Євромайдан (5)

В стране идет война. Вы не в курсе?
ВОЙНА. Реальная и страшная.
И как представляете выборы в такой обстановке???
Хотите, чтобы, пока нормальные люди заняты проблемами войны, в ВР пролезло всякое дерьмо, которое может быть еще хуже того, что мы имеем?
Чтобы на части украинских регионов выборы не прошли и это стало причиной новых спекуляций?

 

Завітай на форум Тернополя сюди http://forum.te.ua/showthread.php?p=2418802&posted=1#post2418802

 

https://www.youtube.com/watch?v=b0xic47yZdQ

 

Порошенко подписал закон об учреждении ордена Героев Небесной Сотни

 

Угу, йде війна, а в Раді повно тих,хто цю війну підживлює і підбурює і стоїть на боці ворога. Я не уявляю, як можна виграти війну в таких обставинах. І це мене хвилює набагато більше гіпотетичних спекуляцій.

А спекуляції - якщо в когось буде бажання, аби вони були - вони будуть. Незалежно від того, дамо ми привід чи ні.

 

УВАЖНО !!!! ЧИТАЙ ТУТ http://pleskov.com/?p=38627
І роби висновки...

---------- Додано в 05:32 ---------- Попередній допис був написаний в 05:06 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=i89MosAcZDI
http://www.youtube.com/watch?v=pKzssmt0v6k

 

Целью Майдана было навредить России и "русским людям", - Лавров

http://censor.net.ua/news/295705/tselyu_mayidana_bylo_navredit_rossii_i_russkim_lyudyam_lavrov

клініка..

 

Сьогодні ватанюз активно піарять майдан, на радіостанції запрошують "сотники" майдану, думаю прийшов час розігнати цих "реконструкторів" від майдану.

 

МВД о взрыве в Киеве возле Украинского дома

http://telegraf.com.ua/ukraina/mestnyiy/1418744-mvd-o-vzryive-v-kieve-vozle-ukrainskogo-doma.html

 

Євромайдан отримав премію фонду Леха Валенси
http://www.ilw.org.pl/aktualnosci/553-nagroda-lecha-walesy-dla-euromajdanu
http://www.wz.lviv.ua/ukraine/128717

прошло майже непоміченим:
а шкода, бо це вже друга такого рода премія для України, на весну премію Солідарності отримал лідер кримських татар, Мустафа Джемілев.

Крім позитивного піару, премія Фонду Валенси це 100.тис баксів, яке Євромайдан може використати на свої нинішні потреби...

 

Порошенко заснував нове свято - День гідності та свободи

Президент підписав укази про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи, 22 січня – Дня Соборності України.

"Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені як Президенту України залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День гідності та свободи, який українці віднині й навіки будуть відзначати 21 листопада", - сказав Глава держави.

 

https://www.youtube.com/watch?v=AhKDfC_bibk#t=18

 

Міський голова Свердловська Луганської області Олександр Шмальц разом з дружиною поїхав до столиці оформляти пенсію. У столиці у свердловського градоначальника є нерухомість, де він і планує прописатися. Пенсія Шмальца перевищує 14 тисяч гривень, йдеться в повідомленні. В травні 2014 він через суд намагався її збільшити, повідомляє сайт «Інформатор».

Як вам?

 

