Увійти або зареєструватися

К нам ОПЯТЬ едет патриарх...медом намазано...

Тема у розділі 'Міжнародна політика', створена користувачем bayard, 17 лис 2010.

Сторінка 8 з 10

Акулина Зубастая рыбка

Цитата від vkk311: ↑

Дык, я по теме написал. Прокомментировал приезд товарища Кирилла в Украину
Натисніть, щоб розгорнути...

Ну так тема ширше становится, комменты разные )).

Акулина, 23 лис 2010

#141
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від vkk311: ↑

То что на частную собственность плюют, - это да. Согласен.
А церковное имущество национализировали, так же как и фабрики-заводы, газеты-параходы.

Тут уже ничего не поделаешь.
Натисніть, щоб розгорнути...

В цивилизованных странах существует закон. Реституция. У нас в отношении церковного имущества что-то начали делать, но до конца пока не довели:

После обретения прав юридического лица религиозными организациями в СССР в соответствии с Законом СССР от 1 октября 1990 года «О свободе совести и религиозных организациях», их права по отношению к имуществу, находившемуся уже к тому времени в их безвозмездном пользовании, остались прежними; права собственности возникали только в отношении вновь созданного на их средства имущества.

В феврале 2009 года была опубликована Концепция проекта федерального закона «О передаче религиозным организациям имущества религиозного назначения, находящегося в государственной или муниципальной собственности»[9], которая, по сообщениям СМИ[10][11][12], была утверждена в марте 2007 года правительственной комиссией под руководством первого заместителя Председателя правительства Дмитрия Медведева.

На сайте Славянского правового центра 10 февраля 2010 года был опубликован текст законопроекта[13]; однако официальной публикации законопроекта его разработчиком — Минэкономразвития России — до 10 февраля 2010 года не производилось. Заместитель министра культуры А. Е. Бусыгин заявил, что по состоянию на 18 февраля 2010 года законопроект проходил доводку и не был передан в Правительство России[14][15].
Натисніть, щоб розгорнути...

А у вас как? Куда там ваши законы движутся ?

Акулина, 23 лис 2010

#142
Прокіп Well-Known Member

Цитата від Акулина: ↑

В цивилизованных странах существует закон. Реституция. У нас в отношении церковного имущества что-то начали делать, но до конца пока не довели:
Натисніть, щоб розгорнути...

Що, є надія, що повернете награбоване з України, починаючи з рейду Андрєя "Боголюбского" в Київ?

Прокіп, 23 лис 2010

#143
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від Прокіп: ↑

Що, є надія, що повернете награбоване з України, починаючи з рейду Андрєя "Боголюбского" в Київ?
Натисніть, щоб розгорнути...

Если о реституции частной собственности, то основание для возврата - иск в суд от наследника. Родство должно быть доказано.
Пока есть надежда у потомков Потемкина и Воронцова вернуть себя то, что есть в Украине. А также у поляков .

Акулина, 23 лис 2010

#144
Romko Дуже важлива персона

Цитата від Акулина: ↑

А у вас как? Куда там ваши законы движутся ?
Натисніть, щоб розгорнути...

Цитата від Прокіп: ↑

Що, є надія, що повернете награбоване з України, починаючи з рейду Андрєя "Боголюбского" в Київ?
Натисніть, щоб розгорнути...

Хм...є ще й міжнародні закони....

Втрати культурних цінностей України у совєтський час (1922-1991).

Формальне проголошення СРСР як рівноправного союзу радянських республік не змінило взаємовідносин центру та периферії, які зберегли свій імперський характер. У радянський період процес масового вивезення історичних та культурних цінностей з України не лише не припинився, а й набув ще більш відвертого. Розкрадання відбувалось різними шляхами і під різними приводами.

Культурні цінності, втрачені Україною, можна класифікувати за часом і способами їх вилучення:

а) культурні цінності, примусово вилучені за рішеннями керівних органів большевицької партії з українських церков, монастирів, музеїв, архівів та бібліотек, у приватних осіб, в ході масових кампаній 20-х - 30-х років;

б) культурні цінності, вилучені з українських сховищ за наказами центральних партійних та всесоюзних відомств на підставі відомчих наказів та директив;

в) культурні цінності, що надсилалися до музеїв та інших закладів Москви й Ленінграду (сьогоднішній Санкт-Петербург) на тимчасове зберігання у зв'язку з проведенням виставок або з метою реставрації і досі не повернутих в Україну законним власникам;

г) культурні цінності, вивезені з території України різного роду археологічними, археографічними та іншими науковими експедиціями центральних всесоюзних (як правило московських та ленінградських) установ;

д) скарби, знайдені на території України і вилучені до Державного сховища цінностей у Москві ("Гохран");

е) культурні цінності, вивезені з території України в евакуацію під час другої світової війни і не повернуті українським власникам;

є) культурні цінності, награбовані на території України під час другої світової війни нацистською Німеччиною та її союзниками і реституйовані в СССР, але не повернуті до України.

