Єврейське щастя.

Відповідь: Єврейське щастя.

Игорь Бунич. Золото партии
Зараз не можу вже знайти, але десь тут на форумі, хтось зауважував що правозахисник, академік Сахаров саме єврей? Гадаю що будь яка нація могла б пишатися такими особистостями.

Питання: Такі да, єврей, і хто тоді Буніч після цього?

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Смішно слухати про страданія Сахагава, якого дуже жорстоко покарали виславши жити аж в .......Ніжній Новгород - жахливе переслідування!!!
Я коли таке чую, то завжди приходжу до думки, що всі проблеми росіян в їх благодушії: можна ж було нормально розїхати академіка машиною, чи навіть відправити в концтабір в Якутію, чи дати на лікування радянським ескулапам зі смертельним кінцем, так ні - заслали в Ніжній Новгород! Сміх і гріх! В КГБ служили патологічні інтелігенти!!!

Пишатися? Ну, якщо брати чисто професійні успіхи, то напевно так, не можу оцінити наскільки вагомий його внесок в розвиток науки в СРСР, але щось же він там зробив раз став академіком....

Ну, а в моральному плані гордитися нічим: шановний академік клєпав ядерну зброю для режиму Сталіна, зброю склєпав, всі можливі нагороди отримав, а коли режим став цілком гуманним, а мізки академіка старечими, то тут він і вирішив наплювати в колодязь з якого води вже не пити: почав боротися за права людини - камєдія!!! Де ж ти був красунчику в 50-х роках? Чи може тоді з правами людини все було гаразд? Чи може ще просто не отримав квартири? Чи просто боявся?
Гордитися нічим - гімнюк цей академік!!!

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Багато висловили, але на питання не відповіли. Чи в написанні "Сахагава"треба розуміти?
Буніч пише як раз про тортури у психушці, якщо Вам того видається замало?...

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Хто сказав?

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Чому Сахаров «насолив» комунізму?
Невідомі сторінки з життя «батька радянської водневої бомби» і першого в СРСР лауреата Нобелівської премії миру
А батьком водневої бомби Сахаров став «ненароком». Він двічі відмовлявся від запрошень у ядерний проект — не хотів розлучатися з чистою наукою і зі своїм улюбленим учителем Ігорем Таммом, який, до речі, також народився в Україні. І лише коли в проект узяли самого вчителя, Андрію Дмитровичу вже діватися було нікуди. Група Тамма мала бути «на підхваті» в уже задіяному термоядерному проекті. Але Сахаров якимось чуттям зрозумів, що там нічого не вийде. І запропонував абсолютно інший шлях, який і привів до першої радянської термоядерної бомби, випробуваної через п'ять місяців після смерті Сталіна.
нова світова війна тривала б не роки, а всього годину. І за годину політики просто нічого б не встигли зробити. Тому настільки важливо, у чиїх руках перебуває ця високонаукова зброя і як голови приймають довоєнні рішення. Зрозумівши, що рукам і головам радянських керівників він не довіряє, Сахаров і перетворився з фізика в політика. А як він це зрозумів — окрема історія. Таємна історія. І, можливо, головна історія у біографії Сахарова.
— У чому ж полягає ця таємниця?
Читати далі

Додано через 15 хвилин

У 1969 році від раку помирає дружина Сахарова Клавдія Віхірєва (перша дружина). Він тяжко переживає втрату і жертвує всі свої заощадження на лікування онкозахворювань.

