Язичницьке християнство

Теоретично якщо магнітне поле змінює воду лише на один день (це Ви хотіли сказати напевно, бо за поданим лінком твердиться що поле змінюється в ніч з 18 на 19 січня, а далі - як звичайно), то обидва види води матимуть однакову "свіжість" через рік. Якщо ж вода структурується під впливом магнітного поля дня водохреща на довший час, то свіжість води буде різною.
Втім.. напевне і "проста" вода в чистому скляному посуді в темному місці може довго зберігатися і не цвісти. Але ніколи не зіткувалася, то перевірю.

 

Очевидно, що так воно і є. Це може бути і не обов'язково магнітний чинник (як одна з гіпотез), але язичництво доводить ще дохристиянський аспект цього явища. Я хотіла лиш повторити, що "віра у чудодійне таїнство води жодним боком не торкається ні біблійного обряду хрищення, ні апостольської релігійної практики".

 

Ибо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого: 29 воздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите. Соблюдая сие, хорошо сделаете. Будьте здравы»
гл.15
Отже, язичникам фактично було дозволено зберегти всі свої особливості традицій окрім перелічених заборон.

Проте все одно не зрозуміло, які ж обряди виконували самі апостоли. Взагалі-то я сподівалася, що Ви вже це знаєте і розповісте і мені і всім кому цікаво.
Але якщо Вам цікавіше щоб я це зробила.. гаразд, не буду питати на форумі, читатиму собі сама і відповідатиму собі ж.

 

Цікавий висновок,, але слід врахувати що язичник який ставав християнином так само як і прозеліт мав покинути звичаї що мали релігійне значення.

 

Частково так. Язичників було важко обернути на християнство. Крім цього за першими християнами інколи спостерігався старозавітній шлейф численних заборон, що ускладнювало християнізацію. Тому апостоли язичникам заборони звузили до необхідного: стерегтися від ідольського занечищення, задушенини, крові і розпусти. Апостоли керувалися Ісусовим поясненням: "До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового,— бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків», що і видно з новозавітніх книг опису апостольської релігійної практики після смерті Ісуса.

 

Звичай має релігійне значення лише тоді, коли є віра.
Якщо українська дівчина не вірить ні в яке язичеське божество, але сплітає вінок з кульбабок у травні і наспівує веснянку "ой веснонько-весно, що ти нам прнесла"(веснянка) або "ой да тихо-тихо Дунай воду несе, а ще тихше-тихше дівка косу чеше" (купальська пісня) - вона повинна відмовитися від цього по тій причині, що колись таким чином вшановували якусь там невідому їй богиню/богів чи святкували якесь давнє свято?

 

на мій поглдя повинна, оскільки таким чином віона віддає шану не Богові.
Згідно 2 Кор 6-14-18 християни мали уникати усього що мало стосунок дл язичеських релігій. тому сьогодні на перший погляд безнивинні речі насправді є ідолопоклонством і дуже прикро що люди які називають себе християнами цього непомічають

---------- Додано в 18:07 ---------- Попередній допис був написаний в 18:04 ----------

людина не вправі визначати яким чином славити Бога- це його прерогатива

---------- Додано в 18:13 ---------- Попередній допис був написаний в 18:07 ----------

єдиним обрядами перших християн було хрещення та спомин смерті Христа.

 

Тобто, якщо язичник прийде у католицький храм і вистоїть месу (побившись об заклад з другом), віруючи при цьому у свої язичницькі божества, невже це славлення буде прийняте як щире?
А якщо дівчина, співаючи веснянку, відчуває вдячнясть Богу навесні за те що він сотворив цей наш земний світ таким прекрасним, наповнивши його квітами і пахощами, то ця невже щира вдячність Богові не буде прийнята?
На фарисейство трохи схоже, як на мене, та боротьба з "не тими формами зовнішніх виявів радості, любові і вдячності до Творця.

Втім, згодна: не нам судити, отже.. не нам і засуджувати "людей які називають себе християнами".

 

а звідки ви взяли що Богові подобаються меси?

 

А звідки Ви взяли, що Богові не подобаються українські народні веснянки як вияв радості співаючої душі?
Адже світла чиста радість і ликування - то є великий крок душі наверх. А серйозність, печаль і униніє - навпаки, гріх.

 

Ббілія має достатньо згадок про людей які самомтіно вирішували як поклогнятись богові - сторення золотого теляти, поклоніння мідяному змію, використання фалічних зображень у поклонінні Єгові - Вони поклонялись Богові ал не в прийнятний для нього спосіб думаю доля цих людей вам відома.

 

Дівчина, яка будучи на прогулянці, вирішила сплести вінок і заспівати народну веснянку, не поклоняється нікому: ні зображенню, ні чомусь іншому. Вона просто тішиться весняному дню і гарній погоді.
Тоді випити філіжанку кави і відчувати вдячність Богу за те що маєш цей хліб насущний потрактується як поклоніння Богу в образі чашки з використанням дурманячого напою.
Чому кожна дія людини в буденному житті Вам уявляється як спосіб поклоніння? Плетення вінка, ліплення вареників (а може то не дай Бог чиясь ритуальна страва?? ), співання нерелігійних пісень, спілкування в інтернеті.. Роблячи всі ці справи, ми можемо відчувати любов до всього і всіх, вдячність Богові, але це не означає що ми виконуємо якісь ритуали.
Навіть якщо ритуал чищення зубів робиться нами щодня, не можна сказати що ми поклоняємося зубній щітці, поки ми не почнемо свідомо вірити у культ зубної щітки.

 

А чому це у вас, шановний, слово "богові" спочатку з малої букви, а потім з великої? Га?

 

Мені важко втрутитись у ваш діалог з Сергієм, оскільки у дописах обох вбачаю певну логіку. Це очевидно з того, що дуже важко провести межу між народно-звичаєвим і богоязичницьким харатером обрядовості.

Вгагалі - то нмд ви якісь дивні речі пишите. Все залежить від того, з якого приводу радість чи сум. Хоча ....таке побажання можете висловити учасникам церковного дійства під час радісних церковних свят (Воскресіння чи Різдва), коли літургійний спів сумно-серйозних його учасників нагадує похорон.

 

Сергію, ви пишите НЕПРАВДУ.
Поклоніння теляту, зміям - то НЕ спосіб поклоніння правдивому Богу, а ідолопоклонство!

 

орфографічна помилка проршу вибачення.

Поклоняючись теляті людии вважали що віддають славу Богові який вивів їх з Єгипту.

 

Є "християни", які вірячи в правдивого Бога, бояться язичницьких богів навіть на рівні пісень, веснянок, коляд.... їм страшно. Тому вони живуть у страсі і по суті, вони не є вільні люди. Життя в постійному страсі... не приносить їм задоволення, а значить святкування, радості і спокою.

---------- Додано в 19:38 ---------- Попередній допис був написаний в 19:36 ----------

Хто сказав?

 

Мойсей

Не вільні люди якшо їх спраді спонукує страх , якщо їх спонкує любов і бажання догоджати Богові - вони почувають себе вільними

 

Чомусь Іван христив Ісуса і не боявся, що хрищення водою - то язичницький обряд.

 

Моісей, а також Божий пророк Неемія:
"Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи" Неемії 9:18.

А яке відношнення має його хрищення до віри у магічне таїнство води? Хіба Іван таке вчив? Він христив "на покаяння".