Язичницьке християнство

принципи які стояли за законом завлишились в силі.

Ви ж посилаєтесь на пізній апокриф.
В євреїв був іідсутній культ померлих, як такий. І мови не було про використання останків у поклонінні. Не робили цього і перші христиняни. А ні місце страти Ісуса, а ні місце поховання не ставлали обєктом поклонніня перших християн. Лише пізніше під явним впливов язичества мощі увійшли в практику церкив і стали невідємним атрибутом.

 

Язичники ніколи не поклонялися мощам. У пантеоні язичницьких богів їм місця не було.
Давні українці, приміром, завжди вшановували свій Рід (на Різдво у Свят Вечір, навесні тощо), мали обереги (малювали їх, вишивали, ткали, дотримувалися у слові, у ритуальних діях в саду, гаю, біля хати тощо) - але ніколи оберегами чи чудотворним об'єктом поклоніння мощі не були.
Ця традиція має явно інше коріння, не слов'янсько-язичницьке. ІМХО.

Це неможливо, бо вони часто занадто суперечливі.
А як Ви особисто розумієте ті принципи, які стояли за законом і лишилися в силі в сучасності?..

 

культу померлих нема і у християнстві. Проте Євреї, на відміну від сучасних СЄ, з більшою повагою ставилися до місць поховання (згадаймо єврейські кладовища).

 

Я часто задумувався звідки ті "традиції"? Сергій трохи не правий. Євреї не поклонялись мощам, але похорони були набагато складніші ніж ми думаємо.
Тіло готувалось спеціальним чином а потім коли лишалися одні кістки, останні були акуратно складені в камінні посудини і лишалися закритими.
І в Біблії завжди був вираз - помер і приклався до свого народу.
Ці слова є трохи таємничими.

 

Ці традиції ідуть з магії Вуду...

 

А нестиковка у часі і просторі - то нічого?

Считается, что культ Вуду начал появился между 1750 и 1785 годах на острове – Гаити. Колонизаторы по-настоящему боялись магии Вуду, но, несмотря на это, первое упоминание о Вуду уже можно было встретить в книге неизвестного автора, появившейся на свет примерно в 1750 году.
В переводе слово Вуду может звучать как «негритянский волшебник». Африканцы часто варьируют терминологией, и произносят название магической системы Вуду как: Valdo, Waldenses, Vaudois, Vo, Vodu.
Племена Анголы, Ливии, Эфиопии, Малаки и других послужили основой в сложении и расширении пантеонов Лоа в Вуду.
http://www.magic4love.ru/page-2.144.html

 

Скоріше ці традиції з Вуду мають спільне коріння.

 

Я приведу приклад. Тут опис обряду проскомідії.
А тут "кукла Вуду". Вам залишається тільки співставити два обряди...

 

На проскомидии вместе с воспоминанием о Рождестве Иисуса Христа воспоминаются Его страдания и смерть. Вследствие этого слова и действия проскомидии имеют двоякое значение.

Приготовление Святого Хлеба и изъятие Агнца знаменуют рождение Иисуса Христа. Жертвенник изображает вертеп, дискос — ясли, в которых был положен младенец Христос, звездица — звезду, которая привела волхвов в Вифлеем, покровцы — пелены, которыми был укрыт Спаситель. Потир, кадильница и фимиам напоминают о дарах, принесённых волхвами. Молитвы и славословия священника изображают поклонение и славословие вифлеемских пастухов и волхвов. С точки зрения воспоминаний страданий Христовых дискос символизирует гроб, покровы — погребальные пелены, а крестообразное разрезание Агнца и протыкание (прободение) его копием означают распятие Иисуса Христа и излияние Его крови.

Соединение всех частиц вокруг Агнца на дискосе символизирует Церковь, глава которой Иисус Христос.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Проскомидия

Ку́кла Ву́ду (Вольт) — кукла, используемая в колдовстве Вуду (и в некоторых других верованиях), которая в результате специального обряда является посредником, то есть имеет связь с определённым человеком. После установления связи, благодаря закону подобия, у владельца куклы появляется возможность воздействовать через неё на человека, которого она символизирует (обычно нанося вред, разрушая энергетическое поле человека или основные его функции, то есть деструктивно).
http://ru.wikipedia.org/wiki/Кукла_Вуду

Питання в тому, яка мета символічного обряду. Тут вона різна, бо люди діяти на Церкву не можуть.. чи можуть? тоді який сенс було церкві робити такий обряд (не у своїх інтересах)?