Масові кампанії по вилученню з українських церков та музеїв, архівів, бібліотек, у приватних осіб історичних та культурних цінностей, які відбувалися протягом 20-30-х років, мали фатальні наслідки для української культури.

На початку березня 1922 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив постанову "Про передачу церковного майна у фонд допомоги голодуючим". Протягом 1922 року з церков України було вилучено 2850 пудів 30 фунтів срібла, 3 пуди і 2 фунти золота, 1397 каратів і 13 золотників коштовного каміння, а протягом року в 1048 церквах, 81 костелі, 188 синагогах та 22 монастирях Подільської губернії забрали тисячі виробів із срібла загальною вагою біля 130 пудів (понад 2 тонни). Серед інших речей у звіті місцевої комісії про свою здобич фігурував золотий хрест, прикрашений 20-ма рубінами.

Усі вилучені в Україні цінності потрапляли до Державного сховища цінностей Радянської Росії. Спеціальна Комісія Наркомату освіти РРФСР, яка понад дев'ять місяців оглядала зібрані скарби, відібрала до Збройної палати Московського Кремля біля 10000 предметів загальною вагою в 400 пудів. Лише вкрай незначну частину вивезеного з України культурного скарбу вдалося порятувати українським вченим-патріотам Д.Шербаківському та А.Середі, які домоглися повернення понад 3000 виробів (34 ящики).

Окремо слід вказати на безконтрольний та безперешкодний вивіз археологічних, археографічних та етнографічних матеріалів з України різного роду експедиціям, що працювали на її території від Всесоюзних відомств та інститутів. Матеріали розкопок античних колоній на Півдні України, скіфські старожитності, пам'ятки передфракійського часу на території Закарпаття, давньослов'янські та давньоруські пам'ятки Києва, Галича, Володимир-Волинського щороку вивозилися з України протягом десятиріч. Один з останніх прикладів - вивезення до Ермітажу в 1981-1982 роках з розкопок античного міста Німфей унікальних фресок із зображенням типів старовинних кораблів та іншими сюжетами. Нині вони експонуються за кордоном як власність Ермітажу, практично весь античний відділ якого грунтується на українських матеріалах (розкопки в Криму, на Керченському півострові, Миколаївщині, Херсонщині). Окремий зал експозиції Ермітажу займають матеріали з розкопок пам'яток передфракійського часу на території Закарпатської області протягом останніх 1980-х, 1990-х років. За даними завідуючої відділом Інституту археології Національної Академії наук України С.О.Біляєвої перелік вивезених до Росії колекцій сягає 750 назв і займає обсяг 400 сторінок машинопису.

Цілеспрямовано працювали на теренах України археографічні експедиції московських та Ленінградських установ. Зокрема, в 1971-1981 роках вони діяли в 13 областях України.

Дана злочинна діяльність мала триваючий характер і порушувала такі норми міжнародного та вітчизняного права:

1. Перша та Друга Гаазькі конвенції 1899 та 1907 років, що затвердили Положення про закони та звичаї сухопутної війни. Зокрема, ст. 42, ст. 47, ст. 56. ст. 46 додатку до Конвенції про закони та звичаї війни 1907 року про те, що “приватна власність не підлягає конфіскації”, ст. 47 Конвенції про закони та звичаї війни 1907 року, яка встановлює, що “пограбування в будь – якій формі забороняється”, ст. 56 Конвенції про закони та звичаї війни 1907 року: “власність громад, установ церковних, благодійних та освітніх, художніх та наукових, хоч і ті, що належать державі, прирівнюється до приватної власності. Будь – яке умисне захоплення, знищення або пошкодження подібних установ, історичних пам’яток художніх та наукових витворів забороняється та підлягає переслідуванню”.

2. Договір про захист художників, наукових закладів та історичних пам’яток 1935 року, а саме ст. 1 „Історичні пам'ятки, музеї, наукові, художні, навчальні й культурні заклади розглядатимуться як нейтральні та як такі користуватимуться повагою і захистом з боку воюючих сторін.