Хронологія майдану 1

Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки.
Силовий розгін 30 листопада.
1 грудня в річницю Референдуму про суверенітет 1991 року на майдани і вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн. протестувальників. Цього ж дня відбулася спроба штурму Адміністрації Президента. Ця подія набула неоднозначних оцінок — опозиція ствержувала, що штурм — справа рук владних провокаторів, а радикальні молодіжні організації позитивно поставилися до цієї події
2 грудня о 14:00 Партія Регіонів спробувала провести в Донецьку мітинг на свою підтримку, але не змогла зібрати достатню кількість учасників, що свідчить про втрату Партією суспільної підтримки: на мітинг не вдалося зігнати навіть співробітників бюджетних установ
8 грудня починаючи з 12 години, в Києві відбувся «Марш мільйонів» — Народне Віче з чисельністю учасників, за різними оцінками, понад мільйон учасників. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, будівлі Уряду та інших установ. В. Януковичу висунуто ультиматум з загрозою розпочати блокаду його резиденції «Межигір'я».
11 грудня в ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС Кетрін Ештон, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з зайнятих ними позицій. Груба сила та спецзасоби, в основному, не застосовувались. На заклик про допомогу до Майдану з міста почали підтягуватись добровольці. В результаті, для уникнення оточення з боку Майдану та міських добровольцыв, спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.
22 грудня народне віче на Євромайдані у Києві 22 грудня 2013 р. ухвалило резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об'єднання «Майдан» з метою поглиблення, розширення та подальшої координації діяльності Євромайдану
31 грудня 2013 - 1 січня 2014 Близько півмільйона українців разом заспівали гімн нашої держави під час зустрічі Нового 2014 року на столичному Євромайдані.
16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. Наступного дня низка громадських організацій оголосили повну мобілізацію на Майдані Незалежності у Києві. У їх звернені закликалося до «масового і негайного опору» злочинцям при владі
19 сіяня після проведення наступного віче на Майдані, близько 15-ї години і пізніше на вулиці Грушевського в Києві відбулись численні зіткнення протестувальників, що намагалися пройти до будівлі Верховної Ради, та силовиків. Силове протистояння намагався припинити Віталій Кличко, але безрезультатно. Проти протестувальників були застосовані світлошумові гранати, гумові кулі, кийки, водомети, коктейлі Молотова, каміння; протестувальники застосовували петарди, коктейлі Молотова, каміння, рогатки, ними було спалено 5 одиниць спецтехніки, залишки якої використовувались як основа барикади. Цього ж дня Віталій Кличко зустрівся з Президентом В. Януковичем, в результаті чого була досягнута домовленість про проведення чергового «круглого столу»
21 січня о 3-й ночі з 20-го на 21 січня одночасно розпочалися атака спецпідрозділів на барикади протестувальників та погроми, вчинені тітушками. Частина тітушок була затримана протестувальниками. Близько 8-ї ранку між протестувальниками та спецпідрозділами встали священники, завдяки чому бої вдалось припинти. Перемир'я тривало майже добу.
22 січня близько 8 ранку 22 січня «Беркут» пішов у атаку на вулиці Грушевського, почав розбирати барикаду й затримувати людей. О пів на дев'яту протестувальники перейшли в контратаку, і повернулись на попередні позиції, а силовики відступили за лінію спалених автобусів[22].
Внаслідок атаки Беркуту близько 200 протестувальників було пораненя. О 8:29 протестувальники пішли в контратаку.
