Євромайдан емоції. Фото,відео, фотожаби, меми і тп

У нас беда в Харькове , админ Харьков Форума всячески хочет посеять вражду между Харьковчанами , Создаются провокационные темы в которых Идет пропаганда насилия . Мало того что это Димокс продал . Ники которые были неактивные как минимум 5 лет и на этом заработал кровавых денег . Он не угомонится никак темы с призывами к насилию и вражде не удаляются .
Если можно сделать максимальный перепост по всем ресурсам . Эта мразь должна ответить .
http://shot.qip.ru/00j1FW-52gQmcVik/



http://www.kharkovforum.com/showthread.php?t=3577798



http://www.kharkovforum.com/showthread.php?t=3577843

 

Хєрня той оплот повна, ближче як на 100 м. і підійти до нас боялись, не дивлячись на те що в них було мінімум 2 обрізи.

---------- Додано в 13:02 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ----------

Емоції вони ж різні бувають........

http://youtu.be/k7NkAX-nx_Y

 

У Болгарії розмалювали пам'ятник Червоній армії в синьо-жовтий колір







http://www.istpravda.com.ua/short/2014/02/23/141539/

 

І шо?
Я би розмістив замовлення генним інженерам - "зробити" триколорних жуків і синьо-жовтих. І щоби синьо-жовті їли і триколорних, і колорадських. Витрати на дослідження окупляться продажем сувенірів - гри у вигляді засклених коробочок з живими жуками.

 

youtube.com/watch?v=QDVntJKC5nQ#t=92

 

Всем привет, бро! Слава Украине!

 

тітушок?

 

Aleksandra Kovaleva
Герои брусчатки.

Нет, невозможно радоваться. Не могу радоваться, когда на брусчатке лежат цветы. Не могу больше покупать сигареты в том ларьке, возле которого два дня назад лежали четыре трупа, прикрытые серыми халатами. И не могу перестать плакать от обиды и злости.

Цветы на брусчатке еще даже не завяли, а новые старые вожди уже устраивают пляски на костях: "спасибо, что проложили нам дорогу". Мы вам дорогу не прокладывали, вы сами на нее влезли. Нагло и по хамски, как всегда.

Пацаны гибли за новую Украину. Знали бы они, что оказывается - прокладывали вам, старым замшелым циникам, путь. Может остались бы живы.

Взяла несколько кусочков брусчатки с Майдана домой. Думаю, что там они пока не понадобятся, пусть у меня полежат. Для запаса. Очень скоро нам придется отколупывать новых клещей. Они уже присасываются, если кто не заметил.

И не дай бог Майдан во время ремонта закатают асфальтом. Только брусчатка, и с фрактацией помельче, чтобы отковыривать было полегче и метать подальше.

Кто-то предлагал поставить вместо Ленина памятник погибшим ребятам. Было бы здорово. Так или иначе, куда-нибудь памятник обязательно влупят. Может даже на Майдане. И возможно он даже будет уебищно безвкусный, как обычно у нас бывает. Мне пофиг - буду ходить.

Только вместо цветов, буду носить пацанам брусчатку.
Думаю, им бы понравилось.

Время разбрасывать камни и время собирать камни. Они хорошо разбрасывали. Собирать у них бы тоже отлично получилось. Но это мы уже будем делать сами.

А брусчатка им точно понравилась бы больше цветов.

 

Громадський сектор Євромайдану
МАЙДАН СЬОГОДНІ

Метро Хрещатик

Піднімаюся ескалатором до вул. Інституцької. Щемить у грудях. Багато квітів, багато людей. Де-не-де помічаю посмішки, а коли дивлюся у очі, там біль. Ось такий дисонанс. Ні з ким не розмовляю, але відчуття, що тебе всі чують і ти всіх чуєш. Напевно це і є відчуття єдності.

Вулиця Інституцька

Вийшовши з метро перше, що впадає в очі колючий дріт та зламане деревце “замаяні” червоними та жовтими гвоздиками. Не знаєш куди йти, усюди юрби людей, усюди квіти та лампадки. Хтось фотографує дірки, що залишилися від куль, хтось закривши руками обличчя плаче. Якесь мале, десь 4-5 років, не розуміючи, що відбувається і чого його бабуся плаче, тяне за її довге пальто і питає: “А що тут таке. Чому так багато квітів?”. Бабуся шморгаючи носом каже, що ці квіти для Небесної Сотні. “А чому ти плачеш?”, - запитав хлопчина.
Відверто скажу, думала, що бабуся шарпне його за руку та скаже аби не задавав питань. Але ні...Її відповідь мене приголомшила:

- Пам'ятаєш, я читала тобі казочку про козаків, які людям допомагали і не давали злим панам ображати сиріт? Там у казочці козаки пана перемагають і щасливо живуть.
- Ага!
- А у нашій казочці пан втік, а козаки загинули...

Майдан

Зі сцени чутно піснеспів “Вічная пам'ять”. Люди хрестяться та моляться. Цілими оберемками носять квіти. На сходах під Стелою — хрест, свічки та квіти. В окремі кучугури зібрані обгорілі рештки побуту майданівців. З'явилися нові плакати, паркани та місця дислокації революціонерів. У консерваторії імпровізована кухня у гардеробі. Волонтерки запрошують хлопців поїсти. Всі трудяться мов бджілки. Найбільше люди фотографують Будинок Профспілок, або ж те, що від нього залишилося.

Вулиця Грушевського

Перших двох барикад вже нема. Усі можуть без перешкод підійти до арок стадіону. Перше, що впадає в око, це НЕУШКОДЖЕННИЙ пам'ятник Лобановському (без коменоарів), а навколо все чорне та обвуглене.
Біля однієї нашвидкуруч імпровізованих лежанок на пінопласті написано “МАМІ РЕВОЛЮЦІОНЕРА ПОТРІБНА НЕВІСТКА”. Життя продовжується...

 

Мерзенні таємниці Януковича

 

З радикала

 

Владимир Соловьев - один из наиболее циничных и бессовестных шоуменов на российском телевидении, он напрямую выполняет заказ Кремля, что видно невооруженным глазом. Единственный плюс у него - что иногда приглашает на свои шоу политиков из антипутинской оппозиции. Этим он отличается от Мамонтова и Киселева. Однако все равно в здравом уме трудно слушать, что он и его "гости" там несут.

 

На другому я був...це була справжня козацька рада...А перше?

---------- Додано в 14:32 ---------- Попередній допис був написаний в 14:23 ----------

Про емоції...За тих три дні пережив стільки різних емоцій, як до того за пів життя

Ситуація..Ріг Кріпосного і Інституцької...всі беруть по каменю і біжимо в атаку з диким гвалтом....Під ноги падає граната, перескакую

вона так і не вибухнула

, хочеться схопити і викинути назад, але згадується пацан якому так відірвало руку, швиряю бруківку, кругом свистять кулі (гумові..виявляється добре видно як вони літають) вибухи, газ і дим...Куля шльопає в ногу під коліно, нагинаюсь за наступною бруківкою, і по шльомику шрот дзинь-дзинь-дзинь

теж пласмасовий Слава Богу

...
Піднімаюсь, шваряю бруківку, і розумію що зараз повинно бути страшно до усиру, а в мене ноль емоцій, та і всіх решту також...Просто пофіг..