Такою ж повагою і захистом користуватиметься персонал вищезазначених закладів.

Така ж повага і захист надаватимуться історичним пам'яткам, музеям, науковим, художнім, навчальним закладам як у дні миру, так і під час війни.”

Натисніть, щоб розгорнути...

Romko, 23 лис 2010

#145
Romko Дуже важлива персона

....................................

Ст. 2 „Нейтралітет, захист і повага до пам'яток і закладів, згаданих у попередній статті, визнаватимуться на всій території, що знаходиться під юрисдикцією кожної з Держав, які підписали або приєдналися до Договору, без жодної дискримінації зазначених пам'яток та інститутів, хоч би до якої країни вони належали.”

3. Декларація від 5 січня 1943 року про повернення пограбованого нацистською Німеччиною та її союзниками майна під час другої світової війни.

4. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку військового конфлікту 1954 року, а саме: ст. 4 „Договірні Сторони зобов’язуються поважати культурні цінності, що знаходяться на їх власній території, а також на території інших договірних Сторін, забороняючи використовувати ці цінності, будівлі з метою, що можуть призвести до руйнування або пошкодження таких цінностей у випадку військового конфлікту.”

5. Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввезення, вивезення та передачі права власності на культурні цінності 1970р.

6. Ухвали, розпорядження та накази органів законодавчої та виконавчої влади українських урядів доби 1917-21 рр., спрямовані на захист національних культурних цінностей, в тому числі Української Центральної Ради та Генерального секретаріату, Міністерства освіти УНР, Української Держави. Порушено було також і декрети, ухвалені маріонетковим більшовицьким урядом так званої Радянської України, зокрема декрет РНР УСРР від 01.04.1919 р. "Про передання історичних та мистецьких цінностей у відання Народного комісаріату природи", затверджене постановою ВУЦВК та РНР УРСР (п.2"а"), п.2 "к", п.2 "н", п. 11, п.21.

7. Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13 липня 1978р, а саме: ст. 5 „Продаж, дарування або інше відчуження пам'яток історії та культури допускається з обов'язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам'яток...

ст. 20 „Пам'ятки історії та культури використовуються в цілях розвитку науки, народної освіти і культури, патріотичного, ідейно-морального, інтернаціонального та естетичного виховання.

Використання пам'яток історії та культури в господарських і інших цілях допускається, якщо це не завдає шкоди схоронності пам'яток і не порушує їх історико-художньої цінності...”

Ст. 26 „Якщо громадянин не забезпечує схоронності належної йому пам'ятки історії та культури, цю пам'ятку відповідно до статті 136 Цивільного кодексу може бути вилучено в судовому порядку з відповідним відшкодуванням...

Ст. 34 „Знесення, переміщення, зміна нерухомих пам'яток історії та культури забороняються. Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" виняток з цього правила може допускатися лише з особливого в кожному окремому випадку дозволу Ради Міністрів СРСР - щодо пам'яток загальносоюзного значення, Ради Міністрів Української РСР - щодо пам'яток республіканського і місцевого значення.

Підприємство, організація, установа, які дістали такий дозвіл, при здійсненні знесення, переміщення або зміни пам'ятки зобов'язані забезпечити додержання умов, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а відповідний державний орган охорони пам'яток зобов'язаний провести роботи по науковому вивченню і фіксації пам'ятки...”

8. Низку постанов уряду УРСР, ухвалених протягом 1943-1991 рр. стосовно охорони та збереження культурних цінностей, пам'яток історії та культури України.

Висновок: Створена в Україні система влади, на чолі якої була Компартія України, як складова частина РКП, згодом ВКП(б) та КПРС, несе відповідальність за розграбування культурних цінностей українського народу.

ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ.

Докладно дослідивши вищевказані злочинні дії проти певного соціального прошарку населення (а саме, проти музейників) доходимо висновку, що такії дії є кримінально переслідуваними у відповідності до ст. п. “а”, “в”, “с” ст. 2 Конвенції про попередження злочину ґеноциду та покарання за нього, яка під ґеноцидом розуміє будь – які дії, спрямовані на знищення повністю чи частково будь–яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку, через:

а) Вбивства членів такої групи;

в) Завдання серйозних тілесних пошкоджень або розумового розладу членів такої групи;

с) Умисне створення для будь–якої групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне або часткове фізичне знищення.

Висновок: Створена в Україні система влади, на чолі якої була Компартія України, як складова частина РКП, згодом ВКП(б) та КПРС, несе відповідальність за розграбування культурних цінностей українського народу.
ЗЛОЧИНИ ГЕНОЦИДУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ[/I]
Натисніть, щоб розгорнути...