 

Не думаю. Співставте час. Де і коли вуду зародилося. І коли ті дивні традиції з мощами.
Хоча я згідний, що в православї є дуже багато язичеських вкраплень.

 

Не забувайте за фарисейство... Коли говорять одно, а роблять протилежне... В одному обряді одне роз'яснення, а в другому цілком протилежне...
Ісус Христос боровся з фарисеями, але вони принесли його в жертву юдейському богу Єгові.
І тепер кожної неділі Ісуса приносять в жертву, символічно вбиваючи його. А нам говорять , шо Ісус добровільно пожертвував собою за наші гріхи!!!

 

гм.. хочете сказати, що як у вуду через символічну фігурку (що містить частки відмерлого - нігті,волосся тощо) діють на людину, так і під час церковного обряду діють на прихожан церкви (через подібний же зв"язок символів і заховані десь там у ковчежку мощі)?..
Якщо так, то це дуже сміливе припущення - ніколи такого не чула.
Говорять (те що "одно") так:
верующие христиане вкушают Тело и Кровь Иисуса Христа под видом хлеба и вина, и, согласно их вероучению, через этот акт взаимной жертвенной любви соединяются непосредственно с самим Богом.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Евхаристия

 

"...кукла изготавливается на протяжении трёх дней с мыслями о человеке, образом которого она является, при этом ей придаются характерные черты жертвы. Действует на любом расстоянии и без непосредственного контакта с жертвой, материал для изготовления подходит любой."
"Пити кров" - означає "вампірити". Хіба не так?
Іще одне,
"Кров на нас і на наших дітях"(Ісусова кров) - кричали юдеї. А коли християни п'ють Ісусову кров, чи не беруть вони гріх юдеїв на себе?

 

Іще раз про мощі... "музей"...
Капуцинские катакомбы
"...По вполне понятным причинам катакомбы в Палермо давно привлекают к себе внимание туристов. Однако попасть в подвалы капуцинского монастыря не так-то и просто. В первую очередь у вас должны быть крепкие нервы. Капуцинские катакомбы по праву входят в список десяти самых жутких мест Европы. И самое интересное, что появлению этого "музея смерти" мир обязан… монахам-капуцинам. История катакомб началась в кон. XVI века, когда монахи-капуцины извлекли из могил несколько тел, которые покоились на местном кладбище, и с удивлением обнаружили, что трупы подвергнулись естественной мумификации. Это были мертвецы, но тела их сохранились практически в первозданном виде: ногти, кожа, волосы и даже глаза не истлели за многие годы, проведенные в земле. Не найдя разумного объяснения данному явлению (возможно, даже воспользовавшись "удачным случаем"), находчивые священники мумифицировали таким же образом особо святого монаха - брата Сильвестро - и выставили тело на всеобщее обозрение. Эффект был колоссальным. Очень скоро местные сицилийские семьи решили обрабатывать тела своих умерших родственников также, то есть попросту складировать трупы прямо в подземелье монастыря..."
Фото краще не дивитися (яких в інеті багато)...

 

Але існував культ особливих реліквій, святих місць тощо. Для язичника була дуже важливою видима сторона поклоніння - культ. Дляєвреїв це було менш важливим.

Похорон справді був складним. Оскільки євреї вірилои у воскресіння мертвих похоронний обряд показував їх надію. Язичники вірили у потойбічне життя тому часто в місцях поховання знаходили речі які нібито були потрібні у потойбічному житті.

---------- Додано в 10:53 ---------- Попередній допис був написаний в 10:52 ----------

Поклоніння предкам включало іноді регулярні обряди в місцях поховання, молитви до померлих тощо.

