Язичницьке християнство

Моя всім порада...
Якщо щось відбувається, але нікому не мішає, не чіпайте. Хай собі...

 

а яка, власне, різниця? історія - панянка ще та. я б сказала, якби вона була жінкою, то була б з елітних представниць найдревнішої професії.

а коли святкують і яку дату - хіба то має значення? важлива суть того, про що згадують.

 

Наскільки мені відомо, справжні історичні джерела, які заперечували офіційну версію історії, були знищені в часи Катерини, а замість них були зроблені підробки. Фактично, саме тоді Україна була "охрещена" обухом. Так що вся "історія хрещення Руси" є лише великою плямою історії, а не справжньою історією!

 

Та бо у світі таких події у історії римокатолицької церкви чимало.

---------- Додано в 02:22 ---------- Попередній допис був написаний в 02:21 ----------

А ось це ви даремно.

 

Тяжку для серця кожного християнина тему Ви зачепили, Даяно.. болючу - але говорити про це треба, щоб віра спиралася на справжнє і духовне - а не на церковний фетиш.
Я згодна з Вами: мощі сподвижників, ченців Києво-Печерської лаври - але справжні -нічим не "гірші" за мощі інших святих.. які, на жаль, часто є фальсифікованими.
Як не прикро це визнавати.

В V веке Папа Григорий Великий рекомендовал употребление святых мощей в качестве средства для изгнания дьявола и рассказывал, как ему удалось изгнать из одной арианской церкви дьявола, принявшего вид свиньи: с громким хрюканьем пустилась она бежать, когда перед ней показались мощи одного святого.

С VI века церковники начали "обретать" головы Иоанна Крестителя и выставлять их на поклонения, наплевав на древние христианские сказания, утверждающие, что тело Иоанна Крестителя было сожжено вместе с его отрубленной головой. Таким образом на день сегодняшний накопилось уже 7 "подлинных" голов Крестителя.
....
В 787 императрицей Ириной был созван II Никейский (VII Вселенский Собор) для осуждения "последней императорской ереси". Собор установил догматическую сущность иконы и утвердил поклонение останкам мучеников. Было провозглашено как почитание икон: "Ибо как зрак честных икон отъяли у Церкви, так и оставили и другие некие обычаи, кои подобает возобновить, и так содержать по писанному законоположению", так и мощей: "Сего ради, Если которые честные храмы освящены без святых мощей мученических, определяем: да будет совершено в них положение мощей с обычною молитвою", сопроводив решения угрозами: "Если же отныне обрящется некий епископ, освящающий храм без святых мощей: да будет извержен, яко преступивший церковные предания". С тех пор этот обряд вошел в практику как Восточной, так и Западной Церкви, обогащая казну тех, у кого мощи имелись. Так было узаконено поклонение "тлению" (1 Кор.15:50; ср. Быт.3:19; Рим.7:18)
...
Каждая церковь, каждый монастырь старались обзавестись своими "святынями" чтобы привлекать паломников. Культ святых ознаменовал сдачу христианством позиций монотеизма. Один Бог (даже в трех лицах) оказался недостаточным для языческого политеистического сознания народов. Христианство подменило культ старых богов посредством культа святых.

"Повторилось чудо с хлебом, только теперь оно превратилось в чудо с реликвиями - хлеб заменили трупами"(3). Но постоянное "обретение мощей" не могло не закончиться фарсом. В условиях постоянно повышающегося спроса начинают по потребностям фабриковаться евангельские реликвии. В результате в церквях Востока и Запада накопилось у святого Григория 30 туловищ, у святого Филиппа - 8 голов, у святой Анны - 2 туловища, 8 голов, 6 рук и ног, у святого Андрея Первозванного - 5 туловищ, 6 голов, 17 рук и ног и т.д.
...
з разошедшихся по христианскому миру кусочков Креста Господня можно собрать уже сотни подобных Крестов. Среди библейских реликвий появляются слезы Богородицы, волосы Богородицы, волосы младенца Иисуса, остатки одежды апостолов, молоко Богородицы, кровь спасителя, собранная у подножия креста Марией, сосуды со слезами Иисуса Христа, сено из яслей, в которых якобы был рожден Иисус (известная ошибка евангелиста Луки), блюдо, на котором лежала голова Иоанна Крестителя, ониксовый бокал с Последней вечери и иссоп, на котором поднесли ко рту Иисуса губку, пропитанную уксусом. "Изъявлял ли кто-нибудь желание приобрести зуб святой Бригитты, ноготь святого Павла, кость любого апостола или мученика - все было к услугам потребителя. Вопрос сводился лишь к цене… монахи пустили в продажу некоторые части тела - их назвать-то не очень удобно! - святого Иосифа, Иоанна Крестителя и девы Марии. Крайняя плоть Иисуса Христа появилась позже, при Людовике Святом; этот сомнительный кусочек кожи был куплен герцогом Анжуйским, братом короля, и выставлен в одной церкви для поклонения верующих". "На рынке стали появляться такие вещи, которые могут вызвать лишь гомерический смех. Рясники предлагали пустые коробки, в которых, по их словам, содержался... вздох Иисуса Христа, ларцы с невидимыми рогами Иосифа" .
http://absentis.org/abs/relics.htm

