Євромайдан (2)

Найбільший парадокс вчорашньої бійки під Святошинським судом - на Марші УПА в 2008 році беркутня била "васильківських терористів" (хлопців з "Патріоту України"), а Луценко на той час був міністром МВС. А вчора беркутня била Луценка, який вийшов вимагати свободу "васильківським терористам". Яке непередбачуване життя.

---------- Додано в 11:43 ---------- Попередній допис був написаний в 11:24 ----------

"Громадська Рада Майдану" - це щось на кшталт російської "Координаційної Ради Опозиції", яка відзначилася лише тим, що втопила в болоті російські протести 2012 року, а потім сама тихо вмерла.

Коли я розказав своєму другові, калінінградському опозиційному активісту Дмитрові Трунову, що у нас на Майдані також створено якусь Раду, він мені відповів дослівно так:

"...Единственное, чего не стоит делать украинской оппозиции - это создавать координационный совет. Все эти советы с лидерами общественного мнения, националистами, демократами, леваками, социалистами, и прочими активными участниками Майдана ни к чему хорошему не приведут. У нас был замечен всплеск оппозиционной активности по всей стране, протест постепенно проникал в регионы - и тут создали избу-говорильню. Выборы в КС, пожалуй, это единственное, что было интересного во всей этой истории. Я сам организовывал выборы в "Совет" в Калининграде и очень надеялся, что от всего этого будет толк. Толку не получилось. Споры идеологических врагов, вечное обсуждение регламента и прочая болтовня не привела ни к чему, а в итоге закончилось полным фиаско.

Меньше месяца назад я был на майдане и видел там тысячи людей, желающих изменений в своей стране. Дак вот, если верхушка оппозиции хочет помочь этим людям и самим себе, то они никогда не пойдут по российскому пути. Понятное дело, что все привыкли учиться на своих ошибках, но не стоит учиться на них в моменты, когда ошибка может стоить победы..."

Мій особистий досвід участі у різноманітних громадських збіговиськах говорить однозначно - "До. Бісової. Матері". Якщо я чую, що кілька щирих людей збираються зібратися, щоб вирішити, що робити, і запрошують туди мене, я обходжу ці збори десятою дорогою. Парадоксально, але варто зустрітися п'яти щирим (і поодинці вповні адекватним) людям за одним столом, і надати своїм зборам якогось офіційного статусу, щирі люди, наче їм пороблено, починають нести безкінечну патріотичну пургу, з'ясовувати якісь принципові абстрактні питання, і завершують свою зустріч прийняттям якоїсь химерної резолюції, яка ні на що не впливає, зате коштувала присутнім купу нервів та часу (а також обов'язковим наміром створити сайт).

За роки обертання у "громадському секторі" я вивів єдину працюючу формулу суспільної роботи: Той, хто хоче і може щось робити - робить це. Якщо його справа вартісна, він швидко знаходить однодумців і помічників. Все. Ніяких засідань, ніяких узгоджень, ніяких відкритих і закритих зборів, ніяких широких чи вузьких представницьких колегій, ніяких асамблей, ніяких громадських рад.

Вчора Громадська Рада Майдану (...до речі, з кого вона складається? хто цих людей призначив? щось не пригадую виборів) почала висувати ультиматуми опозиції (не Януковичу).

Будь-ласка, заткніть цих людей.


Дмитро Різниченко

 

Тепер Майдан зливають німці...

http://ipress.ua/mainmedia/nimechchyna_zdaie_ukrainu_rosii_37816.html

Москва і Берлін, як і понад 70 років тому, малюють карту Європи

 

Говорить, принаймі, прямо.

 

Правильно.

 

Лоскочуть кийками?