Язичницьке християнство

Ніяких гріхів! Тому її немає потреби охрищувати, бо їй і каятись не треба, і в Ісуса вона не вірить через відсутнісмть усвідомлення. Тому таких і не христили.

Це виходить лише у вас і тих, кого ви репрезентуєте, а у апостолів не виходить, а чітко пояснюється, що "Хрищення - обітниця Богові" (1 Петра 3:21) через покаяння (Луки 3:2) за умови віри (Дiї.8:36,37).
"Так що Миху, вєк жівітє, вєк учітєсь, а не уявляйте себе рупором католиків", бо вони, як і ви, на користь своїх фантазій, що протирічать апосторльській науці, не мають ЖОДНОГО доказу.

Немовляті немає сенсу ні каятись ні охрищуватись, бо хрищення вимагає віри (Дiї.8:36,37).

Взагалі-то за поясненням краще звертатись до тих, які хрищення назвали таїнством і захистом від темних сил.

Відповідаю на питання третій раз:
Згідно з Біблією, на відміну від Нового Завіту, де хрищення вимагає покаяння, віри, обітниці Богу і присвячення, У Старому Завіті обрізання було лише знаком союзу єврейського народу (УСЬОГО НАРОДУ, А НЕ ОКРЕМИХ ПРИСВЯЧЕНИХ ОСІБ) з Богом (Буття 17:11), і тому не вимагало усвідомлення. Ніде не сказано, що хрищення заміняє обрізання . Це неаргументована вигадка , яка протирічить апостольському поясненню суті хрищення. Хрищення лише порівнюється з ноєвим ковчегом (1 Петра 3:20, 21)

Для церкви з 2000 історією є не лише таїнства, але й хрестові походи і масові знищення людей, інквізиція і індульгенції, вигадки про чистилища, непомильність, придумування (а потім відміна) лімбо і дуже багато іншого відступництва. І у ВСЕ це адепти тієї конфесії завжди щиро вірили. Це не означає, що я маю брати такий приклад.Тому справа не так в тому, - що я знаю, як у тому, - У ЩО я вірю: у Слово Боже чи людські вигадки, які завтра знову можуть мінятись у тих самих вигадувальників (як у випадку з "лімбо"). Якщо вам набридли мої нагадування про злочини вашої конфесії, то прошу більше не зачіпати мене на особистому рівні у протиставленні до вашої конфесії, а краще пошукати бодай один доказовий аргумент
Тому повторю науку апостолів:
"Хрищення - обітниця Богові" (1 Петра 3:21) через покаяння (Луки 3:2) за умови віри (Дiї.8:36,37),(Мар.16:16).

 

Не тільки....
А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.
16 Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.

 

До кого були звернены ці слова? На контекст ви увагу не звернули нагадаю
слід вравувати ХТО, КОМУ, ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН говорив

 

Даяно.
Від гріховної людини не може народитися святе, як від поганого дерева не можуть бути добрі плоди.
Якщо б було так, як ви думаєте, то вистарчало Адаму і Єві народити святих дітей і вмерти. І всі б до нині жили в Едемському саду.

---------- Додано в 20:59 ---------- Попередній допис був написаний в 20:57 ----------

Ок, згадайте Савла. У нього був вільний вибір? Був! І що він робив? Переслідував християн. Чия воля була, що він навернувся? Хто був ініціатором його навернення?
Отож бо і воно.

 

Це абсолютно не стосується обговорюваного питання. ЖОДНИХ аргументів. Тому мені нічого не залишається на комент подібного, як лише повторити науку апостолів:
"Хрищення - обітниця Богові" (1 Петра 3:21) через покаяння (Луки 3:2) за умови віри (Дiї.8:36,37),(Мар.16:16).

 

Слова Пилипа не є необхідною умовою взагалі. Ви просто випадок приймаєте за правило.

---------- Додано в 21:21 ---------- Попередній допис був написаний в 21:18 ----------

Ну це ж природньо.
Бо воно логічне, а йде врозріз вашим твердженням

 

Правило грунтується не лише на випадку з Пилипом, а на основі СУКУПНОСТІ усіх описаних у Новому Завіті випадків хрищення і пояснень хрищення - як обітниці Богові через покаяння на прощення гріхів, де нічого немає і бути не може про таїнство, хрищення немовлят, обмиття перворідного гріха, захист від чогось, хресних батьків і т.п.

