Юмор в стихах

Однажды, видимо спросонок,
Попала мышь в пивной бочонок
И в пиве начала тонуть.
«Тону! Спасите кто-нибудь!
Я гибну в жигулевском пиве,
О, как же смерть моя проста,
В 100 раз была бы я счастливей
Погибнуть в лапах у кота!»
«Ну что ж»- сказал с окна котище -
«Я вытащить могу вас, но
вы же превратитесь в пищу!»
- Спаси скорей, иду на дно,
в сто раз милей мне смерть на воле»
И мышь от смерти в алкоголе
Была, на счастье, спасена.
Но, очутившись в страшных лапах,
Дрожа до кончика хвоста,
Пивной распространяя запах,
Мышь ускользнула от кота.
«Где ваше слово?! Ваша честь!?
Вы обещали дать вас съесть.
«Ах, что Вы ?» - мышка пропищала,
«Я это спьяну обещала!»
Мораль стучится прямо в дверь:
Нетрезвой женщине не верь …

 

За сиськи родину продать, готовы миллиарды,
моря и горы покорять, играть на крыше в нарды.
на сиськах можно отдыхать, смотреть на них часами,
лизать, сосать и целовать, в кустах под небесами.
приносят кстати сиськи вред, и я для вас не скрою,
назад довольно много лет, сгубили сиськи трою.
от них с ума можно сойти, о дерево убиться,
до сисек нужно дорасти, чтоб видом насладиться.
лицо и жопа, хорошо, но что-то не хватает,
конечно сисек, что ж еще? они всегда решают.
горит огонь, течет вода, на это смотрят вечно,
а как же сиськи господа? на них смотреть конечно.
большие, мелкие - плевать! но главное чтоб были,
потискать их, позажимать, что лучше в этом мире?
им нужно памятник создать, на камне их бы высек,
я США готов взорвать, за пару сочных сисек!!!

 

Утро. Дура эта встала,
Волосенки почесала,
Сонно в ванную ползет -
Там ее подарок ждет.

Не в горшке, а как обычно,
На пол я наделал лично.
Пусть позлится, убирая -
С добрым утром, дорогая!

Подождал, покуда Эта
Поползет до туалета.
Я - под ноги. Оп, споткнулась!
Получилось! Навернулась!

Вышла завтракать старушка,
Наливает кофе в кружку,
Дикий МЯВ - и все дела -
Получилось! Разлила!

Ладно, можно отдохнуть,
Пару строк в дневник черкнуть,
Запишу, себе не льстя:
Утро прожито не зря!

День. Душевно отоспался,
Только спакостить собрался,
И вот тут, блин, как назло,
Мне конкретно не свезло.

Видел, шмотки надевала,
Рыло все размалевала,
Думал, что куда-то прется,
Хрен поймешь, когда вернется...

А она меня схватила
К коновалу потащила,
Тот мне, гад, вкатил укол -
Срок прививки подошел.

Ничего, за муки эти
Адекватно я ответил:
Мне уколы портят шкурку,
Ей же - кожаную куртку.

Время даром не терял -
По дороге куртку драл
И штаны ее из кожи.
Так уделал - не дай Боже!
Впредь запомнит, может быть:
Не фиг, блин, меня лечить!!!

Несколько позже.
На кровати рвал игрушку -
Черепашную подушку.
Так увлекся делом этим,
Что хозяйку не заметил.

По башке огреб неслабо -
Что за гадостная баба!
Случай к мести не искал -
Тут же под кровать нассал.

Но, блин, снова облажался -
В руки сразу к ней попался,
Как последнего дебила,
Рожей в луже отвозила...

Как отбился, сам не знаю!
Так теперь мочой воняю,
Будто я - ночная ваза,
Младший братец унитаза.

Мыть меня, наверно, будет,
Может, к вечеру забудет?
Защемился в тихом месте,
Сочиняю планы мести.

С максимально честной рожей
Я обои драл в прихожей -
У меня инстинкт - и точка!!!
(Типа нету когтеточки.)