За повідомленням «ВВС Україна» та «Української правди» 22 січня, «один з керівників медичної служби Євромайдану підтвердив загибель учасника сутичок на вулиці Грушевського. Молодий хлопець отримав чотири вогнепальних поранення. Смерть констатували приблизно о шостій годині ранку.» Одне з кульових поранень отримав в шию, ще одне — в голову. Ім'я цієї людини — Сергій Нігоян, один з охоронців Євромайдану, 20-річний вірменин з Дніпропетровської області. ЗМІ повідомили про те, що застрелено ще одну людину— Михайла Жизневського. Згодом з'явилась інформація про те, що лікарі виявили в тілі одного із загиблих кулю від снайперської гвинтівки Драгунова калібру 7,62 мм, у іншого — пістолетну кулю калібром 9 мм. Пізніше лікарі, що працюють на вул. Грушевського, повідомили, що загинуло 5 людей, у 4 загиблих можна було чітко визначити поранення від вогнепальної зброї
23 січня в ніч з 22 на 23 січня для протидії можливому штурму мітингувальники замість зведення барикад розпалили багаття з автопокришок, яке разом утворило суцільну стіну вогню й диму. Спроби силовиків загасити вогонь за допомогою водометів та пожежних гідрантів не мали успіху. Завдяки цьому ніч з 22 на 23 пройшла відносно спокійно. Заплановані на 14:00 перемовини лідерів опозиції з владою розпочались після 17-ї години і закінчились близько 22-ї, лідери опозиції заявили, що є шанс зупинити силове протистояння.
28 січня прем'єр Микола Азаров подав у відставку «з метою створити додаткові можливості для суспільно-політичного компромісу, заради мирного врегулювання конфлікту». Президент відставку прийняв і підписав Указ про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України.
Верховна Рада відповідно до домовленості між Президентом та владою скасувала 9 із 11 законів, які обмежували громадянські свободи громадян і були прийняті 16 січня у «ручному режимі». Голосування відбулось пакетом і без обговорення. За відповідне рішення проголосували 361 народний депутат, фракція комуністів від голосування утрималась.
16 лютого відповідно до вимог прийнятого Верховною Радою 29 січня закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» повстанці звільнили адміністративні будівлі і продовжили їх зовнішнє блокування. На вулиці Грушевського були частково розібрані барикади — на ширину однієї автівки — і встановлено новий блок пост, який дозволяє повстанцям контролювати рух транспорту на цій частині вулиці. В свою чергу, силовики відійшли від барикад вверх по вул. Грушевського — до будівлі Кабінету Міністрів. Генеральний Прокурор України Віктор Пшонка заявив, що буде закрито 108 справ, від відповідальності протягом місяця будуть звільнені 268 осіб
18 лютого в день, коли Верховна Рада мала розглянути можливі зміни до Конституції, до будівлі Верховної Ради підійшли протестанти, більшість з яких, зважаючи на мирний характер ходи, були без традиційної зброї — кийків, каміння та коктейлів Молотова. Спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами та газом. Одночасно мітингувальники були атаковані з флангу значними силами силовиків та тітушок, в результаті чого колона демонстрантів виявилась розрізаною на кілька окремих частин, які були розсіяні. Це призвело до поновлення жорстокого силового протистояння між повстанцями та силовиками. Бойові дії велись, в тому числі, з застосуванням вогнепальної зброї. Декілька людей з обох боків загинуло. Втрата повстанцями ініціативи на деякий час призвела до того, що силовики витіснили повстанців з контрольованих позицій і зайняли частину Майдану Незалежності.
З близько 19-ї до 23-ї години по всій Україні був відключений опозиційний «5 канал», о 20:00 спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. Два бронетранспортери повстанцями були знищені.
В ніч з 18-го на 19-те лютого у Львові, Івано-Франківську, Тернополі відбулись штурми ОДА, відділів МВС, управлінь СБУ.