Додано через 2 години 28 хвилин
Довідка до теми.
Уже 1902 року Премію миру отримали двоє швейцарських євреїв, засновників так званого Постійного міжнародного бюро миру в Берні, Елі Дюкоммен і Карл Альберт Гобат. Шерег євреїв-лауреатів вражає: Берта Софія Феліція фон Зуттнер (1905), Фредрік Баєр (1908), Елайу Рот (1912), Карл фон Оссецькі (1935), Альберт Швайцер (1952), Генрі Кіссінджер (1973), Андрій Сахаров (1975), Менахем Бегін (1978), Елай Візель (1986), Шимон Перес (1994), Йозеф Ротблат (1995) та ін.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Слепящая тьма Нюрнберга
Прежде всего Нюрнберг оказался торжеством победителей над побежденными. Именно это и не позволило ему в полной мере стать торжеством справедливости.
Кстати, Нюрнберг отмечен попытками приписать подсудимым и другие вымышленные грехи (будто у нацистов было недостаточно реальных злодеяний!). В ходе процесса советская сторона предъявила куски мыла, будто бы изготовленные гитлеровцами из людских тел. Упоминание о коммерческом производстве такого мыла вошло в заключительный вердикт Нюрнбергского трибунала. Долгое время переработка трупов на мыло шокировала мировую общественность едва ли не больше, чем сам факт массового истребления людей. Однако в 1990 г. сотрудники крупнейшего израильского центра по изучению Холокоста «Яд Вашем» пришли к выводу, что рассказы о мыле, сваренном из человеческих тел, не соответствуют действительности. Генетический анализ образцов мыла принес отрицательные результаты; выяснилось также, что аббревиатура «RIF» на мыльных брусках означала не «Чистый еврейский жир», а «Имперский отдел по снабжению промышленным жиром» (Reichsamt fur Industrielle Fettversorgung).
Характерно, что историю с мыловарением тут же подняли на щит неонацисты, отрицающие Холокост. Логика столь же проста, сколь и порочна: газовые камеры и шесть миллионов погибших — тем более выдумки. Эта братия активно эксплуатирует и другие огрехи Нюрнберга. Сознательная ложь, даже во имя святого дела, ни к чему хорошему привести не может.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Та клєпати зброю - то нормальне заняття, і квартири з орденами також отримувати треба, але ж не треба після цього розказувати який нехороший радянський режим...Має ж бути якась позиція в людини, а в акадєміка повна безхребетність і конюнктурщина: робим зброю, отримуємо матеріальні блага від режиму; заробили все що можна, постаріли, зброї не робимо - давай тепер плювати на радянський режим, авось ще щось і на Заході заробимо. І заробляв.

Не знаю чи були ці тортури, але якщо і були, то якими були їх наслідки? Вам не здається, що тортури були чисто символічними? Рівно такими щоб над акадєміком засяяв німб мученика?

А немає ніякої таємниці, все гарно написано в статті на яку ви дали посилання: Трансформацiя Андрія Сахарова у борця за права людини для багатьох була абсолютно незрозумілою, навіть абсурдною. Наділений вищими привілеями, тричі Герой Соціалістичної Праці, раптом у «реальному соціалізмі» виявляє реальні дефекти і 1968 року видає «самвидавівським» друком свою працю «Роздуми про прогрес, мирне співіснування і інтелектуальну свободу». Радянські газети з мільйонними тиражами вирішили «пояснити» народу цей абсурд і написали, що таким чином Сахаров «вирішив компенсувати прогресуючу наукову імпотентність».
Абсолютно нормальне явище компенсації одного іншим. В фізиці Нобеля не отримав - то отримав в боротьбі "за мир".

Хто б сумнівався! Боротися за мир це вам не уранову руду переробляти в лабораторних умовах, саме тому подружжя Кюрі отримали свої Нобелі за дослідження радіоактивних елементів, а Сахаров і компанія за боротьбу "за мир", а простіше кажучи нізащо.

Золоті слова!

 

Відповідь: Єврейське щастя.

І не думав, не гадав що Ваши думки й досі співпадають з радянськими газетами.:D
Обговорювати з таким "експертом" як Ви, доцільність отримання Нобелівських премій, зважаючи на Вашу упередженість до жидів - невдячна справа.

Не знаєте, і добре не знати Вам того.
Не в змозі совєти були закатувати Сахарова - батька водородної бомби на смерть, не було на те вказівки. Кішка -тонка, виявилася. Це вже тепер Політковську замордували, і всі задоволені у Росії, "всє согласни".