Отдохнуть она решила,
Пазлы типа разложила.
Что ж, я ей возможность дам
Собирать их по углам.

Вечер. ЭТА меня мыла
(вот зараза, не забыла!).
Что за гадство, не пойму,
Кто я ей - тупой МУМУ?

За мытье ей отомстил:
Пару чашек ей разбил.
Слушал, как она визжала -
На душе полегче стало.

В довершение к раздору
Ободрал на кухне штору.
Долго прыгал, но достл:
Получилось! Ободрал!

Ближе к ночи.
ЭТА крем на рыло мажет,
Значит, скоро спать заляжет,
Свет пока горит, как раз
Подведу дневной баланс.

В целом день прошел нормально:
Перевес за мной реально.
Счет в сегодняшнем турнире
В мою пользу семь - четыре.

Я вполне доволен счетом,
Отдых честно заработан.
Все, ложиться можно спать,
Завтра будет день опять.

P.S.
Да, еще, пожалуй, можно
Ночью поорать истошно,
Пару раз её поднять -
Не фиг, блин, спокойно спать!!

 

Жизнь в 100 словах.
Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат.
Двор. Качели. Детский сад.

Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.

Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом.

Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.

Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.

Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.

Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.

Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач.

 

Папа гордится своими рогами,
Мама гордится своими ногами.
Значит рога выростают в итоге
Если у мамы красивые ноги! ! !

 

У меня зазвонил телефон:
"Посетите массажный салон!"
А потом позвонил ICQ:
"Проверьте своё IQ!"
А потом позвонила Мозилла,
И со слезами просила:
"Мой милый, хороший,
Купите галоши,
Покуда не стали дороже!"
А потом позвонил ОгнеЛис,
Ничего не сказал, завис.
А потом позвонил Outlook,
Тоже выдал какой-то глюк.
А потом позвонил IE,
Попросил 50 y.e.
А потом позвонили в двери:
"Приобщитесь к истинной вере!"
А потом постучали в окно-
Это голубь принёс гуано.
Мне не жалко, а птичке приятно,
И притом совершенно бесплатно!
И опять ОгнеЛис:
"Продадим виагру!
Посетите наш сайт икс-икс-икс-порно-ру!"
Я рассердился да как заору:
"Заблокировать сайт порно-ру!"
"А сайт Мегасекс?"
"Не хочу ничего!
Заблокировать также его!"
Я три ночи не спал, я устал!
Меня этот спам достал!
"Мы вытянем Вам гениталии!"
"Самый лучший бордель Италии!"
"Продаётся Луна!"
"Покупайте слона!"
И так далее, и так далее.
Ох, нелёгкая это работа-
В Интернете отлавливать бота!

 

Люби уроки химии,
Порой они важны -
Когда целуешь мальчиков,
Реакции нужны!!!

 

Идёт алкаш качается,
Вздыхает на ходу.
"Автопилот кончается,
Сейчас я упаду..!"

 

Акции-тьфу! Сухари в цене!
Кризис шагает по нашей стране!

Коллекционер! Накупил себе картин Сафроновых!!
Погорячился! Брал бы лучше штанов кальсоновых!

Проверь затраты, сократи расходы!
С марочных вин переходи на водопроводные воды!

Пенсиронер! Пожировал и хорош!
Зубы обратно на полку положь!

Муж на работе, ты дома одна?
Видно еще не достигли мы дна!

Рябчиков жуй, но пока не проглатывай!
В баночку плюй, и на завтра откладывай!

 

Наблюдение за природой.