 

Хронологія майдану 2

19 лютого близько 4-ї години ранку активний штурм поновився — загалом безперервний штурм тривав 17 годин. На ранок положення повстанців стало критичним — периметр Майдану захищали 300–400 активних бійців. Близько 8-ї ранку прибуло перше підкріплення — «сотня» зі Львова, ще через годину — «сотня» з Тернополя. Автобуси з підкріпленням прибували на Майдан і надалі.
На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.
Цього ж дня Президентом та силовими структурами була віднайдена «законно обґрунтована» можливість використання спецпідрозділами вогнепальної зброї — по при відсутність підтримки введення надзвичайного стану Верховною Радою: СБУ розпочала підготовку до проведення «антитеростичної операції», згідно до правил якої силові структури мають право на застосування вогнепальної зброї, проникнення в будь які приміщення тощо. При цьому зона проведення операції лишалась невизначеною, тобто операція проводилась на території всієї країни.
Цього ж дня Генадій Москаль опублікував фотокопію відповіді на свій запит міністра Захарченка щодо дій спецпідрозділу «Беркут». Згідно цієї відповіді виходило, що міністр МВС фактично відмежувався від дій «Беркуту» та переклав відповідальність за їх дії на командирів підрозділів «Беркуту». Відчувши себе «кинутими», наступного ранку спецпідрозділи розпочали самовільний відхід від Майдану.
20 лютого: «Кривавий четвер» близько 9-ї ранку Майдан перейшов в наступ і, не зважаючи на шалений обстріл снайперами, швидко повернув всі втрачені 18-го числа позиції і розширив контрольовану зону. Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів-сотні повстанців. Цього дня МВС вперше офіційно визнало, що застосовувалась вогнепальна зброя.
Відомості про військову належність снайперів достоменно невідомі, але є окремі свідчення, які вказують на те, що прицільний вогонь вели бійці кримського спецпідрозділу «Омега» (в окремих джерелах — «Тінь»), серед яких був помічений полковник Сергій Асавелюк, який вважається одним з кращих снайперів і принципово не носить шолом. Через декілька днів полковник Асавелюк заперечив те, що його підрозділ «Омега» взагалі стріляв у протестуючих, обумовлюючи це тим, що загін прибув на місце вже о 11-й ранку — після того, як значна кількість повстанців вже була перестріляна. Також він бачив, як у 4 майданівців вцілили с боку готеля «Україна», що знаходиться на іншому від Майдану боці. Про те, що в розстрілі повстанців була задіяна невідома третя сторона свідчать і ймовірні записи переговорів спецпідрозділу СБУ «Альфа».
Одночасно з атакою з боку Майдану спецпідрозділи на Інститутській виявились атакованими загонами повстанців з інших напрямків, в результаті чого силовики опинились в оточенні, а окремі частини внутрішніх військ почали здаватись повстанцям.
Голова Київської міськдержадміністрації Макеєнко та ще 11 «регіоналів» вийшли з лав ПР.
Цього ж дня в містах Західної України розпочались штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури. В м. Хмельницькому по зібраних коло будинку місцевого управління СБУ громадянах із дверей та воріт було відкрито вогонь з автоматів. Один чоловік загинув, двоє тяжко поранені. Голова обласного Управління СБУ був заарештований військовою прокуратурою, він визнав свою вину під час звіту в обласній раді та на колінах просив пробачення в сімей загиблих.
Цього ж дня надвечір розпочались перемовини європейських міністрів і опозиції з Януковичем, в результаті яких Янукович погодився на дострокові вибори Президента не пізніше грудня 2014 року, а протиборчі сторони мали бути здати зброю протягом 24 годин. Інформація від лідерів опозиції про результати переговорів викликала обурення Майдану, їх виступ перервав Володимир Парасюк, один з сотників Майдану, який зазначив, що якщо назавтра до 10-ї години ранку Янукович не складе повноваження, його сотня піде на штурм зі зброєю — саме в цей час перед головною сценою Майдану проносили труни з загиблими повстанцями. Вважається, що саме цей заклик та його підтримка Майданом призвели до того, що з України почалась втеча осіб, наближених до владної верхівки.
Зважаючи на військовий успіх Майдану та деморалізацію в силових структурах та провладному таборі, надвечір у Верховній Раді зібрались 239, в основному опозиційних, депутатів, які після довгого обговорення прийняли постанову про заборону «антитерористичної операції» та виведення всіх підрозділів силових структур в місця постійної дислокації.
21 лютого верховна Рада України повернула в дію Конституцію 2004 року; підтримала законопроект, який дозволяє звільнення Юлії Тимошенко; відправила у відставку в. о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
Ввечері Володимир Парасюк вийшов на сцену Євромайдану після виступу представників парламентської опозиції (В. Кличка та інші), які оприлюднили ультиматум Віктора Януковича Майдану, та заявив, що якщо політики до 10 години 22 лютого 2014 року не виступлять з заявою, щоб Янукович йшов у відставку з посади Президента України, вони підуть на штурм зі зброєю.
22 лютого голова Верховної Ради України Володимир Рибак подав у відставку з цієї посади, новим спікером обраний Олександр Турчинов.
Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів усунула Віктора Януковича з посади Президента України. Також були звільнені низка найвищих високопосадовців.
Відбулося повернення до Конституції в редакції 2004 року шляхом прийняття постанови.
Юлію Тимошенко звільнено на підставі окремої Постанови Парламенту.

 

Турчинов: «Я вас всех уничтожу! Всех – закопаю!», - кричал Янукович, бегая по кабинету»
С Годовщиной, коллеги.

 

Роман Шрайк:

