Карпатське рандеву

Замкова гора

 

Розкажіть, будь ласка, про цю святу воду.
Звідки її возять?

 

Любінь Великий

 

Ну тож неиз крану хлоровану...
В кременці з джерела св. АННИ, в Почаїв зі скіта возять і розливають в пляшки пет, в Хрещатинськом є своє джерело святої води і там її бутулюють.
Це в скіту свято духовному під Почаєвом

 

Хм... а таке?

По малюнку) Врата...

 

Нарешті зібрався і докінчив з останньою подорожжю до Карпат.

В кінці, правда, планував попасти до Почаїва через Золочів, Броди, Підкамінь, купу монастирів.


В селищі Підкамінь мене ще цікавив "Чортів камень"- теж, якась скеля із землі, що вилізла. З гори у Почаєві мабуть, його було видно.

Не вийшло по деяким обставинам, то на електричку не встигав, то морози насувалися з хуртовиною... Але то й добре. Бог не навантажіть непосильною ношею, а нерозумний завжди знайде собі мороку)
Колись і там побуваю).

 

А я колись на той камінь нагору забирався. Десь в сестри мають бути фотки
А в Підкамені жили мої вуйко Іван і його дружина цьоця Оля.

Вуйко Іван був бандерівцем, пройшов табори, дожив до Незалежності. А цьоця Оля також пройшла табори, як родичка націоналіста.

Цьоця Оля - моя хресна. Їх обидвох вже нема...

О, також і Муха Іван і Ольга повернулися на другий бік...
А @Slav бере і каже - закрити форум.

 

Я навпаки просив, щоб форум не закривали. Я не можу собі уявити як фейсбук може замінити наш форум.

Це напевно тільки всезагальне отупіння призвело до того, що люди втікають з форуму на фейсбук.

 

А хыба про закриття ЛФ десь була розмова?

Фейсбук у вигляді груп / загальнодоступних і закритих / це теж свого роду форуми. Навіть в якійсь мірі ФБ дає більше можливостей і простору.

А форум - це як вінілова платівка.
Вже в павутині можна знайти будь-яку музику, в найкращій якості, але поставити на вертушку вініл, побачити вживу, як він обертається і почути "пісочок" - це щось з чимось.

Так і форум - тут тепло, його можна полистати, і все щось і когось нагадує

Я недавно десь згадував "Хтось комусь колись сказав: На форумі треба жити"
Н-да... Віктор повернувся на інший бік...
А ви берете і кажете...

 

А що ж означали ці ваші слова (див. нижче) в одному з попередніх дописів цієї теми?

 

За кадром залишилося дещо...
Може декому самому цікаво блукати по стежках і розгадувати таємниці, тому ті можуть відпочити.

На горі в Гошеві стоїть монастирь братів василіян.
На гору можна забратися декількома доріжками.
Головна - 1>2. Але то трішки крута дорога, особливо взимку.
Стежка 1>6>5 від кафе 1 дійти то хрестної доріжки 6 і до входу в монастир 6
Хрестна доріжка 4>5
Чорний Схід 2>3 крута лісова дорога, по якій можна дійти до жіночого монастиря.
Вихід на зупинку 1, 3>7 шосе на Долину та Вигоду

 

Отримав сьогодні звіт від інтернету, чи хтозна від кого про мої походеньки в 2019 році.
От, ..., слідкують, не сховаєшся(( Не всюди, де був, але не все і плказали може.









Цікаво, звісно... Але ж і насторожує.

 

А чому ж це Вас насторожує?
Ви як ніхто інший повинні знати, що все під невсипним контролем

 

Українка кілька років чекала, щоб станцювати на найвисокогірнішому озері України - заворожуючі фото
Кілька років тому в Олі виникла ідея покататися на замерзлому гірському озері. Дівчина часто ходить в гори, навіть одна. І ось виник задум поєднати два захоплення – гори і ковзани. Відтак ця пристрасть втілилася на світлинах – тендітна дівчина у білій сукні, на ковзанах, на крижаному озері в обіймах гір, а червона стрічка для художньої гімнастики підсилює динаміку, створює акцент, контраст.

 

Аж страшно дивитись...уявляю, що там за холодрига на тому льоду. Героїчне дівча..

 

Коли люди боялись фотоапарата: як на Закарпатті працювала перша фотографка Амалія Кожмінова

Перша жінка, котра фотографувала Карпати. Амалія Кожмінова, чеська вчителька, популяризаторка народної вишивки та ремесел приїхала на Закарпаття у 1919 році.

Вона фотографувала весілля та свята, людей біля церков та у їхніх помешканнях, показувала як українки вишивають, заколисують дітей, прядуть конопляні нитки, як мелять зерно. Кожмінова об’їздила та обходила віддалені райони й гірські села вивчала культуру закарпатських гуцулів, бойків та лемків.

Її фото скарби ми віднайшли у чеських архівах! 35 унікальних світлин у матеріалі.

 

Дивно, що досі схожі весілля на Гуцульщині на це фото - я свідок) Я бачила, що отак (без шкір, правда) йшли нарядні люди(чоловіки в білих сорочках і шляпах) по дорозі до церкви, пішки, з музиками, скрипками, навіть барабан великий несли. Жінки в красивих платтях, на каблуках...не знаю чи далеко їм було йти, але треба пішки.
Далеко чути було музики, люди виходили подивитись.
І ми теж стояли, роззявили рота)

 

у рота там нічого не залетіло? )))

 

У нас до церкви проводжали молодих під "прощание славянки"(