Языковая проблема, Украина, Россия, весь мир.

Нет. Амадео Модильяни. Без всяких миллеров.
Художник.

 

Ну так я про другого Модильяни лекцию буду читать в пятницу.

 

Ну это смотря где, и на каком языке...

 

На русском, естественно.
Я ведь у себя дома.
На английском - с нового семестра.

 

Это никто и не оспаривает. Но поверь - гениев мы упустим, талант развивается только на языке мышления - это тебе любой выпускник педучилища подтвердит. И даже если одного - двоих - жаль... И потом - ну нелогично абсолютно. Насиловать детский мозг - почему просто не изучать активно украинский?

 

Талант развивается в любых условиях, если это действительно ТАЛАНТ. В СССР люди разных национальностей вынуждены были реализовываться на русском языке. И этот язык не был для них родным, не русскую речь они впитали с языком матери. Многие из них начинали говорить по-русски только в вузах...

Даже если вас не переубедить - это утверждение не соответсвует действительности. Дейстаительностью доказано

 

Вы уж как-то определитесь, либо Вы полиглот, либо его антипод, и живя много лет (насколько я понимаю) в Украине, не способны без переводчика узнать, что написано на вкладыше упаковки с лекарством.


А поподробнее можно, про жуткую историю, когда к Вам кто-то пришел домой, и то ли направив ствол, то ли приставив к горлу нож (а как же иначе такую свободолюбивую личность что-то пытаться заставлять делать), стал требовать смотреть кино\телевидиние на украинском.

 

Ну если в обмен на жуткую историю угнетения украинского при СССР Думаете стоит ждать когда придут?

 

А.... так ты просто из противности не хочешь украинский учить...
( хотя я думаю ты его понимаешь, но признаваться не хочешь)...
И под эту свою вредность целую теорию подвёл....)
А тут все повелись.....
Доказывают....
А ну-ка давай нам по-гречески и по-чешски...:dash:

 

Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева
Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г.

Давно уже идут споры в нашей печати о возможности существования самостоятельной малороссийской литературы. Поводом к этим спорам служили произведения некоторых писателей, отличавшихся более или менее замечательным талантом или своею оригинальностью. В последнее время вопрос о малороссийской литературе получил иной характер вследствие обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отношения к интересам собственно литературным. Прежние произведения на малороссийском языке имели в виду лишь образованные классы Южной России, ныне же приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии.

В С.-Петербурге даже собираются пожертвования для издания дешевых книг на южнорусском наречии. Многие из этих книг поступили уже на рассмотрение в С.-Петербургский цензурный комитет. Немалое число таких же книг представляется и в Киевский цензурный комитет. Сей последний в особенности затрудняется пропуском упомянутых издании, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского языка нигде не допущено; самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для малороссов, как и для великороссиян, и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми малороссами, и в особенности поляками, так называемый украинский язык. Лиц того кружка, который усиливается доказывать противное, большинство самих малороссов упрекает в сепаратистских замыслах, враждебных к России и гибельных для Малороссии.
http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/miller-pr1.htm

 

О! Дискуссия оживилась!
С аннотациями опасно ошибиться.

Да как не включу телек - всё на непонятном.
Справедливости ради - нашёл канал "Украина" - в 19:00 дают новости на русском.

 

пупса, почему Ваш сын не учил украинский - его проще спросить.
Украинский я понимаю на поверхностном уровне. Т.е. в разговор не вступлю из опасения, что могу не так понять. Тут всё по-честному - я об этом не раз писал.

"А ну-ка давай" нам спляшите! :girl_dance:

 

Мдя, история СССР более обширна чем я думал :rolleyes:

 

скорее, угнетение более обширнее

 

О да, и чем дальше - тем больше! Шо при следуюшем гаранте у нас будет аж представить страшно!

 

Русифікація здійснюється за допомогою різноманітної системи заходів, головним чином таких, як навчання в російських за мовою викладання школах, мішані подружжя, перебування в російськомовному середовищі (армії, в російськомовних установах, підприємствах, на будівництвах тощо), ідейна, політична, й культурна індоктринація, переміщування населення, відривання людей від їх національної групи чи середовища і від їх національної мови й культури, позбавлення їх етнічної та національної свідомості, накидання російської мови як мови зв'язку й порозуміння — та, як так званої, другої мови неросійських народів.

Швидка політична експансія Московської (пізніше Російської) Імперії була і є пов'язана з русифікацією автохтонів Східної Європи і північної та середньої Азії. У цьому процесі зникають малі народи і племена, а чималий їх відсоток (зокрема розпорошених) користується російською мовою (за радянським переписом 1970 5,4 % неросіян вважало російську мову за свою рідну, а 17,3 % вільно нею володіло. В кількісному вираженні згідно перепису 1926 р. кількість неросіян, що вважало російську мову рідною, було зафіксовано 6,4 млн, в 1959 р. — 10,2 млн, в 1979 р. — 13 млн, в 1989 р. — 18,7 млн.).

До речі це дозволяло офіційним часописам ще з 1959 року почати мову про те, що радянська федерація виконала свою історичну місію і невдовзі її може заступити унітарна держава. Проте все це викликало досить нервову реакцію представників неросійських народів.