 

Джерело absentis на яке ви посилаєтесь більш ніж сумнівне.
Обережно, абсентизм!
http://ateismy.net/antiabsentis.php

 

Це джерело я мусила знайти в неті щоб не передруковувати вручну ту інформацію, яку знаходила у інших книгах, зокрема щодо сумарного неспівпадіння кількості частинок тіла певних святих і реально можливого об'єму мертвої плоті, те саме стосовно часточок хреста.
Наприклад, історія про мироточиві ікони, які "примусив" перестати мироточити Петро, пригрозивши церковним діячам, набагато давніша за інтернет і передається ще російськими класиками-письменниками.

Але я не ставлю за мету доводити що все навколо - підробки. Просто фальш і правда так переплуталися, що ніхто вже не розбере.. люди намолюють будь-які мощі і вони стають чудодійними від їх енергетики, віри.
ВІРА людей спасає. Віра в чудо.. навіть якщо то насправді не ті мощі, але людина вірить що - ті, повірить насамперед в чудо віри - "вони" її зцілять і допоможуть. Людина сама себе обмежує і вивільняє.
Тоді виходить, що лише невіра у свої сили заважає людям робити чудеса зі своїм хворим тілом.. і треба якоїсь реліквії щоб у них повірити.

 

Питання ставиити слід інакше - де в Білії описанйи культ мощей. До такого збоченя не усі язичники додумувались.

 

В Біблії не регламентується вигляд і облаштування церкви. Христос віддав це на розсуд апостолів, бо говорив про головне, про суть. Суть же її - це коли християни збираються разом.
..а біля мощів вони дуже навіть збираються... особливо коли привозять здалека священну важливу рідкісну реліквію.

 

Якщо хтось уважно читав Біблію то не міг не помітити шо усі питання кістосуються поклоніння були розписані дуже детально і будь які спроби євреїв запозичити щось у поган закінчувались дуже погано.
Храм свою функцію виконав і тому в Новому завіті зовнішнійвигляд і форма поклоніння не регламентувалась - адже суть христинства не у виконанні обрядів.

 

Душа залишається в цьому фізичному світі, якщо залишається навіть маленька частинка органіки фізичного тіла. Щоб затримати душу, трупи або частини трупів бальзамують. Фактично в кожній церкві присутні "святі" мощі. Це не тільки наруга над тілом, і над душею також!!!

"...Антиминс — шелковый плат с небольшой частицей святых мощей, на котором изображено положение Иисуса Христа во гроб, четыре Евангелиста и орудия страданий Спасителя. Слово «антиминс» в переводе значит «вместопрестолие». Происхождение антиминса тесно связывается с древнехристианским обычаем — совершать евхаристию на гробницах мучеников. И даже после прекращения гонений существовал обычай освящать храмы положением мощей или под алтарями, или в металлическом ковчежце в престоле, или же в углубление на верхней доске престола. К VII-VIII веку этот обычай временно ослабел; но в VIII веке, после Седьмого Вселенского Собора, возобновился, причем в тех греческих храмах, которые освящались непосредственно епископами, мощи вкладывались в престол и не нуждались в антиминсах. Храмы же, которые не освящались епископами, освящались через присланные антиминсы со святыми мощами. Вследствие этого одни храмы имели престолы со святыми мощами, но не имели антиминсов; другие имели престолы без мощей, но имели антиминсы. В русской Церкви антиминсы появились вместе с введением христианства и полагались на престолах, не освященных епископами. Престолы же, освященные епископами, антиминсов первоначально не имели. Но с течением времени, сначала в греческой, а потом и в русской Церкви антиминсы стали возлагаться и на престолы, освященные архиереями, но пока без мощей. В XVII веке (в 1675 году) в Русской Православной Церкви был введен обычай возлагать антиминсы во всех церквях, даже и освященных архиереями — сначала без мощей, а потом с мощами. Вначале на антиминсах изображали один крест, а затем, с конца XVII века, изображается положение во гроб Иисуса Христа. Очевидно, современный обычай полагать мощи и в престоле, и в антиминсе явился результатом двоякой практики древности освящать Церкви епископом или без епископа, с антиминсом или без антиминса. Антиминс завертывается в особый плат — илитон, (от греческого глагола «свертываю»). Илитон возник от обычая христиан во время гонений приносить платки (скатерти) для сбора и покрытия приносимых для Евхаристии веществ в случае внезапного нападения язычников. Однако употребление антиминса и илитона осталось и после окончания гонений и им придано символическое значение погребальных пелен Иисуса Христа..." Взяв тут