На окне сидит ворона
И кота в виду имеет.
Кот ее имеет тоже
К сожаленью сквозь стекло.
И ворона размышляет:
Хорошо ему, собаке,
Там в тепле, когда снаружи
Вот такие холода.
Кот вылизывыает ухо -
Типа вовсе не имеет
Никаких ворон приблудных,
А сам думает себе:
Кабы мне такую морду,
Да такие руки-крюки,
Да такие ноги-крылья,
Как бы я ее поймал!
Хрен-та! - думает ворона, -
Разбежался, мохноногий.
Ты следи, чтоб от волненья
Все себе не отлизал.
Кот слегка смежает веки:
Помню, в тысяча каком-то
Не тебя ли я, паршивку,
Чуть на перья не пустил?
А стекло меж ними ходит
И волнуется, бедняга:
Так и хочется ворону
Помирить ему с котом.
Разрывается от счастья,
От волнения потеет,
Побежалостью исходит...
Вот и лопнуло совсем!
Поразилась тут ворона -
Неужели кот раскокал?
Кот не меньше удивился:
Не ворона, а качок!
И, довольные друг другом,
Так сидели целый вечер,
А стекло внизу валялось
И пускало пузыри.

 

Знакомства... Встречи... Секс...
А что потом?
Потом...
Вы возвращаетесь в свой дом...
Невинное лицо... Пакет с едой.
И мило шепчете "единственной" - Я ТВОЙ!
Она же Вам и ужин, и постель,
И нежное "ждала я целый день",
И тапочки с газетой, и футбол,
И всяко-разно мечет Вам на стол...
Щебечет что-то...
Вдруг, звонок простой,
Вам СМС пришел.
И Вы, босой,
Идете на балкон и там в тиши
Читаете о том, как хороши
Сегодня были Вы - прям обалдеть!,
Как было СУПЕР!
Столько "раз" успеть
За малое количество минут....
За время то, пока Вас дома ждут!
И все бы хорошо...
Но.... Ё-ма-Ё!!!
В руках то телефон.... не ВАШ!!
...........................ЕЁ......

 

Раз две блондинки хомячков купили.
Пришли домой, назвали, поделили,
Кому какой - и начали гадать:
А как же мы их будем различать??
Полдня сидели, думали уныло:
И вот одну в итоге осенило:
- Все сделаем, не бойся, по уму!
Щас лапу оторву я одному,
Три лапы - будет мой, а твой - четыре!
- Ой, умница!!
На том и порешили,
И спать пошли, довольные, устало.
Трехногому зверьку обидно стало,
И он другому хомяку точь-в-точь
Отгрыз из мести лапу в ту же ночь.
Настало утро. У подружек шок -
Что ж ты наделал, гадский хомячок??
Теперь по три ноги у них обоих!!
Ну, раз безмозглый учудил такое,
То значит, одному из них опять
Придется третью лапу отрывать:
Зверюшко еще больше обозлилось,
И ночью обгрызанье повторилось.
Короче: где-то через пару дней
Процесс пошел значительно трудней -
Хомячьи ноги кончились, увы.
Жаль, не живет хомяк без головы:
Ну как же быть-то, если ног так мало:
Одна тогда вздохнула и сказала:
- Не будем плакать из-за ерунды!
Мой беленький, твой черненький - лады?

 

по моему о нашем острове

Шёл прошлый год.
Был месяц май.
На пляже было дело.
Увидел Я издалека:
Девчонка тихо пела.
Красивая и стройная,
Большая, длинноногая -
Я сразу полюбил её,
Поближе подошёл.
Она всё пела песенку
И, будто без внимания,
Глядела в одну точку
Как пьяный наркоман.
Сажусь Я с нею рядышком
И тихо подпеваю ей,
Но вот облом - по голове
Чем-то тяжёлым и большим,
С размаху, хладнокровно,
Без объяснений и причин
Упало что-то больно.

Очнулся Я не сразу.
С больною головой
Я огляделся и увидел
Лишь пальму пред собой.
На пляже на песчаном
Стояла одиноко,
А около неё лежал
Треснувший кокос.

 

ЛЕТО.