сегодня все вспоминают начало майдана. постят фотки и воспоминания. а я предлагаю вспомнить, что "начал майдана" было три.
1) 21 ноября. начало евромайдана. по призыву Mustafa Nayyem люди собираются на протест. оппозиция и так бы собирала народ, но мустафа опередил. и хорошо. это сейчас мы уже забыли как оппозиция любила майданарбайтеров. так что хорошо, что все началось искренне.
24 ноября большой митинг на европейской площади. после чего массовость падает. оппозиция готовится переложить ответственность на гражданских активистов и съехать в темы.
но 30 ноября янукович решает показать кто в доме хозяин. и оказывается что не он. ночное избиение студентов вызывает сумасшедший резонанс и евромайдан на этом заканчивается.
2) 1 декабря. начало массового протеста. таким, какой он был в 2004. вот только тогда мы имели дело со склонным к компромиссам кучмой и все закончилось, как теперь понимаем, быстро. а вот президента с криминальной ментальностью сверхмассовые митинги 1 и 8 декабря ни в чем не убедили. и началось противостояние воли.
майдан стоял, самооборона противостояла, автомайдан ездил. оппозиция что-то кричала со сцены, но с каждым разом ее слова все больше обесценивались. грозная на трибуне тройка на переговорах с януковичем превращалась в кроликов перед удавом.
бог его знает, чем бы это все закончилось, если бы 16 января янукович не решил закрутить гайки окончательно. резьба сорвалась и протест перешел в третью стадию.
3) 19 января. начало народного восстания. грушевского. беркут. вв. газ. гранаты. коктейли. первые смерти.
оппозиция все еще на сцене. против "радикалов-провокаторов". ее освистывают. иногда чудом не сгоняют пинками. протест почти не управляем. беркут, временами, тоже.
поход к раде. финальная попытка задавить майдан. сотня погибших. побег. похороны.
***

я хотел бы, чтобы мы, и избиратели и политики, из 2004-2014 извлекли пару уроков.
1) нельзя, как в 2005, отдать страну политикам и молча наблюдать как они ее просирают. если не будет борьбы с коррупцией. или будет борьба ради борьбы, а не ради победы. если не будет реальных реформ. то мы должны быть готовы выразить свое несогласие превентивно. не доводя до крайностей.
2) если до политиков не дойдет, что скотство должно быть закончено. что слишком много отдано жизней, чтобы оно прекратилось. то им стоит соглашаться на перевыборы как только так сразу. не доводя до крайностей.
я вижу, что многим не доходит. но я знаю, что есть те, кому дошло. что таких гораздо больше, чем в 2005. и что несогласных жить с скотстве гораздо больше. поэтому все получится. не сразу, но получится.

 

Голос Америки
21.11.2014

На першу річницю Євромайдану ставлення Заходу до України можна схарактеризувати словом «перед розчарування». 21 листопада світ зустрічає із двома месиджами для Києва. Перший – запитання: Де реформи? Другий – попередження. Відтепер будь-яку фінансову допомогу Україна отримає лише в обмін на реформи

Редакційна колонка Нью-Йорк Таймс сьогодні прозоро натякає: розчарування чекатиме на тих, хто розраховує, що Україна отримуватиме підтримку, не за реальні зміни спрямовані на подолання корупції, а у якості співчуття (як жертва агресії Росії).

Питання відсічі Путіну для Заходу стоїть окремо від питання про підтримку декларативних "реформаторів" в Україні, які поки нічим себе не зарекомендували.

«Захід не відпустить Путіна з гачка» – пише видання, – «Але важливо визнати, що Київ, а саме Порошенко та Яценюк мають забов'язання, які повинні виконати».

«Немає сумнівів, наскільки не легко приймати рішення про болісні реформи у час, коли країна вже поставлена на коліна. Саме тому західні лідери забов'язані дати Києву зрозуміти, що відчутну допомогу там отримають лише після того, як реально візмуться за виконання програми економічних та політичних реформ. Зрештою, саме за це бились українці, які у грудні 2013-го вийшли на вулиці», – резюмує Нью-Йорк Таймс.

Між тим відомий економіст Андерс Аслунд не бачить жодних ознак того, що самоназвані реформатори у Києві мають намір втілювати гасла, під якими прийшли до влади та перемогли на парламентських виборах.

У листі «Голосу Америки» експерт б'є на сполох: «Судячи з опублікованого проекту коаліційної угоди, майбутній уряд не планує нічого з переліку (реформ, які на думку Аслунда необхідні Україні у першчу чергу – прим. авт). Це було би катастрофою».

Унифікація цін на енергоносії у відповідності до світового рівня; скорочення державних витарт на 10% ВВП та легалізація приватних продажів сільськогосподарських земель – без цього, переконаний Аслунд, Україна не виживе...
http://www.radiosvoboda.org/content/article/26703296.html