад,бувший керівник декількох структурних підрозділів,призначив керівника нашого підрозділу дуже для всіх нас несподівано, але потім підійшов до мене і запропонував очолити велику приватну клініку.Я спитав,чого він не пропонує тому кого він призначив керівником в нашому підрозділі.Він засміявся і сказав що там державні гроші,а тут свої,і він за них переживає.
Я був в шоці.

 

Нажаль, не на всіх приватних підприємствах розумний підхід до формування колективу. Часто за основу беруть принцип: "Незамениміх людей нет!" А актуальним для нормальної роботи підприємства є принцип :"Кадры решают все". І хоча цю фразу пов'язують з Сталіним, думаю, що вона зараз на часі.

 

Згоден з Вами.100%.Я говорив про нормальні великі підприємства,з розумними керівниками,котрі ведуть серйозний бізнес.