На теплом солнце уж лежит
Узлом завязанный, бедняга
По улице малыш бежит,
Пиная желтую дворнягу
Тропинки пыльные вдали
Пестрят коровьими блинами
Ивана-пастуха несли
На этот раз вперед ногами
О, Русь, не счесть в твоих лесах
Всех мин времен войны суровой
Раздался гром и в небесах
Уже парит мужик здоровый.
Жара. Колхозники в страду
С похмелья жуткого страдают
Кричат лягушки на пруду
Им дети лапы обрывают
По речке лодка проплыла
Вверх днищем. Ой, какая жалость
Цветочки девочка рвала -
Травинки в поле не осталось
Вот стадо тучное свиней
Пришло чесать бока к забору
Я на забор намазал клей
Они отклеются нескоро
Печально кладбище вдали
Крестами черными сияет
Там парни девушкам своим
Свиданье в полночь назначают
Вот жеребенок пробежал
На трех ногах. Какое скотство!
В лугах баран траву щипал
Пока не лопнул от обжорства
Чу! Дятел в дереве застрял
Зато стучать уже не сможет,
Из норки суслик вылетал,
Во ржи краснела чья-то рожа:
То наш поэт Семен лежит
Направив взор поэтский к небу
Прошел комбайн по межи...
Прекрасная добавка к хлебу
Россия! Ширь твоих полей
Мученья крики оглашают
То люди палками свиней
От их забора отдирают

Ну вот и все! Уже финал
Писать о лете нету силы
Признаться, я уже устал
Скорей бы осень наступила!

 

Мал-ленькой ёл-лотшке
Хол-лоттно зимой.
Из л-лесу ёл-лотшку фзял-ли мы томой.
И пока из л-лесу
Прита-ащили ель
Ве-е-есел-ло, ве-е-есел-ло
Фстретили апрель!

 

Продолжая тему новогодней ёлочки...


Новорічна казочка

Убралась, як у легку обнову,
хатка в білосніжну кожушинку.
У хатинці різнокольорово
новорічна світиться ялинка.

Під її кошлато-ніжні лапи
Дід Мороз дбайливо розкладає
подарунки. Крадькома з-за шафи
хлопченя за ним спостерігає.

Потім каже, сяючи від щастя,
вийшовши зі схованки своєї:
"Дід-Морозе, добривечір! здрастуй!
Як же радий бачити тебе я!"

А старий здригнувся і неначе
засвітивсь зубами золотими:
"Ох, маленький! Ти мене побачив -
і тепер померти ти повинен!"

Перше січня. Та ж кімната. Ранок.
Серед іграшок - маленький хлопчик:
дві на шиї пурпурові плями,
нерухомі засклянілі очі.


Дід Мороз і зайчик

він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс

Укрився кожушинкою
біленькою лісок.
Там Дід Мороз стежинкою
ішов до діточок.

З гостинцями торбиночка
важкенька на спині.
Спочити на хвилиночку
старенький ся спинив.

Тремтіли зорі-цяточки,
іскрився свіжий сніг...
Підбігло зайченяточко
і сіло коло ніг.

Старий всміхнувся весело
погладив зайченя,
за вуха взяв малесеньке
і догори підняв.

Дістав ножа з-за пазухи,
і порухом одним
провів по шиї, й зразу - вжик! -
став зайчик неживим.

Текла кривава цівочка
на білому снігу...
Смачненьке буде діточкам
із зайчика рагу.

Мыхайло Карповый (с)

 

Ну і трошки сороміцького...

Кохання

Твої повіки - крила птиці,
і щось в очах від неба є,
волосся - жито колоситься!
(У мене впевнено встає.)

Твій подих - вітру ніжний дотик,
душа - чистіш за свіжий сніг,
твій голос - меду повні соти!
(Слинявлю губи проміж ніг.)

"Клянусь,- шепочу у насназі,-
тебе любитиму завжди!"
(Ми рухаємось в протифазі
туди-сюди, туди-сюди.)

Я божеволію, п'янію,
о, як же я без тебе жив?
Цілую очі, лоба, шию!
(Добраніч, люба. Я спустив.)



