Катинь забрала життя польського президента

Я мав на увазі російську дурість.

 

- не сомневался. Но подошло и к польской.

 

Знайдіть розшифровку чорної скриньки, співставте з доповіддю передставника МАК. Я дивувався, як можна з дерев'яним лицем казати відветру брехню!

---------- Додано в 14:19 ---------- Попередній допис був написаний в 14:16 ----------

А також реєстрація розмов з мобільників вранці 10 квітня 2010 року. :

 

Так класно - все в інтернеті є. А поляки бідні чекають щоб їм прислали.

 

Певне, не встигли зберегти сторінки...

 

Корисно почитати:
Принять самолет Качинского в туман приказал "неизвестный человек в Москве"
http://ostro.org/news/article-148520/
"Э.Клих отметил, что диспетчеры 7 раз предоставляли экипажу самолета неправильные данные, в частности, о корректности избранной полосы."
І це зафіксовано чорними скриньками. Пане Ґанер, це мусило бути у висновках! Щоправда, тоді звалювати на льотчиків не вдається. :empathy:

 

Тоді все стає зрозумілим:

Всі рвонули в кабіну пілота, щоб виматюкати диспетчерів, і літак перевернуся.
Фсьо просто!
Нє?

 

Невідома особа у Москві наказала диспетчерам Смоленського аеродрому прийняти, незважаючи на сильний туман, літак Президента Польщі Леха Качинського 10 квітня 2010 року.

Про це йдеться у висновках польського представника у Міждержавній авіаційній комісії Едмунта Кліха.

Кліх, висновки якого наводять польські ЗМІ, відзначає, що цю тезу підтверджують записані розмови диспетчерів між собою та з невідомою особою у Москві.

Зокрема, за 9 хвилин до авіакатастрофи один із диспетчерів сказав своєму безпосередньому керівнику, який теж був у диспетчерській вежі: «Але ж, холера, сказали: «приймати» поки». За 7 хвилин до зіткнення літака із землею реєстратори зафіксували розмову керівника диспетчерів з невідомою особою, яка велася не через стаціонарний телефон, але записалася як фон.

«Товаришу генерале, до траверса підходить. Усе увімкнено, і рефлектори на день, усе увімкнено», - сказав полковник, який керував групою диспетчерів 10 квітня 2010 року.

«З цієї розмови однозначно випливає, що хтось у Москві самовільно прийняв рішення про те, аби направити літак на летовище «Північне». Саме слово «приймати» свідчить про те, що літак «вели» диспетчери, тобто, його польотом керували наземні служби», - резюмує Кліх.

Він також відзначив, що на момент тих розмов погодні умови у Смоленську були у кілька разів гіршими за визначені мінімальними для безпечної посадки літака.

 

Самое смешное то, что Коморовский на самом деле прав.
Но именно поэтому, лучше бы дважды задумался, прежде чем говорить такое, так как сразу возникает вопрос кто именно отправил военную машину с президентом и командующими всех ВС на борту на територию противника ( по крайной в военном смысле) наче мешок картошки.
Кто пользовался заграничной политикой в качестве интрумента партийной борьбы...?

Воспользовались ли какие-нибудь службы какой-либо страны таким подарком или нет - дело конечно другое.

Ну ничего, пока ждем....

 

Після безперервної низки катастроф з ТУ-154 деякі країни вже починають їх забороняти до експлуатації. Перша ластівка - це Іран.

http://lenta.ru/news/2011/01/15/tupolev/

Після катастрофи під Смоленськом розбилися ще три "тушки" в Росії.

Я вже починаю схилятися до думки, що катастрофа під Смоленськом, коли загинуло польське керівництво, не була спеціально підстроєна російською стороною. А просто "тушки" - це не літаки, а купи заліза.

 

Сторудово!
Особенно в руках пилотов,которьіе действуют не по инструкции,а по указанию посторонних лиц в кабине пилотов!!!
Кста...Боинг в Перми..то же разбился из-за пилотов...а Боря Киевский,как всегда туману тут напускал.....

 

Хто сказав?

Тота цьоця з Москви? А реально... могла вона сказати шось інше?

 

А інших скільки?
Наспівуючи:
Как на зло, на острове нет календаря
Ребятня и взрослые пропадают зря...

 

Ще раз запитую- хто заважає полякам вiддати свiй ОРИГIHАЛ плiвки iншим спецам для аналiзу?

 

Поразка стратегії Дональда Туска

Якби не трагізм і смуток усього, що пов’язано зі смоленською катастрофою, можна було б зіронізувати, що під час учорашньої прес-конференції російські представники МАК довели – аби посадити сучасні літаки, не потрібні ні диспетчери, ні вежа. Представлений Тетяною Анодіною документ звучав радше як обвинувачення польських пілотів, аніж ретельний звіт
Росіяни навіть не спробував відповісти на деякі ключові питання. Тому не відомо, чому так пізно скомандували відмовитися садити літак; ми не знаємо, чому диспетчери навіть не закрили аеропорт, принаймні після того, як марно заходив на посадку Іл-76; також немає відповіді на питання, чому польські пілоти так довго чули, що вони "на курсі і на глісаді".

Замість цього росіяни подали свою версію подій. Вона проста. Головним відповідальним за катастрофу видається командувач ВПС Польщі генерал Анджей Бласик, який напідпитку примусив пілотів до відчайдушного рішення приземлятися будь-якою ціною. Чому він це зробив? Тому що, як сказала Анодіна, в разі відмови передбачав негативну реакцію президента Леха Качинського. Доказ? Висновки психологів.

Цікаво тільки, що росіяни не змогли знайти запису, який би доводив, що президент Лех Качинський доручив приземлитися у Смоленську. Черговий парадокс. Доповідь МАК виявилася більш стриманою, ніж інформація тих польських медіа, які припустили, що це покійний Лех Качинський змусив екіпаж до приземлення.