У мене немає МОГО твердження, а лиш пояснення апостолів, що:"Хрищення - обітниця Богові" (1 Петра 3:21) через покаяння (Луки 3:2) за умови віри (Мар.16:16). на відміну від ВАШОГО твердження про хресних батьків, хрищення немовлят, таїнство і обмиття перворідного гріха.
Мушу бігти. Якщо у вас замість аргументів є ще якісь гіпотези-припущення, то потім почитаю.

 

То звідки у вас інфа, що новонароджена дитина зовсім без гріхів?

 

Цікаве і дуже логічне питання, Миху!
Я сам думав колись, чому говорять, що усі немовлята є святими, якщо написано, що через гріх Адама усі стали грішними???
Не написано ж, що усі стали грішними, за винятком немовлят?
Коли я прочитав 1Кор.7:14, то все стало на свої місця...

Виявляється що не всі немовлята є святими!

"Чоловік бо невіруючий
освячується в дружині, а дружина
невіруюча освячується в чоловікові.
А інакше нечисті були б ваші діти,
тепер же святі." 1Кор.7:14

Отже, якщо віруючі батьки (або хоча б один з батьків)- святі діти!
Невіруючі батьки- нечисті діти!

 

цікаво...треба над цим подумати

я колись задавалася питанням невже те, коли хрестоносці вбивали у хрестових походах дітей - невже вони робили їм благо?

але якщо дивитися з погляду Слова, все стає на свої місця...
а що буде з "нехрещеними" дітьми - це вже Його таємниця і Його справа...
а не справа наших "фільОсофій" - і слава Богу за це!

 

Тоді залишається два логічних варіанти.

новонароджена людина робить те саме, що Адам і Єва - гріхопадіння, правда, після того мало б слідувати вигнання з раю....
Ну фантазії...

друге. нащо був потрібен Ісус-Спаситель, коли б гріх можна було викорінити простим множинням дітей?
теж фантазія....

А правда, думаю, в іншому. Людство заражено гріхом. І всі є грішні. Грішні не можуть породити безгрішних. Святі - то ті, які мають дуже мало гріхів.
Людство заражене гріхом!
ЧОМУ НІХТО НЕ МІГ СПАСТИСЯ по Закону? Бо всі грішні. Де написано, що всі діти потрапили в рай?

 

ой а чи так...

тут уже зачіпається інше питання "чи є більші та менші гріхи, наскільки мало треба нагрішити щоб бути святим..."

Святість буквально одначає - відділення... і зовсім не показує кількість і важкість гріхів
Святий для Бога - це відділений для Бога
і отже освячуватися - означає все більше і більше відділятися

є ще таке слово як "праведність" - це те, що ми розуміємо часто як святість (або "мало гріхів") але вона також не від діл... ні поганими ні хорошими праведність не заробиш....

6 І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.
(Бут.15:6)
5 А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
(Рим.4:5)

і так далі...

а навіщо тоді Ісус якщо можна дітей просто покропити водою???
і невже вони не мусять вірити?

те про що говорив Левко - святість дітей. означає що вони під особливою опікою Бога, якщо хочете - з персональними янголами охоронцями і ці діти набагато легше приходять до пізнання Бога ніж ті, яким доводиться йти до Ісуса через власні набиті гулі... але ці діти не увірувавши немають жодних переваг перед іншими... або й навіть гірше ім ніж тим іншим... бо не мають жодних відмовок, чому не увірували...

про дітей взагалі ДУЖЕ мало написано... в тому числі і про те що їх хоч хтось хрестив у часи апостолів

місце на яке спираються захисники "хрещення немовлят"
це про сотника Корнилія
коли хрестився "увесь дім"

аргумент такий - там могли бути немовлята... але чомусь забувають що перед тим весь дім

... мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... (Дiї.10:46)

а немовлята тому і немовлята що не можуть розмовляти...

 

У часи СРСР і атеїзму мене батьки малою привезли з Києва аж на Хмельниччину, і там потайки, на дому у попа і попадді, хрестили у православній вірі, в якій і їх колись хрестили. Мало того що там не було можливості повного занурення, кажуть, я ще із вдячності попадді на дивані калюжку залишила..
А от свою дитину я хрестила у 6 міс. в Іллінській церкві на Подолі, в Києві. Там дві купелі для повного занурення - дитяча і доросла. Занурювали з головою, за всіма правилами.
Інколи "заміни" є вимушені, залежні від історичних обставин.