Згідно зі згаданим переписом 1970 p., кількість населення у неросійських народів збільшується швидше, ніж у росіян, при цьому найвищі темпи приросту населення спостерігаються у найменш русифікованих мусульманських народів. Колишні сподівання на перемішування населення також виявилися перебільшеними. Шукаючи розв'язання цих проблем, деякі радянські суспільствознавці пропонують розпочинати мовну асиміляцію неросіян з наймолодшого віку, або, як пропонує один з авторів, з «доконкурентоспроможної» фази формування особистості.

Російська Імперія притягала у свої столиці і адміністративні, промислові чи культурні центри і русифікувала найздібніші елементи інших національностей. Це торкається також численних учених і фахівців, що прибували на роботу з Західної Європи. Захоплені політичною могутністю Росії та вбачаючи в ній порятунок від загрози з боку Туреччини і Німеччини (Австрії), русифікувалися окремі одиниці Балканських народів, та навіть Польщі, Галичини

http://uk.wikipedia.org/wiki/Русифікація

 

Тут можно вспомнить, сколько при СССР было украинских школ в Киеве. Ни одной, чтобы полностью украинской, только в отдельных школах, отдельные классы. А в каком Харькове, так и классов не было.

Можно вспомнить фрагмент из мемуаров помощника Щербицкого (белоруса по национальности), где описывается эпизод, когда перед новым годом Дед Мороз и Снегурочка поздравляли на Крещатике прохожих по-украински, и кто-то донос в Москву написал, а потом из Москвы комиссия приехала разбираться, что это за проявления украинского национализма. Примеров надыбать можно массу.

Хотя прямого запрета не было, вся политика была направлена на то, чтобы украинский использовался как можно в меньших областях жизни. Т.е. сделать его попросту ненужным, и таким образом, исподволь, добиться полной русификации Украины.

Предвидя заявления о том, что сегодня Украина делает тоже самое, скажу следущее: Украина родина украинского языка, и если его не будет в Украине, его не будет нигде. И каждая страна, если она думает о своем будущем, проводит ту или иную протекционисткую политику в отношении своего языка. Если русский в Украине и потесниться, то в России то он точно останется. И за пределами РФ его будут изучать не из-за того, насколько он в Украине распрастранен, а насколько РФ притягательна как страна: для бизнеса, в культурном плане, научном и т.д.

P.S. А языковая политика России, куда жестче украинской, просто все привыкли к тому, что оно так, и не замечают.

 

:rose: И я об этом же самом говорил в начале этой же самой темы. И даже обосновывал тем, что понятийный аппарат, формируясь на разных языках, становится богаче, а не беднее. Ибо ребёнок уже в начальной школе учится мыслить понятиями. А великие открытия как раз и возникают на стыке как наук, так и понятий. Не верит нам почему-то человек, находящийся на самом передовом рубеже ... Может и действительно в начальной школе что-то запущено, но это ведь совсем не проблема языка.

 

Кількість виданих в УРСР книжок і брошур українською мовою зменшилася з 4 041 у 1961 до 2 981 в 1973, російською — з 4416 до 4403. Серійних видань в УРСР було у 1973 р. 131 українською і 269 російською мовою, газет — 802 українською і 427 російською. Тому що в УРСР масово кольпортується і навіть передруковується російська преса, видавана у Москві, газети й журнали російською мовою поширені значно більше, ніж українською.

Русифікація УРСР і дискримінація її супроти РРФСР наявна також в інших ділянках культури. Кількість україномовних книжок у масових бібліотеках УРСР (згідно з частковими даними) становила всього 10 — 20 % (в усіх переважали російськомовні книжки), кількість музеїв зменшилася з 174 у 1940 до 147 у 1972 (в РРФСР збільшилася з 592 до 610), театрів з 140 до 72. Така ж ситуація в радіомовленнях і телевізійних програмах: більшість населення України користується радіо і телевізійними програмами, передаваними в УРСР російською мовою, або з російських, передаваних з РРФСР. Пам'ятки української історії й культури нищаться або відсуваються на задній план, натомість плекаються й популяризуються російські. Русифікація української мови здійснюється шляхом зближення літературної мови й наукової та технічної термінології й лексики з російською.

Панівна в політиці Радянського Союзу була настанова, що тільки за допомогою російської мови радянські громадяни можуть користатися з скарбів не лише російської, але й всесвітньої культури, літератури, науки й техніки, є дискваліфікаційною для всіх неросійських мов в СРСР, за якими залишаються тільки щонайбільше їхні література і мистецтво.

Русифікація в УРСР, зумовлена колоніальною політикою Росії й СРСР щодо України, виявилася також і в збільшенні кількости росіян в Україні, зокрема з 1945. Одночасно збільшується й масса русифікації українців і національних меншин. У 1926 російську мову за свою рідну визнало в УРСР 4,5 % усіх українців (5,2 % всіх неросіян), у 1959 — 6,5 % (7,7 , 1970 — 8,5 % (11,1 . Разом з тим збільшується кількість росіян за мовою: з 4,5 млн (11,9 % всього населення УРСР) у 1926 до 10,2 млн (24,4 у 1959 і 13,3 млн (31,6 у 1970.