Гм...А кажут,що її взагалі нема... Просто починаєцця вимирання гомо..як виду... Вже не витримує Земля..його...гм..діяльності...
Може так, а може і ні, в даному випадку питання спірне. Вірус чи мікроорганізм може існувати давно, але циркулювати в замкнутій популяції із-за відстуніх чи обмежених шляхів його поширення. З'являються шляхи - збудник перекидається далі і поширюється. Хоча у випадку з ВІЛ (та і інших вірусів) і мають місце постійні мутації. Зокрема, окремі штами вірусу грипу - можна сказати, що це підвиди, які споріднені, проте відмінні і має місце поява нових.
Ромко, поясніть мені, чому Ви так впевнени, що після кожної епохи мали зберігатись трупи? Адже це збереження - це винятковий процес, має співпасти купа випадкових обставин. Цілком імовірно, що були епохи, в які всі прупи розкладались. Чи не так? А приклад щодо видоутворення вірусів цілком правильний.
Видно ті мавпоподібні, що лежали поряд не встигли перейти в людину. Хто його знає, на той час епідемії косили всіх підряд і мавпоподібних і людей,Є а лікарів не було ні серед тих, ні серед інших.
Дуже дивно.. Збереглися трупи молюсків і всіляких тихво..мільярднолітньої давнини...збереглись останки динозаврів мільйонолітньої давнини... Збереглись трупи мамонтів,неандертальців,австралопітеків.. Але Дарвін сам казав... Отже
Тут така справа. Не всякий труп добре зберігається. Зокрема, від молюсків збереглися черепашки, або і взагалі їх відбитки в такий спосіб, що черепашка обростала кальцифікатами, фактично перетворювалася в скаменілість. Далі, ті трупи, що збереглися - це здебільшого трупи порівняно великих тварин - динозаври, мамонти, ті ж неандертальці, та й то - лише в кількох або і взагалі в одиничних екземплярах. Ну і окремі випадки - це коли рештки були законсервовані в бурштині тощо, але їх, природньо, не так багато.
Їх просто занадто багато, і, мабуть, справді не збереглося так багато трупів. Для повного підтвердження треба прослідкувати зміну кожної окремої ознаки. Але, власне, я не дуже впевнений, що воно так строго має бути. Мутації можуть бути й такими, що змінюють кілька ознак одночасно. За мільярди років могли знайтися корисні приклади таких мутацій.
та й онкозахворювання - є чи немає? - у вас же нема (поки що) - знаця, вигадка! а стільки бабла потрачено! - певно, є?
Так прокоментував нові заяви голови папської ради з культури архиєпископа Джафранко Равазі о. Андрій Ткачов (УПЦ) Кілька коментарів до коментаря... В дискусіях з атеїстами чи невіруючими і кожному православному доводиться відповідати і про хрестові походи, індульгенції, інквізицію, самоізолюватися не виходить. А при глибшому вивченні історії якимось незбагненним чином виявляється, що і в наших краях, і навіть в ті самі часи, все те, хоч і в іншій формі, було... І Дарвін, і дарвінізм саме як підгрунтя атеїзму (а не тільки як не зовсім досконала теорія еволюції), і лібералізм, і всі решта хворіб західної цивілізації незважаючи ні на що проникли до нас. Якщо УПЦ ізолюється чи дистанціюється від цих процесів, так можна і в секту перетворитися...
думаю, така персональщина не залишиться без уваги адміністрації, ну але то таке. Є народна мудрість: хто комусь яму копає, той сам у неї потрапляє. весна....... загострення....
Ромку, Ви чомусь не чуете моїх слів. Чому так? Спробую ще раз. 1. Збереження решток живої істоти - це рідкісна подія. Взагалі то природою задумано так, що б не зберігались, бо земля б була завалена трупами. Адже так? 2. Палеонтологічні докази - це лише один тип доказів. Зараз систематика спирається на генетичні характеристики виду. І саме молекулярно-генетичні дослідження є основою і при визначенні виду. І при розгляді його еволюційного походження. 3. Палеонтологічні докази були основою для розвитку еволюційної теорії, як такої. Уявіть що то було 200-300 років тому заявити, що живі істоти не залишились незмінними з часу створення світу. Адже основним палеонтологічним доказом є саме це - раніше існували види, який уже тепер нема, а зара існують види, яких не було міліони років тому. Тільки це.
В такому разі генетика є просто описовою наукою, і особливої різниці між класифікацією Ліннея і генетикою різниці майже немає, просто він описав зовнішність, генетика описує каріотипи. Мавпи і без досліжень хромосом з генами більше подібні до людей, ніж слони... Але генетика має можливість значно пришвидшити мутації, наприклад, в колоніях мікробів, довбаючи її, скажем, рентгенівським випромінюванням, чи якоюсь хімією, але про створення нового виду ми не чули...
і тут теорія..дає збій... наспівуючи: Три месяца лета.. Три месяца осень... Три месяца зимы... И веееечнаяяяяяяяя весна...
Є ще один цікавий приклад, так званий "живий палеонтологічний екземпляр" - риба латимерія, виявлена щойно в 30-х роках ХХ століття. Що тут цікавого: викопні рештки знайдені в породах віком від 380 до 75 мільйонів років, ніяких новіших палеонтологічних знахідок, а потім раз - жива риба плаває біля берегів Африки. Хоча, якщо міркувати так, як в деяких дописах вище - мусіли б зберегтися рештки, молодші, ніж 75 мільйонів років. І що ще цікаво з латимерією - за своєю будовою вона і є ніби перехідною формою між рибами і земноводними. Вона має деякі інші особливості будови тіла, які відсутні у всіх решта відомих тварин. Також генетично вона близька не рибам, але викопним жабам.
Систематика - то описова наука. Генетика - різнобічна, прикладна. Зокрема, її "прикладають" до більш точного підходу у сучасній систематиці. Генетичні методи важливі для правильного розділення споріднених видів, які дуже подібні морфологічно. А таокж для дослідження еволюційного походження видів. Пошуку спільних предків і т.п. Систематика запропонована Ліннеєм не була цілком вірною. Дуже багато в чому дуже помилковою. А його роздуми про еволюцію виявились повністю хибними. Його ім"я не забуте через те, що він перший насмілився висловлювати цілком революційні ідеї у застійні часи . Безумовно, мутагенез широко використовується в дослідницькій роботі . Але це не може призвести до утворення нового виду. Бо 1. частота мутацій при застосуванні мутагену зростає лише у 10 разів 2. окрім мутацій ще необхідна доцільність, має бути тиск природнього добору (який і створює доцільність). Крім того, не кожен вид може стати вихідним для створення нового виду. І повторю ще раз. Появу нових видів вірусів ми з Вами спостерігаємо. Геном вірусів досить примітивний і значно легше переносить нестабільність - то швидкість можливих еволюційних змін вища.