Шкода, що доповідь з’явилася в такій формі. Шкода, що росіяни не змогли змусити себе до неупередженості. Що слушно вказуючи на помилки польської сторони – ухвалення рішення приземлятися за умов густого туману без згоди вежі – не помітили власної недбалості. Так вони підірвали довіру до своїх намірів і надійності.

Це не кінець усієї заподіяної шкоди. Зміст доповіді, спосіб її презентації, те, як поставилися до польських зауважень, побоююся, доводить поразку стратегії Дональда Туска. Прем’єр-міністр від самого початку заявляв, що поясненню причин катастрофи найкраще служитиме спирання на Чиказьку конвенцію. Сподіваючись на нові відносини з Москвою, Туск вирішив ризикнути. Він публічно захищав рішення про передачу розслідування росіянам. Він стверджував, що спроби тиснути на Росію, заклики до спільного розслідувань, звернення до міжнародної громадськості будуть ознакою відсутності довіри до нових друзів.

Займаючи цю позицію, він опинився у пастці. Перш ніж він обернувся, став заручником власної риторики. Коли він зорієнтувався, чим це загрожує, коли ознайомився з попередньою російською доповіддю, було вже надто пізно. Стаючи гарантом і обличчям польсько-російської згоди, Туск сам позбавив себе реальних можливостей тиснути на Москву. Росіяни просто брутально притисли його до стінки.

Тепер він може тільки або робити добру міну при поганій грі і говорити, що нічого поганого не сталося, тому що доповідь МАК не є остаточною, або повністю змінити гру. Перший варіант поведінки означав би ігнорування фактів, другий не викликав би довіри.

Через місяць після катастрофи Rzeczpospolita оприлюднила факт існування польсько-російської угоди 1993 року, відповідно до якої уряд у Варшаві міг домагатися проведення спільного розслідування з росіянами. Прем’єр-міністр не скористався із цієї можливості. Схоже, що Польща вже тоді втратила свій шанс на чесне та достовірне з’ясування причин цієї катастрофи. Я писав тоді: "В атмосфері загального примирення з росіянами, того раптового братання і підлещування, польський уряд, схоже, не думав, що може вимагати чогось. (...) Польська влада не змогла скористатися правовими інструментами. (...) Їй просто – такий висновок насувається майже невідворотно – бракувало сили волі". З моменту написання цих слів минуло дев’ять місяців. Немає, мабуть, сумніву, що вони виявилися правдивими.

З 10 квітня я неодноразово чув з уст найважливіших польських політиків, що Польща є сильною, добре керованою державою, якою її громадяни повинні пишатися. Я чув, що Польща склала іспит, що змогла витримати найгірше. Усе, що відомо про трагічний політ 10 квітня і подальше розслідування, завдає удару по цих твердженнях.

Я не можу опиратися враженню, що у справі безпеки до польоту польського літака з президентом і десятками ключових посадових осіб держави поставилися гірше, ніж до транспорту з картоплею. Донині не можна визначити, як виглядала і чи взагалі була варта з боку Бюро охорони уряду в аеропорту Смоленська. Чому не підготували запасних аеродромів? Як так може бути, що донині ніхто не відповів за всі ці помилки? Чому не було хоча б відставки міністра оборони, за роботи якого внаслідок катастроф CASA C-295M і Ту-154М убито більше вищих командувачів армії, ніж у багатьох війнах?

Без відповідей на ці питання, без висновків щодо винних немає мови про гордість. У сутичці з урядовою пропагандою успіху доповідь МАК зазвучала як похмуре мементо.

Автор: Павел Лісіцький [Paweł Lisicki]
Назва оригіналу: Porażka strategii Donalda Tuska
Джерело: Rzeczpospolita, 13.01.2011

 

Ще раз відповідаю.

Коли стається авіакатастрофа на території чужої країни, то представники тієї держави ніколи не починають розслідування, збір інформації, пошуки і аналіз чорного ящика без представників з країни звідки той літак. Для чого? Для того, щоб не було дурних запитань і підозрів.


Але це у випадку, коли нема що приховувати. У випадку під Смоленськом все було навпаки. Все швиденько забралося Москвою, п Польщі залишились лиш чекати на те, ЩО придумає Москва.

Записи в чорних ящиках при нинішніх технічних можливостях можна сфабрикувати як завгодно, тим більше, що вся техніка на літаку була рідна для російських спеціалістів.

---------- Додано в 13:30 ---------- Попередній допис був написаний в 13:27 ----------

Ціль Москви проста і ясна, як день.
Качинського усунути, Туска поставити.

 

Навіть чекати не довелось. "Висновки" комісії один в один спів падають з тієї брехнею яку почали розповсюджувати підконтрольні російські ЗМІ вже на наступний день після катастрофи літака.

 

Ви так демонiзуєте Москву, що забуваєте факти. Чорнi скриньки були знайденi, коли вже прибули польськi представники. При них потiм скриньки були вiдкритi, з плiвки (а там магнiтна стрiчка- пам'ятаєте таку?) зроблена копiя. Оригинали- у Польщi. Ви знаєте як перезаписати плiвку, яку потiм треба буде вiддати, крiм як пропустити через стрiчкопротяг магнiтофону? При тому, що її було ушкоджено i спецiалiсти декiлька днiв робили копiї?

 

А вам не дивно таке стверджувати, виходячи навіть з того, що про результати розслідування постійно повідомляє Москва, а не Варшава? Чому перший друкований екземпляр переговорів був виданий Москвою?
Зауважте, висновки про катастрофу робить Москва, поляки лиш коментують.