Romko, 23 лис 2010

#146
Romko Дуже важлива персона

І ще...................

ЗЛОЧИНИ БОЛЬШЕВИКІВ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

У відповідності з большевицькою ідеологією, церковні структури витіснялись з усіх сфер народного життя.

У січні 1922 року Президія ВЦВК прийняла постанову “Про ліквідацію церковного майна”, яку підтвердили низкою інших постанов. І хоча православна церква не заперечувала проти пожертвування тих церковних предметів, які не мали богослужбового призначення, вилучення церковних речей набуло тотального характеру: забирали всі цінні речі, в тому числі і єдиноможливі для здійснення богослужіння, що є порушенням ч. 1 ст. 46 Конвенції про закони та звичаї війни, яка зобов’язує окупаційні війська поважати реліґійні переконання й відправлення реліґійних обрядів, та ст. 47 “Пограбування безумовно, забороняється”, ст. 56 “Власність громад, установ церковних, благодійних і освітніх, художніх і наукових, навіть ті, що належать державі, прирівнюються до приватної власности. Будь-яке захоплення, знищення або пошкодження таких установ, історичних пам’яток, художніх і наукових витворів забороняється і підлягає переслідуванню”.

Большевики під прикриттям голоду реалізували одну з форм боротьби проти могутньої на той час православної церкви. Так, багато відібраних речей передали губернським музеям, а головне, селянам заборонили здавати зерно в обмін на цінності, що в умовах різкої нестачі хліба й заявах уряду про допомогу голодуючим виглядало нелогічним.

Отже, головною метою акції було поліпшення економічного становища совєтської влади та приниження церкви як духовної структури суспільства. Під час здійснення цієї програми влада вдалася до масового знищення священиків та парафіян, які проявляли свою жертовність справі захисту Церкви. Грабунок перетворився на розбій - тисячі людей знищували при безпосередній обороні церкви, ще тисячі за т. зв. “контрреволюційні дії” в органах ревзаконності. Тільки за травень 1922 року влада розстріляла 2372 особи, абсолютну більшість із яких - за перешкоди у пограбуванні храмів.

Таким чином, це була спланована акція винищення українського духовенства, що є порушенням п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином, що підлягає юрисдикції трибуналу незалежно від того, чи є ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони здійснені або ні.

Тисячі селянських виступів проти відвертого пограбування храмів змусило владу змінити тактику знищення Церкви.

Православну церкву вирішили розкласти зсередини шляхом підтримки т. зв. прогресивної частини церковників й утиску “реакційників”. Влада з метою підірвати у народу довіру до священиків і недопущення покращення рівня освіти священнослужителів забороняла церкві відкривати душпастирські курси, не кажучи вже про семінарії, заборонила випуск релігійної періодики.

Згодом православну церкву було повністю підпорядковано большевикам, що відкрило шлях до монополії на владу, до панування в усіх сферах життя суспільства і кожної людини.

Дискримінація духовенства, повсякденні утиски з боку ГПУ і сотні тисяч засуджених священиків та парафіян - це здійснення кінцевої мети большевицького режиму. Це є порушенням пп. “а”, “в”, “с” ст. 2 Конвенції про попередження злочину ґеноциду та покарання за нього, яка під ґеноцидом розуміє будь - які дії, спрямовані на знищення повністю чи частково будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи як таку, через:

а) Вбивства членів такої групи;

в) Завдання серйозних тілесних пошкоджень або розумового розладу членів такої групи;

с) Умисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне або часткове фізичне знищення.

Влада нищила все пов’язане з церквою. Шаленим темпом руйнувалися церкви, нерідко справжні святині українського народу. Це є порушенням п. 2 ст. 56 Конвенції про закони та звичаї війни: “ Будь - який зумисне захоплення, знищення та пошкодження власності церковних, благодійних, освітніх установ, історичних пам’яток, витворів мистецтв забороняється і повинні підлягати переслідуванню.”

В 1944 році з приходом большевиків на Західну України розпочалися репресії проти Української греко-католицької церкви. Митрополитів і більшість єпископів було заарештовано і звинувачено у зраді Батьківщині.

І в цей раз на розпуску церкви влада не зупинилась і розпочала широкомасштабні репресії проти священників і мирян УГКЦ, що порушує пп. “а”, “в”, “с” ст. 2 Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього, яка під геноцидом розуміє будь-які дії, спрямовані на знищення повністю чи частково будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої, через:

а) Вбивства членів такої групи;

в) Завдання серйозних тілесних пошкоджень або розумового розладу членів такої групи;

с) Умисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне або часткове фізичне знищення.