День танкіста

Можеш не думати
ні про майбутнє,
ні про минуле,
очі заплющити,
впавши
в солодку
нірвану,
коли ти в танку.
На небо
дивиться
дуло,
яке
тендітна кобіта
пестить
губами.
Реве мотор,
дрижить напружена
криця!
Непереборною
пострілу є
потреба!
За мить -
вибухаєш
сповненим
дикої міці
святковим салютом
просто
в обличчя
неба!

Мыхайло Карповый (с)

 

Из архива... многим будет забавно...

МАЛЕНЬКИЙ ВИТЯГ З НОСТРАДАМУСА:
ПРИСВЯЧУЮ ПЕРЕКЛАД ЦЬОГО ФРАГМЕНТА ДНЮ НАРОДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА!
…Живе там на Сході країна маленька,
Її називають всі «наша ти ненька».
Народ її мудрий та працьовитий,
До вечора він не вжива «Оковитой»:
Навіщо народу гидкий той дурман,
Коли в головах там – завжди ураган!
Там, після старого сивого Кота
Правління Тарган взяв, рудий – смакота!
Він зятем міністра колись був в Совку:
Не упускать же нагоду таку!
Країна все терпить, бо звикла давно:
Угору спливає одне лиш лайно;
Тарган собі править два строки тихенько,
Команда його розворовує неньку:
Синок є коханий, що банк очоляв
Умів він фінанси доправить гарненько
І навіть Гетьмана з дороги прибрав…
Принцеса, Бліда та вродлива завжди,:
Уміла свій час Таргану догодить
Вона все дружилася з Лазаря сином,
Могла і поцупить, і газу пустить!..
Народ собі жиє все гірше, сердешний,
А біля «корита» триває борьба –
Хто більше збере собі всякого мита,
Хто вище «хатинку» собі збудува…
От, щойно Тарган свій престол-то покинув,
Вже зміна готова, все в бій може кинуть –
І гроші великі, Свободу і Честь,
Збирати майдани енергія єсть!
Енергія та – і не ядерна зовсім,
Бо яйцями звикли тут бій вигравать,
А бідним студентам, як трохи заплатять,
Готові хоч місяць без діла стоять…
Тим часом, Тарган наш рудий не дрімає:
На щит Януковича Вітю виймає,
Збирає всі сили військові докупи,
Щоб міцно столицю свою боронить…
Та любий Синок Таргана вже підводить,
Він с «новим лицем» до народу виходить,
Та маше руками: Не крав нічого!
Давайте же, браття, сумлінно боротись,
На пост Президента не пустімо Зека,
Гайда, вибирайте Мене одного!!!
Він все промовляє негучно і вірно,
Що навіть і скептики стали помірні!
Бандитам – він тюрми,
Народу –достаток,
І що ж він готовий отримать у спадок?
-Сплюндровану владою чудну країну,
Що швидко постане в Країну Чудес;
Вона вже, зубожена, навіть готова
До НАТО вступать, поготов і в ЄС!
--Дивіться, о люди, мені ви в обличчя:
На ньому – всій правди життя протиріччя,
Травив мене «брат» все москальськой цукеркой
Всі вуха забив він Сєрдючкою Вєркой
(Щоб він задихнувся від газу свого!)
А ми ж, любі друзі, горохом багаті,
Чи станем боятись його одного?!..
…Тим часом і Віктор собі виступає,