Додано через 5 хвилин

Ось вона і була - позиція, і активна громадська.
Ну не подобався режим, і квартира та у Арзамасі 16 теж не велике щастя. Не хлібом єдиним...

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Даниле!
А Ви все ще сподіваєтеся, що обговорення "Єврейського питання" принесе щось, крім звичного смороду?
-Ой...

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Вважаєте, що в радянських газетах писали 100% брехні?

Справа не і моїй упередженості до когось, справа в тому, що сама по собі Нобелівська премія "за мир" це дурниця за змістом і лавочка для роздачі грошей "своїм", а якщо "свої" чомусь належать до одної національності, то виникає логічне запитання, чи не є це звичайне земляцтво?

Радий, що ви погодилися з моєю думкою про те, що катування мали обмежений характер. Катували його рівно настільки щоб створити для гоїв ще одного великомученика з претензіями на мессіанство.
Тут пригадується анекдот:
- Трудно ли стать богом?
- Вы знаете, чертовски тяжело! Но одному еврейскому мальчику это удалось!

Прекрасно, але чому ж режим перестав подобатися тоді коли всі проблеми з хлібом були вирішені? Чому ж благородний гнів акадєміка не кипів в часи правління Сталіна?

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Не поспішайте поливати те, чого не знаєте, не розумієте...
Пропоную, для початку дізнатися, зрозуміти.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

А мені Сахаров не подобається. Людиною, мабуть, був непоганою. Але не більше. На "честь, ум и совесть" не тягне. ІМХО.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Даруйте за каламбур, а сіль (звичайна) Вам подобається?
Думаю, що ні. Але без неї жити трудно.
ТАК само і А.Д.Сахаров, при своїх дивацтвах і протиріччях виконав значну роль у історії\політиці. Принаймні за це, варто поважати. За "Меморіал" - варто поважати (не плутати з всеукраїнським).

Додано через 1 хвилину
Доречі, Каспаров мені не подобається. Але, крім нього, немає особистості, яка б очолила спротив у Росії.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Ну, розкажіть, що саме я не знаю і поливаю.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Даруйте, от на це я не маю часу. Адресу Гуглі маєте? Якщо хочете - знайдете достатньо поважних слів і життєпис. (на комсомолійську "правду" - не раджу)

 

Відповідь: Єврейське щастя.

А я ж його як особистість і не принижую! Але не подобається він мені! Як Новодворська, наприклад, Хмара, Лук"яненко...

 

Відповідь: Єврейське щастя.

+3.
Вони мені теж "не подобаються". Але...
тексти у Новодворської - цілком правильно формулюються.
про Хмару, крім анекдотів, ніц не скажу (не жив тоді в Україні)
Лук'яненко - хоча б за відсидку у "Перм-36" заслуговує поваги (даремно туди не попадали).

ЗІ: Вам "апостроф" для хр-вінди прислати?

 

Відповідь: Єврейське щастя.

А можна? Не знайду на клаві. Або чогось не вмію.

 

Відповідь: Єврейське щастя.

Якщо є питання, чому ж Вам не пошукати відповіді?
Наприклад я знаю таке: винахідник динаміту Альфред Нобель у своєму заповіті він наказав заснувати преміальний фонд свого імені й щороку винагороджувати видатних осіб у галузях хімії, літератури, медицини й фізики, а також так звану Премію миру (майже $1,3 млн?). Не можна не погодитись, євреїв серед лауреатів дійсно багато, але останнім часом побільшало арабських лауреатів (Анвар аль-Садат — 1978 р., Яссер Арафат — 1994 р., Ширін Ебаді — 2003 р., Мохаммед Ель-Барадеї 2005 р). Тільки уявіть, що має зробити араб, аби його винагородили єв-реї?!
А що Ви маєте проти того що євреї активно борються за мир?