На початку 50-х років державний механізм з “викорчовування” реліґії запрацював з новою силою. Почалася чергова хвиля антицерковної істерії, яка звелася в основному до ліквідації матеріальних проявів релігійності - закриття й нищення монастирів, храмів, ікон, книг, до масового економічного, політичного й морального тиску, дискримінації духовенства та віруючих, що є порушенням ст. 9 Європейської конвенції про захист людини та основних свобод від 4 липня 1950 року та ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконання, що закріплює “кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати свою релігію і виражати переконання як одноосібно, так і з іншими особами, публічно або приватним порядком відправляти релігійний культ, виконувати релігійні та ритуальні обряди”.

Особлива увага надавалась здійсненню заходів для припинення паломництва до “святих місць” (і знищення самих цих місць), це є безперечним порушенням ст. 9 Європейської конвенції про захист людини та основних свобод від 4 листопаду 1950 року та ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконань”.

Наприкінці 80 – х років 20 століття було розпочато процес реабілітації українських греко – католицьких та автокефальних церков.

В порушення Гельсінської угоди 1975 року цього не було зроблено одразу після її підписання, за якою СССР брав на себе зобов’язання по забезпеченню в країні дотримання таких основоположних прав людини як свобода думки, совісті, релігії та переконань. Відтак в СССР навіть після підписання цього документу проводились переслідування за релігійні переконання.
Натисніть, щоб розгорнути...

Romko, 23 лис 2010

#147
Прокіп Well-Known Member

Цитата від Акулина: ↑

Если о реституции частной собственности, то основание для возврата - иск в суд от наследника. Родство должно быть доказано. Пока есть надежда у потомков Потемкина и Воронцова вернуть себя то, что есть в Украине.
Натисніть, щоб розгорнути...

А в потомків Чингіз-хана майже всю Росію

Прокіп, 24 лис 2010

#148
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від Прокіп: ↑

А в потомків Чингіз-хана майже всю Росію
Натисніть, щоб розгорнути...

Проблема в доказательстве родства. Потемкины и Воронцовы - докажут. А вот потомки Чингисхана - это кто? ))))
ЗЫ. Прокип, обратитесь к опыту соседей, которые приняли реституцию. Вступление в ЕС обязало. Вы вот хотите в Европу? Тогда придется возвращать

Акулина, 24 лис 2010

#149
spice Дуже важлива персона

Цитата від Акулина: ↑

Проблема в доказательстве родства. Потемкины и Воронцовы - докажут. А вот потомки Чингисхана - это кто? ))))
ЗЫ. Прокип, обратитесь к опыту соседей, которые приняли реституцию. Вступление в ЕС обязало. Вы вот хотите в Европу? Тогда придется возвращать
Натисніть, щоб розгорнути...

А мы и умные, и красивые И в Европу хотим, и возвращать не будем :rolleyes:

spice, 24 лис 2010

#150
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від Spice: ↑

А мы и умные, и красивые И в Европу хотим, и возвращать не будем :rolleyes:
Натисніть, щоб розгорнути...

). Похоже, что некоторые так и воспринимают жизнь...Мне один украинский знакомый как-то сказал, что хочу, чтобы в Украине были такие же красивые домики и такие же чистенькие улицы, как в Европе, но бизнес - наш. Он, имея в свое время две торговые палатки, построил себе дом и купил несколько хороших автомобилей. И он признает, что в Европе ему бы хватило денег на "просто поесть" с такого "бизнеса", не более.

Акулина, 24 лис 2010

#151
Прокіп Well-Known Member

Цитата від Акулина: ↑

Проблема в доказательстве родства. Потемкины и Воронцовы - докажут. А вот потомки Чингисхана - это кто?
Натисніть, щоб розгорнути...

Так ваші ж Потьомкіни і Воронцови і є потомками Великого хана. Батий дуже полюбляв синьооких угро-фінок.

Прокіп, 24 лис 2010

#152
Прокіп Well-Known Member

Цитата від Акулина: ↑

Похоже, что некоторые так и воспринимают жизнь...Мне один украинский знакомый как-то сказал, что хочу, чтобы в Украине были такие же красивые домики и такие же чистенькие улицы, как в Европе, но бизнес - наш. Он, имея в свое время две торговые палатки, построил себе дом и купил несколько хороших автомобилей. И он признает, что в Европе ему бы хватило денег на "просто поесть" с такого "бизнеса", не более.
Натисніть, щоб розгорнути...