 

Я не можу підтвердити чи заперечити вами сказане. Потрібні докази, хто збирав ці часточки, коли, як усе це зводилось до купи? Все дуже непевно, на рівні слухів. Головне питання: кому це вигідно? Церкві? Не думаю. Противникам церкви? Більш вірогідно.

 

Мощі і ніормація про них - справді лише на рівні слухів пошрених церквою з метою наживи. Ви бачете якусб духовність у пошані до крайньої плоті Ісуса, чи кісток якось святого? Та навіть те що деякі мощі видають за нетлінні і пояснюють як чудо є звичнайним природнім процесом.

 

Іще одне. Якщо кістки, черепи або частини трупа використовують для ритуалу поза межами церкви - це називають сатанинським обрядом... а в церкві -"святе" дійство...або "таїнством"

 

І ніхто не задастся пиатнянм чиї мощі були під столм під час таємної вечері.
Доречі Єгова апевне передбачав схильнсть людей до некрофетишизму і тому тіла Мойсея і Ісуса були забрнані.

 

Ну да, СЄ підказали.

 

Ну тоді напевне головне питання: кому вигідне виникнення такого явища як мощі, а не те які про них подаються відомості.

Вибачте, але не пересмикуйте будь ласка на крайності. Я так і знала що хтось почепить на свій стяг саму крамольну цитату і цим буде "бити ворога".. не по-лицарськи це. Той хто хоче знайти істинне - шукає зерна істини, а не воює з "ворогами", доводячи своє..

А ви бачите якусь духовність в тому, щоб тупо закопати "результат природнього процесу" після смерті, забути це місце і зробити повне забуття своєму духовному Вчителю тут, на землі?..
Поки ми люди - ми хочемо чи ні, не можемо інакше залишатися людьми як шанувуючи пам"ять про найкращих людей - і нашого роду, і Прометеїв і Вчителів, постійно передаючи нащадкам ту пам"ять.. бо забути=здичавіти назад до тварин. Немає нічого поганого в тому що люди не хочуть забувати святих, і хочуть наблизитися бодай до пам"яті про них.. погано коли на цьому грають фальсифікатори, наслідки діл яких потім живуть у віках..

 

Досить об’ємна інформація про історію почитання мощей подається у вікіпедії. Самій цікаво було почитати. Чи усе там правда хто зна-хто зна...
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%89%D0%B8

 

Ви зустрічал опис такого механізму наближення в Біблії? Ви зустрічали там описи поклонінян мощам пророків?

 

А до чого тут Біблія? Коли у кожного народу на землі - від тубільців до європейських народностей є звичаї поховання "важливих"/і звичайних мертвих і вшанування пам"яті про них.
Для мене Біблією завжди був в більшості Новий Заповіт (на те він і Новий, що все змінилося, хоча розумом я розумію що важливі обидва Заповіти - але серцем мені чужі звичаї юдеїв і їхні криваві жертви у вигляді ягнят, немовлят і т.д.), зі Старим я ознайомилася - звісно, доволі поверхово, щоб як слід ознайомитися треба багато років вивчати, але вважаю його книгою, написаною спеціально для іудеїв і їх звичаїв.
Наскільки я зрозуміла із послань апостолів і Нового Заповіту, якщо "виконання Закону" (включно з обрізанням) не було обов'язковим для новонавернених християн з інших народів, то чому для них мають бути обов'язковими всі інші юдейські звичаї?..
СУТЬ вчення Христового - не у копіюванні юдейських свят із Старого Заповіту. А отже, якщо чогось не було у юдеїв - це ще не означає що у всіх має не бути.
Крім того, і вони теж вшановували померлих в безпосередній близькості від останків:

праведний Товит в передсмертному заповіті говорить свойому синові Товії: "роздавай хліб при гробі праведних..." (4:17). А пророк Єремія називає тих, після смерті яких не буває благодіянь, відкинутими від Бога (17:7). Значить, блаженні ті, після смерті яких бувають благотворіння, що спонукають інших людей до молитов за померлих.
http://www.ukrainian-orthodox.org/orthteach/PrayerForDeparted.html