 

Я б так не сказала.. здається, для язичників були важливі свята - як такі, свята які керували життям згідно сонячного циклу (весняні, літні, осінні, зимові) - з приготуванням страв, співанням пісень, пригощенням худоби і т.і. Тобто, фактично особи якій треба було поклонятися - не було, була сила природи яка керувала всім - її (її різні іпостасі) і вшановували через ритуальні страви чи ритуальний спів, візерунки-символи на вишивці, поясах і сволоках хат. Ідоли уособлювали в собі сили природи в такій же мірі, в якій ікона уособлює божествену силу в християнстві, це просто знак, якась подоба, земна форма земної уяви - не більше, як там так і там.
Святі місця (місця храмів, зупинок пророків чи їх проживання/проповідування і т.і.) є у кожної релігії.

 

О, не кажіть. Прочитайте по крайній мірі три Книги (Вихід, Числа і Левіт)
Пятикнижжя. Надзвичайно багато написано як, коли і де поклонятися.
І правила поклоніня і ритуали були надзвичайно жорсткі так що вільно трактуватись не могли.

 

Ці ритуали виконувались левитами і широкий загал їх бачити не міг. Цей устрів виконав свою роль і був скасований. Християни повинні були поклонятись богові вдусі та правді, а ні місце, а ні час не відігравав суттєвого значення - значення мало лише життя і спонуки людини.

Ви не знайдете цього у ранньому християнстві - жодної згадки про особливу пошану місць які відвідував Ісус і де він виконував великі чуда.

---------- Додано в 15:37 ---------- Попередній допис був написаний в 15:36 ----------

Ви говорите про ранні форми релігії - я ж мав на увазі цілком розвинені культи які існували в Римі.

---------- Додано в 15:42 ---------- Попередній допис був написаний в 15:37 ----------

Очевидно чітка детермінація поклонння була захистом від запозиченя язичницьких ідей та обрядів.

 

Ну що, минув рік. Доповідаю про результати (часткового) експерименту.
(Мама вчора сказала що це "кощунствено", святотатно, тобто. Але я хочу всього-навсього воду перевірити, щоб підтвердити особливість йорданської води, он Фома не те що очам не вірив.. страшно сказати, пальці пхав.. - і нічо', простилося йому ніби. )

Отже, у мене була банка свяченої 19го січня 2010 року води. Церква в якій святили воду, знаходиться у тому ж районі де я живу, звідки беруть воду там для освячення, я не знаю, але як правило, не водопровідну, а з криниці або артезіанську якщо є скважина.
Для домашніх потреб ми набираємо воду у глибокій скважині (якогось там.. юрського шару чи що, 300-400м), потім фільтруємо.
Вода для освячення (судячи з кількості) явно не фільтрується.
Тому я набрала в банку нефільтрованої свіжовідкачаної води з артезіанського джерела 1 лютого 2010 року, вона простояла рік:

Вчора разом із Фрезією-молодшою проводили смаковий аналіз (інші види - недоступні) води освяченої на Водохрища, набраної 19 січня, і води неосвяченої, набраної 1 лютого 2010 року.
В обох банках на (чистих від початку експерименту) кришках утворилася.. цвіль напевне чи щось таке:


При чому на кришці від банки зі свяченою водою її було навіть дещо більше (але і банка була не півлітрова, а півторалітрова).

Першою на смак пробували воду не свячену. Мій вердикт - згіркла, неприємний присмак, донька сказала що відчувається ніби вміст солей. Що пізніше підтвердилося, бо на стінках банки назбирався прозорий осад, відчутний на дотик - не змогла відмити як слід навіть содою.
Другою пробували воду свячену. Доця сказала: кришталева. Справді, вода абсолютно без присмаку, осаду немає.

Взагалі, завдань для експериментів може бути кілька:
1) довести, що вся вода, набрана на Водохрища, має особливі властивості і не псується протягом року.
2) довести, що лише свячена вода має особливі властивості,
3) перевірити чи звичайна вода зберігається протягом року без змін.

По суті, був проведений лише експеримент 3). Результат: звичайна вода не зберігається і не є такою, як свячена.
Для експерименту 2) треба знати яку саме воду і звідки беруть у церкві. Це мені недоступно.
А от експеримент 1) вже почався: вчора, 19 січня 2011 року була набрана звичайна вода і через рік можна буде подивитися чи збереже вона свої смакові властивості так саме як і освячена в цей день.

 

Простилося, то відомо. А щодо есксперименту. Додайте трєтю тару, і десь на тиждень покладіть якесь серебро: ложки, хрестики добре вимиті