Батьки дають/нав'язують своїй дитині свою мову, національні страви і спосіб харчування, національні традиції, демонструють своїм життям (вважай, не дають іншого вибору і іншого прикладу, інших батьків) свою культуру, спосіб життя, погляди, світосприйняття.. не дивно, що вони хотять залучити дитину і до своєї віри. Олю, здається, Ви теж брали своїх дітей до тієї ж церкви, до якої самі ходите, чи не так? Але ж це - теж "нечесно" за логікою що діти самі мусять обирати віру, що дітей не можна хрестити у віці немовлят?
По суті, Ви не даєте їм теж вибору, бо ж не водите, скажімо, до мечеті і до синагоги порівну - щоб вони мали вибір..
Питання: якщо людина не з Богом, то - з ким вона?
Якщо до.. 10? 14? 17? - до скількох років не можна вважати дитину свідомою своїх дій, - вона ще не є з Богом, то - з ким вона?

 

угу, бува, що свідомість й у 40 не прийде....

 

А похрещення немовлят це автоматичне зарахування в ряди праведників? Похрещена дитина має якусь перевагу над нехрещеною?
Спасуться тільки ті хто був похрещений у несвідомому віці?
Хрещення перетворилося в наш час з обітниці Богу, на звичайний маркетологічний обряд. І роблять його люди лише тому що:
а) так роблять усі, а ми не хочемо щоб про нас говорили, що ми якісь не такі
б) нажахані церковними забобонами, що всі нехрещені попадають в пекло
в) хрещення то є захід з нагоди якого можна посвяткувати

Дитина стане свідомою тоді коли вона Сама усвідомить Свою потребу у Господі. Коли ця потреба не буде рутиною і повсякденним обов'язком, а стане дійсно Благом.

Несвідоме хрещення не є запорукою того що людина буде з Богом, а скоріш навпаки.

 

Мабуть, так. Такі самі переваги, які має християнин, похрещений свідомо у свідомому віці, що заздрить сусідові і є агресивним до невіруючих чи язичників (у його серці кипить злоба проти них і бажання критикувати їх) перед нехрещеним атеїстом, що не краде, не прелюбодійствує, любить отця і матір своїх, не заздрить і є милосердним до всіх, в тому числі, інакомислячих.

 

- разговор становится предметным. Так какие же?

 

Це Вам знавці Писанія процитують "професійно".
А якщо на мій розсуд - загадкові, нелогічні, суто релігійні.
Логічно неможливо собі пояснити, чому неусвідомлене в релігійному сенсі зроблене людиною "добро" - не зараховується, а лише після визнання Христа Сином Божим - зараховується. Чому милосердя віруючих так часто випромінюється тільки вибірково, напевно, на обраних людей своєї конфесії чи своїх однодумців і обертається агресією і лайкою, мало не прокльонами - до всіх інших..
Одразу зазначу, не вважаю "вседозволеність". моя-хата-скраю і т.д. нормальною реакцією віруючої людини на несправедливість, яка чиниться на її очах чи тоді коли вона може вплинути на ситуацію і скерувати її до правди. Як на мій особистий погляд і бачення, прийнятним для "християнина" (умовно, без поділу на конфесії, спосіб вираження віри в місці зібрань через ритуальні дії) є боронитися чи захищатися від нападу (психічного, фізичного тощо) - але без злоби чи злісної ядучості, без жорстокості тощо. Відстоювати свої погляди, але без принижень і знущання над протилежною стороною.
Правда.. важко визначити де захист є необхідним захистом самооборони, а де перестає ним бути, де сатира ще виправдана як "зброя захисту", а де - злобна.. але кожний має в серці свого цензора - совість. Головне - не відвертатися.

Визнаючи свою безпомічність перед фатумом, майже кожна людина визнає для себе якусь Силу (для одного то - магія, для інших - гроші, або - ангели-хоронителі, душі покійних бабусь чи батьків, різні боги (Аллах, Господь, Крішна тощо), в кожного своє). Особисто я знаю що нічого не знаю. Але якщо Отець небесний через обряд хрещення приймає як своїх дітей "потенційних християн", зараховуючи їх до ВУЗУ (бо далі треба показати на ділі своїм життям - який ти християнин і ще скласти всі іспити перед тим як буде прийнято рішення - видати "диплом" чи "відрахувати") - то яка різниця коли охрестити дитину.
Все одно курчат по осені порахують. Але охрещеною дитина "вважається" під опікою Господа, який вже почав рахувати.

 

Хто сказав?

 

Церква так каже...