А жінка його апельсином лякає:
-Мов, ті помаранчі ростуть не в Європі,
Дивіться, брати, не залиштесь у ж…!
Одначе, в Синка є жінок теж доволі,
Дарма, що з обличчя такий він бридкий;
Бліду він принцесу виводить у долю,
Вона з барикад клич кидає палкий:
--Повстань ти, Країно, ви – браття і сестри,
І бабці - Параски, лишіть вдома все!
Ви ж бачите, як ми створімо майбутнє,
В якому Людина є понад усе…
І люди повірять у це та повстануть,
Студенти, бомжі, доктори і баби –
Бо вірять усі, що нарешті настануть
Часи процвітання, «улыбка Судьбы»!
Отож, так Бліда все з косой промовляла
І Вітю при всіх палко так проклинала,
Що, тільки Тарган втік від Нової влади,
Вона собі й далі складала тиради…
Тим часом, народ вже почав голодніти,
Хто змерз, хто впав, хто втомився радіти;
В країні життя все злиденніше, браття,
Сам час ту Бліду підвести до багаття
Й спитати про давні й недавні часи,
Коли заробляла вона не з краси,
А зовсім інакше змогла заробити,
Щоб пару майданів Синку оплатити!
Спитати, та нажите конфіскувати
На користь Народу багаті палати!..
Але ж і Бліда є кмітлива така,-
Вона вже Прем*єром стає у Синка
Не діє на неї ні Суд, ні москаль,
Борги посписала в «енергоцентраль»…
Народ собі й далі почав міркувать:
Видовищ багато, а що ж нам пожрать?!
Тут ранок наступить липневий похмурий,
Бліду на посту змінить пан Єханурий!..
Він – теж із когорти того Таргана,
Що так і недавно позбулась Країна,
Яка все пробача, і за кривди свої
Не буде картать нерозумного Сина…
Синок же, тим часом, вже бджілок пасе:
То він полюбля навіть понад усе –
Хай в біса там як, прозяба та Краіна,--
Йому вже начхать на обіцянки Сина!
Дарма Єханурий щось там намагався,
Він трошки поправив, а потім – у…вся!
Та тут–де те чудо!- на місце його
Знов Віктор вернувся (тряси, біс його!)
Хоч, поки його щось там не було видно.
Народові жити вже зовсім огидно:
Синок якось править собі недолуго,
Його «люді друзі» --бездарне лайно,
Країна вже стогне, втомились терпіти,
А Вітя казав: «вже сьогодні» воно
На краще собі потихеньку зміниться,
Та й досвід його в господарстві згодиться!
Народ не второпа ці бісові хащі:
А може, і дійсно, при Вікторі краще:
Країну до рук приберуть проф-сонали,
Що трохи раніш весь народ годували
Жилось незаможно, але й непогано,
Тоді викликав Янукович пошану…
Зумів він зібрати людей не з майдану,
Що можуть народ підіймать благодійно,
На світлі і гарні в Країні діла,
Щоб погань зашкодить цьому не змогла…
Та є небезпека, вона майже тут:
А що, «любі друзі» знов владу візьмуть?
І знову – гризня, знову бруд і PR,
Томенко – той щур і Луценко -- тарган
І знов гладомор, знову – холод у хати,
Невже не терпів цей Народ так багато?!?!?!?!?!?!?!?