Спільна у вас культура зі "знайомим", якого у вас називають років 20 "новим русским", а у нас років 200 таких називають жлобом.

Прокіп, 24 лис 2010

#153
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від Прокіп: ↑

Так ваші ж Потьомкіни і Воронцови і є потомками Великого хана. Батий дуже полюбляв синьооких угро-фінок.
Натисніть, щоб розгорнути...

Вот как возьмут вас в ЕС, так и реституцию примете (обяжут принять), вот и будет счастье нашим Потемкиным с Воронцовыми. А заодно и многим полякам.

Акулина, 25 лис 2010

#154
Акулина Зубастая рыбка

Цитата від Прокіп: ↑

Спільна у вас культура зі "знайомим", якого у вас називають років 20 "новим русским", а у нас років 200 таких називають жлобом.
Натисніть, щоб розгорнути...

Мой знакомый с Украины. Не заметили? И я в курсе, что украинцев жлобами называют такие как Вы.

Акулина, 25 лис 2010

#155
ostrov_Norman Well-Known Member

Цитата від Акулина: ↑

Проблема в доказательстве родства. Потемкины и Воронцовы - докажут. А вот потомки Чингисхана - это кто? ))))
ЗЫ. Прокип, обратитесь к опыту соседей, которые приняли реституцию. Вступление в ЕС обязало. Вы вот хотите в Европу? Тогда придется возвращать
Натисніть, щоб розгорнути...

По официальным данным в России находится 30000 предметов искусства вывезенных из музеев Украины.

ostrov_Norman, 25 лис 2010

#156
Прокіп Well-Known Member

Цитата від Norman: ↑

По официальным данным в России находится 30000 предметов искусства вывезенных из музеев Украины.
Натисніть, щоб розгорнути...

А з розритих археологами могил, а з розорених "Боголюбськими" церков, а з перетасканих бібліотек та архівів?
Їхній брат по монгольськи падкий на все, що "погано лежить".

Прокіп, 25 лис 2010

#157
forester Well-Known Member

Цитата від Norman: ↑

По официальным данным в России находится 30000 предметов искусства вывезенных из музеев Украины.
Натисніть, щоб розгорнути...

Звучит, конечно, громко, но, думаю, вопрос крайне запутан. Где, кто и когда составлял этот "официальный" список? И, потом, не помню такого, что бы что-нибудь вывозилось с территории Украины в Россию после 1991 года, что бы можно бы было обвинить Россию в воровстве культурных ценностей.

Цитата від Прокіп: ↑

Їхній брат по монгольськи падкий на все, що "погано лежить".
Натисніть, щоб розгорнути...

Так что же у вас, таких хозяйственных, народное достояние "плохо лежит"? Хранить нужно лучше...

forester, 26 лис 2010

#158
antihrist Well-Known Member

Цитата від vkk311: ↑

Небудет этого. Не та психология, да и зачем УПЦ это, мы ж не империя.
Натисніть, щоб розгорнути...

Эх, рассказали бы немцам в конце 19 века про концлагеря и газовые камеры, они бы тоже не поверили. Как нация философов, ученых и поэтов может такое сотворить? - спросили бы они. Не та у нас психология, не тот менталитет, говорили бы. И долго бы смеялись над малограмотными провокаторами.

antihrist, 26 лис 2010

#159
vkk311 комбриг Симпсон

Цитата від antihrist: ↑

Эх, рассказали бы немцам в конце 19 века про концлагеря и газовые камеры, они бы тоже не поверили. Как нация философов, ученых и поэтов может такое сотворить? - спросили бы они. Не та у нас психология, не тот менталитет, говорили бы. И долго бы смеялись над малограмотными провокаторами.
Натисніть, щоб розгорнути...

У нас что, есть комплекс Версаля или доминирующая нацистсская партия?

Сравнение неуместное, в конце 19 века Германия испытывала немалые имперские амбиции, вспомните франко-прусскую войну 70-х годов или колонизацию Африки, где под ногами у добрых бюргеров уже по полной программе путались всякие англичане и французы. С самого начала своего существования Германия рвалась в малодружную семью мировых империй. Поэтому результат был очень даже предсказуем.

Украина не испытывает амбиций Германии 19 века.

vkk311, 26 лис 2010

#160

(Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.)

Сторінка 8 з 10

а де твій аватар? :)