На цьому фрагмент, на жаль, обривається, але, сподіваюся, будь-яка розумна істота для себе і для нас його продовжить! 22.02.2007

На превеликий жаль, у сховищі активізувалися таємничі щурі, що привернуло увагу дослідників до наступного знайденого манускріпта…

-Терпінням він славився з давніх давен,
Коли вороги руйнували ущент
Столицю та інші святії міста,
Коли вороги плюндрували Христа…
За довгі часи ворожнечі та воєн
Народ той був благості певно достоєн,
Та все ж вороги, хоч і без перемоги,
Розбили в країні народні дороги:
Хто з ляхами зжився, угорцям служив
Отак собі в рабстві тихесенько жив,
Хто в дружбу подався до старшого брата:
Той край боронив, не беручи багато,
Душею з народом цим зрісся в віках,
Батьків почитали вони разом прах…
І навіть не дуже і так вже давно
Старший повернув був рабам знамено:
Живімо всі разом, бо всі ми – слов*яни,
Одержали разом запеклії рани,
Тож, будемо землі свої боронить,
Вже вистачить рабство, брати, вам терпіть!
Та тому ж народу і гадки нема,
Бо є серед нього невірний Хома:
Христові перста він би в рани сував,
Усіх на своєму шляху усував,
Отак, одного собі в Піст понеділка
Злочинний собі він указ видавав:
Всю Раду народу наказ розігнать,
Майдани збирать, та гучніше волать!
Блідая з косою уже теж готова
Всіх збурити знов, до війни закликать…
За нею приплентався Луцик-тарган,
Готовий в країні створить ураган,
Кирила тут син десь подалі стояв
І щоки потужно собі надував…
І навіть в Європі саме здивування:
Навіщо країні подібні «змагання» -
Адже тільки трохи почали міцніти,
Так знов до болота ведуть «свідомити»!..
То була в країні деяка частина,
Що дуже любила Хому, тобто Сина:
І все їм негарно, що роблять тут люди,
Скандаль затівають буквально усюди:
-«Сплюндровано» неньку, «бандити» зі Сходу
Покращать життя, додадуть ще й свободу,
Але та свобода – не те, що нам треба,
А треба нам зовсім невідомо що,
На Сході не так розмовляють і мислять,
Кошерного там не зготують борщу!...
Аж тут «любі друзі» додали підказку,
Як просто питання таке вирішать:
Ми Раду розгоним, розкажемо казку
І вибори знову готові почать…
Народ уже стогне – вже жити все важче,
Чуби всім свербіти почали давно,
А тим – що за справа до того народу:
Він зверху – суцільне безмовне лайно!
І от вже Укази штампує контора,
Чи як там, шанований секретаріат,
І знов захиталися влади опори,
Але на новий, незнайомий ще лад…
Тим часом Синок ще огиду потроїв:
Шухевича шобло голосить героями,
Дарма, що стріляли та були катами
Для тисяч десятків населення Мами,
Дарма, що знищали циган та жидів -
Аби катували хоч раз «москалів»…
Ще й дядька Синок має за океаном,
Що в бідну Країну по пазури вліз,
Потвору, що дядькові дещо підкаже,
У тій стороні назвали Кондоліз.
Вони тут гарненько товаришують,
Рішать, як би краще народ «опускать»,
Вже й Вітю-Прем*єра не дуже штирхають,
Бо вибори хочуть лише вигравать!
Той день, у кінці вересневих здобутків
Країна згадає ще певно не раз:
Хоч виграв Вітьок зі своєю командой,
Себе переможцем явив … ,
Який, наречений Кириловим сином ,
Недавно гусей ще ганяв понад тином,
Тепер же від*їв свою пику добряче:
Він світле майбутнє Країни побачив!
В «команді» із ним ще картавий Луценко,
Що був в комсомолі в часи Лазаренка,
Коли той партійний Обком очоляв,
Блідій із косою за щоку «напхав»…

Жахливі картини явились нам, браття,
Бліда – знов Прем*єр, (навіть – замість багаття),
Як вже наш народ є такий дурнуватий,
То, певно, залишиться скоро без хати…
Також – без шальварів, козацьких утіх,
Бо в світі ТАКЕ викликатиме сміх!
Одначе, святкуймо всі ми Ніколая,
Бодай, що святий НАШУ долю ЗДОЛАЄ!!!

18. 12. 2007.

Дальше пока не пишу - нэма натхнэння!
Но спонсорские предложения принимаю с удовольствием!:rolleyes:):rolleyes:

 

Есть женщины в русских квартирах
Покруче, чем в парке с веслом.
И веником выметут гири
И штанги завяжут узлом.

Пока мы с друзьями пьём пиво,
Пока наша млеет душа,
Они носят мебель игриво
Комодом и шкафом шурша.

Когда неприметною молью
Домой приползём до зари,
Они встретят хлебом и солью
И скажут: - Припёрся? Ну, жри...

И после недолгих побоев
Без злости и прочих страстей
Легко отдерут от обоев
И даже положат в постель.

Нашарив нас сонно в потёмках
В момент беспричинной любви
Они неподъёмным котёнком
Свернутся на нашей груди.

И вмятые в недра матраца
Руками, ногами, мослом,
Блаженно мы думаем: братцы !
Как сказочно нам повезло !!!

 

Старая песня о главном
Бледный студент с дрожащей рукой
Дыма тобачного пленный
И вся та толпа что бухала вчера
Тоже является частью вселенной...